21 листопада 2012 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 2620 | Коментарів: 30
Про те, що Україна – аграрна держава, жителі Прилук, а особливо ті, хто мешкає по вулиці Перемоги, знають не із статистичних довідок. Кількість зібраного збіжжя в районі можна порахувати, не виходячи зі своїх домівок, навіть не встаючи з ліжка. Сорокатонні зерновози, що переможними колонами долають кілометри прилуцької магістральної автостради, якою і стала вулиця Перемоги, трясуть стіни, меблі, посуд на полицях і «вдячних» домочадців, котрі потерпають від такого трафіку. Про цей жахливий стан речей, про заручників злочинної бездіяльності міського очільника "Град" уже писав на своїх сторінках.

Особисто я як депутат неодноразово піднімав це питання на пленарних засіданнях ради. Була навіть реакція міського голови. Так, були надані доручення, більше того, рішенням виконкому встановлено дорожні знаки, які обмежують рух вантажного транспорту більше 12 тонн. Але це зовсім не змінило картину. Потік зерновозів навіть збільшився, зважаючи на сезонність боротьби за врожай.

Черговий раз на сесії міської ради я звернувся до начальника міської міліції пана Курамшина Р.Р., щоб покласти край постійним порушенням ПДР. Зі сторони силовика прозвучало запевнення, що будуть вжиті всі заходи реагування, передбачені законом. Прозвучало, запевнив, узяв на замітку і що? Нічого! Великотоннажні автомобілі як товкли Перемогу, так і продовжують це робити й нині.

Минулої середи сталася надзвичайна подія. Перевантажений причіп одного із зерновозів відірвався від тягача. Зупинила некерований транспорт опора електропередач біля кладовища по вулиці Перемоги. На диво, ніхто не постраждав. За риторикою Беркута, правильніше сказати так: «Дякуючи небесному покровителю, хлібна двохвісна колісниця не завдала шкоди нікому з прочан». Тепер уже без іронії: дякувати Богу, все обійшлося. А якби це сталося буквально на декілька десятків метрів далі? Що тоді? І найжахливіше, що про подібні можливі наслідки владу неодноразово попереджали. Заради своєї ж безпеки міський голова не приїхав на місце аварії. Правильне й мудре рішення. Там чекали його віддані виборці, які готові були піти на радикальні дії. Засипання кукурудзи у кишені міського голови видалося б останньому просто дитячою забавкою і веселими жартами «вдячних» прилучан.

На засіданні профільної правової комісії управлінці міської ради повідомили, що станом на сьогодні триває погодження в ДАІ на рівні області схеми проїзду по місту Прилуки для вантажного транспорту. Більше місяця триває погодження! І це незважаючи на те, що вказана комісія зобов’язувала управлінців ужити заходи по прискоренню процесу. Тепер пообіцяли зробити це до кінця цього тижня. Ну чому підлеглі не можуть взяти приклад із Юрія Володимировича, який миттєво вирішував проблему напряму через губернатора, коли постало питання про оформлення щодо нього протоколу про корупцію Прилуцькою міжрайонною прокуратурою? Зміг же, вирішив! Прокуратура обмежилася лише приписом.

То невже зараз, враховуючи теплі дружні стосунки мера і губернатора, перший не міг вирішити нещасне погодження схеми руху? Вона так необхідна, щоб встановити інформаційні дорожні знаки, які завчасно повідомляли б водіїв зернотрейдерів, у який спосіб уникнути проїзду вулицями міста, що не пристосовані для такого транспорту. Міг би. І повинен був зі шкури вилізти й зробити це. Але вилазити зі шкури не заради свого шкурного інтересу не пристало меру. Інший напрямок. Чи не міг би мер, користуючись своїм авторитетом головного посадовця міста, вирішити питання з головним силовиком міста про те, щоб навіть до встановлення інформаційних знаків прилуцькі даішники унеможливили порушення правил дорожнього руху водіями зерновозів? Міг би, повторюю, користуючись своїм авторитетом. Але цього не відбувається або ж через відсутність останнього, або ж через небажання його використовувати.

Коли мене запитують прилучани, чому так відбувається у місті, ілюструючи питання прикладами низки негативів, я відповідаю лаконічно: у Прилуках немає господаря, а живемо ми лише завдяки молитвам святого Іоасафа.

Кожного разу, коли на світській будівлі біля виконкому я бачу здоровенного плаката із зображенням святителя, я проймаюся щирою вдячністю міському голові за те, що він зміг навернути глухих і байдужих язичників-прилучан на шлях християнської віри. Низький уклін Вам, Юрію Володимировичу, за світло в темницях наших душ. Принагідно хочеться озвучити слова своєї вдячності цитатами зі Святого Письма. Так не виходить, я не наскільки обізнаний у теології, як Ви. Процитую слова вірша "Молитва" Булата Окуджави: «Пока земля еще вертится, Пока еще ярок свет, Господи, дай же Ты каждому, Чего у него нет: Умному дай голову, Трусливому дай коня… Дай рвущемуся к власти Навластвоваться всласть». Переконаний, що всі прилучани мають змогу спостерігати справедливість і прояви останньої дефініції вірша. З головою та конем поки що не склалося. Невтішний прогноз: не складеться це і до кінця каденції.

А звертаючись до обездолених жителів вулиці Перемоги, скажу наступне. Ми зможемо самі захистити свої будинки, навіть якщо для цього треба буде вдатися до радикальних способів боротьби. На щось і когось іншого сподіватися нічого. Про те, що віра без добрих справ мертва, ми знаємо самі без настанов неофітів. Фарисейські поклони і лобизання образів, показаних по мерському телебаченню, цьому підтвердження.

Владислав Кіча
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=2370