23 вересня 2010 р. | Автор: Frankinshtain | Переглядів: 1830 | Коментарів: 4
4 вересня (на свято Семена) місто урочисто відзначило 70-річний ювілей Семена Тихоновича КАНТУРА, добре знаного на Чернігівщині та єдиного в Прилуках скульптора, викладача Школи мистецтв. Безперечна заслуга митця в тому, що вже в 70-80 роках минулого століття йому вдалося усунути тематичний перекіс барельєфів та пам’ятників тогочасного міста: поруч із революціонерами й воїнами з’явилися визначні діячі культури і науки.

Церемонія вшанування ювіляра відбулася в актовій залі Школи мистецтв у родинному колі її викладачів та друзів сім’ї Кантур. Прикметно, що, попри службові цейтноти (напружену підготовку до 925-річчя міста), на святі яскравої творчої особистості були присутні начальник відділу культури і туризму Світлана Бірюзова та секретар міської ради Володимир Папазов. Вони вручили ювілярові дві почесні грамоти: одну – від міської ради, другу – від обласного управління культури і туризму. І тим довели значущість творчого доробку Семена Тихоновича для громади Чернігівщини в цілому.
Дві години віншування промайнули на одному подиху. Завдяки жвавому сценарію Наталії Ярошенко (директора Школи мистецтв) та лаконічним виступам промовців. Як і годиться, центром уваги став динамічний, елегантний, трохи схвильований, але по вінця щасливий пан Кантур. Щасливий, бо було чим пишатися!
Як наголосили директор краєзнавчого музею Тетяна Зоць і члени товариства "Краєзнавець" ім. В. Маслова, у яких би краях скульптор не жив (с. Хороше Озеро Ніжинського р-ну, Дніпропетровськ, Павлоград, Мелітополь), він завжди дбайливо оздоблював їх силою свого потужного таланту. Про Прилуки (тут Семен Кантур з 1972 року) годі й говорити! Чого лише вартий його унікальний пам’ятник Володимиру Мономаху - окраса і символ нашого старовинного міста.
Відома письменниця і журналістка Лілія Черненко, розкривши всі чесноти героя, зокрема , його глибоку людяність та козацьку гідність, своєю "Одою" логічно підвела слухачів до фрази "Прилуччина" лежить у Ваших ніг!"
"Талісманом Школи мистецтв" назвала пана Семена викладач образотворчого мистецтва Інна Городнича і на додаток прочитала перефразовану її колегою Оксаною Симоненко бурлескну "Енеїду", що починалася словами "Семен був парубок моторний...". Кумедні перипетії життя персонажа, звісно, викликали оплески.
Ведуча програми пані Ярошенко влучно зазначила: "У Прилуках небагато знайдеться патріотів, які люблять Україну по-справжньому. Так, як любить її Семен Тихонович".
"Ми Вас безмежно шануємо, Майстре!" – ключова думка промов Алли Диндар і Ольги Саполович. Характеристика викладачок торкнулася Семена Кантура не лише як професійного скульптора, а і як щедрого серцем педагога, котрий має хист прокладати стежину до серця кожного учня.
Аби понизити градус емоцій, розчулений епітетами ювіляр час від часу вдавався до коментарів у формі народних прислів’їв: "Не буде баба дівкою", "Купив хрону до лимону", "Удалося, як Солосі"...
Тим колоритом дедалі повнилася атмосфера свята. Жару додавали концертні номери педагогів Школи мистецтв: запальна українська музика й мелос від інструментального та вокального ансамблів і сольні фортепіанні вітання від Валентини Петренко і її учениці Ані Шевченко. Зрозуміло, винуватець урочистостей дякував артистам за увагу й охоче відповідав на запитання. Ось відповідь на питання "У чому криється секрет успіху?" - "Немає ніякої таємниці. Життя ніколи не приносить усе на золотій тарелі. Треба, як віл, уперто й терпляче працювати, дотримуючись трьох "не". А саме: не зводити рахунки з ворогами, не змінювати переконань, не забувати робити добро людям. От і все!"
Увінчаний лавровим вінком, Семен Тихонович вдячно приймав квіти і дарунки. Найдорожчим, певно, став оберіг-черепаха (символ здоров’я й довголіття) від художниці Катерини Кантур, його люблячої дружини. Митець, за словами друзів, називає її не інакше, як хризантема, діамант, всесвіт...
На адресу ювіляра сипалися прохання, серед яких виокремилися два: продовжувати себе у вихованцях і увіковічнити пам’ять славетних прилучан - Георгія Гайдая, Любові Забашти та Павла Білецького-Носенка. І, звичайно, лунало безліч побажань. До тих чарівних слів із задоволенням приєднується "Град": "Вельмишановний ювіляре! Щиро зичимо Вам довгої, плідної, щасливої життєвої дороги. Хай все вийде так, як задумано!"
Клара Лис