6 квітня 2011 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 11658 | Коментарів: 1
Окремо вони – люди різних професій і суспільних прошарків: студенти, будівельники, програмісти, військові пенсіонери, ліквідатори наслідків Чорнобиля. Але це не заважає їм крізь рутину повсякденності нести спільну ідею. "Ми відновлюємо вчення козаків-характерників", – кажуть про себе представники Прилуцького козацького куреня імені Івана Сірка. Століття, що розділяють козаччину з нашим часом, покрили правду про характерників пилом переказів і небилиць. Що ж спільного з легендарними характерниками має організація зі статусом громадської і з якими цінностями вона прийшла у наш багатогранний і багатозначний світ?

"УКРАЇНА МАЄ ТАЛАНТ", А ЧОЛОВІК – ОБОВ’ЯЗОК

27 лютого минулого року на Всеукраїнському фестивалі бойових мистецтв у Прилуках уперше винесено прапор козацького куреня імені Івана Сірка. Через півроку – у вересні – курінь легалізувався як громадська організація, котра нині нараховує 10 членів і має власний статут. Її голова, а по-козацьки отаман Роман Зінченко відомий у місті як колишній керівник спортивного клубу "Торнадо", володар чорного поясу з айкідо. Східними єдиноборствами 27-річний Роман почав займатися ще в дитинстві, проте, оволодівши різними техніками, не так давно свідомо від них відійшов.

– Три роки тому студентський театр "Первоцвіт" попросив мене допомогти в постановці бойових сцен для показового виступу. Саме тоді я вперше застосував козацький гопак. Відпрацьовував на репетиціях, а в спортзалі спробував перенести танцювальні рухи на спаринг – і почало виходити! Наші пращури заховали мудрість у казках, а бойове мистецтво – у танцях. Намагаючись повторити ці рухи, кожен зрозуміє, як це нелегко. Тренується все тіло, тож не обов’язково роками тягати залізо, щоб стати по-справжньому сильним.

Козацький гопак став для Романа та його однодумців саме тим творчим стержнем, який об’єднує і надихає. Чому саме козацький, а не бойовий гопак, як іноді доводиться чути або читати? Річ у тім, що термін "бойовий гопак" запатентував засновник цього стилю, президент Міжнародної федерації Володимир Пилат. Щоб мати право використовувати цю назву, потрібно вступити в федерацію. Такого бажання Роман і його поплічники не мають. Спілкувалися з інструкторами, які нічого нового не пропонують, натомість членські внески слід сплачувати справно.

Залишившись осторонь так званого мейнстріму зі своїм неофіційним гопаком, козаки куреня імені Сірка зуміли не загубитися на узбіччі життя. Крім отамана, в курені є писар, хорунжий, обозний, скарбничий. Щомісяця всі вони збираються на козацьку раду, де вирішують організаційні питання – поїздки, підготовка до показових виступів, пошук фінансової підтримки. Підписали угоду про співпрацю з полком імені Конашевича-Сагайдачного. Їздили в Крути на річницю знаменитого бою, поставили хрест від прилуцьких козаків у Берестечку.

Головна ж родзинка куреню імені Івана Сірка – показові виступи на фестивалях і святкових заходах. Вправи з традиційною козацькою зброєю – шаблюкою, косою, серпами, булавою, колодою, елементи гопака та рукопашного бою і особливо тілесний контакт з розпеченим вугіллям, битим склом, гвіздками під драйвовий музичний супровід неодмінно приводять глядачів у захват. Овації публіки лунали для козаків у Прилуках, Чернігові, Любечі, Сеньківці… Витримка й сила духу допомогли команді куреня імені Сірка на Міжнародному фестивалі слов’янської культури і бойових мистецтв "Перунів полк", де журі очолював богатир світового рівня Василь Вірастюк, вибороти перемогу. Запрошували козаків до участі в шоу "Україна має талант", але вони тричі (!) відмовлялися.

– Те, що ми робимо, – не талант. Це повинен уміти кожен чоловік, обов’язок якого – захищати рідну землю, – твердо переконаний отаман.

ПЕРЕМОЖНА ВТРАТА СВІДОМОСТІ, або ПРОТОТИП "МАТРИЦІ"

Звідки ж у козаків куреня така непохитна міць – як у поглядах, так і в фізичній готовності? За словами Романа Зінченка, авторитетами для них слугують насамперед історичні постаті, які вважаються характерниками: Максим Кривоніс, Іван Богун, Северин Наливайко, Самійло Кішка, Данило Нечай, інші та, звісно ж, Іван Сірко. Серед нині сущих поважають Андрія Кочергіна, Сергія Батюка, Івана Федоришина – тренерів спецназу.

– У групі спецназівців є снайпер, сапер, рукопашник, але водночас кожен із них уміє і битися, і стріляти – словом, робити все. Гопак у цьому плані схожий, – проводить паралелі Роман. – Якщо в тому ж айкідо чи дзюдо розставлені акценти на певні прийоми, то в гопаку будь-який удар, якщо він результативний і красивий, зараховується. У нас немає обмежень у часі, у вазі, у віці. Поєдинок триває, доки хтось із учасників не скаже "згода" або не зможе продовжувати далі. Якщо під час спарингу ти втрачаєш свідомість, ти – переможець, адже зробив усе можливе.

Загартування тіла та духу в курені імені Сірка починається від моменту вступу в організацію. Прийняті в ряди рішенням ради козаки дають обітницю перед громадою і пам’яттю пращурів не вживати алкоголь, тютюн, наркотики. Наступний крок у самовдосконаленні – відмова від м’яса, а дехто, як-то один із козаків Світовид Бургун, не зупиняються й на цьому та переходять на сироїдіння. Із першого тренування козаки стають у спаринги і вдаються до живи – енергетичних вправ, від демонстрації котрих найбільше шаленіють глядачі.

– Коли ми почали цим займатися, зрозуміли, що міфи про спеціальну підготовку з медитаціями, нав’язані східними майстрами, легко руйнуються. На бите скло стали без підготовки, так само кидаємо на живіт ніж. Для цього треба просто розслабитись і не боятися йти до кінця. Лягати на гвіздки важче, тут відчутний больовий поріг. Ходити по жару навчилися шляхом власних помилок. Перший раз побігли крізь надто товстий шар, попекли ноги…

Речі, про які розповідає Роман, для багатьох здаються надскладними. Що ж тоді казати про давніх козаків-характерників, які, за переказами, завиграшки ставали невидимими, годинами перебували під водою й руками ловили ворожі кулі, залишаючись при цьому неушкодженими? Згадуються фрагменти з фантастичного кіноблокбастеру "Матриця", де кулі вповільнювали свій лет під силою погляду суперагентів. Однією з версій походжень слова "характерник" є сильний характер і міцна воля. І хоча магічні здібності легендарних предків дещо відрізняють їх від героїв цієї публікації, все ж називати себе послідовниками характерників вони можуть – принаймні за такого бажання й відданості справі.

До слова, курінь імені Івана Сірка не обмежує свою діяльність вузьким колом десяти членів громадської організації. Роман Зінченко веде дитячу секцію з козацького гопака. З охочими до нових відчуттів дорослими в спортзалі школи №12 займається в основному студент фінансово-правового коледжу Сергій Даценко. Найстарший із козаків розміняв шостий десяток, а наймолодшому, сину отамана Максиму, ще немає шести років. Не зачинені двері козацького гопака й перед жінками – щоправда, поки що на тренування ходять лише представники чоловічої статі.
Крім відпрацювання бойових рухів, вправляння зі зброєю та живи, на козацьких заняттях присутній дух патріотизму: розучування народних пісень, розповіді з історії Запорізької Січі. Натхненник козацького руху Роман Зінченко наголошує на виховному значенні як одному з головних його завдань:

– Наша мета – особистим прикладом надихнути молодь на відродження національних звичаїв, культури, бойового мистецтва, уберегти від згубного впливу вулиць. Спільно з полком імені Конашевича-Сагайдачного курінь подав у міське управління освіти пропозицію запровадити в Прилуках військово-спортивну гру "Сокіл-джура". Це була б додаткова допризовна підготовка юнаків із яскравим патріотичним забарвленням.

Олександр Бойко
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=1571