| Автор | Автор | ||
|---|---|---|---|
| OLEX 30 вересня 2008 р., 22:14:16 Тема: ЧИЯ МОВА ВТОРИННА І ПАРОДІЙНА |
Тат‘яна -це сценічний псевдонім Тетяни Нєдєльської: http://www.nedelskaya.com.ua http://gpu.ua/index.php?&id=148163 | ||
| OLEX 30 вересня 2008 р., 21:54:01 Тема: Конкурс "Photosession" |
Главно шо реальна! 
----- Добавлено 30 сентября 2008 г., 21:54:57: А нащот "смачна" то ти поторопився сказать - я викинув цілий ящик отого всього - даже собаки побрезговали  Не захотіли родичів їсти  | ||
| OLEX 30 вересня 2008 р., 21:30:23 Тема: Увага! Пропала дитина! | та і давненько...  | ||
| OLEX 30 вересня 2008 р., 21:06:32 Тема: Конкурс "Photosession" | Користуючись нагодою заявляю і про свою участь у конкурсі:
http://priluki.info/cgi-bin/foto.cgi?showgallery=675 | ||
| OLEX 30 вересня 2008 р., 20:15:22 Тема: ЧИЯ МОВА ВТОРИННА І ПАРОДІЙНА | Bonya, а тобі до вподоби ті провокаційні побрехеньки які пачками викладують Лізард з Таньою? | ||
| OLEX 30 вересня 2008 р., 19:48:14 Тема: ПРАВДА ПРО РАСЄЮ | Росія відокремилася від України в ХІІ столітті
Середина ХІІ століття – дуже цікавий період в історії України. У цей час з-під контролю Києва вийшов Суздаль – основний центр формування майбутнього російського етносу. Син Юрія Довгорукого Андрій встановив у Суздалі одноосібну владу, вигнавши з князівства власних родичів та навіть єпископа. У всіх значних князів, зайнятих боротьбою за Київ, за винятком Ізяслава Мстиславича (1147-1154 рр.), до суздальських сепаратистів не доходять руки. Водночас, сепаратизм Суздалі залишився поодиноким випадком – інші території, які нині входять до складу Росії, такі як Новгород і Смоленськ, в цей час все ще лишаються васалами Києва. Після смерті Юрія Довгорукого у 1157 році його синів було вигнано з Русі в Суздаль, а його суздальську дружину побито. Крім того, сина Юрія Довгорукого вигнали і з Новгорода. Спочатку Великим Київським князем стає представник Чернігівського „клану” Ізяслав Давидович (1157-1158). Він відзначився невдалою боротьбою за утвердження на галицькому престолі Івана Берладника – безземельного князя, якого він відбив з полону в Юрія Довгорукого і прихистив у себе. У цій боротьбі за свого друга-галичанина Великий Київський князь розсварився навіть із своєю родиною :”Святослав же Ольгович слав до нього послів багато разів, кажучи йому: „Брате! Кому ти домагаєшся волості — чи брату, чи синові? І добре б тобі не починати раті першим”. Але Ізяслав не послухав брата і рушив із Києва”. Своєму родичу Святославу, князеві Чернігівському Київський князь ще й каже: «Якщо ти сам не ідеш, ні сина не пошлеш, а мені Бог дасть, [що] я добуду Галич, то ти тоді не жалкуй на мене, коли поповзеш із Чернігова до Новгорода (Сіверського)!» Після вигнання Ізяслава з Києва решта князів запросили на великокняжий престол Ростислава Мстиславича з „київської династії” – сина і брата знаменитих князів – Мстислава Великого і Ізяслава Мстиславича. Фактично, при правлінні Ростислава Мстиславича (1158-1167 рр.) відбулися нові кроки з автономізації Української церкви. Ростислав спочатку не хотів у якості Київського митрополита Клима Смолятича – видатного релігійного діяча, філософа та письменника, а бажав поставити митрополитом грека Костянтина, поставленого Константинопольським патріархом. Натомість, його племінник Мстислав Ізяславич – Володимиро-Волинський князь – хотів поставити митрополитом Клима, а не Костянтина, оскільки той проклинав його батька. Суперечка продовжувалася, і, оскільки була запеклою, вирішили не дати митрополичий стіл ні тому, ні іншому, а запросити іншого митрополита. А вже згодом Великий Київський князь змінив свою думку. Ростислав не схотів прийняти присланого з Константинополя митрополита, „тому що одрядив був Ростислав боярина Гюряту Семковича до цесаря грецького Мануїла Комнина, намагаючись настановити Клима на митрополію. І прислав цесар дари многі Ростиславу — оксамити, і паволоки, і всяке узороччя різноманітне. При цім посол цесарів говорив Ростиславу: «Мовить тобі цесар: «Якщо приймеш ти прихильно благословення од святої Софії , „буде тобі митрополит Іоанн». Великий же князь сказав до цесаревих послів: «Я сього митрополита задля честі і приязні цесаревої і патріархової прийму, але надалі, якщо патріарх без дозволу нашого всупереч правилам святих апостолів поставить митрополита, ми не приймемо його, а будуть вибирати єпископи». Фактично, це була декларація про незалежність Київської православної церкви. Ростиславу вдалося відновити потужну спілку Київського і Чернігівського князів, та їхніх родин, проти яких не міг виступити жоден князь: „У тім же році зібрався Ростислав зі Святославом Ольговичем [у городі] Моровійську місяця травня в перший день, і з’їзд їх обох був про велику приязнь. Тоді ж Ростислав позвав Святослава до себе на обід, і Святослав поїхав до нього безо всякої підозри. І була ж радість у той день межи ними обома, і дари многі. Дав бо Ростислав Святославу [дари] соболями, і горностаями, і чорними куницями, і песцями, і білими вовками, і моржовими іклами. А назавтра позвав Святослав Ростислава до себе на обід, і тоді веселилися вони обидва дужче, ніж учорашнього дня. Святослав дав Ростиславу пардуса і двох коней борзих під кованими сідлами. І тоді розійшлися вони до себе”. Ростислав і васальні князі неодноразово б‘ють половців, а також „берладників” – незалежних від княжої влади слов‘янських торгівців, рибалок, мисливців і вояків: „Послав Ростислав із Києва воєвод Юрія Нестеровича і Якуна Мирославича в насадах на берладників, що були [город] Олешшя (нині – місто Цюрупинськ Херсонської області) взяли. І, догнавши їх, побили їх і здобич узяли”. Князь досить жорстко веде політику придушення сепаратизму. Так, новгородці задумали вигнати з князювання його сина. Літопис пише: „Віче вчинили новгородці, і послали [послів] до князя свого Святослава Ростиславича, і сказали йому: «Ми не можемо двох князів держати. Пошли-но, виведи брата Давида з Нового Торга». І він, не вередячи їм серця [і] вивівши брата, послав його у Смоленськ до [брата] Романа. Та не спинилась на цім злоба їх, а ще за гірше зло вони заповзялися. Трохи часу переждавши, вчинили вони віче проти Святослава, переступивши хресне цілування Ростиславу і синові його Святославу. Князь бо сидів на селі Городищі у церкві святого Благовіщення. І ось пригнав до нього вісник і сказав: «Княже! Велике зло діється в городі! Хочуть тебе люди схопити!» І мовив Святослав: «А яке їм зло я вчинив, що вони мене хотять схопити? І отцю моєму цілувавши хреста на тім, що мати [їм] мене князем собі до кінця живоття мойого? А вчора мені вони всі цілували святу богородицю». І коли він це мовив, то тут пішло безліч народу, людей, і, взявши князя, заперли вони його в хижці, а княгиню послали в монастир. А дружину його окували, а добро його розграбували і дружини його. А потім послали вони князя в город Ладогу, приставивши багатьох сторожів до нього. І прийшла вість до Ростислава в Київ, що схоплено йому сина в Новгороді, і повелів він позабирати новгородців і повкидати їх у пересіченський погріб. І в одну ніч умерло їх чотирнадцять мужів. І розповіли Ростиславу, що вони задихнулися в погребі, і він опечалився із-за них, і повелів випустити їх із погреба і розвести їх по городах”. Новгородці змушені були відновити на посаді сина великого Київського князя. Знову вони вигнали його лише після смерті. Після завершення вдалого походу на усмирення новгородців Ростислав і помирає: „І зустрівся він тут, на Луках, із сином і з новгородцями. І цілували новгородці хреста Ростиславу на тім, що мати їм сина його собі князем, а іншого князя не шукати, аж поки вони з ним смертю [не] розлучаться. І много дарів узяв він у сина і в новгородців, і звідти вернувся до Смоленська”. Літопис повідомляє зворушливу історію, коли Великий князь, який усе життя прокняжив в Смоленську, бажає їхати вмирати до Києва, і просить там же й поховати його. Річ у тім, що ще й на той час усі князі Рюриковичі (за винятком деяких Суздальських та Полоцьких князів, які вже втратили зв‘язок з династією) вважали Київ і Русь (тобто область навколо Києва) своєю Батьківщиною, а всю решту земель – просто підлеглими собі: „Рогнідь же, сестра його, бачивши, що брат вельми знемагає, стала благати його, велячи йому лягти у Смоленську в його власному домі. Але він сказав їй: «Не можу я тут лягти. Повезіте мене до Києва. Якщо мене бог візьме в путі, то покладіте мене, за отчим благословенням, [церкві] святого Феодора. Якщо ж мені бог одпустить недугу сю молитвами пречистої його матері і святого отця нашого Феодосія, Печерського монастиря ігумена, то пострижусь я в Печерському монастирі”. Князь казав: „Хотів би я звільнитися од короткочасного і суєтного світу сього і [од] минущого і многотривожного життя сього, про що я і раніш нагадував тобі». Але він, [священик Полікарп], йому так говорив: «Вам бог так велів жити: правду діяти на сім світі, по правді суд судити...». В часи княжіння Ростислава Київ неодноразово традиційно й наголову б‘є половців. Здавалося б, становище Києва міцне, і йому ніщо не загрожує. Однак, наступні випробування, які випали на долю Києва і Русі в князювання племінника Великого князя Мстислава Ізяславича, наочно продемонструють, наскільки мінливим може бути успіх і могутність. | ||
| OLEX 30 вересня 2008 р., 19:43:39 Тема: ЧИЯ МОВА ВТОРИННА І ПАРОДІЙНА | Від частого повторення брехня не стає правдою, однак усе більше тих, хто не вміє чи не бажає логічно мислити, проявляють готовність повірити в неї. Спрацьовує не логіка, спрацьовує стереотип мислення: "Якщо стільки відомих і шанованих людей так довго повторюють це твердження і, напевно, вірять у його істинність, то не може ж воно бути суцільною вигадкою. Хай не все, але хоча б якась доля істини в ньому мусить бути присутня...".
Щось подібне сталося з не одне десятиліття пропагованими московською імперією міфами про "вєлічіє і могущєство руского язика" ("ВМРЯ"  , про "вєлікого Леніна", котрий "на ньом газгава-гівал". Ну і нехай собі тішаться московити тією "величчю", як дурень цвяшком. Нам, українцям, у своїй незалежній державі що до того?
У тім то й річ, що вигаданий колись для ідеологічного виправдання уярмлення та тотальної русифікації пригарбаних Москвою народів міф продовжує руйнувати свідомість пересічного українця й сьогодні, а його адепти перейшли до ще більш нахабних і провокативних форм пропаганди. І сьогодні не лише десь там, у Москві, Твері, в наших-таки Сімферополі, Донецьку, Луганську в російськомовних українофобських виданнях можна надибати твердження на кшталт: "Ніякої української мови немає...", "Українська мова – то зіпсований полонізмами "русcкій язик..." і т.ін. Належної відсічі такі інсинуації сучасних валуєвих ані від офіційних структур, ані від патріотично орієнтованих засобів масової інформації не отримують. Найбільше, на що, бува, спромагаються окремі вітчизняні публіцисти, то кволі заяви виправдального штибу: "українська й російська мови сестри"... Однак уважний неупереджений аналіз мов-сусідок підштовхує до іншого висновку. Мова спадкоємців племені кривичів, що стало основною слов‘янською складовою в тюрко-фіно-угорському конгломераті, нині іменованому "русcкім народом" – не "сестра", а "дочка" русинської – української мови. Дочка кривобока і кривоуста, котра, примхою долі доскочивши короткочасного, за мірилом історії, панування над матір‘ю, в процесі того панування прагла зневажати та упослідити ту, яка дарувала їй життя. Для тих, хто вже готовий, захлинаючись, бризкати слиною заперечень, повторюємо: саме так, російська мова у слов‘янській своїй частині – вторинна, дочірня, – замало того – пародійна стосовно нашої РА-синської, русинської, що сьогодні іменуємо її українською, мови. Для тих заяв потрібні докази. І їх є безліч. Приховуванням правди, ретушуванням її напівправдою, брехнею, чи як ниньки модно казати, макіяжем, задавненої хвороби не вилікуєш, лишень загостренню процесу сприятимеш. Тож і у відношеннях межи народами-сусідами мусить бути чітка ясність. Хто, коли, що, кому, як... Хто кому майбутню столицю заснував... Хто кого читати, рахувати навчив... Хто кого у верхів‘я Вологи, Оки, а хто кого до Магаданів, Соловків відселяв... Хто кому писок під Оршею, Конотопом, Чудновим натовк, а хто кому – під Полтавою, Крутами... Ну і, звісно, хто кому свою мову, спародіювавши, позичив. Авжеж. "Пізнаймо правду і правда визволить нас!" – повторимо вступну цитацію розвідки.  | ||
| OLEX 30 вересня 2008 р., 18:45:39 Тема: ПРАВДА ПРО РАСЄЮ |
Шось не так написано?  Чи почитать і не напрягався?  | ||
| OLEX 30 вересня 2008 р., 18:44:43 Тема: Чорноморський флот Росії у Севастополі - що це? | Севастопіль – місто української слави
УКРАЇНСЬКИЙ СЕВАСТОПІЛЬ План екскурсії ХЕРСОНЕС Трипільська культура. Початок індоєвропейської цивілізації. Походження українського народу. Поселення трипільців і походження давніх греків. Заснування Херсонеса Таврійського – початок історії Севастополя. Найдавніші українці в Херсонесі. В слов’янському кварталі, давньоукраїнська мова і писeмність в Херсонесі Таврійському. Українці – корінний нарід Криму. Севастопіль – одне з історичних міст України, місто давньоукраїнської слави, українське місто з самого початку його заснування. Взяття Херсонеса київським князем Володимиром Великим. Хрещення України - Руси, а затим – колоній Київської держави. Розвиток давньоукраїнської культури. Християнська основа української нації. Обрання Москвою шляху Каїна. Московська церква – найнебезпечніший ворог українського народу. ПАМ’ЯТНИК ВОЛОДИМИРУ ВЕЛИКОМУ Історiя встановлення пам’ятника. Пам’ятники українцям в Севастополі. ВУЛИЦЯ ЄРОШЕНКА Командир “Блакитного диявола”. Українська топоніміка Севастополя. ВУЛИЦЯ ВАКУЛЕНЧУКА, ГОРА МАТЮШЕНКА Українські матроси Чорноморського флоту в авангарді визвольної боротьби народів Російської імперії. ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ Великий український письменник Гоголь в Севастополі. БУДИНОК ПАНОРАМИ ОБОРОНИ СЕВАСТОПОЛЯ Франсуа Рубо і його панорама. Погруддя Бутакова, Хрульова, Л. Толстого і Шевченківський Севастопіль. ПАМ’ЯТНИК ВОЇНАМ IV БАСТІОНУ Найменування українських з’єднань. Українські воїни – головна сила першої оборони Севастополя. ПАМ’ЯТНИК Л. ТОЛСТОМУ Л. Толстой в Севастополі. Л. Толстой і Україна. ГАРМАТНИЙ ДВОРИК Гармати Луганського заводу МАЙДАН УШАКОВА Походження адмірала Ушакова. Використання ним морської тактики запорожців. Українець Данило Журахівський – засновник театру в Севастополі. М.С. Щепкін в Севастополі. Іван Піддубний в Севастополі. ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА МОРСЬКА, ПРОСПЕКТ НАХИМІВА Хто побудував сучасний Севастопіль. Художний музей: українські маляри в Севастополі. Морська бібліотека. Роль українських адміралів Аркаса і Нахиміва в її створенні. ГРАФСЬКА ПРИСТАНЬ Роль українців в заснуванні новітнього Севастополя. Ліля Буджурова – "Коли повернемось". МАЙДАН НАХИМІВА Готель “Кіст”: Леся Українка в Севастополі, О. Вертинський в Севастополі. ПАМ’ЯТНИК НАХИМІВУ Українське походження і українське поводження адмірала Нахиміва – керівника оборони Севастополя. МЕМОРІАЛ ГЕРОЇВ ДРУГОЇ ОБОРОНИ СЕВАСТОПОЛЯ Чи була війна 1941-1945 рр. вітчизняною для українського народу? Друга оборона Севастополя – трагедія міста і його захисників. Плити з іменами героїв: українці в другій обороні Севастополя. ПАМ’ЯТНИК КОЗАРСЬКОМУ Перший пам’ятник Севастополя – пам’ятник українцеві. ПАМ’ЯТНИК ЗАТОПЛЕНИМ КОРАБЛЯМ 1585, 1608, 1631 рр. – запорожці в Північній бухті. Ак Яр. Кримські татари – корінний народ Криму. Ганебна поразка Росії в Кримській війні і створення міфу про Севастопіль – “місто російської слави”. Українська терористка С. Перовська – героїчна постать визвольного руху народів Російської імперії. Підняття українських прапорів на кораблях Чорноморського флоту в 1917-1918 рр. Севастопіль – головна база ВМСУ. Військова доктрина України. Тимчасове перебування ЧФ Росії в Севастополі. ПАМ’ЯТНИК МИКЛУСІ-МАКЛАЮ Родовід великого мандрівника і вченого. БУДИНОК ДІДА АХМАТОВОЇ Інтелектуальне пограбування України Росією. Як наша краянка Ганнуся Горенко стала російською поеткою Анной Ахматовою. БУДИНОК МУЗЕЮ ЧОРНОМОРСЬКОГО ФЛОТУ 300 років російського флоту і 510 років українського флоту. ВУЛИЦЯ КУЧЕРА Василь Кучер – учасник і співець другої оборони Севастополя. ПАМ’ЯТНИК ПУШКІНУ О.С. Пушкін – поет-державник, бард російського імперіалізму, пропагандист підкорення всіх слов’ян, народів Кавказу та ін. Росії. ПАМ’ЯТНИК МАТРОСУ КІШЦІ Один з найславніших героїв першої оборони Севастополя. МАЛАХІВ ПАГОРБ Пам’ятник російському адміралу Корнілову і українському матросу Кішці. Оборонна башта, збудована за проектом українського інженера Ф. Старченка. Найменування українських частин на фасаді башти. ВУЛИЦЯ ГОРПИЩЕНКА, ПАМ’ЯТНИК ГОРПИЩЕНКУ Кубанський українець, “батько” морської піхоти Севастополя САПУН-ГОРА Оглядовий майданчик. Визволення Севастополя від німецьких військ. Наступ зі сходу Приморської армії під командуванням генерала Андрія Єрьоменка, нащадка українського козака Яременка. Виставка бойової техніки. Роль заводів Миколаєва, Херсона, Харкова та ін. українських міст. Микола Духов та ін. українці – військові конструктори. “Вічний вогонь”. Втрати Німеччини, СССР і України у другій світовій війні. Що дала перемога СССР Україні, народам Східної Європи, російському народові. Сімнадцятирічна війна ОУН-УПА за волю України (1939-1956). Плити з прізвищами героїв: Яцуненко та інші українці, воїни 44 національностей. ВУЛИЦІ КОЛІ ПИЩЕНКА, О. БАГРІЯ Українська молодь і навіть діти в двох оборонах Севастополя. ІІІ БАСТIОН, ПАМ’ЯТНИК Подвиг матроса Гната Шевченка. Висновок: Севастопіль – місто української слави. | ||
| OLEX 30 вересня 2008 р., 18:21:37 Тема: Можно ли считать бойцов ОУН-УПА ветеранами и героями | LIZARD, подивись в гуглі як не чув. | ||
|
Найрейтинговіше фото
Найбільш обговорюване
В цьому місяці фотографії не обговорювались.
Останні новини
По датіПо коментарям
2021-03-23 (0 коментарів) «Сбиты на взлете»: ликвидация «МиГа» и «Сухого» - бесславный конец российского авиапрома! 2021-03-23 (1 коментарів) В РФ черговий скандал з авіаносцем «Адмирал Кузнецов» 2019-04-24 (0 коментарів) Трибунал ООН призначив дати слухань у справі полонених українських моряків 2018-10-30 (2 коментарів) Ремонт по-російськи 2018-08-22 (0 коментарів) РФ готується підняти з дна моря ракету з ядерним двигуном, що впала при невдалих випробуваннях 2018-03-19 (2 коментарів) Александр Дугин: Мы стремительно летим в чёрную дыру. 2017-08-21 (2 коментарів) WikiLeaks виявився залежним від Росії! 2016-08-02 (0 коментарів) The Economist: Українська гривня перша в світі за недооціненістю: справедливий курс - 7,74 за долар 2016-07-30 (1 коментарів) Росія продає "флешку" об’ємом 50 Мб, яка важить 25 кг! 2016-05-31 (0 коментарів) Ракетний катер «Прилуки» ВМС ЗС України провів перші ходові випробування під час ремонту Останні оголошення
Продам: Продам маленьких поросят та кіз
Пропоную: Фарба Київ Продам: Дитяче ліжко Продам: Козырьки из поликарбоната и др. материала Одесса Продам: Стеллажи из металла, Стеллажи и полки Лофт Одесса Друзі сайту
Відвідувачі
Мебель Прилуки WEB-камери Прилук Новини Прилук сьогодні Вся інформація, що використовується на сайті може розповсюджуватися на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 3.0 License |
Пошук по сайту: OLEX US
Знайдено повідомлень: 13106
|
TIM TV OnLine
Сьогодні день народження у 2 користувачів: dascha, valyshka, Сьогодні віртуальний день народження у 12 користувачів: wsd, SERUI, Sega, Andrey-Priluki, GAIDAMAKA, tanya, kia_tanya, anatol08, tdVUGODA, Antonina, hr-yazaki, Henke, Модератори: Helen, watt, Tyt24vcytki |
|
 |
 |
 |
