Юрий:
Прилуки - бандитская столица Черниговщины. В это вериться гораздо больше. Загаловок статьи просто циничен сам по себе.

Ігор Павлюченко:
Вітаю читачів "Високого Валу", радий поспілкуватися онлайн.
"Прилуки - культурна столиця Чернігівщини" - стаття Василя Чепурного з такою промовистою назвою з‘явилася на шпальтах "Сіверщини" минулого року. Не можна не погодитися з Василем Федоровичем в його оцінках, позитивних емоціях, які він отримує від Прилук, де доброю волею і коштом благодійника Юрія Коптєва створюється новий культурний простір: відкриття пам‘ятників поету та художнику - Тарасу Шевченку і видатному комедійному актору - Миколі Яковченку; відкриття Театральної, початок реконструкції Центральної площі; видання часопису "Прилуки. Фортеця" і багато, багато чого іншого, про що неодноразово повідомлялось в засобах масової інформації. Це далеко не пересічні події і не тільки місцевого значення. Ми позиціонуємо себе, як місто XX століття.
Прилуки - тисячолітнє місто з давніми традиціями, славною історією в якій, на жаль, були сторінки і підступних зрад, і розгулів злочинності. Але скажіть мені, або назвіть ідеальні історії у світовому розвитку!?

Андрій:
Звичайно ж такі міста як Прилуки та Ніжин багато в чому поступаються столиці Поліського краю- Чернігову. Насамперед в плані культурного, історичного!, економічного розвитку. Але хочется сказати, щр за останні 10 років Прилуки піднялись з провінційного містечка, в таке досить розвинуте місто.. з Чим це з"вязано ? До-речі яке населення міста на сьогоднійшій день, де читаєш пишуть: 70 тис, 55 тис, 65 ?

Ігор Павлюченко:
Дякуємо за Вашу оцінку розвитку Прилук! Згоден з Вами, Прилуки - не провінційне місто. Провінція починається там, де не цікавляться власною історією і втрачають інтерес до культури, а точніше - не має запиту на культуру. Як наслідок, звідси деградація і зубожіння міст і містечок, сподіваюсь і вірю, що з нами, таке не відбудеться! Нині в Прилуках проживає близько 60 тисяч мешканців.

иван:
А по небритому лику сего интеллектуала так и не скажешь!

Ігор Павлюченко:


Svoboda:
Дурниці, приїздіть на ярмарок, і побачите, що Прилуки нормальне місто і люди тут доброзичливі, а на бандитов ми прибор клали. У самих револьвери знайдуться.

Ігор Павлюченко:

Редактор новин:
Що такого пропонує "Фортеця", щоб його купували і читали замість обговорення чогось на зразок який пральний порошок кращий?

Ігор Павлюченко:
Проект Юрія Коптєва "Прилуки. Фортеця" журнал з інтернет версією є частиною культурного простору міста. Ми акцентуємо в своїх матеріалах на загально людських цінностях в колориті українського менталітету. Те, що ми маємо інтернет аудиторію по всьому світу є підтвердженням, що наша справа не марна. Сподіваюся, що все таки і нам вдається своєю посильною працею робити цей світ трохи кращим.

Василь Чепурний, :
Ігоре, як ти вважаєш -- чому в української інтелігенції так багато ниття, плачів замість конкретної роботи? Наслідок постколоніального синдрому? І як у Прилуках вдається втерти носа столичним снобам?

Ігор Павлюченко:
Дякую за питання!
Найбільш легкий шлях в житті - перекладати персональну відповідальність на когось іншого на вибір у кого владні повноваження, або, до прикладу, хто тобі особисто не подобається. Цим свідомо зменшується ціна, яку треба платити за все в житті. Порятунок там, де небезпека і труднощі. Це має бути правилом в словах і діях, особливо важливо останнє - дія!
Важливо, де б ти не жив, в Прилуках, Чернігові, Ніжині, Києві мати осередок повноцінного спілкування людей в однаковій мірі рефлексуючих на події навколо і здатних працею доводити своє бажання змінити себе і світ. Я вдячний всім моїм друзям, однодумцям, читачам з якими ми створюємо "Прилуки. Фортецю". Дякую Юрі.ю Коптєву за його подвижництво у підтримці гуманітарно важливого проекту "Прилуки. Фортеця", в наш вкрай несприятливий для культурного розвитку час.
І те, що ми не загубились, що ми є - це добре. Підтримаємо один одного і світ стане краще!

Сергій Павленко:
Пане Ігоре, коли там вийде черговий номер "Фортеці"?
Чи не бракує Вам історичних матеріалів?

Ігор Павлюченко:
Дякую за запитання!
В наших планах вихід чергового числа 4 цієї осені.Є надія, попри все, що так і буде. Щодо історичного матеріалу... ми у постійному пошуку, формуємо "портфель". Вважаю Ваше питання, як пропозицію до співпраці, яку ми з вдячністю приймаємо!

vv:
А хто сказав що вын ынцыатор вшанування Миколи Яковченка. Це була давня мрыя колишньтого мера Бабыя (попри все). Так що Миколо не приписуй собы чужих заслуг.

Ігор Павлюченко:
Програма "Дім Миколи", яка започаткувала традицію вшанування Миколи
Яковченка на його батьківщині, була прийнята на сесії Міської Ради 19
грудня 2002 року. Микола Бабій, який був міським головою на той час, всіляко
цьому сприяв. Його думка була вирішальною у прийнятті рішення. Для "Дому
Миколи" було запропоновано приміщення по Костянтинівській, 138, яке після
реконструкції у 2007 році стало кафе-книгарнею "За двома зайцями", де
щорічно на День народження Миколи Яковченка, 16 травня, відбуваються
святкові дійства на які з‘їжджаються гості з усієї України і навіть із-за
кордону.
Відкриття пам‘ятника Миколі Яковченку в 2008 році коштом благодійника Юрія
Коптєва дало нове життя традиції наповнивши місто позитивною енергетикою,
яку відчувають як прилучани, так і наші гості.

Високий Вал:
Культурний процес або є, або його немає. Надлишок прагматизму часто унеможливлює культурний процес. Чи не здається Вам що "економіка", якою всі так переймаються, у будь-якій цивілізації є лише наслідком культурного процесу? Чи не зарано ми почали йти у фарватері старої кволої і надмірно прагматичної Європи?

Ігор Павлюченко:
Об‘єктивно - культурний процес в країні існує . Видаються книги, проходять виставки, знімається кіно (студія "Віател" Василя Вітра). Є запит на культурні цінності. Інша справа, що цей процес малозрозумілий і малокерований. До прикладу, інформаційний телевізійний простір - це є побічний продукт цього культурного процесу, який нівелює свідомість, намагаючись створити керовану посередність,є загрозою для розвитку особистості, особливо молоді, яка ще не набула базових цінностей. Щоб зберегти своє психологічне здоров‘я, треба хоча б, на деякий час, або взагалі, відмовлятись від перегляду телевізійних зображень.
Прагматичність в синонімі "жадібність" - це велика проблема нашого суспільства і держави. Це великий парадокс і абсурд - ми багата країна, де багато бідних людей. Чим мені близькі європейські цінності, так це вмінням збалансувати різні інтереси, надати можливості розвитку, підтримати тих, хто не може створювати матеріальні блага. Коли все це ми зробимо в себе, то будемо Європою не тільки географічно.
Щоб піти на небо, а не в пекло, треба залишити добрий слід на землі. На жаль, про це мало розуміють ті, у кого реальна влада. Економічна в тому числі. Ми б жили в іншій країні. Буде розуміння і в нас буде добре!

Прилучанин:
Ігор Павлюченко розумна і поважаєма у місті людина, а коментарі пишуть якісь недолугі ***, яки не знають Ігора, і даю 100% що не разу не були в Прилуках. Ставте запитання, замість того щоб писати всяку несенітницю.