да, будували ж раніше

Красиво!!!

на реконструкцію б, вікон не має.. наче після війни

Ще год 5-6, а потом куплять за безценок i казiно чи банк построять.

ПІДГІРЦІ: замок з привидом
Привид “Білої пані”, який блукає серед старих лип замкового парку понад 300 років, створює докола Підгорецького замку ореол загадковості. За легендою, немолодий чоловік убив з ревнощів свою красуню-дружину і замурував у стінах підвалу. Білу пані бачило не одне покоління шляхетських родів, які в різний час володіли Підгірцями – Конєцпольських, Собєських, Жевуських; можливо, бачив її й Богдан Хмельницький, який бував тут.
Припускають, що замок, оточений трьох боків ровом, побудував 1635-40 рр. француз Боплан. З північного боку, зверненого до долини, була гарна тераса зі скульптурами. Кілька послідовних терас мав італійський парк: квіти, коротко підстрижені дерева, де прогулювалися рідкісні птахи...
Колись у браму, оздоблену гербом, в’їжджали розкішні екіпажі гостей, серед яких, кажуть, бував і Бальзак. Перед замком стояла парадна військова варта, яка оголошувала про їх наближення. Бучні забави – з фейєрверками, військовими парадами, гарматними залпами – тривали тут по два тижні. Для гостей та їх слуг біля замку спеціально збудували корчму-заїзд. У різні часи Підгорецький замок мав арсенал, величезну бібліотеку та архів. Жевуські організували театр та оркестр. Працювала друкарня. Свого часу була тут і алхімічна лабораторія, облаштована одним з Жевуських, який надто прагнув розбагатіти.
Кімнати замку, а серед них – кармазинова зала, китайський, дзеркальний, мозаїчний кабінети – мали шикарне оздоблення. Завдяки творам відомих митців – Рембрандта, Рубенса та інших – замок, фактично, перетворився на музей. Їдальню прикрашала серія з 72 портретів державних та духовних діячів. Стояв тут привезений з сусіднього Олеського замка чорний мармуровий стіл, на якому хрестили короля Яна ІІІ Собєського. А в лицарській залі зберігалися особисті речі короля та військові трофеї.
Замковий костел, збудований у 1750-х роках, ззовні нагадує собор св. Петра в Римі. Одного з 12-ти апостолів на фасаді, щоправда, не вистачає: кажуть, у другу світову війну на верхівці сидів німецький снайпер, і замість нього артилерійським снарядом “зняли” статую.
За радянських часів у замку розташували туберкульозний диспансер. Від “лицарських” та “кармазинових” залів лишилися тільки мармурові каміни та каплиця, а один з двох атлантів, що увінчував дах палацу, згорів під час пожежі, яка палала два тижні.
На час, поки в замку була лікарня – привид зник, а років зо три тому, коли палац почали відновлювати, Біла пані повернувся знову…