17 жовтня 2012 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 1560 | Коментарів: 0
Покровські ворота, або — прилучани, станьте раком
Свята Покрова зазвичай застилає осінню траву листям або вже снігом. За народними прикметами, якщо в цей день вишня не скинула із себе золотаву сукню, то й зима обіцяє бути теплою, а якщо падає дощ, то це віщує майбутній урожай та добробут. Минула неділя заспокоїла: якщо вірити звичаєвій мудрості, на нас чекає світле майбутнє, принаймні на рік уперед.
14 жовтня Прилуки відзначили Покрову. Своєрідно. Особливо. Я б навіть сказав помпезно. План заходів ряснів погодинним графіком відкриттів пам’яток. Декілька спостережень про те, як це відбувалося.
Рівно о десятій ранку на ґанку біля краєзнавчого музею зібралася громада. На майданчику була облаштована імпровізована сцена зі старовинними письмовим столом і письмовим приладдям, сучасним акустичним обладнанням і новою постаттю пам’ятника, закутаного у біле простирадло. Почесний громадянин Прилук Юрій Коптєв, винуватець зібрання, приймав вітання. У повітрі відчувалася тривожна напруга свята. Тихо, як на поминках, до майданчика зі столом, мікрофоном і простирадлом присунуло шість чоловіків з однаковим юродивим поглядом, в однакових синьо-білих жилетах і з однаковими вудками, на яких розвивалися однакові синьо-білі прапори. Почесний караул вишикувався у дві шеренги, і всім стало зрозуміло: головний елемент декорації встановлено, скоро початок. Наче з оркестрової ями, лунав нудний мотив: «спасибо партии за это…». На сцену вийшов губернатор із супроводжуючими особами.
Перепрошую, я не назвав міського голову? Але, даруйте, було ж сказано, що губернатор був зі своєю свитою. Далі – накатаний сценарій. Виступ Юрія Коптєва, який красно подякував губернатору, урочисте зняття простирадла, музика і фанфари. За таким же порядком все відбулося ще у двох місцях: на відкритті пам’ятної дошки Георгію Федоровичу Гайдаю та старого-нового пам’ятника Володимиру Мономаху. Дійові особи: чоловіки у біло-синіх жилетах з біло-синіми прапорами і губернатор зі своєю свитою. Митці, скульптори та й сам меценат розчинилися у біло-синіх фарбах. Усе чіткіше з оркестрової ями лунав речитатив: «спасибо партии за это».
Лейтмотив вистави: філантропські прояви любові до рідного міста Юрія Коптєва викликані лише турботою влади про народ. Партійні стяги тільки підсилювали ідею дійства. І все, що не відбувається, – будь то розбудова площ, встановлення пам’ятників, ремонт храмів – є елементами покращення життя вже сьогодні в окремо взятій територіальній громаді. Потужний тренд від стабільності до добробуту йде своїм вірним курсом, а діяльність Коптєва є лише похідною від владної турботи. Та і чи дарував би Юрій Вікторович прилучанам затишні сквери і фонтани, якби для нього не було створено таких комфортних умов безпосередньо представником влади, членом свити губернатора – Юрієм Беркутом? А вже ж, що ні. Усі добре знають, що меценат діє не всупереч чомусь, а лише за батьківської, хазяйської підтримки міського очільника. А останній, у свою чергу, який є останнім у свиті губернатора, діє лише в рамках партійної доцільності.
І наостанок. У день Покрови та відкриттів пам’яток за біло-синіми стягами геть забулися про прапор міста і прапор козаків. Я вже не говорю про національний стяг. Козаки, патріоти, національно налаштовані свободівці, де ви? Ключі від міста давно передано "правильним" партійним колонам. Брама фортеці древнього міста відчинена навстіж, а на магістраті піднято безвольного, зрадницького білого прапора. Через Покровські ворота крокують, наче з хоругвами, ті ж однакові чоловіки в однакових жилетах і з однаковими біло-синіми штандартами. Замикає стрій безробітний провладний кандидат Микола Миколайович зі своєю традиційно-передвиборчою данайською скринею під назвою "Сила добра". Поки що не на білому коні. Але поставити ногу в депутатське стремено допоможуть прилучани. Міський голова вже став навшпиньки, щоб підсадити екс-мера Чернігова, екс-міністра транспорту в зручне сідло. Давайте допоможемо йому і ми. Повірте, це не важко, треба лише нагнутися. Нагинаймося, панове, нагинаймося...
Владислав Кіча
Покровські ворота, або — прилучани, станьте раком
Свята Покрова зазвичай застилає осінню траву листям або вже снігом. За народними прикметами, якщо в цей день вишня не скинула із себе золотаву сукню, то й зима обіцяє бути теплою, а якщо падає дощ, то це віщує майбутній урожай та добробут. Минула неділя заспокоїла: якщо вірити звичаєвій мудрості, на нас чекає світле майбутнє, принаймні на рік уперед.
14 жовтня Прилуки відзначили Покрову. Своєрідно. Особливо. Я б навіть сказав помпезно. План заходів ряснів погодинним графіком відкриттів пам’яток. Декілька спостережень про те, як це відбувалося.
Рівно о десятій ранку на ґанку біля краєзнавчого музею зібралася громада. На майданчику була облаштована імпровізована сцена зі старовинними письмовим столом і письмовим приладдям, сучасним акустичним обладнанням і новою постаттю пам’ятника, закутаного у біле простирадло. Почесний громадянин Прилук Юрій Коптєв, винуватець зібрання, приймав вітання. У повітрі відчувалася тривожна напруга свята. Тихо, як на поминках, до майданчика зі столом, мікрофоном і простирадлом присунуло шість чоловіків з однаковим юродивим поглядом, в однакових синьо-білих жилетах і з однаковими вудками, на яких розвивалися однакові синьо-білі прапори. Почесний караул вишикувався у дві шеренги, і всім стало зрозуміло: головний елемент декорації встановлено, скоро початок. Наче з оркестрової ями, лунав нудний мотив: «спасибо партии за это…». На сцену вийшов губернатор із супроводжуючими особами.
Перепрошую, я не назвав міського голову? Але, даруйте, було ж сказано, що губернатор був зі своєю свитою. Далі – накатаний сценарій. Виступ Юрія Коптєва, який красно подякував губернатору, урочисте зняття простирадла, музика і фанфари. За таким же порядком все відбулося ще у двох місцях: на відкритті пам’ятної дошки Георгію Федоровичу Гайдаю та старого-нового пам’ятника Володимиру Мономаху. Дійові особи: чоловіки у біло-синіх жилетах з біло-синіми прапорами і губернатор зі своєю свитою. Митці, скульптори та й сам меценат розчинилися у біло-синіх фарбах. Усе чіткіше з оркестрової ями лунав речитатив: «спасибо партии за это».
Лейтмотив вистави: філантропські прояви любові до рідного міста Юрія Коптєва викликані лише турботою влади про народ. Партійні стяги тільки підсилювали ідею дійства. І все, що не відбувається, – будь то розбудова площ, встановлення пам’ятників, ремонт храмів – є елементами покращення життя вже сьогодні в окремо взятій територіальній громаді. Потужний тренд від стабільності до добробуту йде своїм вірним курсом, а діяльність Коптєва є лише похідною від владної турботи. Та і чи дарував би Юрій Вікторович прилучанам затишні сквери і фонтани, якби для нього не було створено таких комфортних умов безпосередньо представником влади, членом свити губернатора – Юрієм Беркутом? А вже ж, що ні. Усі добре знають, що меценат діє не всупереч чомусь, а лише за батьківської, хазяйської підтримки міського очільника. А останній, у свою чергу, який є останнім у свиті губернатора, діє лише в рамках партійної доцільності.
І наостанок. У день Покрови та відкриттів пам’яток за біло-синіми стягами геть забулися про прапор міста і прапор козаків. Я вже не говорю про національний стяг. Козаки, патріоти, національно налаштовані свободівці, де ви? Ключі від міста давно передано "правильним" партійним колонам. Брама фортеці древнього міста відчинена навстіж, а на магістраті піднято безвольного, зрадницького білого прапора. Через Покровські ворота крокують, наче з хоругвами, ті ж однакові чоловіки в однакових жилетах і з однаковими біло-синіми штандартами. Замикає стрій безробітний провладний кандидат Микола Миколайович зі своєю традиційно-передвиборчою данайською скринею під назвою "Сила добра". Поки що не на білому коні. Але поставити ногу в депутатське стремено допоможуть прилучани. Міський голова вже став навшпиньки, щоб підсадити екс-мера Чернігова, екс-міністра транспорту в зручне сідло. Давайте допоможемо йому і ми. Повірте, це не важко, треба лише нагнутися. Нагинаймося, панове, нагинаймося...
Владислав Кіча
Додати коментар:
