9 березня 2012 р. | Автор: Helen | Переглядів: 12260 | Коментарів: 197
Щодня у світі видобувається 7 тонн золота, ціна на яке постійно росте і зараз становить понад 500 гривень за грам. Сьогодні придбання золота – це найкращий спосіб вберегти свої гроші від інфляції, якщо вони у вас, звичайно, є. Спеціалісти радять купувати його в банках у злитках вагою від 1 грама до 1 кг. Сучасне життя розмежувало людей на тих, хто може дозволити собі золото в злитках, і на тих, хто скоро буде відміряти грамами хліб.

Маю на увазі не офіційних мільйонерів, а дрібних чиновників «місцевого розливу», які розцінюють свої посадові крісла як «золотыеприиски», де відмиваються кошти без напрягу, великого розуму, а головне – без совісті й страху перед покаранням за хабарництво та здирництво. Відшліфована, як золото, схема отримання хабарів у міському відділі освіти набирає нечуваних обертів. Чутки про ці неподобства обплітають місто, наче плющ, і чим далі – то все рясніше фактів. Вже й у міському транспорті чути бідкання батьків щодо того, коли їхні діти «одроблять взятку», яку дали начальнику відділу освіти за працевлаштування вчителем до школи. Саме така почута мною розмова й послужила поштовхом для написання цього фейлетону.

Та є іще одна причина – це лист вчителів на моє ім’я, які вже почали переборювати страх перед пані К., але не хочуть та й не можуть втратити роботу – бо хто ж тоді годуватиме їхніх дітей? А тому більшість їх мовчить навіть тоді, коли ця пані приміняє до них такі звернення, як «суки» та «сміття». Іще вона дуже полюбляє слова «ворюга» та «злодюга», що нагадує ситуацію, коли сам злодій кричить: «Держи вора!» Лексикон цілком пасує керівнику, і перевершує навіть лексикон Еллочки-людожерки з «12 стільців». А людей ця пані з’їдає так, що «в зубах залишається один скелет: якщо вже вчепиться, то не відпусте». Взагалі-то, «жнива» у неї відбуваються двічі на рік: весною та під осінь. У всіх українських селян – влітку, а у них – субтропіки, збір «зелені» можливий частіше, бо підходящий «владний клімат». Під осінь несуть вчителі, аби влаштуватися на роботу, а весною – батьки, аби їхні діти благополучно закінчили школу, особливо кому позаріз треба медаль. «Утром – деньги, вечером – стулья» – схема з тих же «12 стільців» проста і стара, як світ. Але тарифи, шановні батьки, у неї цього сезону будуть підвищені, бо, як казав її патрон міський голова, «за останній час підвищилися ціни на газ, електроенергію, транспорт, продукти харчування…., а у нас до цього часу ще діють старі тарифи». Отже, треба цю пропорцію урівняти, а різниці між ЖЕКом та управлінням освіти – абсолютно ніякої: що там «золотодобування», що там.

Жінки до золота більш падучі, тому пані К. суттєво поповнила свою колекцію золотих виробів, а останнім часом перейшла на злитки золота. Так, колективом школи №9 було подаровано їй такий злиток. Вже не розмінювалися, бо були навчені гірким досвідом: коли колектив школи №13 подарував їй вазу – вона на те розізлилася й «поперла» того вазона їм услід. Вручення злитку від школи №1 чомусь супроводжувалося скандалом (не виключено, що його вага виявилася замалою). Як і керівництво ТБ, так і пані К. отримала свою посаду з приходом до влади нинішнього очільника, коли він почав сколочувати свою команду. До того вона працювала методистом, а ще раніше – вчителем ПТУ. А ще раніше навчалася заочно на історичному факультеті, до якого вступила за п’ятим разом. Історична освіта тоді відкривала шлях до кар’єри держслужбовця і політика, за що вона вперто й боролася (до речі, факт маловідомий і в біографії його не згадує). Тільки КПРС тоді вже відходила в небуття, і вже в зрілому віці пані К. вступає в Соціалістичну партію – вона відчула, вже вкотре, потяг до «соціальної справедливості».

То якраз були часи масового загону бюджетників до лав партії Мороза. І не помилилася. З нинішнім мером вона товаришувала вже давно, коли він ще був спеціалістом міськвно. Разом придумували шляхи до мерського крісла, разом сколочували команду освітян до виборів, разом носилися (як і зараз) з Рудьковським, разом перетворили міськвно на власний незаконний бізнес – такі собі два «золотодобытчика» від освіти. Формування педагогічних колективів раніше було в компетенції директорів, але останнім часом їх формує особисто пані К., а всіх, хто відхиляється від її «генеральної лінії», вона намагається вижити. Як казав Дукаліс із «Убойнойсилы»: «Это наша корова, и мыеедоим». Щоб влаштуватися на повну ставку, треба «позолотити ручку» на тисячу у.о., на півставки – на 300-500 у.о. А якщо вчитель хоче влаштуватися позачергово – то такса інша, а «освітянський оракул» проголошує: «Це мало, людина позачергова, треба ще». В школах збільшується кількість вчителів, а години зменшуються. Ставки ділять на новоприбулих вчителів, вони ж заплатили у.о., і за законом пані К. теж мають право працювати. Скоро дійде до того, що вчителів у школах буде більше, ніж учнів. І з чим тоді вчителям іти на пенсію? З 6-ма годинами?

Далі йдуть інші послуги: за категорію – плати, щоб перемогти в олімпіаді – плати(!!?), за атестацію – плати, за атестацію школи – тим більше плати, за позитивний рейтинг школи – теж плати, за звання «Заслужений вчитель» – ого-го плати, але можливо! Такими речами вона займалася, ще як працювала в ПТУ: там вимагалися навіть фарба та чобітки. Матері учнів, в основному одиначки, платили, аби дитина вчилася. «Повна лафа» для неї почалася, коли добралася до влади: ніхто не карає, боятися нікого, всі однопартійці, всі соціалісти, всі в більшості, всі прийшли заробити. А хто не їхнього світогляду – того на звільнення. Так «з’їли» директора школи №13 – порядну людину, директору школи №7 не дали допрацювати рік до пенсії, потім вижили наступного директора школи №7, звільнили завуча школи №5. Зараз намагається вижити директора школи №1 – готує собі плацдарм на випадок зміни влади у місті. Свято вірить, що піде працювати директором новозбудованої школи, за її словами: «Якщо зміниться мер, то ми в силі поставити на його місце керовану нами людину». Плани у неї колосального масштабу! На місці нинішнього мера слід бути обережним, бо невідомо хто керує містом: він чи вона?

Майбутнім кандидатам у мери слід пам’ятати її слова. Вами вже готові керувати! В дитячих садках теж все під її контролем, там своя система поборів з батьків, зобов’язують нести за списком, миючих засобів просять стільки, що ними можна вимити всі тротуари у місті. Коли проти волі батьків у школі №9 об’єднували два класи, то причиною називали брак бюджетних коштів. Колись відділ освіти нараховував 3-х працівників (начальник, секретар, інспектор), зараз їх – у 2-3 рази більше. На одних дверях написано: «Науково-методичний центр». А де науковці, хоча б кандидати наук? За цю вивіску йде добавка до зарплат, і все. А для бюджету – розходи. Є тут навіть свій енергетик, шофер, службова машина. Чого варті співробітники відділу освіти, на яких не економлять бюджетні кошти? Це люди її команди, «чужиездесь не ходят». Але основна економія може бути на посаді дружини мера, на роботу вона не ходить все одно. А якщо й приходить – то о 16.45, телефонує чоловікові: «Я ж на роботі, приїдь забери мене». Як говорила пані К., у неї «скользящийграфик», а «нашим людям останнім часом не вистачає духовності» (хто б казав!). То виходить, її там тримають як основного спеціаліста з Біблії, вона проводить сеанси духовності по службовому телефону, бо як казав голова, «багато духовності не буває»: мало вам міського ТБ – слухайте ще й відділ освіти. А діти, переможці обласної олімпіади, не поїхали на Всеукраїнську олімпіаду за браком коштів. Це те, що нам відомо. А скільки ми ще не знаємо! Але всі знають основну слабкість пані К. – це пристрасть до нагород, як у Брежнєва: грудей вистачає – чого ж не чіпляти?

Є в неї подруга Л. в обласному відділі освіти, через яку багато що робиться. Мабуть, тоді вже платить сама пані К. Так у неї з’явилися «Знак Василя Сухомлинського» та «Заслужений працівник освіти», які дають прибавку до зарплати. На безкоштовні нагороди вона не дивиться. Собі зробила і біля себе організувала плеяду «заслужених» директорів, після чого вони й повисли «на гачку» у влади, бо говорять не те, що думають (а думають вони правильно). Страх – поняття біологічне, а боягузтво – моральне. Довгий список тих людей, яких вона «розвела», викинула з роботи, принизила їх людську гідність – як, наприклад, одну беззахисну жінку, педагога родом з Ічнянщини, призирливо кинувши їй у вічі: «Ічнянське сало»… Справжня тобі «Марфа-Посадница».

Створений при школі №7 «Український університет» теж був статтею її доходу – просто не доплачувалася зарплата всім викладачам та робітникам, а те, що залишалося від неї – віддавала без накладної. Те ж саме – і з спонсорськими грошима, тому раджу спонсорам надавати предметну допомогу з проставленими інвентаризаційними номерами, інакше буде їх нецільове використання – відповідна схема теж є.

Як же проходить сама процедура передачі хабарів? Тут теж все оригінально, досконало, і головне – зашифровано. Штірліц відпочиває! Хабародавець дає не сам, а наймає агента, який заносить купюри у книжці (ось де наука прислужила!) або в коробці шоколадних цукерок, в якій заздалегідь акуратно підрізується упаковка: «ловкость рук – и никакогомошенничества»! Цікаво, чи читає вона ту книгу? Тим, хто в майбутньому збирається нести «передачу», можу підказати ще одне «ноу-хау»: купіть дорогу червону рибу, яку вона дуже любить. В черево покладіть «передачу» і зашийте. А на черговій гулянці вручіть їй – красиво, інтелігентно, і ніхто, окрім неї, не додумається. А ось коли настає її день народження – вона йде від людей, чекає вдома, коли її «васали» привезуть подаяння від усіх освітян і не тільки, щоб не бачили, як і що вона приймає. Дивна з її боку тактика страуса: сховати голову – це ще не означає, що її ніхто не бачить.

В минулому році відзначали ювілей пані К., збирали з кожної школи по 300 гривень, а з садочків – по 200. Гуляли, як завжди, в комунальному закладі громадського харчування, за його рахунок – чого недавно й ціни на дитячі сніданки підвищили на 20 копійок. Всі члени команди голови завжди гуляють не в ресторанах, де за все треба платити, а в комунальному закладі громадського харчування, на дармівщину. Ніхто не порушує цього питання на жодній сесії міської ради – у що це обходиться бюджету? Не дивно, що грошовий транш у 700 тисяч гривень, що йшов на зарплати вчителям, був відданий на комбінат після іменин. Приблизно 2 роки тому батьками була написана заява начальнику МВВС на незаконні дії пані К., але відповідь вони отримали усну – що в неї депутатська недоторканність і вони не «вбачають підстав для реагування». Виходить, що у нас – своя Верховна Рада, а всі місцеві депутати недоторканні. Розвели людей. До приходу нинішнього мера в архіві міської ради зберігалася справа на пані К., де були зібрані скарги батьків про хабарництво, але вона дивним чином зникла. «Дело» на пані К., мабуть, забрали інопланетяни, аби дослідити, як людство Землі вироджується і де межа людської пожадливості, й куди поділося насіння доброго, вічного, що повинні сіяти земні вчителі.

Диву даєшся, що всі мешканці міста спостерігають за процесом «переміщення золотого потоку», спостерігають, знають, на кухнях обговорюють, сміються, обурюються… Дехто хреститься, що вже випустили їхніх дітей зі школи, або – як подумають, що внуки почнуть знову топтати освітянські стежки – то хапаються за голову: де ж брати гроші?

То створіть місцеву Конституцію, що не передбачатиме безкоштовну освіту. Ніхто ніколи не задумався, звідкіля у посадовців із зарплатою 1600 гривень таке розкішне життя? Квартира, приватний будинок з ремонтом, який чогось робився вночі, земельна ділянка, яку вона отримала від земельної комісії і зараз продає за у.о., шкільні робітники, що як раби, працюють у неї на городі, путівка за 10 тисяч гривень до санаторію, закупи одягу за у.о. тощо. А коли їхала до санаторію, то проводжала її учительська спільнота як «посла доброї волі». Все це відомо, як відомо й те, що своїх друзів вона перетворила на ворогів, а ті, що поруч – то, скоріше, для контролю і «увеселений», що вона теж може робити, а при цьому стає ще грубішою і хамовитою. На міських сесіях і депутатських комісіях вона це також демонструє, викрикуючи слова на кшталт «Хватить верещать» або «Престарелая брехуха». А при цьому депутати, члени комісій (вони ж – директори шкіл) підхихикують, що заводить пані К. ще більше, і вона починає стукати кулаком по трибуні і в стилі а-ля «Дайошпятилетку» кричить: «Поки є міська рада і такі депутати (ну як вона), в місті буде порядок!» Скоро почне стукати черевиком по трибуні. Коли таке чуєш, то з жахом думаєш: яка європейська культура?! Яка європейська інтеграція?! Про що ми говоримо?! З ким буде інтегруватися цивілізований світ – з нею?! Та місто застрягло в цьому питанні на межі епохи Хрущова та Фурцевої, час зупинився, розмазався в кабінетах відділу освіти.

Вчителі – розумні люди. Місцеві ж вчителі – взагалі профі вищого ґатунку, вони – в перших рядах обласного вчительства. Це – їх особиста заслуга, а не завдяки «розумному керівництву і особистій підтримці голови», які використовують державу на повну котушку, поки правлять містом: посади, зарплати, хабарі, пенсії, безкоштовна медицина та святкові столи, нагороди, медалі, службовий транспорт, земельні наділи… А головне – їм подобається страх підлеглих, бо при цьому вони сповна упиваються своєю владою.

Днями Президент України наголосив на покаранні тих, «хто займається хабарництвом і робить на бюджеті свій бізнес», те ж саме сказав і Міністр освіти. Якби ж це сказав ще й губернатор! Але не скаже, в силу особистих причин. Місцеве чиновництво його задовольняє.

Всіх жінок – зі святом 8 Березня!

З повагою Ольга КОСТЮК,
яка вступила до вузу з першого разу.

P.S. Я закінчила той самий факультет того самого інституту, що й наша героїня. Але очно, з отриманням стипендії. То скільки принести на «позолотить ручку», аби мене прийняла Її Святість на роботу?
Газета «В двух словах» №10 від 8 березня 2012 року