20 червня 2012 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 2373 | Коментарів: 1
За свою більш ніж десятирічну газетярську практику мені багато чого доводилося бачити. Зустрічати стурбованих і лайливих дописувачів. Приймати від вдячних і не тільки читачів рукописи. Обговорювати, пояснювати доцільність і не зовсім авторських доробок. Приймати й на свою адресу об’єктивну і не лише критику. Змиритися з нищівним, іноді менторським тоном майстрів епістолярного жанру. Всяке було. Будь-який досвід корисний, навіть якщо практика видається не дуже приємною. Але однозначно це лише загартовувало характер, а зустрічний вітер сприймався легко. Нерозуміння, ігнорування, чванство, нігілізм – усе можна пояснити вадами виховання респондентів. Але коли тобі просто плюють в обличчя, говорячи при цьому, що йде дощ, треба бути безнадійним флегматиком-дзенбуддистом, щоб ковтнути демарш циніка.

Дочекався, нічого не скажеш. 15 червня, минулої п’ятниці, до редакції принесли лист-відповідь директора компанії «Артміко» пана А.А. Симоняна. До честі останнього, він зробив це особисто. На словах повідомив, що у нього все добре, буцімто провели контролюючі органи контрольні заміри – і все зійшлося. Технологія витримана, а приписок не виявили ЗОВСІМ! Більше того, з’ясувалося, що переважна кількість якісно залатаних латок значно перевищує площу, задекларовану в актах, які підписав замовник – міськвиконком! За словами директора, перевірку проводили представники обласної прокуратури. Вдумайтеся: оце рівень! І що мені тепер говорити про свої критичні матеріали? Я – брехун, обмовив чесну фірму, спаплюжив, закатав у асфальт добре ім’я провідного шляхобудівного підприємства. А як інакше? Прокуратура міряла і ніяких порушень не виявила! А тепер поставте на терези апарат державного примусу – прокуратуру і друкований ЗМІ – «Град»: хто переважить? Так отож! Отримай ляпас, борзописцю!

Перепрошую, це не приступ самобичування. Мені просто реально нічого сказати. Усі бачать, усі клянуть горе-ремонт, а в об’єкта «похвал» прилучан все ОК! Ну добре, назнімав Юрій Беркут кіна про «рокітний» зразково-показовий ремонт, загрався бідолаха на телебаченні – що з нього взяти, всі звикли. Але ж тут вистачило совісті лист у редакцію припхати! Бравурно описати свої плани в освоєнні міських коштів, звинуватити автора в расизмі, невігластві. Що найбільше вразило, так це те, що я не знаю прилуцьких вулиць! Бачте, рулетка у мене була куценька, от і неправильно наміряв!

Нацистський ідеолог говорив, що чим жахливіша брехня, тим охочіше в неї повірять. Ви знаєте, я вже повірив. Технології дотримано, ніхто у грязюку і воду не кладе застиглий асфальт, ніхто не бігає з чайником, розливаючи, наче каву, цівки гудрону, всі латки закатуються виключно катком, ніхто не клав замість підстилки в яму біля магазину «Модуль» землю. Контролюючі органи нічого незаконного ж не уздріли, то давайте й ми з вами робити вигляд, що все гаразд. Я особисто із залученням судового експерта провів контрольні заміри. Ну, провів, і «шо»? Згаяв час та папір. Усе з’ясувалося і так, повна сатисфакція справедливості. Але чомусь вити хочеться від такої жахливої правди. А взагалі треба на речі дивитися ширше: он як крадуть в Україні – мільярдами, а тут, подумаєш, – десятки тисяч!

Факти священні, коментар вільний. Головний постулат журналістської деонтології. На сьогодні єдиним фактом, який за чиєюсь злою волею отримав шанс на життя, є те, що ремонт дорожнього покриття вулиць Прилук відбувається із суворим дотриманням технології і без приписок. Наслідок такого стану речей зрозумілий: мої голі коментарі були нічим іншим, як поширенням неправдивої інформації. Залишається лише публічно вибачитися і змиритись. Інших варіантів просто немає. А в якості моральної компенсації для директора ПП «Артміко» я змушений ініціювати ухвалення міською радою рішення про відзначення А.А. Симоняна почесною грамотою. Це буде перший крок до того, щоб через рік номінувати останнього на звання «Почесного громадянина міста». Переконаний, що колеги мене підтримають. А як же інакше? Були ж депутати одностайні, коли голосували проти моїх запитів до контролюючих органів із питань діяльності «Артміко». Діалектика, закон заперечення заперечень. І жиманси у стилі «ми були щирі у своїй омані» не приймаються. Можливо, з подякою пану А.А. Симоняну я хоч тут випереджу міського голову на цілу голову.

Попередню статтю я ілюстрував колажем із написом «Ложимо на совість». Із совістю розібралися жорстко і по закону. Тепер «положили» і на всіх нас, які бачать, відчувають і турбуються. «Положили» на лопатки очевидні факти, без яких залишається пустою балаканиною навіть найбільш хвацький коментар.

Шановні працівники компанії «Артміко», прийміть вітання. Знімаю капелюха й аплодую стоячи. Якби така хватка, як у «рєшеніях вапросов», була у вас при улаштуванні асфальтового покриття, то Німеччина з її автобанами нервово закурила б «Прилуки особливі», споглядаючи однойменні дзеркальні вулиці нашого міста…

*У назві статті слово «метри» вжито не в значенні міри довжини, а в сенсі характеристики людей, відомих своїми обдаруваннями та знаннями в певній галузі (від французького «вчитель»).

Владислав Кіча
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=2200