хаїли наш літак а їх оказався не кращій. вічна память погиблим в авіакатасрофі

Катастрофа Sukhoi Superjet-100 може підрізати крила українському Ан-148

Перша в історії російського пасажирського літака Sukhoi Superjet-100 (SSJ) катастрофа забрала життя 45 людей. Трагедія, що сталася у небі Індонезії, вже породила чимало побоювань за долю розробки, яку останніми роками вважають надією російського авіапрому. На тлі безутішного горя родичів загиблих украй важко думати про те, який вплив ця подія матиме на перспективи основного конкурента SSJ — українсько-російського пасажирського літака Ан-148. Але як би там не було, а вдавати, що нічого не сталося, все одно не можна. Треба дивитися правді у вічі, аварія в горах Індонезії може відіграти величезну роль у долі Ан-148, причому зовсім не позитивну.

Наслідки залежать від причини

Нагадаємо, що 9 травня новітній російський близькомагістральний літак Sukhoi SuperJet-100 врізався у вертикальний схил гори Салак в Індонезії. На борту літака було 45 чоловік - вісім громадян Росії, один громадянин Франції, один громадянин США, дві громадянки Італії і 33 громадян Індонезії. Літак пропав з екранів радарів у середу після показового польоту в Джакарті. SSJ-100 виконував перший у своїй історії демонстраційний тур шістьма країнами Азії. В ході цього туру Sukhoi Superjet повинен був побувати в шести країнах. 3 травня літак брав участь у виставці KADEX-2012 у Казахстані, 5 травня був у Пакистані, 7 травня - у М’янмі. Після 9 травня літак повинен був вирушити до Лаосу (показ був запланований на 11 травня), а 14 травня - до В‘єтнаму.

Sukhoi Superjet вважається найамбітнішим проектом російського авіабудування з часів розпаду СРСР. Цим літаком з часом планувалося замінити Ту-134, SSJ здатен перевозити 95 пасажирів на відстань до 4,5 тис. км. Перший політ відбувся 25 липня 2009 року в Комсомольську-на-Амурі. На сьогоднішній день російському "Аерофлоту" і вірменській Armavia поставлено загалом вісім літаків SSJ.

Отже, можна без перебільшення говорити, що 9 травня 2012 року назавжди залишиться одним із найчорніших днів для російського авіапрому. Безумовно, загибель людей затьмарює своєю значущістю всі інші наслідки катастрофи, але все-таки дозволимо собі зупинитися і на практичних питаннях, які ставить індонезійська аварія.

Дуже багато тут залежить від того, що саме стало причиною катастрофи. Поки рятувальники – індонезійські військові тільки почали вивчати місце падіння літака, робити навіть попередні висновки про те, що ж призвело до аварії, рано. Можна говорити лише про те, що якщо літак врізався у гору через помилку в пілотуванні або внаслідок різкого погіршення погодних умов, то це, за ідеєю, мало б бути з розумінням сприйняте потенційними покупцями. Якщо ж літак зазнав аварії у зв‘язку з відмовою бортового обладнання або виходу з ладу двигуна, то це вже зовсім інша історія. Варто також враховувати, що вся електронна начинка літака і більшість основних агрегатів виготовлені провідними авіабудівними компаніями Франції, США, Німеччини, Великобританії і Швейцарії. Зрозуміло, що представники всіх цих компаній візьмуть участь у розслідуванні інциденту, що дозволить вважати остаточні висновки про причини катастрофи максимально об‘єктивними. Однак російські експерти вже говорять про те, що інцидент в Індонезії ставить під сумнів амбітні плани Росії вийти на світовий ринок авіабудування. Адже саме з проектом SSJ-100 були пов‘язані основні надії російського цивільного авіапрому щодо завоювання своєї ніші на світовому авіаринку.

Ан-148 і SSJ-100 — конкуренти чи «друзі по нещастю»

Але перейдімо нарешті до того, чому власне і присвячений цей спірний з етичного погляду текст. Як повідомлялося в російських ЗМІ, Міністерство оборони М’янми уклало попередню угоду на постачання двох SSJ-100 у 2011 році. «Це замовлення могло б стати другим цивільним в історії відносин з Міноборони М’янми. Щоправда, від першого воно минулого року фактично відмовилося. Один із двох літаків Ан-148, виготовлених спеціально для М’янми, під час демонстраційного польоту у Воронежі, безпосередньо перед переданням замовникові, зазнав краху», - пише 10 травня російська газета «Ведомости».

Справді, спроектований в українському КБ ім. Антонова середньомагістральний пасажирський літак Ан-148 зазнав аварії 5 березня 2011 року, тоді загинули всі 8 чоловік, що перебували на борту, серед них були двоє громадян М’янми. Катастрофа поставила хрест на подальшій співпраці за проектом Ан-148 з цією країною.

Забирати літаки М’янма не стала, незважаючи навіть на те, що Міжнародний авіаційний комітет визнав помилку пілотування, а не проблеми з технікою.

Та аварія під Воронежем всього лиш епізод у непростій ситуації навколо спільного українсько-російського виробництва Ан-148. Оцінений фахівцями як вельми перспективний, хоч і сируватий, літак Ан-148 виготовляють Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство (ВАЛТ) і ГП «Антонов». У 2010 році, після потепління українсько-російських відносин, у літака намітилися вельми непогані перспективи на російському ринку, а також на ринках країн СНД, на які він був орієнтований. Проте з початку 2011 року новий керівник Об‘єднаної авіабудівної компанії (ОАК) Михайло Погосян, який раніше очолював компанію «Сухой», явно взяв курс на згортання цього проекту або як мінімум на серйозне урізування його фінансування. Тоді М.Погосян відкрито заявляв, що літак Sukhoi Superjet-100 (розробка компанії «Цивільні літаки Сухого») має кращі ринкові перспективи, ніж українсько-російський Ан-148. Такої відвертої заангажованості від керівника ОАК ніхто не сподівався. Попередній керівник російської корпорації Олексій Федоров був все ж таки значно більш неупередженим навіть у ті роки, коли політичні взаємини між Україною і РФ були близькими до повного "замерзання". У принципі, експертне співтовариство не бачило нерозв‘язної суперечності у виробництві підприємствами ОАК одночасно і Ан-148 і SSJ-100, хоча вони й займали одну ринкову нішу. Формально ці літаки мали шанс не вступати у пряму конкуренцію, оскільки Sukhoi Superjet-100 створювався не для ринку СНД, а для західного ринку і виконаний переважно з іноземних, а не російських комплектуючих, тоді як виробництво комплектуючих для Ан-148 було переважно локалізоване на території Росії та України. Але одна річ розмірковування експертів, а інша - позиція керівництва ОАК, в якій у ставленні до української розробки простежується махровий суб‘єктивізм.

Президент-генеральний конструктор ДП «Антонов» Дмитро Ківа останнім часом не раз висловлював стурбованість зниженням темпів виробництва Ан-148 на Воронезькому авіазаводі. У 2011 році на ВАЛТ планувалося випустити 28 Ан-148, але врешті-решт було складено тільки 4 літаки. Не вселяє оптимізму й рік нинішній, на який планувалося складання дванадцяти 148-х, уже нині видно, що їх кількість навряд чи наблизиться до десяти.

Якщо ж з‘ясується, що аварія 9 травня закрила перед SSJ-100 двері на ринки країн Південно-Східної Азії та інших перспективних регіонів, то шанси Ан-148 стати справді масовим літаком видаються зовсім уже примарними. Немає сумнівів у тому, що ОАК не відмовиться від проекту Superjet, у який вкладено мільярди доларів і більш як 10 років роботи, але втрата зовнішніх ринків змусить керівництво корпорації шукати покупця на цей літак у Росії. В такому разі ні про який розподіл сфер впливу з Ан-148 не може бути й мови. Як це не сумно, але трагедія в Індонезії може стати «лебединою піснею» для українського літака. Без російської підтримки Ан-148 так і залишиться штучним виробом ручного складання.

Петро Черних (УНІАН) 10.05.2012 19:48

классика жанра-"...рожденный ползать летать не может!" -вернее оба не могут.

СМИ: Российский самолет «Сухой» подвел компьютер

Российский самолет Sukhoi SuperJet-100 (SSJ100) мог разбиться из-за сбоя компьютера.

«Сухой» - первый российский самолет, который полностью компьютеризирован.

Как сообщает газета «Сегодня» (№105 от 15 мая), наиболее вероятной причиной крушения остается ошибка экипажа, которая привела к тому, что самолет врезался в гору. Но так и не ясно, почему же борт запросил разрешение на снижение высоты ниже уровня гор.

Однако есть и версия, что пилоты невиновны, а подвело компьютерное оборудование самолета. «Сухой» - первый российский самолет, который полностью компьютеризирован, то есть управление практически полностью происходит в автомате, а у летчика вместо штурвала – джойстик, при помощи которого он управляет тягой двигателя.

Пилот мог запросить снижение высоты после того, как обогнул Салак и вышел на равнину, где собирался садиться. Но из-за сбоя в компьютерной программе самолет вдруг развернуло на 150 градусов, и он врезался в гору. В таком случае у летчиков не было шансов изменить ситуацию.

Российские журналисты также выяснили, что в Индонезию должен был лететь другой SuperJet, который успешно отлетал в Казахстане и Пакистане. Однако в Пакистане с ним что-то случилось и его вернули в Россию. Вместо него в Индонезию послали самолет, который к испытаниям изначально не готовили.

В то же время, российские эксперты, прибывшие в труднодоступный район катастрофы, еще не приступили к изучению самописцев. По сообщению местного новостного портала Detik.com, «черные ящики» оказались на дне полукилометрового ущелья горы Салак и пока ливни не позволяют поднять их наверх. Отмечается, что из-за специфических метеоусловий там нередко случаются катастрофы.

На данный момент не ясно, кто будет вести расшифровку самописцев, поскольку индонезийская сторона настаивает, что расследование должно проходить на их территории.

По данным на вчерашний вечер, были обнаружены не все тела погибших. Не исключено, что большинство погребено под 10-метровым слоем земли, обвалившемся в результате удара самолета о гору. По словам экспертов, опознание может занять годы.

Как известно, самолет Sukhoi SuperJet-100 разбился в Индонезии 9 мая 2012 г. На его борту находились граждане пяти стран – более 40 человек, в том числе восемь россиян. Лайнер врезался в гору Салак на высоте 5200 футов (1,6 км).

unian.net

Есть гипотеза, что на борту были основные инвесторы этого проекта. Но поскольку затраченная сумма инвестиций не отобразилась полностью в проекте (короче говоря скомуниздили), то что б не отчитываться перед инвесторами проще их собрать на показательный полёт и что б случайно отказал компьютер. И чего наше правительство вновь там не оказалось желательно в полном составе? (сарказм)

Qwerty, а чому б і ні? Припускаю, що доля правди тут таки є!
Комуніздіть у Росії можуть найкраще у світі! Яскравий тому приклад - як скомунізділі у власника Ходорковського його компанію "Юкос"! Також Путін ніколи не відмовлявся від принципів НКВД-КГБ-ФСБ, найяскравішим прикладом цих принципів є сам Путін. Також у спецслужб Росії є найчудовіший і найганебніший одночасно приклад їх роботи із "нєугоднимі" Росії думками - авіакатастрофа у Смоленську! Після цієї катастрофи претензії Польщі стосовно розстрілу поляків під Смоленськом - як відрізало!
Так і у цьому випадку - ніяких претензій за гроші скоріш за все не буде, бо... - нікому пред’являти, всі у десятиметровій могилі під горою Салак! Також дуже дивно виглядає незгода Росії на розшифровку "чорних ящиків" у Індонезії! Адже, якщо Росія зацікавлена представити себе у найвигіднішому світлі, таке розшифрування показників "чорних ящиків" комісією із російських та індонезійських спеціалістів, та ще й на індонезійській території, означало б найповнішу відкритість Росії до співробітництва. А якщо Росії є що приховувати, тоді зрозуміло, чому вона відмовляється від послуг індонезійської сторони.
Як ми пам’ятаємо, такий самий випадок був і у смоленській авіакатастрофі - Росія там теж відмовилась від пропозицій Польщі надати "чорні ящики" для розшифрування...