Звернутися до теми дитячого паління і вживання алкогольних напоїв наштовхнув мене випадок. Одного разу, поспішаючи у справах, проходила двором агротехнічного коледжу під час студентської перерви. Без «перешкод» подолати його територію мені не вдалося. І не тому, що двір чимось заставлений чи розритий будівельниками. Просто студенти у цей час вийшли на подвір’я перекурити, а спеціально відведене для цього місце (явно замале!) знаходиться саме на виході з двору коледжу.

Натовп курців був настільки великим і різношерстим, що вражав не тільки розмірами, а й «змістом». Палили всі: і дівчата, і хлопці, і навіть (судячи з віку та зросту) першокурс-ники. Сиза хмара чаду й нікотину висіла над підлітками, котрі вдавали із себе дорослих. Хоча говорити про задоволення не доводиться - яке там задоволення, коли у більшості з них з ранку ще й ріски в роті не було, а батьківські гроші, виділені на стакан чаю з булочкою, потрачені на сигарети.
Вражало ще й те, що у натовпі стояли не лише рослі й змужнілі парубки, а й худенькі, згорблені та невеличкі на зріст хлопчики. Їм не те що палити, а й думати про сигарети не можна. Що ж то за захисник Вітчизни, коли він і себе як слід захистити не може? Від кого, запитаєте? Та від отих самих рослих юнаків, які ж насміхатимуться з менших за відсутність у тих сили волі чи слабкість - як кому завгодно. Мовляв, не палиш, то виходить малий, і дружити з тобою не будемо. Сиди біля тата з мамою й ходи з ними за ручку. А до нашої компанія тобі - зась. Тож і тягнуться підлітки до сигарет, вина, а то й горілки, щоб відповідати неформально встановленому стандарту.
- У моїй родині тато з мамою палять, - неохоче ділиться Юрій (ім’я змінене). - Ще й усі друзі на «ти» з сигаретами. Чим же я не такий? Я десь далеко у глибині душі розумію, що ця звичка - шкідлива і рано чи пізно дасть про себе знати різноманітними захворюваннями. Та поки що не відчуваю ніяких незручностей, хіба що фінансову - сигарети дорогі, а стипендія мала.
- А я став курити після того, як потерпів фіаско у коханні, - додає Сергій. - Мені так хотілося сподобатися дівчині, а вона мені відмовила. Не знайшов іншої втіхи, як потягтися за сигаретою. Іноді дозволяю собі й випити з друзями десь у сквері або на площі під час масових гулянь. А чом би й ні? Весело і прикольно.
Хто, коли і як зумів переконати наших дітей, що доросле життя обов’язково має починатися зі ста грамів горілки чи з сигарети? Чому вони, такі гарні та невинні змалечку, перетворюються згодом на злісних курців і алкоголіків? Чому дітей тягне на вулицю у сумнівні компанії, до вдаваних задоволень? Можливо, через те, що ми, батьки, мало звертаємо уваги на своїх доньок і синів, не чуємо їх чи не хочемо чути, бо так легше. Займаємося кожен своєю справою, тупо лежимо перед телевізором, а діти в цей час залишаються наодинці з собою. Психологи задля уникнення по-дібних прикрощів радять батькам більше часу проводити з дітьми і говорити з ними. Відчувши таку важливу для них батьківську увагу, діти неодмінно підуть на контакт, і бажання заглянути в чарку чи запалити мине само по собі.

06 квітня
Відбулося чергове засідання виконавчого комітету міської ради, на якому розглядалися заяви підприємств, установ, організацій, та громадян міста стосовно будівництва, узгоджувалося розміщення об’єктів господарської діяльності, обговорювалося питання встановлення й демонтажу знаків дорожнього руху.
Члени виконавчого комітету прийняли рішення про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та розглянули заяви громадян стосовно призначення опікуна над дитиною та над її житлом.

З метою реалізації власниками приміщень житлових будинків гарантованого державою права на вирішення питань щодо утримання та використання житла виконком міської ради відповідним рішенням зареєстрував без стягнення реєстраційного збору об’єднання співвласників багатоквартирних будинків «Континенталь 117-Б» по вул.Садовій та «Соборна 43» по вул.Соборній.

Відповідно до статті 30-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши запит та лист кримінально-виконавчої інспекції міста Прилуки щодо визначення видів суспільно корисних робіт для порушників, на яких судом накладене адміністративне стягнення у виді громадських робіт, та перелік підприємств для відбування порушниками громадських робіт виконавчий комітет визначив комунальні підприємства «Комунальні послуги» та «Прилукижитлобуд» підприємствами, на яких буде виконуватися відбування правопорушниками громадських робіт, а саме:
- виконання підсобних робіт по благоустрою території підприємства;
- завантаження сміття вручну та розчистка відкритої ливневої каналізації;
- фарбування автобусних зупинок, урн, контейнерів та інших елементів малих архітектурних форм;
- виконання робіт двірника (побілка дерев, бордюр, прибирання сміття в паркових зонах міста, підмітання вулиць міста);
- косіння трави на зелених газонах прибудинкових територій;
- прибирання побутового сміття з прибудинкових територій та завантаження його на транспорт підприємства тощо.
Контроль за виконанням рішення покладено на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Олександра Сивенка.

07 квітня
Відбулася ІІ частина тренінгу по підготовці локальних проектів з питань молодіжної політики в рамках проекту Європейського Союзу TAСІS, який провела експерт проекту Олена Козлюк.
Під час тренінгу його учасники презентували свої пропозиції до майбутніх проектів по трьох комітетах – культури, інформаційної політики, здоров’я та спорту. З метою успішного закінчення роботи над проектами експерт унесла в пропозиції відповідні корективи. Заключну частину тренінгу планується провести в кінці квітня.

08 квітня
Проводився особистий прийом громадян міським головою Юрієм Беркутом.
На прийомі були присутні депутат міської ради Любов Правосуд, начальник юридичного відділу Валентина Горбач, заступник начальника управління Держкомзему в м.Прилуки Олександр Хитрий, начальник управління житлово-комунального господарства міської ради Микола Пряма, начальник відділу містобудування та архітектури Павло Бережний.
На прийомі побувало 35 мешканців міста, які зверталися до міського голови з питаннями щодо вирішення земельних спорів, виділення земельних ділянок під городництво, ремонту будинку №45 по вулиці Гімназичній, ремонту дороги по вулиці Береговій, також піднімалися й інші питання.
На частину звернень міський голова надав розяснення безпосередньо під час прийому, решта звернень зареєстровані та поставлені на контроль у громадській приймальні.

У малій залі міської ради відбулося засідання постійної комісії з питань захисту прав дитини, на якому розглядалися заяви громадян стосовно визначення місця проживання дітей та участі батьків у їх вихованні. У результаті розгляду заяв надано два висновки щодо визначення годин побачення батьків з дітьми у разі, якщо батьки проживають окремо, тобто розлучені, та один висновок – про визначення місця проживання дитини.

У стінах міської ради відбулася зустріч міського голови Юрія Беркута з чемпіоном України серед юніорів у ваговій категорії до 60 кг, рекордсменом Європи з жиму штанги лежачи Сергієм Редькою.
Юрій Беркут нагородив Почесними грамотами міської ради за високі спортивні досягнення, вагомий внесок у розвиток фізичної культури й спорту, пропаганду здорового способу життя майстра спорту України з жиму штанги лежачи Сергія Редьку та його тренера Віктора Панкевича за вагомий внесок у розвиток фізичної культури і спорту та виховання підростаючого покоління. Міський голова вручив Сергію Редьці грошову винагороду.

У суботу, 28 березня, багатодітна родина прилучан Галутіних відзначила новосілля у будинку, подарованому благодійниками - депутатом Чернігівської обласної ради Анатолієм Мирошниченком та Почесним громадянином Прилук Юрієм Коптєвим. Цій урочистій події передували довгі роки поневірянь багатодітної сім’ї, де нині виховується вісім неповнолітніх дітей. Житлову проблему Галутіних місцева влада добре знала, але можливості виділити будинок чи квартиру не було. Здавалося б, справа безна-дійна і кінця-краю їй не видно. Напевно, так би й було, якби для прилуцької родини по-іншому склалися обставини. Та якось на одній із сесій Прилуцької міської ради глава сім’ї Сергій Галутін звернувся до депутатів з наболілим питанням, повідавши про житлову проблему своєї родини. Присутній у сесійній залі депутат облради Анатолій Мирошниченко відразу ж запропонував Юрію Коптєву спільно купити Галутіним дім. Юрій Вікторович пропозицію підтримав, і справа зрушилася з місця. Пройшло зовсім небагато часу, й багатодітна родина отримала ключі від просторого чотирикімнатного будинку, який, до речі, обрала сама. На новосілля прийшли не тільки представники влади, а й сусіди та знайомі, тож святкували всією вулицею. Гучно лунали пісні, линули слова побажань щастя та злагоди в новій оселі. Заступник міського голови Лілія Нікітченко зазначила: «Сьогодні у Прилуках радісна подія. Багатодітна родина Галутіних довго чекала на цей приємний і несподіваний подарунок, який зробили два наших меценати - Анатолій Мирошниченко та Юрій Коптєв. Вони разом придбали це обійстя: адже саме про ці будинок і подвір’я мріяли Галутіни. Вони жили неподалік, діти добре знають цей мікрорайон, звідси їм близько до школи. У будинку є всі зручності, велике гарне подвір’я, городня ділянка. Меценати врахували думку господарів, зробили так, як вони того хотіли. Ремонт оселі теж здійснений за сприяння меценатів. А прибирали подвір’я гуртом - як кажуть, всією толокою. Доклали своїх рук і господарі, й діти, і прилуцька молодь, члени нещодавно створеної Молодіжної Ради міста - це була її перша акція. Результати роботи сьогодні бачать усі: двір чистий, гарний, просторий. Тож нехай ця урочиста подія запам’ятається прилучанам надовго. Адже у нашому місті ще не одна сім’я чекає на нове житло, але держава не може забезпечити потреб своїх громадян. Та, на щастя, у Прилуках знаходяться люди, які можуть і хочуть допомогти. Низький їм уклін, велика шана! Дай Боже, щоб у їхньому житті було все гаразд».
Господар нового помешкання Сергій Галутін не приховував своєї радості: «Цього дня ми чекали дуже довго. Куди тільки не зверталися - ніхто не міг допомогти. Час зараз важкий, в місті майже нічого не будується. Тому те, що знайшлися такі благодійники як Анатолій Мирошниченко та Юрій Коптєв - це справжнє щастя для нашої сім’ї. Ми відчули, що про нас піклуються, що ми не залишаємося наодинці зі своїми проблемами. Тепер ми - повно-правні власники свого житла, можемо спокійно планувати майбутнє».
Новосілля на вулиці Авіації, 21 перетворилося на велике родинне свято. З-поміж інших подарунків виділялися традиційні українські: фольклорний ансамбль «Горлиця» презентував господарям миску жита (щоб в новому домі було добре жити) та цілющої води (щоб хата не знала біди). Анатолій Мирошниченко та Юрій Коптєв урочисто передали Сергію Галутіну ключі та технічний паспорт від нової оселі.
- Анатолію Костянтиновичу, яке місце у вашій депутатській діяльності посідає благодійність? - звернулася я до депутата обласної ради Анатолія Мирошниченка.
- Я б не пов’язував благодійність виключно з депутатською діяльністю, оскільки багато для кого депутатство і благодійність - різні речі. Благодійність для мене - життєве кредо. Коли на сесії міської ради я дізнався про житлові проблеми прилуцької родини, роздумувати не став: одразу ж запропонував допомогу. Звернувся до Юрія Коптєва, й ми разом придбали це обійстя. Вважаю, це нормальний вчинок, бо в наш складний час духовної та економічної кризи в першу чергу треба дбати про дітей, про майбутнє. Адже діти - це і є майбутнє.
«Нехай у цьому будинку для багатодітної сім’ї настане стабільне щасливе життя, - продовжує тему Почесний громадянин Прилук Юрій Коптєв. - Ми змогли допомогти батькам та їхнім дітям - і це приємно. Я із задоволенням підтримав ініціативу Анатолія Мирошниченка зробити Галутіним такий подарунок. Тож нехай їм щастить, нехай ростуть діти, і дім повниться добробутом».
За давнім звичаєм, в нову оселю першим впустили котика. А за хвилину в просторому будинку стало надзвичайно людно: господарі й гості оглядали та радісно обговорювали помешкання.
- Мамо, коли ми тут житимемо? - тихенько запитала Віру Галутіну маленька донечка.
- Ми вже тут живемо, - посміхнулася до неї Віра Андріївна. - Це наш дім.

Ми живемо в прекрасному світі. У світі бездоганної краси, божественної гармонії. Кожний день – це поетичний твір, який розпочинається неповторним світанком і закінчується останнім променем сонця. Та ми не завжди це помічаєм. Чи то не вміємо бачити красу, чи це нам не потрібно.Що ж таке поезія? Чи можна її осягнути? В чому таїна її невмирущості? Де місце поезії в нашому будденому житті?

На ці питання шукали відповіді гості поетичної вітальні, що завітали до дитячої бібліотеки на передодні Всесвітнього дня поезії, який відзначають 21 березня. Тут завжди шанували її величнісь царицю-поезію. Бібліотека має багато поетичних творів, в тому числі і Прилуцьких письменників.



Цьго дня багато говорилося про поезію, як одне з мистецтв властивих людині. Про поезію, як всеосяжну мову, яка зближає людей, допомагає порозумітися. Про поезію – як невидимого друга, який підтримує людину все її земне життя, робить її щасливішою і прекраснішою.

Розкрила таємниці поезії, юним читачам бібліотеки, учням 11 класу ЗОШ №14, відома поетеса, член Спілки письменників України – Ніна Яківна Ткаченко. Вона довела на прикладі своїх віршів, що поезія – це стан душі, емоційний бунт і водночасвона є дзеркалом суспільства.

Бібліотекарі, організовуючи таку зустріч, прагнули показати дітям, що поезія буває різною. Вона скрізь – в тендітній квітці, в краплині роси, в стінах вікових храмів, її лише треба вміти бачити, як це робив відомий фотомайстер, член Спілки фотохудожників, лауреат літературно-мистецької премії ім.Л.Забашти «Квіт папороті» Володимир Степанович Яковенко. Його дружина Людмила Василівна продемонструвала читачам роботи Володимира Степановича. На зустрічі презинтували п’яту книгу Ніни Яківни «Спалахи», яка ілюстрована фотографіями Володимира Яковенка. Гості змогли відчути й побачити поезію, адже кожна фотографія допомагала осягнути глибину поетичних рядків і навпаки. Те, що поезія існує і в музиці, довели юні вихованці естрадної студії «Акорд» -- Коркодим Оля, Фєдотова Іра, Литвиненко Ангеліна, яких навчає Фарафонова Анна Олександрівна.

Поєднання поезії слова, фотографії, музики й голосу зробили свою справу. Вони наповнили залу неосяжним духом поезії, який пробуджує душу, вивільнює думки. І це було помітно. Якщо на початку зустрічі молоді люди почували себе скуто, то в кінці вони вільно висловлювалися стосовно поезії. Дискутуючи дійшли висновку, що поезія – це щось особливе, що починається за межами людського життя і туди ж направляється. Поезію потрібно любити й берегти в тому вигляді як вона є, аби передати наступним поколінням. І при цьому примножувати її, додавати щось своє.