22 червня 2012 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 1675 | Коментарів: 15
Щойно побачивши афішу благодійного концерту «Підтримай друга», я тут же загорівся ідеєю відвідати це дійство. Вабила в першу чергу можливість почути живу музику місцевого розливу, якою прилучан, відверто кажучи, не балують. Хотілося «зацінити» ще не відкриті для себе гурти й насолодитися потужно-мелодійним виконанням молодої команди «No Koments», що запала в душу з першого ж прослуховування минулої осені. Та й сам задум концерту, коли друзі хочуть зібрати гроші на перчатку-протез учаснику вогняного шоу «Агній» Станіславу Леуті, котрий позбувся пальців на руці, викликав зворушливу повагу. Благородно!

Перший похід на концерт 20 травня увінчався прогулянкою навколо Будинку культури з марним сподіванням почути звуки музики. Можна було й здогадатися, що в річницю масового вбивства прилуцьких євреїв будь-які шоу недоречні, але того ж дня на повну тривав Миколин ярмарок із його веселими заходами… Дізнавшись із перевірених джерел, що концерт перенесли на два тижні, приходжу знову. І знову – тиша, щоправда, цього разу без трагічних ноток. Коли довгоочікуваний концерт уже почав здаватися нездійсненною місією, надію реанімували афіші з новою датою. Як виявилося, третя спроба таки увінчалась успіхом.

Отож, теплий вечір 17 червня, Театральна площа. Публіка, як кажуть у таких випадках, зібралася від малого до старого. Щоправда, вже початкові гітарні рифи змусили багатьох бабусь, затуливши вуха, шукати місце для відпочинку деінде. Це врятувало не тільки їхні голови від болю, але й очі від того видовища, яке невдовзі відкрилося глядачам. Не скажу нічого поганого про виконавців – попри технічні недоречності та власну недосвідченість вони прагнули донести до публіки свою музику. І нехай слова більшості композицій могли розібрати хіба що самі виконавці, а деяким новачкам сцени, на думку глядачів, варто було б дебютувати не в такому людному місці, вони заслужили поваги, адже роблять музику власними творчими силами. До того ж, важка музика, а саме таку грали на Театральній площі, має характерні особливості, які сприймають далеко не всі.

А ось деякі глядачі відривалися незважаючи ні на що. Це діти дошкільного віку, котрі вдосталь набігалися просторим майданчиком, і група молодиків, яких від дітлахів відрізняли довге волосся в декого на голові та пластикові пляшки пива й запалені цигарки в руках майже у кожного. Хлопці розташувалися в усіх на виду – на самісіньких східцях Будинку культури, демонструючи свій культурний чи то субкультурний рівень. Ці металісти (або ж як там вони себе іменують) оголювали торси, крутили в божевільному ритмі головами та викрикували непристойності на адресу танцівниць із колективу «Маріам». І коли ведучий шоу, не зробивши навіть натяку на зауваження, закликав публіку аплодувати конкретно цим юнакам, не вірилося, що він говорить усерйоз – іронія хлюпотіла за край…

Якщо мета виправдовує засоби, останні ми звикли замовчувати. Але бувають випадки, коли мовчання рівнозначне потуранню. Вульгарна гримаса спотворює обличчя благородності, тому, допомагаючи ближньому, було б не зайвим подивитись у дзеркало.

Олександр Бойко

P.S. А «No Koments» на сцені так і не з’явилися…

http://gradpryluky.info/index.php?newsid=2198