«Тінь Сонця» у Прилуках. Післямова
Лариса Лавречук
25-го березня до Прилук завітав соліст українського рок-гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк. Цей гурт «…представляє унікальний в Україні і світі жанр «heavy-folk» (у народі – «козацький рок»), що поєднує у своєму звучанні бандуру та скрипку з традиційним для рок-музики гітарним супроводом. Ідеологією гурту є відродження славетної української минувшини, повернення в реальність напівзабутої міфології», - пише про них інет. І ті хто прийшов на акустичний виступ Сергія Всилюка в Медучилищі, а потім у арт-кафе «За двома зайцями», мали змогу переконатися в правдивості написаного.
Отже уявіть собі, як у залі Сергій постає перед глядачами на високому стільці, мов на сцені. Починається акустичний концерт з кількох гітарних акордів. Незчуваєшся й коли чистий вокал співака у поєднанні зі звучанням акустичної гітари затягує як наркотик. Але наркотик якось по-особливому приємний, посмакувавши котрого розумієш, що музика – невід’ємний фактор існування людської душі. Переживаєш серцем цей сплеск емоцій, виражений у віршах і музиці, що об‘єднується у витвір мистецтва звикло знаний як пісня.
Мимоволі записую свої думки і водночас слухаю Сергія. Піднімаю голову, аби подивитися на вокаліста, і не одразу усвідомлюю, що він виконує «Колискову» акапельно, сидячи на стільці з закритими очима і гітарою на колінах.З сумом розумію, що вже минула більша частина імпрези. Піднімаю очі туди, де на стіні за його плечем висить фотокадр із кінострічки з Миколою Яковченком. На знімку Яковченко зображений з чаркою в руці, а його погляд спрямований на Сергія. «О! – думаю. – В тему: «За дітей!» – За те, щоб колискові дітям співалися українською.
А онде за два метри від мене сидить головна просвітянка Прилук – Оринка. І здається, вона також «ловить кайф» від музики. Ха! Ще один «музичний наркоман».
Ой, ось і музиканти прилуцькі поруч (так звані «неформали»). Видно, що вони вже намагаються відтворити акорди, які грає Сергій. Ну відтворити хто в голові, хто пальцями на коліні…
Маленький ліричний відступ між виконаннями пісень: «Для мене сучасна Україна не обмежена кордонами, – каже Сергій. – Вона існує скрізь, де живуть свідомі українці. Українці, які бережуть свої традиції і культурні та духовні надбання. Моя наступна пісня присвячується тим українцям, які живуть у Казахстані.»
Сергій надривно виконує композицію, а до сусіднього залу поступово заходять люди: у них там бенкет. Ось іде якийсь чоловік з пляшкою спиртного… Ну що ж, кому музика, а в кого інші цінності.
У антракті між композиціями відбувалось спілкування слухачів безпосередньо з Сергієм. На запитання, що стосувалося симпатій музиканта відносно українських виконавців та гуртів, він відповідає довго, але не просто тягне час, як в основному чекаєш від виступаючих перед публікою людей. Він доволі аргументовано розповідає про те, що серед істинних особистостей українському музичному мистецтві виділяє Ніну Матвієнко та Сашка Лірника. Гуртами ж, які Сергій виділив посеред маси інших, виявились «Кому Вниз», «Вій» та «Самі свої». «Зокрема гурт «Кому Вниз», зазначив Сергій, єдиний свого роду в Україні. Видатний арт-рок у їхньому виконанні просто вражає. Такого барабанщика, як у гурті «Кому вниз» в Україні більше нема. Він виконує настільки складні композиції, що не повториш… Проте водночас вони дуже легкі для сприйняття.
Що ж стосується гурту «Самі свої», то він не зміг викарабкатися на такий рівень, як «Кому Вниз» та «Вій». Якщо музика грошей не приносить, вона не має змоги існувати. Хоча гурт дуже гарний. Я особливо пропоную послухати їхні пісні «Стріляли», «Забуті степи» і «Козаки».
Також непересічною особистістю є Василь Жданкін. Це дуже хороший бандурист. І чим відрізняється від інших, то це тим, що виконує він не довгі нудні думи, а гарні історичні пісні. Він має свій альбом, тож раджу послухати…» - закінчив Сергій
Ще трохи розмов про українську музику, точніше про її існування та не існування. І ось під сам кінець Сергій виконує три найзнаковіші пісні гурту «Тінь Сонця». Останньою з них стала композиція «Козаки», яка часто лунає на Національному радіо.
Під кінець Оринка запропонувала всім, кому сподобалось дійство, поповнити коробку з надписом: «Благодійні внески. Збираємо на лєксус». І тут мабуть відбулася найзнаковіша подія вечора: один з представників шумної компанії, що випивала у так званій «кабінці» поряд з нашою імпровізованою концертною залою, відкривши гаманця заявив: «Ну, я дам! Класно пацани іграли!..»
Ось так пройшов у Прилуках акустичний виступ соліста «Тіні Сонця». Дехто з публіки підходив до Сергія, брав автографи, питав за пісенними записами, говорив добрі слова – як от Юрій Аніщенко, голова Клубу любителів голубів: «Я вже думав, що в Україні росте лиш молодь недолуга розумом, а виявляється і нормальні люди є!» – чи молодий поет-пісняр захоплено мовив: «Досі я собі не уявляв, як можна писати тексти для рок-музики українською мовою. Тепер зрозумів…»
За те, що акустичний проект Сергія Василюка «сховане обличчя» змогла побачити, почути й відчути молодь у Прилуках, велике дякуємо культурникові у медицині Людмилі Чернюк та власникові арт-кафе «За двома зайцями» Ігореві Павлюченку.
http://pryluky.com
Перегляд теми: 'Акустичний тур Сергія Василюка "Сховане обличчя". '
Helen
Блукаюча зірка 
Helper
БАН
OLEX
З Новим Роком!
, що поєднує у своєму звучанні бандуру та скрипку з традиційним для рок-музики гітарним супроводом. Цікава й ідеологія гурту: в умовах глобалізованого сьогодення відроджується славетна українська минувшина, а напівзабута міфологія постає реальністю.
