| Автор | Автор | ||
|---|---|---|---|
| Helen 18 лютого 2009 р., 18:45:03 Тема: Тут будут всякие новости Прилук | Цей Прилуцький будинок не облаштований технічним поверхом
18-02-2009 Кажуть, мій дім – моя фортеця. Та якою може бути фортеця для мешканців п’ятиповерхівки по Переяславській, 60, збудованої ще сорок років тому з явними проектними порушеннями? Цей будинок не облаштований технічним поверхом. Як наслідок, власники квартир п’ятого поверху влітку потерпають від нестерпної спеки, а взимку стелі промерзають і покриваються памороззю. Питається: чи добре жити у таких умовах, при цьому справно сплачуючи усі комунальні послуги? 
Неодноразово люди зверталися за допомогою до влади, благали можновладців «спуститися на землю» і побачити-таки правду життя. Та всі благання й сподівання на краще зависали у повітрі. Адже для вирішення проблеми комусь потрібно вставати з власного крісла! Навіщо ж це робити, коли набагато легше направити відписку: мовляв, на ці незаплановані витрати у міській казні немає грошей. А на «немає», як кажуть, і суду немає. Тоді, в надії бути почутими, «відщепенці» вирішили розповісти про власну біду своїм обранцям-депутатам. І поспішили до комітету самоорганізації населення №1 на єдиний день депутата (що традиційно проводиться в останню середу кожного місяця). Щоправда, того дня на зустріч з народом прибув лише депутат від однієї-єдиної фракції – БЮТу, Віктор Копачевський. Що ж завадило іншим представникам міської ради виконати свій депутатський обов’язок – досі невідомо. Та воно, може, й на краще: головне ж не кількість, а якість. Мешканці горьованого будинку відразу почали з наболілого. Довго балакати й переконувати Віктора Івановича не довелося: як проблема, так і питання з її усуненням були настільки очевидними, що не викликали жодних сумнівів і додаткових пояснень. Беззаперечно, жити у таких нелюдських умовах не просто неможливо, а й протизаконно. Направивши міській раді своє депутатське звернення, Віктор Копачевський, як і більшість мешканців будинку, мало сподівався на підтримку і допомогу влади. Та надія, хоча й невелика, була. Відповіді чекали недовго (справедливості ради скажемо, що питання з їх наданням – не так важливо, яких, аби відповідей – у міській раді поставлено добре, як не сказати блискуче). А у ній – традиційне: ознайомлені, але не маємо змоги. Та й де ж їй взятися – вода під лежачий камінь не тече. І як би хто не намагався цей камінь зрушити – не вдається! А тут саме й народний депутат від БЮТ Олег Ляшко, заступник голови бюджетного комітету Верховної Ради України, запропонував Прилукам своє сприяння у виділенні певної суми із державного резервного фонду Кабміну: лише подавайте проекти, куди потрібно вкласти гроші. Бо народний депутат, виявляється, переймається проблемами Прилук більше, ніж прилуцька управлінська команда. А нам, виходить, цих грошей не треба – адже, як з’ясувалося, у місті, де багато об’єктів потребують чималих капіталовкладень, розроблений лише ОДИН проект (і це – не будівництво шатрового даху по Переяславській, 60)! А відтак продовжують люди жити у напівжитловому будинку, радіти кожному новому дню і чекати. У їхній ситуації більше нічого не лишається - йти їм нікуди. Тож змирилися, порядком втомилися від словесного пустомельства і порожніх відписок, та й продовжують сподіватися. Можливо, нова влада прийде і питання зрушиться з мертвої точки. Від нинішньої їм уже точно нічого не добитися - справедливості у міської влади вимагати, що голку в сіні шукати. Світлана ЯРЕМЕНКО, голова фракції БЮТ у Прилуцькій міській раді. Газета «В двух словах» №8 за 19 лютого 2009 року http://pryluky.osp-ua.info | ||
| Helen 18 лютого 2009 р., 18:42:24 Тема: Виставка фотохудожниці Тані Д’Авіньйон | У Прилуцькому краєзнавчому музеї експонувалася виставка робіт фотохудожниці з Бостона (США)
18-02-2009 Протягом двох місяців у Прилуцькому краєзнавчому музеї експонувалася виставка робіт фотохудожниці з Бостона (США) Тані Д’Авіньйон, організована Першою Міжнародною будівельною компанією за підтримки Почесного громадянина Прилук, мецената Юрія Коптєва. Її складали світлини, зроблені в Україні, адже майстриня родом зі Львова, і хоч багато літ живе в Америці, вважає себе українкою. «Без фотографії я б не змогла жити. Це - все моє життя, незалежно від того, показую я комусь свої роботи чи ні. Дуже вдячна вам, що можу поділитися з вами своєю творчістю», - сказала пані Д’Авіньйон прилучанам на урочистому закритті виставки. Незабутні враження від фотовиставки висловили й прилуцькі шанувальники таланту американки: фотохудожниця Олена Канавець, поетеса Ніна Ткаченко, дружина нині покійного члена Національної спілки фотохудожників Володимира Яковенка - лауреата цьогорічної міської літературно-мистецької премії ім. Л. Забашти «Квіт папороті». Вже через кілька днів експозиція робіт Тані Д’Авіньйон відкриється у художньому музеї Чернігова. У планах фотохудожниці - й персональна виставка у Ташкенті. Газета «В двух словах» №8 за 19 лютого 2009 року http://pryluky.osp-ua.info | ||
| Helen 18 лютого 2009 р., 18:39:47 Тема: Новини в сфері культури | Обласний конкурс акторської майстерності ім. М. Яковченка
18-02-2009 Минулого року за ініціативи товариства «Чернігівське земляцтво у Києві» та за підтримки Почесного громадянина Прилук, мецената Юрія Коптєва на Чернігівщині відбувся обласний конкурс акторської майстерності ім. М. Яковченка. Його переможницею стала прилучанка Оксана Швець. У поточному році цей конкурс набирає всеукраїнського масштабу. У Києві відбулося зібрання членів оргкомітету, який очолюють співголови Юрій Коптєв і Віктор Ткаченко, та членів журі на чолі з Ігорем Безгіним - доктором мистецтвознавства, віце-президентом Академії мистецтв України, завідувачем кафедри театрознавства Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. До участі у творчому змаганні запрошуються актори-аматори з України віком від 14 до 22 років. Конкурс відкритий і для учасників із зарубіжних країн. Перший тур конкурсу відбудеться 29-30 березня 2009 року у Прилуках, на батьківщині Миколи Яковченка. Другий тур та урочисте закриття конкурсу пройдуть 27 квітня 2009 року у Києві, у приміщенні Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка, де багато років працював актор. Газета «В двух словах» №8 за 19 лютого 2009 року http://pryluky.osp-ua.info | ||
| Helen 18 лютого 2009 р., 18:36:49 Тема: Меценат Коптєв | Почесний громадянин Прилук, меценат Юрій Коптєв не констатує проблеми, а вирішує їх
18-02-2009 Як це часто у нас буває, 53 (позачергова) сесія Прилуцької міської ради 5 скликання, що містила у порядку денному усього-на-всього чотири питання, знову стала резонансною. Певною мірою завдячуючи тому, що на ній був присутній Почесний громадянин Прилук, меценат Юрій Коптєв. Юрій Вікторович хоча й живе у Москві, та проблемами своєї батьківщини переймається більше, ніж нинішня прилуцька влада. Бо меценату небайдужа доля рідного міста, і на відміну від нашої управлінської команди він не констатує проблеми, а вирішує їх. Свідками одного з яскравих прикладів тому стали депутати міської ради: на сесії 13 лютого Юрій Коптєв спільно з депутатом Чернігівської облради Анатолієм Мирошниченком практично вирішили питання забезпечення житлом місцевої багатодітної родини Галутіних, пообіцявши придбати для неї будинок. 
Рідко на якій із сесій упродовж кількох останніх місяців не згадувалося прізвище цієї сім’ї. Всі погоджувалися: житло їй необхідне. От тільки ж де його взяти? Нашоукраїнець Володимир Папазов знайшов «вихід», уперто настоюючи на тому, щоб помістити родину (де вісім неповнолітніх дітей) в напіваварійному будинку по вулиці Соборній, 125. Більше того - в тому приміщенні, де зараз працює магазин. Прихильників цього «подарунку» анітрохи не обходило, що приміщення зовсім не облаштоване для проживання, що воно не має двору, а вихід з будинку - одразу ж на проїжджу частину вулиці. Коли Юрій Коптєв дізнався, яких поневірянь довелося зазнати багатодітній родині, роздумувати не став. Ідею купити Галутіним дім подав Анатолій Мирошниченко, її із задоволенням підтримав Юрій Вікторович. Тож завдячуючи меценату й депутату обласної ради, невдовзі у Прилуках однією щасливою родиною стане більше. Та проблем у місті ще залишається ой як багато. Адже силами одного лише мецената усьому ладу не даси. У міської ж влади до проблем постійно руки не доходять. Взяти хоча б пленарні засідання сесій, пряме призначення яких - працювати заради того, щоб життя прилучан хоч трохи покращилося. Особливо це набуває актуальності зараз, в умовах кризи. Та «правлячій» соціалістичній фракції про такі «дрібниці» думати ніколи: для її членів головне - поливати брудом своїх політичних опонентів; мізкувати, як зняти з роботи неугодних колег та визначити на важливі в передвиборний період посади своїх однодумців. Така діяльність управлінської команди нинішнього мера справедливо викликає обурення прилучан. Розділяє його і Почесний громадянин міста Юрій Коптєв, адже він, перебуваючи поза владою, може дати їй належну оцінку. Саме вона й прозвучала на 53-й сесії. «Вийдіть на вулицю і подивіться, - звернувся меценат до депутатів-соціалістів у емоційному виступі. - Ви хоч раз цікавилися проблемами жителів міста? Не цікавилися. Щоб була співпраця депутатів з міським головою, все має бути чітко, прозоро, відверто. Тут ви, деякі панове депутати, хочете вирішити долю міста, його жителів, прикриваючись прилучанами. Ви не маєте права цього робити, якщо ви були б нормальними депутатами. Прилучани довірили вам свої долі, вони сподівалися на те, що ви їх захищатимете, все робитимете для них. А ви чим займаєтеся? Балабольством займаєтеся! Те, що у вас твориться - ви самі розумієте, що це неправильно. І ваша відповідальність перед прилучанами - вона не тут, вона там, у роботі з молоддю, у роботі зі стариками. Я взагалі дивуюся: ви обговорюєте, що потрібно робити ремонт пенсіонерам! 20 років ремонт не робиться, і ви ще говорите про закон! Наскільки я знаю, за законом треба робити ремонт кожні 5 років. І не тільки пенсіонерам та ветеранам війни, а й усім іншим громадянам. Нема грошей? Згоден. Значить, потрібно шукати». Свої слова Юрій Коптєв сповна підкріплює ділами. У поточному році, завдячуючи меценату, наше місто повністю зміниться: сесія затвердила план реконструкції центральної частини Прилук, що здійснюватиметься коштом Юрія Коп-тєва в три етапи: до 1 травня поточного року буде відбудована паркова зона, де знаходиться пам’ятник Герою Радянського Союзу, прилучанину І. Дубинському; до 1 вересня - відреставрована Центральна площа. Затим розпочнуться роботи з реконструкції території від площі до дискоклубу «Європа». Юрій Вікторович запропонував Анатолію Мирошниченку та місцевим підприємцям долучитися до справи оновлення рідного міста. Газета «В двух словах» №8 за 19 лютого 2009 року http://pryluky.osp-ua.info | ||
| Helen 18 лютого 2009 р., 18:32:02 Тема: Смогли бы Вы усыновить ребенка (взять из детдома, | ШУКАЄМО МАМУ І ТАТА
Не дай, Боже, зазнати сирітської долі. Чи рости у хаті, де мати - п’яниця... ...Нещасливе дитинство – це тоді, як недовірливі оченята сторожко зирять на світ, шукаючи у ньому матусю. Лагідну, добру, привітну. І – тверезу. Це – вирок долі... Чи батьків? Нещасливе дитинство завжди нарізно від мами й тата: ті ніби й поряд, але топлять свої проблеми у чарці чи намагаються забути про них у наркотичному дурмані. Патологія батьківської байдужості обшарпує маленькі душі. І тоді дитинство рятують геть чужі, але чуйні люди. Роблять його щасливим. Мова про Галину Похилу, Ларису Грабину і Наталію Лисову - сумлінних працівниць відділу у справах дітей Прилуцької міської ради, для яких їхні посадові обов’язки стали нормою їхнього життя. Як і для керівника згаданого відділу Людмили Кулій. Розповідаючи про роботу, Людмила Григорівна зізнається: допомагають знання психології, терпіння, і навіть почуття гумору. - Ніяк не можу звикнути, що матері бувають різними. Іноді дивишся на неї і думаєш: ну чого тобі не вистачає у житті? Ніби і житло є, і освіта... Й дітки підростають. Але замість того, щоб їх виховувати, така матуся проводить свій час у пиятиках та гулянках... Гірко від того. Розумієш, що дітки втрачають свою маму, стають “державними”. Та й саму жінку, колись привабливу, життєрадісну, засмоктує со-ціальне дно. Це – трагедія... – роздумує Л. Кулій. – Коли нам доводиться розглядати чергову справу про позбавлення дитини батьківського піклування, замислюємося, прораховуємо всі наслідки. Адже іноді доцільніше дати татові чи мамі шанс на виправлення. ... Бо дитя має зростати в домашніх умовах, у родинній любові. Якщо все складається навпаки, повинні допомагати ми, представники місцевої влади. З огляду на діяльність відділу у справах дітей, у словах пані Людмили – ані грама популізму. Ну скажіть, невже б через отой популізм вона разом з колегами місила бездоріжжя десь по Береговій чи Низовій, перевіряючи життя-буття якоїсь із неблагополучних сімей (тих, що без газу та світла, проте з боргами...), дізнавшись, що вже кілька діб поспіль голодна малеча –без маминого піклування ? Або в свій позаробочий час виловлювали маленьких бродяг по вулицях міста, бесідувала б з ними по душах? А ви не поскупилися б “на морозиво” для чужого замурзаного малюка, отримуючи скромну зарплатню? Змогли б занедбану дитину зігріти ласкою настільки щиро, щоб вона назвала вас “мамою” (“татом”)? Звісно ж, змогли б... Та чи всі? Розповідаючи про роботу відділу у справах дітей Прилуцької міської ради, Людмила Кулій зазначила: кожна сім’я, яка потрапляє під приціл уваги їхньої служби, - то окрема, дуже повчальна історія для інших, таке собі попередження для батьків, які опинилися “на межі”. 1. ВТРАТИЛА ДІТЕЙ ЧЕРЕЗ ГОРІЛКУ ...Зайшовши до кабінету, 24-річна Марина почала нервово переминатися з ноги на ногу: аби сторонні очі не дивилися на її обшарпане взуття. Після «вчорашнього» у жінки страшенно боліла голова і мучила спрага. Про те, що їй кепсько, свідчили синюшне, трохи одутлувате обличчя, “мішки” під очима. І – легкий перегар (господині кабінету Л. Кулій довелося прочиняти кватирку, щоб його вивітрити). Марині загрожує позбавлення батьківських (чи материнських?) прав. Причина банальна: алкоголізм. Це через нього у жінки не вистачає часу на виховання 5-річної Юлі, 4-річного Владика та 9-місячної Наталочки. Отак і живуть: мати сама по собі, а діти... Коли Юля і Владик тільки-но у прямому розумінні ставали на ноги, замалим не опинились у сиротинці. Через тата й маму: ті почали випивати. Зрештою, тоді батька таки позбавили прав, а Марині, зваживши на її щире покаяння, вирішили дати шанс. З ініціативи начальника відділу у справах дітей Людмили Кулій, її... закодували від алкоголізму. І Маринину маму, Ніну Андріївну – теж... “До того, як почала випивати, Ніна збирала гроші на зубні протези. Встигла накопичити певну суму. Якби не наше втручання, хто зна, як би жінка розпорядилася зі своїми “кревними”. Швидше за все, пропили б їх із донькою та зятем. Про не зовсім правильну поведінку цих людей нам повідомили їхні сусіди, зазначивши: діти – без нагляду. Отож ми разом зі співробітниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх навідалися вперше до їхньої оселі. Те, що побачили там, вжахнуло. Скрізь розгардіяш і бруд, дітлахи замурзані і голодні. Усі дорослі - п’яні. Довелося забрати у них дітей. Проте наступного дня Марина вже була у нашому кабінеті і плакала: мовляв, я виправлюсь, тільки дітей не забирайте. Дали їй шанс. Але поставили за умову обов’язкове лікування. Тут згодилися і гроші Ніни Андріївни. Звісно, їх на кодування обох жінок не вистачило, тому я була змушена звернутися за фінансовою допомогою до небайдужих благодійників... Як результат, і Марина, і Ніна перестали споживати спиртне. Переконавшись, що мати позбулася згубної пристрасті, щиро переймається долею своїх діток, ми й вирішили повернути їй доньку та сина із притулку”, - пригадує Л. Кулій. ... Тепер Маринине життя знову летить шкереберть через невситимого “зеленого змія”. Все почалося після повернення у лоно сім’ї її чоловіка. Маючи безвільну натуру, героїня розповіді пішла у нього “на повідку”. Знову почала пити. І Ніна Андріївна теж. Діти, ясна річ, потрапили до притулку. А рештки материнського інстинкту женуть протверезвілу Марину до міськвиконкому. “Я вже прибрала у хаті”, - хвалиться і знову божиться, що до спиртного більше не торкатиметься, а роститиме дітей. От тільки чомусь немає віри у її слова... 2. ОЛЯ З ДМИТРИКОМ ШУКАЮТЬ НОВИХ БАТЬКІВ До маленьких Олі та Дмитрика (2003 і 2004 р.н.) ( фото на першій сторінці) панянка-доля практично не посміхалася. Віриться, що вона невдовзі змінить своє ставлення до дітей, подарувавши їм нових тата й маму. Історію братика і сестрички Людмила Кулій розповідала довго і емоційно. А по-інакшому й не можна переповісти про всі ті, майже дорослі, випробування малечі голодом і холодом. Маму цих дітей вже давно було позбавлено батьківських прав. Донечкою та сином опікувався тато. Та чи опікувався? Л. Кулій: “Мати (з етичних міркувань назвемо її Оленою) народила чотирьох дітей. Найменше маля ще у сповитку, найстарший син нині виховується у школі-інтернаті, що у Черешеньках Коропського району. До речі, звідти регулярно втікає у Пологи - “малу батьківщину” Олени (там вона тривалий час жила, намагалася створити сім’ю. Зрештою, в Пологи вона приїздить і донині). Вочевидь, хлопчина підсвідомо шукає родинного затишку, материнського тепла... Тато Олі та Діми (нехай він буде зватися Володимиром) мешкає у Прилуках, у приватному будиночку. Через те, що він один опікується дітьми, наш святий обов’язок допомагати йому. А для цього слід провідувати родину, спілкуватися, дізнаватися про проблеми. Ми так і робили. Та навідавшись одного разу до його оселі, нікого там не застали: ні батька, ані дітей. Наступного дня – та ж сама картина. Ми з колегами стурбувалися: чи, бува, не трапилася з родиною халепа. А після того, як розпитали сусідів, з’ясували: Олена забрала дітей “на село”. Куди саме, люди не знали... “ Те, що діти опинилися з мамою, додало головного болю працівникам відділу у справах дітей. Адже органи опіки та піклування позбавили Олену материнських прав, маючи на те цілком умотивовані підстави. А раптом малюкам буде гірше? Тож, не гаючи часу, Л. Кулій разом зі своїми колегами зв’язалися по телефону зі всіма сільськими радами Прилуцького району. І, зрештою, дізналися, що Дмитрик та Оля – у Пологах. Одразу ж було вирішено їхати до згаданого населеного пункту рятувати хлопчика й дівчинку. Прибули у Пологи разом з правоохоронцями та представником церкви “Спасіння” В. Іщенком. «Приїхали, розпитуємо сельчан про Олену. Вони відповідають, що напередодні бачили її разом з Володимиром і дітьми у селі. Сім’я збиралася до... Одеси. Чесно кажучи, ми були шоковані. Найперше, тим, що батько не повідомив про свої наміри відділ у справах дітей. Та й чи такий уже в них достаток, щоб вистачило його на п’ять залізничних квитків. Особисто у мене жевріла надія: може, ще застанемо героїв розповіді у селі. Розшукуючи їх, інтуїтивно попрямувала до занедбаної напіврозваленої хати. Мої попутники теж. Заходимо всередину помешкання – і губимося в темряві. Чорні стіни, вікна зашторені лахміттям. Скрізь – бруд.... І загледжуємо на ліжку без матрацу якогось чолов’ягу. Аж тут із-за печі виглядає Олена. Видно, що з перепою. Очі світяться щастям. “Ой, ви вже їх забираєте?!”, - махає на маленьку Олечку, яка вибігла нам назустріч. Дівчинка зупинилася біля мене і каже: “Я знала, що ти звідси нас забереш”, - пригадує Л. Кулій. – Діми в хаті не було. Виходимо з Олею на вулицю, аж тут місцева жіночка і хлоп’я за руку веде. Діма йде і запихається пряником. Виявляється, дитина стояла біля магазину і просила у перехожих їсти...” По дорозі до Ніжинського притулку Олю й Діму вмили, перевдягли у новеньке (благо, що представник церкви “Спасіння” прихопив носочки та джинсові комбінезончики), нагодували. Обігріта дітвора розговорилась. - Коли вас мама з татом годували? - Не пам’ятаємо... Мабуть, позавчора... - А батьки били? Оля відповіла так: “Мене мама била дуже сильно”. Л. Кулій: “Діти люблять іграшки. Так вийшло, що по дорозі до притулку у нашому автомобілі знайшлася іграшкова машина для Діми. Олі нічого не дісталося, і я пообіцяла їй подарувати ляльку. Тож коли вже через кілька днів приїхала до притулку провідати дітей, вручили дівчинці “Барбі”. Та була неймовірно щасливою, не випускала подарунок із рук.. Дарма що вихователька переконувала: у закладі багато інших ляльок. Аргумент Олі виявився залізним: “То – іграшки спільні, а це – моя...” Наразі рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради Олі й Дмитрику надано статус “діти, позбавлені батьківської опіки”. Тому представники служби у справах дітей вже взялися за пошуки нової родини для сестрички і двох братиків (нагадаємо, в Олени нещодавно народився ще один син - Максимчик). ... Негарних дітей не буває. Всі, як янголи. І Оля з Дімою – теж. Милі. Зворушливі. Прекрасні. І – добрі. Хоч ще зовсім маленькі, проте вміють любити. Одне одного, дорослих, цілий світ. Подаруйте їм родину, а вони вам обов’язково подарують свою щиру любов. 3. ХЕППІ ЕНД? “Хочу, щоб мама була мені мамою”, – так заявив 17-річний Олексій на суді, коли розглядалося питання про поновлення у батьківських правах його матері, 38-річної Ірини Л. За її плечима – роки, присвячені не сину, а наркотикам. Тож Альоша перебував під опікою дідуся. Як йому велося? Непогано, бо дідусь – рідна людина. Проте могло б бути ще ліпше, якби хлопчина отримував материнське тепло. Практика засвідчує: рідко хто з наркоманів вміє назавжди розпрощатися з цією згубною звичкою. Ірина змогла. “Вона вилікувалася від наркоманії, переборола саму себе. Отямилася. Більше того, влаштувалася на роботу. І нині працює медсестрою у столичному Інституті онкології. А це означає, що Ірина має вільний доступ до нарковмісних медпрепаратів. Але минуле цю жінку вже не турбує. Вона байдужа до наркотиків. Тому питання про поновлення її материнських прав постало саме по собі”, - розповіла Л. Кулій. Ольга ІВАНЧЕНКО. http://priluchina.com | ||
| Helen 18 лютого 2009 р., 18:24:22 Тема: Фокстрот |
публіку звільнили чи персонал?  | ||
| Helen 18 лютого 2009 р., 18:18:51 Тема: Помощь на одноклассниках! |
а дуже ви в культурне ходите? | ||
| Helen 18 лютого 2009 р., 16:31:19 Тема: Думки про форум та спостереження | А ще мене дуже дивує (а вірніше добиває) байдужість форумчан щодо привітання інших. Скільки у нас проведено конкурсів! Є переможці. ТО чи важко написати в темі -ВІТАЮ. Ладно ви не берете участь в них, але ж інших можна привітать з перемогою? НІ. Сидимо мовчимо..  Ех ви  | ||
| Helen 18 лютого 2009 р., 14:33:56 Тема: Фотоконкурс ми такі схожі | AlinKa, да, ворона жила у мене дома, знач, відповідно, була моєю домашньою твариною  | ||
| Helen 18 лютого 2009 р., 12:53:48 Тема: Фотоконкурс ми такі схожі |
тю... Ти так кажеш, наче у кожної людини ОБОВ‘ЯЗКОВО повинні бути домашні тварини! Щоб їх мати, їх треба доглядати. Я їду на роботу в 7.40 і приходжу в 18.00. Які тварини? Раніше були колись 2 хомячка, 1 кішка і 1 ворона. Але це було дуже давно.. РОків 10- 15 тому назад. | ||
|
Найрейтинговіше фото
Найбільш обговорюване
В цьому місяці фотографії не обговорювались.
Останні новини
По датіПо коментарям
2021-03-23 (0 коментарів) «Сбиты на взлете»: ликвидация «МиГа» и «Сухого» - бесславный конец российского авиапрома! 2021-03-23 (1 коментарів) В РФ черговий скандал з авіаносцем «Адмирал Кузнецов» 2019-04-24 (0 коментарів) Трибунал ООН призначив дати слухань у справі полонених українських моряків 2018-10-30 (2 коментарів) Ремонт по-російськи 2018-08-22 (0 коментарів) РФ готується підняти з дна моря ракету з ядерним двигуном, що впала при невдалих випробуваннях 2018-03-19 (2 коментарів) Александр Дугин: Мы стремительно летим в чёрную дыру. 2017-08-21 (2 коментарів) WikiLeaks виявився залежним від Росії! 2016-08-02 (0 коментарів) The Economist: Українська гривня перша в світі за недооціненістю: справедливий курс - 7,74 за долар 2016-07-30 (1 коментарів) Росія продає "флешку" об’ємом 50 Мб, яка важить 25 кг! 2016-05-31 (0 коментарів) Ракетний катер «Прилуки» ВМС ЗС України провів перші ходові випробування під час ремонту Останні оголошення
Пропоную: Охоронник вахта
Продам: Wi-Fi Модуль NWF-01 для кондиционеров Hyundai Пропоную: Никах в Бишкеке Продам: Печь Буржуйка, Буржуйки от производителя! Продам: лук оптом Друзі сайту
Відвідувачі
Мебель Прилуки WEB-камери Прилук Новини Прилук сьогодні Вся інформація, що використовується на сайті може розповсюджуватися на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 3.0 License |
Пошук по сайту: Helen
Знайдено повідомлень: 12876
|
TIM TV OnLine
Сьогодні день народження у 2 користувачів: nikita, olesiniki, Сьогодні віртуальний день народження у 4 користувачів: Geks, kcenya, Vikush, Ludmila, Модератори: Helen, watt, Tyt24vcytki |
|
 |
 |
 |
