Автор | Автор | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Helen 16 грудня 2008 р., 15:14:45 Тема: Далеко от Прилук |
звідки така впевненість? може я здаюся прискіпливою, але мені потрібні докази, а не якісь припущення! Я не вірю (ну прям як у Станіславського) що їх там годують апельсинами, тому і хочу для себе це з*ясувати - чи це правда, чи просто плід чиєїсь хворобливої уяви. Ото таке. Поки що ніхто нічого конкретного не написав. | ||||||
Helen 16 грудня 2008 р., 12:58:20 Тема: Далеко от Прилук |
про дерев*яні помости все є в інеті, і це правда! ви мені покажіть, де про апельсини написано! | ||||||
Helen 16 грудня 2008 р., 11:56:07 Тема: Далеко от Прилук | Frankinshtain, ну і що? де в тому посиланні є згадка про апельсини?
я поки що не знайшла в інеті офіційного тому підтвердження. Якщо хто знайде -кидайте! | ||||||
Helen 16 грудня 2008 р., 11:41:47 Тема: Далеко от Прилук | Frankinshtain, і що? де в тій цитаті говориться про те, чим їх годують?
Да, і будь ласка, давайте посилання на першоджерело. бо просто слова -це не доказ | ||||||
Helen 16 грудня 2008 р., 07:15:41 Тема: Пропозиції щодо функціональності фотогалереї |
таке буває випадково через неуважність того, хто вибирає чи пише. Уже виправлено (мабуть, адміном)
обов‘язкове для легшого пошуку фото
бажано для всіх | ||||||
Helen 15 грудня 2008 р., 22:13:55 Тема: Интересные ссылки | serennisima, що це за бред? | ||||||
Helen 15 грудня 2008 р., 20:03:17 Тема: FAQ ІІІ Галерея | Шановні форумчани!
Зверніть увагу, що відтепер для того щоб закачати фото до будь-якої своєї галереї, потрібно заповнити поле Теги (ключевые слова) Теги (ключові слова) це ті слова, за допомогою яких можна охарактеризувати зображення на фото (наприклад: Прилуки, зима, архітектура і т.ін.) Теги можна вибрать зі списку, який подається справа від фото. Якщо серед запропонованого списку немає потрібних вам слів, ви можете написати їх власноруч. Будь ласка, всі теги пишіть ЛИШЕ російською мовою та без помилок! | ||||||
Helen 14 грудня 2008 р., 22:57:46 Тема: ИЩУ РОДСТВЕННИКОВ!!!КТО ИЦЕНКО ОТЗОВИТЕСЬ!!! |
Телефон ФИО, наименование организации Адрес 37107 Иценко И В Земська вул. д.49 44363 Иценко А И Пирогивський 2 пров. д.8 50540 Иценко Л Й Польова вул. д.108 51579 Иценко П С Червоноармійський 1 пров. д.22 51765 Иценко И А Київська вул. д.230 корп.А 53635 Иценко П Ю Костянтинівська вул. д.199 корп.Б 54642 Иценко Л М Щорса вул. д.161 55990 Иценко М С Перемоги вул. д.132 | ||||||
Helen 14 грудня 2008 р., 21:28:31 Тема: Історико-культурні памятки Чернігівщини | Прогулянка Линовицею
Чим цікаве і привабливе селище? Та тим, що колись тут вирувало справжнє культурне життя. Свого часу у Линовиці побували Є. Гребінка, живописець Л. Жемчужников, письменник Н.Кукольник, історик і етнограф О. Афанасьєв- Чужбинський, письменник О. Капніст. Саме тут, у сім’ї відставного гвардійського капітана Петра Антоновича де Бальмена, 16 липня 1813 року народився первісток – син Яків. Крім нього, у сім’ї були ще двоє синів та три доньки. Діти в сім’ї виховувалися у атмосфері щирої любові і приязні, поваги до батьків і одне до одного. Незаперечним авторитетом для них був батько – людина освічена, доброзичлива, гуманна і волелюбна. Він завжди добре ставився до своїх кріпаків і першим у повіті відмінив тілесні покарання. Усі діти отримали гарну освіту. Яків де Бальмен успішно склав екзамени до Ніжинської гімназії. З ним одночасно навчалися Є. Гребінка, О. Афанасьєв-Чужбинський. Вдома Яків дружив з Л. Рудаковським, С.Вишневською. З останньою вони покохалися. Та мати не дозволила молодому графові одружитися на простачці і оженила на доньці своєї приятельки. Яків Петрович брав активну участь у громадському житті, багато малював у побутовому жанрі. Його творчістю захоплювався сам російський цар Микола ІІ. Певний час обіймав посаду головного хранителя Прилуцького краєзнавчого музею. Молода ж дружина завжди хотіла бачити чоловіка у привабливій для неї формі уланського офіцера. Тому Яків Петрович і опинився серед військових Чугуївського поселення, а не в середовищі митців, яке було йому більш близьким за вподобанням. У розквіті творчого таланту молодий офіцер написав 12 повістей у дусі романтичної прози того часу, зробив 39 ілюстрацій та малюнки до “Кобзаря” Шевченка, до того ж - безкоштовно, як другу. Їхня дружба зародилася в середині літа 1843 року. Через рік з Одеси, де стояв полк, Яків вислав у Березову Рудку переписаного латинською ілюстрованого “Кобзаря” і виїхав на Кавказ. Полк зупинився у Дагестані. Яків де Бальмен загинув на тридцять другому році життя. Тоді у Шевченка народилася поема “Кавказ” – довічна пам’ятка незабутньому, доброму і щирому другові. Втім не лише особистостями цікава Линовиця. Графи, що проживали на її території, залишили по собі унікальну архітектурну та садово-паркову спадщину. По перше – це сама садиба де Бальменів, по-друге – церква Успіння Пресвятої Богородиці. Вона була збудована де Бальменами на честь перемоги над французами у війні 1812 року і слугувала прихистком для церковно-приходської школи на 12-15 дітей. На території церкви знаходилася усипальниця де Бальменів. Церква була остаточно зруйнована перед розпадом Радянського Союзу. Її відновлено у первісному стилі і формі лише 1995 року священиком Л. Гамбургом. У 1840 році на честь Шевченка тут були збудовані арка та брама, розчин для цегляної кладки яких був замішаний на сирі та сирих яйцях. Така кладка дуже міцна, її важко зруйнувати: цегла розпадається, а шви залишаються цілими. У 1887 році, як прикрасу пейзажного парку, звели “Башту огляду”, яку через її загадковість іноді називають “Замком синьої бороди”. Від башти до ставу пролягала широка алея. Вона називалася дзеркальною, бо вражала всіх своєю красою та відлунням, що йшло від води. З вежі було видно, як захід сонця відбивається у воді, ніби у дзеркалі. У давнину Линовиця була оточена чудовою дібровою, яка тяглася по берегах річки Рудки – притоки Удаю. Річка, перегороджена греблями, утворила кілька ставків. Два найбільші, площею до 50 га, входили до садиби Якова де Бальмена. За чистоту води у них Яків Петрович боровся ще у 19 столітті. У Центральному архіві зберігаються документи, які свідчать, що де Бальмен скаржився на бельгійського капіталіста Тевінара, власника цукрозаводу, що той забруднює ставки. На острові посеред одного з ставків була альтанка, до якої з берега проклали канатний місток. У ній господарі приймали гостей. По ставу плавали лебідь і лебідка. Інша постать, яка прославляє Линовицю, граф Давид Жевахов. Його прах покоївся поряд з похованнями де Бальменів. Він був незвичайною людиною, удосконалював свій характер. Є достовірні історичні відомості, що спочатку був дуже скупим, навіть знущався зі своє матері. А потім розкаявся, запросив де Бальменів, з якими товаришував, священика, 12 свідків і висповідався, причастився та наказав своїм слугам дати собі двісті різок. Після того він три місяці хворів, а потім одужав і змінив характер на кращий. Під час війни з Наполеоном повіт за свої кошти спорядив кавалерійський ескадрон і командувати ним доручили Жевахову. Дітей у шлюбі в нього не було, а позашлюбні – син і дві доньки. Всім їм батько побудував житло. Одній дочці будинок, де пізніше була радгоспна контора, і другій доньці - дім, у якому в радянські часи був магазин, а тепер від будинку нічого не залишилось. Дякуючи дружбі з Яковом де Бальменом Жевахов теж заклав чудовий пейзажний сад, що називається тепер Жевахівщина – пам’ятка садового мистецтва республіканського значення, в тому ж стилі, що і дебальменівська садиба. На території Жевахівського пейзажного саду знаходиться польське поховання. Його історії ніхто не знає. - Вважаю, що настав час відродити із забуття линовицьку садибу Я.П. де Бальмена, - говорить Людмила Володимирівна Лазаренко, бібліотекар, - об’єднати її частини в єдине ціле, щоб вона стала об’єктом туризму і центром по навчанню садової естетики. Доцільно, скажімо, організувати туристичний маршрут, включивши до нього Прилуки, Густиню, Сокиринці. Що сьогодні може запропонувати селище, що залишилося з усього того історичного та культурного спадку? Колишня садиба де Бальменів тепер досить поруйнована і забута. Зруйновані башта, арка і брама. До алеї тепер прилягає ста-діон. Він збудований в часи, коли садиби перетворювали на парки культури, наповнюючи твори садового мистецтва примітивними елементами розваг. Ставки нині належать цукровому заводу і вважаються технічними. Дебальменівська садиба віднесена до пам’яток садового мистецтва під назвою “Линовицький парк ім.Т.Г.Шевченка”. Під охороною знаходяться лише його 20 гектарів. Насадження з віковими дубами, кленами, липами, в’язами та екзотами занедбані. Від давньої діброви залишився лише старезний чотирьохсотлітній дуб з трьома могутніми стовбурами, що ніби підпирають небо. Раніше його називали “Три брати”. Тепер відомий, як дуб Шевченка. Це дерево у шість обхватів привертає до себе увагу могутністю крони та пам’яттю про великого поета. Біля дуба великий камінь, на якому любив сидіти Шевченко. Тут він намалював багато акварелей. Невже все так погано у линовицькому “домі”? Виявляється, ні. Розповідає Линовицький селищний голова Анатолій Лябах: - Якби не біда, яка сталася з приміщенням селищної ради (воно згоріло), то вже у цьому році ми б активно включилися у реалізацію задуманих планів стосовно відродження парку. У планах – розчистити алеї і заново відбити центральну, яка іменувалася Дзеркальною. Потребує розчистки і лікування дуб. Під верхом накопичилося багато сухостою. Хочеться навести лад і біля озерця, яке колись тут було викопане вручну. І вже дехто обіцяв надати допомогу. Але ім’я благодійника розголошувати не буду, щоб не зурочити. Адже таке траплялося вже не раз. Нині засаджуємо парк Жевахівщина ялиною та сосною. Відроджувати пам’ятки треба. До нас у селище вже їдуть на екскурсії з міста, сусідніх сіл, районів, навіть областей. Свого часу я дав завдання бібліотекарям досконало вивчити історію селища, щоб могли її донести до інших. Такі послуги надаємо поки що безкоштовно. Відповідне підприємство на території селища хотіли зареєструвати ще років п’ять тому. Але тоді нам не змогли допомогти ні в юстиції, ні в райдержадміністрації. Планів у нас багато. І якщо вдасться залучити тих інвесторів, яких плануємо, у напрямку відродження пам’яток будемо працювати більш потужно. Для блага людей Голова місцевого історико-краєзнавчого товариства ім. Г.Гайдая, депутат районної ради Володимир Латуїль з однодумцями зі свого боку теж працюють над збереженням історичної спадщини селища. - Охочих до Жевахівського парку багато, - розповідає Володимир Вікторович. – От тільки їхні бажання не співпадають з нашими. Парк їм потрібний, як власність. Щоб збудувати на його території будинок, обгородити і жити. Нам же треба, щоб парк відбувся як культурний та історичний центр. Ми не проти, щоб хтось у нього вклав копійку і заробив її, але все повинно бути на благо людей. Линовиця по суті уже включена у туристичне кільце Прилуччини. У нас уже побували групи з Чернігівського музею імені Тарнавського, приїдять групи туристів з Києва, побували з екскурсією члени Прилуцького клубу книголюбів “Джерело” на чолі з Г.Черкасовою, постійно приїжджають школярі з Прилуцької гімназії №5 у супроводі керівника еколого-туристичного гуртка, викладача природничих дисциплін Тетяни Жилкіної. До речі, одна з київських груп, яка складалася з працівників музеїв, подарувала нашій бібліотеці дві ксерокопії картин Якова де Бальмена, 195-річчя з дня народження якого ми відзначаємо цього року. Наше товариство співпрацює з місцевим священиком, працівниками селищного будинку культури, школи. Розроблений сценарій зустрічі гостей на території церкви, екскурсійний маршрут. Є домовленість із керівництвом цукрозаводу, при необхідності туристи можуть розташуватися на ночівлю у заводському гуртожитку, там же поряд є кафе, де можна перекусити. Нам би ще відкрити історико-краєзнавчий музей. Колись він працював на території цукрокомбінату, нині є музей у школі. Але хочеться чогось більш масштабного і ґрунтовного. Експонати є і в мене, і в людей ще багато чого зберігається. Загалом відкриття музею нашим товариством заплановане на 2009 рік. Лише б не відмовився від своїх слів і намірів меценат, який обіцяв нам допомогти. Може й справді, якби докласти “рук” та грошей, Линовиця стала б туристичною меккою Прилуччини? Навіщо нам заморські курорти, коли цікаве знаходиться поруч? Пам’ятаєте: народ, який не знає своєї історії, - сліпий народ. І це не я придумала... Наталка ВЛАДОВА http://priluchina.com | ||||||
Helen 14 грудня 2008 р., 21:12:47 Тема: Староста групи/класу - бути чи не бути? |
як це? | ||||||