10 квітня 2013 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 1751 | Коментарів: 0
Беркута «на мило»!
Хвороби нашого міста. Частина 1
Ми всі бажаємо довіряти тим, хто нами керує. За часів депутата міської ради Івана Лаврентійовича Щербаня на одній із сесій під час приватизації будівлі диско-клубу «Європа» за копійки він сказав, що так, може, і парк міський зробите? Питання залишилося без відповіді. Коли-небудь доведеться відповісти за втрачений кінотеатр, за міську лазню (зниклу раптово), за гроші, вкладені в неякісні дороги, за центральний стадіон, за обіцяний басейн, за спортшколу, за пандуси, за дитячий оздоровчий табір «Берізка», за падаючі дерева, за розорені підприємства (такі як АТП), за асфальтний завод і так далі. Де дії виконавчої влади? Де контроль депутатів і державних органів? Напевно, не тих обираємо? Цим же робимо погано собі, своїм дітям та онукам.
Про яку культуру чи господарську діяльність на місцевому рівні можна говорити, якщо навіть те, що принесене в дар місту – музей, Театральна площа, площа Шевченка, Центральна площа, Соборна площа, чудові пам‘ятники і багато іншого – з‘явилося завдяки нашому землякові Юрію Коптєву, незважаючи на всі перепони, а не дякуючи допомозі міської влади та частини депутатського корпусу.
Дивіться, що виходить у нас у Прилуках: через більш ніж 100 років після будівництва першого центрального водопроводу власниками махоркової фабрики меценатами-купцями Рабиновичем і Фраткіним з‘явилась проста людина, без амбіцій на комерційну нерухомість нашого міста, без фінансового інтересу і корисливих думок – захотів і зробив. Я точно знаю, чого йому це коштувало. Повірте, дуже соромно особисто мені та, я впевнений, і більшості прилучан за розбиті ліхтарі на цих площах, за розорені театральні тумби, за сміття і не прибраний взимку сніг.
Багато хто пам‘ятає, як збиралися ініціативні групи для збору підписів мешканців міста про присвоєння Юрію Коптєву звання Почесного громадянина міста. Які труднощі ми переборювали, з яким брудом і лицемірством зіткнулися – люди, ви не повірите, але про це докладніше в наступних статтях. Скажу тільки одне, що все це виглядало так, як у радянських магазинах із хорошим товаром давали неліквіди в навантаження, так і з дошкою Почесних громадян вийшло в нашому місті. Адже завдяки саме Коптєву і вибрали мером того, хто сьогодні при владі, адже народ думає, що міський голова створює всі умови, виділяє необхідні фінанси для допомоги у збереженні майна, дбайливо ставиться до подарунків для міста. А насправді все навпаки. Впевнений, багато хто підтримає думку, що не заслужено забуті відомий лікар Сергій Миколайович Жданович, учитель Віктор Андрійович Затолокін, видатний актор театру та кіно, людина, яка пройшла фінську та Велику Вітчизняну війну, заслужений артист України Микола Федорович Яковченко, заслужений будівельник України Петро Григорович Коломієць, під керівництвом котрого збудували половину нашого міста, заслужений працівник транспортної галузі України Микола Іванович Тищенко. Виходить, вони або не зовсім гідні, або зовсім непотрібні! Дуже соромно за нашого мера і за те, як він ховається за спини наших хлопців-афганців. Упевнений: де б не опинився, все одно відповідати доведеться.
Давайте подивимось на всі реформи, які бачимо за останні десять років: ТАСIS із новими сміттєзбиральними машинами і контейнерами, будинок дитячої творчості, сміттєприймальні пункти в мікрорайонах, міський парк «Будмашу» – за це спасибі Бабію М. О. Музей, пам’ятники, площі, лікарня, театр і т. д. – все це зробив Коптєв Ю. В. А що ж такого видимого зроблено теперішнім мером? Хіба що багато пилюки, якою очі прилучанам запорошено! Телебачення незалежного й того немає, а якщо починає з’являтись, одразу знищують.
Щоб не бути базіками і хоч би не проґавити покоління наших дітей, давайте всі, кому не байдуже майбутнє в нашому місті, з великою любов‘ю ставитися до цінностей, які нам дарують патріоти міста, більше любити своїх дітей і змалку привчати їх до справжньої культури: і місцем в автобусі поступатися, і не смітити на площах та у скверах, і допомагати літнім, бути ввічливими, але найголовніше – вдивлятися в людей, не віддавати свій голос на виборах за нікчем. Думайте: що вони зроблять гарного, будучи при владі?
Є рішення, як на місці крок за кроком діяти в ситуації, що склалася. Повірте, шановні читачі, все залежить від нас: наскільки ми віримо в себе, наскільки ми не готові миритися з лицемірством і корупцією, відкатами та кумівством, але про це в наступних статтях.
Із великою повагою до всіх вас,
Мишко Малюк
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=2565
Беркута «на мило»!Ми всі бажаємо довіряти тим, хто нами керує. За часів депутата міської ради Івана Лаврентійовича Щербаня на одній із сесій під час приватизації будівлі диско-клубу «Європа» за копійки він сказав, що так, може, і парк міський зробите? Питання залишилося без відповіді. Коли-небудь доведеться відповісти за втрачений кінотеатр, за міську лазню (зниклу раптово), за гроші, вкладені в неякісні дороги, за центральний стадіон, за обіцяний басейн, за спортшколу, за пандуси, за дитячий оздоровчий табір «Берізка», за падаючі дерева, за розорені підприємства (такі як АТП), за асфальтний завод і так далі. Де дії виконавчої влади? Де контроль депутатів і державних органів? Напевно, не тих обираємо? Цим же робимо погано собі, своїм дітям та онукам.
Про яку культуру чи господарську діяльність на місцевому рівні можна говорити, якщо навіть те, що принесене в дар місту – музей, Театральна площа, площа Шевченка, Центральна площа, Соборна площа, чудові пам‘ятники і багато іншого – з‘явилося завдяки нашому землякові Юрію Коптєву, незважаючи на всі перепони, а не дякуючи допомозі міської влади та частини депутатського корпусу.
Дивіться, що виходить у нас у Прилуках: через більш ніж 100 років після будівництва першого центрального водопроводу власниками махоркової фабрики меценатами-купцями Рабиновичем і Фраткіним з‘явилась проста людина, без амбіцій на комерційну нерухомість нашого міста, без фінансового інтересу і корисливих думок – захотів і зробив. Я точно знаю, чого йому це коштувало. Повірте, дуже соромно особисто мені та, я впевнений, і більшості прилучан за розбиті ліхтарі на цих площах, за розорені театральні тумби, за сміття і не прибраний взимку сніг.
Багато хто пам‘ятає, як збиралися ініціативні групи для збору підписів мешканців міста про присвоєння Юрію Коптєву звання Почесного громадянина міста. Які труднощі ми переборювали, з яким брудом і лицемірством зіткнулися – люди, ви не повірите, але про це докладніше в наступних статтях. Скажу тільки одне, що все це виглядало так, як у радянських магазинах із хорошим товаром давали неліквіди в навантаження, так і з дошкою Почесних громадян вийшло в нашому місті. Адже завдяки саме Коптєву і вибрали мером того, хто сьогодні при владі, адже народ думає, що міський голова створює всі умови, виділяє необхідні фінанси для допомоги у збереженні майна, дбайливо ставиться до подарунків для міста. А насправді все навпаки. Впевнений, багато хто підтримає думку, що не заслужено забуті відомий лікар Сергій Миколайович Жданович, учитель Віктор Андрійович Затолокін, видатний актор театру та кіно, людина, яка пройшла фінську та Велику Вітчизняну війну, заслужений артист України Микола Федорович Яковченко, заслужений будівельник України Петро Григорович Коломієць, під керівництвом котрого збудували половину нашого міста, заслужений працівник транспортної галузі України Микола Іванович Тищенко. Виходить, вони або не зовсім гідні, або зовсім непотрібні! Дуже соромно за нашого мера і за те, як він ховається за спини наших хлопців-афганців. Упевнений: де б не опинився, все одно відповідати доведеться.
Давайте подивимось на всі реформи, які бачимо за останні десять років: ТАСIS із новими сміттєзбиральними машинами і контейнерами, будинок дитячої творчості, сміттєприймальні пункти в мікрорайонах, міський парк «Будмашу» – за це спасибі Бабію М. О. Музей, пам’ятники, площі, лікарня, театр і т. д. – все це зробив Коптєв Ю. В. А що ж такого видимого зроблено теперішнім мером? Хіба що багато пилюки, якою очі прилучанам запорошено! Телебачення незалежного й того немає, а якщо починає з’являтись, одразу знищують.
Щоб не бути базіками і хоч би не проґавити покоління наших дітей, давайте всі, кому не байдуже майбутнє в нашому місті, з великою любов‘ю ставитися до цінностей, які нам дарують патріоти міста, більше любити своїх дітей і змалку привчати їх до справжньої культури: і місцем в автобусі поступатися, і не смітити на площах та у скверах, і допомагати літнім, бути ввічливими, але найголовніше – вдивлятися в людей, не віддавати свій голос на виборах за нікчем. Думайте: що вони зроблять гарного, будучи при владі?
Є рішення, як на місці крок за кроком діяти в ситуації, що склалася. Повірте, шановні читачі, все залежить від нас: наскільки ми віримо в себе, наскільки ми не готові миритися з лицемірством і корупцією, відкатами та кумівством, але про це в наступних статтях.
Із великою повагою до всіх вас,
Мишко Малюк
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=2565
Додати коментар:
