Неосяжна й безмежно цікава історія Прилук. Бо сповнена вона неординарними подіями, славетними іменами, героїчними й мужніми вчинками, що можуть слугувати гідним прикладом прийдешнім поколінням, вчити молодь безмежно любити Україну й рідне зелене місто над Удаєм. Донести історію до сучасників, відродити духовність у їхніх серцях має на меті новий місцевий часопис - культурологічний журнал «Прилуки. Фортеця», ідея видання якого належить нашому земляку, Почесному громадянину Прилук, меценату Юрію Коптєву.

Символічно, що перший номер журналу побачив світ у травні, напередодні Дня працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження. Адже часопис під редакцією Ігоря Павлюченка з’явився завдяки творчій співпраці прилуцьких авторів та київських видавців з «2Print». Перегортаючи яскраві, гарно ілюстровані сторінки (кожна з яких - частинка душі древнього міста), Юрій Вікторович не приховував своєї гордості: «Зовсім небагато міст в Україні мають свій журнал, - сказав, звертаючись до земляків. - І я пишаюся тим, що до їх числа вже належать і Прилуки. «Прилуки. Фортеця» розповсюджуватиметься на міжнародних авіарейсах, щоб про місто дізнався увесь світ». Зважаючи на це, новий часопис тримовний: статті друкуються українською, російською та англійською. Тематика ж публікацій охоплює різнобічні грані місцевої історії та культури: це й подорож фортецею Прилуки ХVІІІ століття, і розповідь про Прилуцький козацький полк, добре відомий в Україні, і дослідження театрального мистецтва краю. Поряд з історичними матеріалами - сучасні, адже нині у місті бурхливо вирує культурне життя. Тож до уваги читачів - найяскравіші події сьогодення: інтерв’ю з автором нещодавно встановленого на Театральній площі пам’ятника Миколі Яковченку Володимиром Чепеликом; проект «Модель 21», участь у якому подарувала місту дитячу книжку «Це серйозно», а незабаром об’єднає прилуцьких дітей у розписі стін міської дитячої бібліотеки.
Чимало сторінок нового журналу присвячено неординарним землякам. Читачам відкриваються невідомі факти з життя літературного діяча Павла Білецького-Носенка, художника Едуарда Усова, великого сміхотворця Миколи Яковченка. Їхні імена на сторінках часопису переплітаються з прізвищами талановитих сучасників, майстрів, котрі нині власною творчістю славлять рідні Прилуки. Рубрика «Прилуцька родина» детально знайомить читачів з історією роду Коптєвих, з якого походить меценат і благодійник Юрій Коптєв. Це - робота відомого прилуцького дослідника Олексія Савона. Серед інших авторів видання - місцеві краєзнавці, історики, патріоти рідного міста. Художнє оформлення зробив лауреат Шевченківської премії Олександр Івахненко, наш земляк, а нині киянин, член Черні-гівського земляцтва.
Жителі Прилук та гості нашого міста можуть придбати журнал «Прилуки. Фортеця» у книгарні по вулиці Костянтинівській, 138.

Пам"ятники Тарасу Шевченку і Миколі Яковченку, міжнародний Здвиженський ярмарок, унікальний краєзнавчий музей, газета "Наше свято", книги (для прикладу -- "Удай тихоплинний" Олексія Савона), а тепер ще й журнал "Прилуки. Фортеця" -- скажіть, де ще на Чернігівщині є стільки культурних явищ? Чернігів відстає в цьому сенсі ганебно. Взяти, хоча б питання про пам"ятник жертвам Голодомору -- в Прилуках триває робота над ПАМ"ЯТНИКОМ, а в Чернігові депутати ледве-ледве місце тільки для нього визначили... А пам"ятник, скажімо, князю Михайлу і боярину Федору так десь і скніє в проектах Геннадія Єршова -- натомість черговий претендент на папаху міського голови Чернігова відкриває камінь замість пам"ятника. Та ще й на місці перенасиченому іншими пам"ятниками.

Але я -- про Прилуки. Якщо чесно, то місто значно програє у вазі культурно-історичних постатей тому ж таки Чернігову чи Ніжину. Але завдяки енергії Ігоря Павлюченка, промотера багатьох культурницьких акцій, та мецената Юрія Коптєва Прилуки уже мають свої міфи -- невід"ємну частину культурного реноме міста. І "розкрутку" кращу за Чернігів. До речі, журнал "Прилуки.Фортеця", як говорить Юрій Коптєв, поширюється на міжнародних авіалініях -- о, куди залетіли!

Друге число культурологічного часопису "Прилуки.Фортеця" закликає взяти його в руки десь у затишній обстановці -- скажімо, перед каміном. Та й на теплій грубці він також смакуватиме гурманам від культури. І пройтися вулицями Прилук позаминулого століття, де зустрінете Василя Маслова і Георгія Вороного, помилуєтесь сучасною оновленою Театральною площею (це при тому, що в Прилуках нема театру. Але, якщо є площа -- буде й театр!), погомоните з гостем міста Михайлом Слабошпицьким. А село Полонки замилує вас своєю красою і минувшиною. Часопис запросить вас до краєзнавчого музею, де у кожній його кімнаті ви почуєте різні звуки -- крик сови, наприклад, і запахи краю. Навіть запахи є в Прилуцькому музеї -- уявляєте!

Той таки Ігор Павлюченко заінтригує вас художником та письменником Юрієм Шевченком, який пише прилуцьким суржиком і книга якого незабаром вийде у львівському видавництві "Кальварія". "Почуття гумору -- дар Божий, який рятує в повсякденному житті", -- переконаний Ігор Павлюченко. Недарма він так свого Яковченка "розкрутив", який теж тільки гумором і рятувався.

... Мені трапилося побувати в музеї литовської письменниці Анни Брегадире. Певен: ви, як і я, нічогісько не знали про таку авторку. Але в музеї -- звичайній селянській хаті, щоправда, на вісім кімнати, нас екскурсовод "витягала" три години! Отак твориться культура! Інтригою та малопомітним примусом. По цьому ж шляху йдуть і у Прилуках!

16 травня у Прилуках - День Миколи. Це час незвичайний, адже цього дня місто повністю перетворюється: на вулицях можна зустрітися з найвідомішими вітчизняними акторами; познайомитися й поспілкуватися з популярними письменниками, художниками, музикантами; придбати унікальні вироби ручної роботи на Миколиному ярмарку...
День Миколи щороку знаменується й виходом двох святкових видань - газети для друзів «Наше свято» (яку видає редакційний колектив газети «В двух словах») та культурологічного часопису «Прилуки. Фортеця» (редактор Ігор Павлюченко). Ці проекти започатковані та періодично виходять за фінансової підтримки Почесного громадянина Прилук, мецената Юрія Коптєва. Газету безкоштовно отримують прилучани та гості святкових дійств напередодні та в день урочистостей. Журнал можна придбати у книгарні по вулиці Костянтинівській, 138. Там же на цьогорічний День Миколи пройшла презентація «Прилуки. Фортеці», під час якої автори часопису розповіли про роботу над публікаціями. Вчитель і краєзнавець Олена Клочко - автор дослідження «Шляхами Миколи Гоголя» - поділилася найсвіжішими враженнями від міжнародної конференції у Ніжині, присвяченої письменнику, з якої щойно повернулася. «Там я презентувала журнал «Прилуки. Фортеця». Ним захоплювалися, його повезли до Грузії, Німеччини, Росії», - з гордістю повідомила Олена Олександрівна.
Травневий номер видання яскравий, різнобарвний, насичений цікавими краєзнавчими матеріалами та колоритними фотознімками. Широко представлена творчість двох майстрів пензля, двох блискучих художників - Юрія Коваленка (1931-2004) і нашого сучасника Юрія Шевченка. Перший здобув славу в Одесі, другий - у Києві. Та частина душі кожного з них належить Прилукам, бо звідси - витоки їхньої творчості. Художні традиції продовжує юне покоління прилучай, і учениця школи №6, художниця Юля Сугак - яскраве тому підтвердження. Про життя, живопис і власні мрії Юля розповіла в інтерв‘ю, підготовленому Орисею Григоренко та Юлією Головей.
Прилуцьке краєзнавство неможливо уявити без постаті Георгія Гайдая, який у 2009-му відсвяткував би 70-ліття, аби 4 роки тому не пішов у вічність. «Пам‘ять про Георгія Гайдая - це нагадування всім нам про занедбану історико-культурну спадщину, відроджуючи яку, ми знайдемо шлях у завтрашній день», - зазначає у присвяченій Георгію Федоровичу статті Ігор Павлюченко.
Прекрасна і неповторна природа нашого краю, його історія, що досі зберігає чимало таємниць, втілилися у публікаціях Богдани Костюк «Прилуцький вимір» і Андрія Павлушенка «Линовиця».
Не дивно, що така мальовнича й щедра земля народжує талановитих людей. Одні з них примножують скарбницю духовності, працюючи у рідному місті, а інші прославляють батьківщину далеко за її межами - як Юрій Шавро, еквілібрист Московського цирку на Цвєтному бульварі та канадського «CIRQE DU SOLEIL». Юріїв шлях на арену розпочинався з місцевої студії циркового мистецтва «Удай», керівником якої був Олександр Грузин. Особистість Олександра Петровича унікальна, гідна окремого дослідження. Адже саме завдячуючи йому з Прилук до світу цирку відправилося чимало випускників, і деякі з них досягли у цій сфері чималих успіхів і популярності. Інша видатна постать, про яку йдеться, - Юрій Нікулін, директор Московського цирку, відомий всьому світу великий артист. Юрій Шавро згадує свого директора з надзвичайною теплотою і вдячністю, відзначаючи його головні риси - людяність, небайдужість, прагнення і здатність допомогти молодим артистам.
Презентація третього номера журналу «Прилуки. Фортеця» відбувалася в день народження Миколи Яковченка, геніального сміхотворця, нашого земляка. І величезним подарунком для всіх стала присутність на святі київських акторів - народної артистки України Раїси Недашківської, котра грала у «франківських» виставах разом з Миколою Федоровичем та Олега Роєнка, артиста театру російської драми. Незабутніми для публіки стали виступи гостей, їхні спогади про Миколу Яковченка, їхні враження від подій Миколиного дня. Раїса Недашківська й Олег Роєнко по праву вважали прилуцьке свято своїм, адже вони були членами журі всеукраїнського фестивалю аматорських театрів «Театральне коло», який на той час проходив у Прилуках. І величезним визнанням прозвучали слова Раїси Степанівни про наш Новий театр (володаря Гран-прі фестивалю), його виставу «Маленький принц» та режисера Агіемія. Отже, театральні традиції у Прилуках живуть, а з ними живе безсмертне ім‘я Миколи Яковченка.