Російський історик Ключевській небезпідставно вважав Андрія Боголюбського, князя Суздаля або Залісся, як називалася в ХІІ столітті сучасна Центральна Росія, першим власне російським князем. „З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену”, – писав російський історик Ключевський. Нещодавно від дня „виходу великороса на арену” минуло 850 років – 1156 року Андрій Боголюбський стає князем Залісся – Володимиро-Суздальського князівства.
З ХІІ століття нащадки старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого (1125-1132 рр.) княжили переважно в Україні, та все ще періодично залежних від Києва Смоленську та Новгороді, а нащадки молодшого сина – Юрія Довгорукого – дедалі більш автономно керували в Заліссі (сучасній Московській та навколишніх областях Росії).
Чому ж така велика увага цьому князеві? Річ у тім, що до нього всі князі династії Рюриковичів традиційно вважали, що їхня Батьківщина ("отчина" – це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.
Всі князі династії зобов‘язані були берегти цю землю, посилаючи дружини воювати на користь Києва навіть з тих земель, де степовиків ніколи й не бачили.
Літопис повідомляє зворушливу історію, коли князь Ростислав, онук Володимира Мономаха, який все життя княжив у далекому Смоленську, відчувши, що вмирає, сказав: "Не можу я тут лягти. Повезіть мене до Києва. Якщо мене Бог візьме в дорозі, то покладете мене, за отчим благословінням, у Церкві святого Феодора (у Києві). Якщо ж Бог відпустить недугу сю, то пострижуся в Печерському монастирі".
Коли іншого князя – сина Володимира Мономаха, прагнули вигнати з Русі і відправити до Курська, він сказав: "Я волю на своїй отчині смерть прийняти. Краще мені смерть з дружиною на своїй отчині і дідізні узяти, ніж Курське княжіння".
Саме Андрій Боголюбський, засновник села Боголюбово під Суздалем, та його нащадки, переступили цю традицію, якій всі князі династії Рюриковичів були вірні три століття – вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.
Батько Андрія Боголюбського, Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Однак Юрій Довгорукий був князем-невдахою – його тричі виганяв з Києва молодший від нього Ізяслав Мстиславич.
Син Юрія Довгорукого Андрій уже не хотів жити на Русі. „Пішли додому затепло, на Русі нам місця нема”, - казав він батькові, який, попри все, тримався мрії про Київ. Андрій Боголюбський, вихований усе життя в Суздалі, вже не вважав Русь своєю Батьківщиною. Тим більше, що він був сином половчанки, дочки хана Аєпи. Зовнішність суздальського князя, відтворена радянським ученим Герасимовим по його останках, досить характерна для походження князя. А на той час більших ворогів, ніж половці, у Києва і Русі не було.
Сам Андрій Боголюбській в боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів половців – основного ворога Русі.
Водночас, головною причиною опозиційності Суздальського Залісся проти Русі були не родинні зв‘язки князів з половцями, а природні геополітичні інтереси нового народу, який народився в Заліссі від сплаву фіно-угорських племен, під впливом церковнославянського мови та первинної київської адміністрації. До речі, назва Суздаль, як і більшість власних назв Центральної Росії, має фіно-угорське походження.
Кияни у відповідь теж не взлюбили Андрія Боголюбського. Через це, після того, як після смерті Ізяслава Мстиславича на княжіння у Київ таки потрапив Юрій Довгорукий, Андрій постійно сидів у фортеці Китай-город, що була на місці сьогоднішньої Китаєвої пустині, сьогодні – в межах міста.
Через те, що він жив у фортеці Китай-город та майже не виходив із неї, кияни й брати-князі прозвали його „Китаєм”.
Річ у тім, що слово „кита” староукраїнською мовою означає плетіння (звідси, наприклад, слово „китиця”).
Усі містечка-фортеці на Київських горах віддавна мали штучні укріплення, зроблені з переплетених дерев‘яних каркасів, заповнених землею. Залишки такої стіни від VI-VII століття вчені знайшли на Старокиївській горі, біля сучасного Історичного музею. Поверху такі стіни мали критий хід – заборола з бійницями. Ззовні стіна обмазувалася глиною (аби уникнути підпалу), та фарбувалася вапном (українські хати мали приблизно таку ж конструкцією стін). Вся фортеця виглядала білокам‘яною, сяяла на сонці і гарно увінчувала пагорби. За бойовими якостями така стіна не поступалася кам‘яній – каміння з пороків – камнеметів просто в‘язли в ній, тоді як кам‘яну стіну вони розбивали. Основним недоліком таких фортець була недовговічність таких стін, їх часто треба було лагодити.
Під час мандрівок у Монголію наші князі побачили велику китайську стіну, і назвали всю тамтешню країну звичною назвою – Китай.
В Україні „білокам‘яні” фортеці увінчували київські гори: Боричів, Старокиївську, Дитинку, Хоривицю, Щекавицю, а також Білгород (нині село Білгорода на околиці Києва), Вишгород, Родень, Витичів, Переяслав, та чимало інших українських міст – в тому числі й Китай-город, у якому закрився Андрій Боголюбський під час князювання в Києві його батька. Після смерті Юрія Довгорукого протистояння між киянами та суздальцями-„залішанами” тільки загострилося. Як пише літопис, суздальців було вибито в Києві та по всіх містах Русі.
У 1169 році князь Китай захопив Київ, відбивши його у Великого Київського князя Мстислава Ізяславича, сина головного ворога Юрія Довгорукого. Перед тим Андрій Боголюбський утік з Русі до Суздаль, викравши ікону Вишгородськой Богоматері, яка тепер в Росії називається Володимирською.
Захопивши Київ, суздальській князь влаштував небувалий розгром. Літопис пише: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в‘язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали ... Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтішима, і сльози бесперестанні. Це ж все зроблено за гріхи наші".
Літописець називає військо Андія Боголюбського „поганими”. Так у літописах називаються виключно іноземці, та й то язичники.
Після такого тріумфу князь Китай розперезався. Він навіть почав наказувати князям київської династії. Правда, отримав відкоша.
Андрій Боголюбській сказав Роману (сину саме того Ростислава, який їхав умирати до Києва): "Не ходиш ти в моїй волі з братами своїми, так піди ти з Києва, а Давид — з Вишгорода, а Мстислав — з Білгорода. А ось вам Смоленськ, їм і поділіться".
Очолив опір Мстислав. Як пише літопис, "Мстислав від юності звик не боятися нікого, а тільки Бога одного берегтися. І повелів він, Андрєєвого посла узявши, постригти [йому] перед собою голову і бороду, сказавши йому: "Іди ж до князя свого і скажи йому: "Коли ти з такими словами прислав не яко до князя, а як до підручної і простої людини, то що ти задумав, то і роби. Хай Бог розсудить". Андрій зібрав воїв своїх — ростовців, суздальців, володимирців, переяславців, білозерців, муромців, і новгородців, і рязанців, - і, порахувавши їх, знайшов, що їх п‘ятдесят тисяч. І послав він, сказавши їм: "А Мстислава, схопивши, не учиніть же йому нічого, а приведіть його до мене".
Як пише літопис, під Вишгородом "Мстислав ударився з полками їх, і потоптали вони середній полк, а інші супротивники, побачивши [це], оточили його, тому що Мстислав в‘їхав в них з невеликим військом. І тоді змішалися обидва, і велике було сум‘яття, і стогін, і крик сильний, і голоси невідомі, і видно було тут, як ламалися списи, і [чутний] був дзвін зброї, від великого пилу не впізнати [було] ні кінного, ні пішого".
Киянам допоміг луцкий князь Ярослав Ізяславіч, точніше слух про нього: "І прийшли в замішання війська їх, і, не дождавши світанку, в сум‘ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав з міста з дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер з дружиною своєю і немало мужності показав з мужами своїми".
Цей розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року.
Як пише вітчизняний літопис, "так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої. Сим так і збулося слово апостола Петра, який сказав: "Той, хто підноситься – змириться, а хто упокорюється — піднесеться".
У Заліссі, як це часто траплялося і в майбутньому, зовнішня поразка створила внутрішні проблеми для влади. Народ не пробачив їй провал у підкоренні інших земель. Незабаром після вишгородського поразки, 28 червня 1174 року Андрій Боголюбській був убитий змовниками, і тіло князя лежало на вулиці, поки народ грабував хороми. Примітно, що дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний киянин Кузьмище Киянин. Так завершився життєвий шлях князя Китая – засновника Росії.
crok
Старожил
Номер: 7
З: Україна, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 870
Попереджень: 0
Нагороди:
Президент РФ Володимир Путін наполягає на будівництві газопроводу "Південний потік" за будь-яку ціну, щоб зробити його політичним інструментом для шантажу України.
Таку думку висловив голова Центру Балканських і Чорноморських досліджень Алекс Алексієв в інтерв‘ю болгарському інформаційному агентству "Фокус" в середу.
"Пригадаєте газову кризу в країні (Болгарії. - Ред.) 2006-го і 2009 років. Тоді постачання газу були порушені двічі з вини Росії, а не Києва. Тому єдина справжня причина того, що Путін наполягає на реалізації "Південного потоку" за будь-яку ціну, окрім можливості вкрасти якомога більше коштів - це зробити газопровід політичним інструментом для шантажу України", - заявив болгарський експерт.
Твердження російської сторони про те, що газопровід необхідний для задоволення потреб Європи в російському газі, що зростають, він назвав несерйозними аргументами за "Південний потік". За словами Алексієва, зараз всі російські газові труби, прокладені в Європу, мають потужність до 250 млрд кубометрів газу на рік. А торік ними надійшло в західні країни трохи більше ніж 160 млрд кубометрів блакитного палива.
«Іншими словами, близько 90 млрд кубічних метрів газу залишилися незатребуваними в Європі. Кому необхідно ще 63 млрд кубів "Південного потоку"? Можливо, країнам Східної Європи? Давайте звернемося до фактів. Шість країн, якими мала пройти російська труба (Болгарія, Сербія, Греція, Австрія, Словаччина і Угорщина), торік купили 18,3 млрд кубічних метрів російського газу, що на чверть менше ніж 23,8 млрд, куплених в 2008 році», - підрахував експерт. Водночас Алексієв зазначив, що Європейський Союз матиме найближчим часом технічну можливість поставляти в ці країни газ реверсом.
"Я вже не говорю про те, що при нинішній економічній ситуації Росії і її ізоляції від світової банківської системи невідомо, де вона візьме кредит в 70 млрд доларів, які необхідні для будівництва "Південного потоку". І мовчу про газопровід Сибір - Китай, який збирається будувати Росія, а його ціна перевищує 100 млрд доларів", - підкреслив болгарський експерт.
За його словами, брутальна| політика Путіна перекроїла карту Східної Європи на шкоду Росії. Він "втратив" Україну і зміг "розбудити" НАТО і Європу, які вважали, що геополітичні виклики зникли назавжди. Для країни, яка знаходиться в плачевному економічному становищі і яка більше залежить від Заходу, ніж він від неї, це - сумнівне досягнення, резюмує болгарський експерт.
Життя - дуже шкідлива штука! Від нього помирають!
porosytenkokoly
Старожил
Номер: 15
З: село стрильныки, за мостом на право метрив 500
Зареєстрований: 4 грудня 2006 р.
Повідомлень: 907
Попереджень: 6
Нагороди:
porosytenkokoly, н-ну... це він, канєшно, як для міністра й дипломатичного працівника скажем так... висловився дуже емоційно! Але це може йому коштувать посади... Бо так висловлюватись міністру...
Життя - дуже шкідлива штука! Від нього помирають!
porosytenkokoly
Старожил
Номер: 15
З: село стрильныки, за мостом на право метрив 500
Зареєстрований: 4 грудня 2006 р.
Повідомлень: 907
Попереджень: 6
Нагороди:
Поет-правдоруб – так себе «охрестив» російський поет Ігор Іртеньєв. Коли читаєш його вірші, не задаєшся запитанням, чому він став класиком за життя, - бо занадто все очевидно. Хоча заради справедливості варто зауважити, що нетлінною його поезію робить і своїми «стараннями» російська влада. «Разговор с товарищем Путиным» був написаний два роки тому...
Игорь Иртеньев
Разговор с товарищем Путиным
День отошел, как предчувствие смутен,
Солнца луч догорел в окне.
Двое в комнате - я и Путин.
И кто из нас кто - непонятно мне.
За эти годы он стал по сути
Моим альтер эго, меня не спросясь,
Мое подсознанье опутал Путин,
Вступивши с ним в преступную связь.
Облик его величавый и строгий,
Взгляд внимательный, как у врача,
Напомнил мне с детства любимые строки
Другого Владимир Владимирыча.
И я на стул, подстелив газету,
Чтобы обивку его сберечь,
Встал, и позу приняв поэта,
Начал такими словами речь:
"Товарищ Путин, я вам докладываю,
Не по службе, а по душе,
Душе населения, что когда-то Вы радовали,
Но если честно, не радуете уже.
Владимир Владимирыч, обращаюсь к вам редко,
Ваше время безмерно ценя,
Но есть такой овощ - горькая редька,
Надеюсь, поняли вы меня.
Товарищ Путин, по фабрикам дымным,
По фермам бесчисленным всех мастей,
Вашим, когда-то любимым, именем
Мамаши сегодня пугают детей.
Товарищ Путин, прошу вас слезно -
Пока работают тормоза...
Товарищ Путин, пока не поздно..."
Я прорыдал и... открыл глаза.
...Ночь за окном, черный воздух мутен,
Милая Русь по горло в говне.
Из телевизора пялится Путин...
Серед росіян, таємно нагороджених Путіним за анексію Криму, виявилися байкери, футбольні фанати, націоналісти і люди в розшуку і з кримінальним минулим.
Список опинився в розпорядженні російської "Новой газеты".
Творча група болгарського телебачення СКАТ повернулася з Росії, де на місці початку будівництва газопроводу "Південний потік" провела незалежне журналістське розслідування.
Про це повідомив прес-центр партії "Національний фронт порятунку Болгарії", що є власником телеканалу СКАТ, передає власний кореспондент Укрінформу.
"Факти, які констатували журналісти Димитр Байрактара і Светослав Стойнов наступні: на території Краснодарського краю ведеться будівництво запланованого більше 40 років тому газопроводу" Південний коридор". Він будується через те, що цей край відчуває нестачу природного газу у розмірі 6,5 млрд. куб. метрів", - йдеться в повідомленні.
Журналісти з‘ясували, що будівництво "Південного коридору" в Краснодарському краї ведуть фірми "Стройгазмонтаж" і "Ленгазспецстрой", які є власністю Аркадія Ротенберга - близького друга російського президента. "Південний коридор" розділений на два окремих маршрути - східний і західний. Так російська сторона створює ілюзію посиленого будівництва газопроводів, які доставлятимуть газ для "Південного потоку", який повинен прокладатися по дну Чорного моря від російського узбережжя.
Журналісти СКАТ встановили на місці, що агрегати, якими обладнують компресорні станції російського виробництва - "Ладога-32". Використання цього обладнання технічно неможливо для транспортування газу через Чорне море, так як агрегати "Ладога-32" не можуть створити необхідний тиск в трубі в 300 атмосфер.
Крім того, болгарські журналісти з‘ясували, що на одній з розрекламованих компрессерних станцій має бути встановлено 40 таких агрегатів. Але в паспорті об‘єкта зазначено наявність семи "Ладога-32", а насправді на об‘єкті змонтовано тільки чотири агрегати.
«Всі ці факти говорять про те, що Росія створює ілюзію посиленого будівництва газопроводу" Південний потік ", а насправді будує місцевий" Південний коридор "для газифікації Краснодарського краю і збільшення доставок газу сюди по газопроводу" Синій потік ", який зараз збитковий» , - наголошується в повідомленні.
"Національний фронт порятунку Болгарії" каже, що всі ці обманні дії російської сторони заманюють Болгарію в пастку через підписаних договорів між Болгарським енергетичним холдингом (БЕХ) і "Газпромом" про реалізацію проекту "Південний потік".
Можливо, болгарській державі доведеться платити великі неустойки за газопровід "Південний потік", який завідомо технічно невиконаний.
Життя - дуже шкідлива штука! Від нього помирають!
Tania
Авторитет
Номер: 71
Зареєстрований: 30 березня 2007 р.
Повідомлень: 1452
Попереджень: 1
Нагороди:
Перегляд теми: 'ПРАВДА ПРО РАСЄЮ (ІСТОРІЯ З ГЕОГРАФІЄЮ)'
OLEX
З Новим Роком!
Tania
Авторитет
– це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.
и всэж таки путин [censored]! 
даже министр согласен!
Але це може йому коштувать посади... Бо так висловлюватись міністру... 
