30 вересня 2010 р. | Автор: Helen | Переглядів: 917 | Коментарів: 0
До вашої уваги - безцінні експонати історичного відділу
Серед знаменних подій, що відбулися у Прилуках у ювілейні дні, було й відкриття історичного відділу краєзнавчого музею, яке очікувалося і мешканцями нашого древнього міста, і численними подорожуючими та гостями, котрі просто не могли минути ошатну й елегантну будівлю по вулиці Київській, 277. Урочиста подія зібрала на майданчику перед музеєм усіх, хто роками мріяв мати в Прилуках повноцінний музей.
Ведуча презентації, директор музею Тетяна Зоць, підкресливши, що історію нашого міста пишуть його жителі, надала слово тим, хто втілював мрію у життя, - меру міста Юрію Беркуту та Почесному громадянину, меценату Юрію Коптєву, коштом якого і відродився музей. Як знак особливої шани городян Юрій Вікторович отримав коровай із зображенням герба Прилук та рушник, вишитий місцевою майстринею Катериною Каращук.
Синє небо, по-літньому спекотне сонце, звуки музики, що линули звідусіль, налаштовували на святкове піднесення, викликали у кожного бажання докласти часточку власної праці до процвітання нашого міста. Саме про це йшлося у виступі Володимира Левченка, заступника голови правління Асоціації нумізматів України, уродженця Прилук, котрий подарував краєзнавчому музею колекцію пам’ятних монет незалежної України. Яскравих барв урочистому заходу додали актори аматорського театру "Первоцвіт". Вони відтворили образи державного та політичного діяча, великого князя Володимира Мономаха, та інтелігента позаминулого століття, прилуцького полковника Петра Дорошенка. Їхні короткі промови протягли ланцюжок часу між минулим і сьогоденням, нагадали про велич пройдешнього та значення досягнень наших часів.
Хвилюючий момент - Юрій Беркут та Юрій Коптєв перерізають символічну червону стрічку, і перші відвідувачі піднімаються сходами на другий поверх, де їх з радісним хвилюванням чекає Ірина Біленко, завідувачка відділом і один із авторів оформлення експозиції.
П’ять залів умістили в себе найважливіші моменти історії міста й краю. Розповісти все неможливо – потрібно прийти і побачити, відчути подих часу: зупинитися перед іконою, зазирнути в мудрі очі Богдана Хмельницького, у візерунках посуду прочитати долю майстра… Та хіба ж тільки це!
Звертаюся до Тетяни Зоць:
- Що для Вас було найскладнішім та найприємнішим у створенні історичного відділу?
- Перше – це величезна кількість експонатів, що зберігає музей, і практична неможливість усе розмістити на стендах експозиції. Друге – це досвід, який набули в процесі роботи. Із захватом готувалися до відкриття, як дбайливі господині, котрі очікують дорогих гостей. Ми дійсно сприймаємо наш музей як власну оселю, тому дуже хвилювалися, яке враження справить історичний відділ на тих, хто сюди завітає. І ось, проходячи з першими відвідувачами залами й оглядаючи зроблене, я інакше сприймаю зроблене: розумію, що потрібно додати, а що, можливо, змінити. Та все це – приємні хвилини майбутньої роботи, наше життя і наша праця, можливість не зупинятися на досягнутому.
- У такий урочистий день зазвичай підводять підсумки, але ж хочеться запитати й про наступні кроки і про мрії.
- Заповітне бажання – розбудовувати музей далі, отримавши для цього будинок Володимира Шкуратова, колишню четверту школу. Міський голова Юрій Беркут та меценат Юрій Коптєв запевнили, що зроблять усе можливе, щоб ця унікальна споруда стала частиною культурно-історичного комплексу міста. Ми вже самі подали у Раду Європи Грант про створення такого мистецько-культурного центру. Показати є що: багатий запас іконопису і живопису потребує і експонування, і порятунку. Ми навіть назву підібрали – Мистецький арсенал, та, на жаль, вона вже використана іншими, бо наш проект тільки в думках і на паперах.
- А про музей під відкритим небом Ви не мрієте?
- Якщо отримаємо будинок Шкуратова, то і це втілимо в життя. Більше того, можна буде продумати проведення майстер-класів по різних видах прикладного мистецтва і оголосити через Інтернет про час їх презентації. Я впевнена, що відвідувачів буде достатньо. І не тільки з нашого міста.
Планів багато, і є з ким працювати, є кому віддавати свої знання та роботу. За два дні Воздвиженського ярмарку музей відвідали дуже багато людей – і саме це дає сили й натхнення.
Відспівав, відгомонів ярмарок, та свято не скінчилося. За словами Юрія Коптєва, через чотири місяці Національний банк України випустить ювілейну монету, присвячену 925-й річниці Прилук, а таку відзнаку має не кожне місто. Про свято будуть нагадувати нам і пам’ятник Святій Трійці, і нова Соборна площа, і райдуга сяючих на сонці фонтанів, і придбані на ярмарку сувеніри. А для кожного відвідувача Прилуцького краєзнавчого музею святом стане знайомство з безцінними експонатами історичного відділу.
Олена Клочко, член товариства "Краєзнавець"
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=1196
До вашої уваги - безцінні експонати історичного відділу
Серед знаменних подій, що відбулися у Прилуках у ювілейні дні, було й відкриття історичного відділу краєзнавчого музею, яке очікувалося і мешканцями нашого древнього міста, і численними подорожуючими та гостями, котрі просто не могли минути ошатну й елегантну будівлю по вулиці Київській, 277. Урочиста подія зібрала на майданчику перед музеєм усіх, хто роками мріяв мати в Прилуках повноцінний музей.
Ведуча презентації, директор музею Тетяна Зоць, підкресливши, що історію нашого міста пишуть його жителі, надала слово тим, хто втілював мрію у життя, - меру міста Юрію Беркуту та Почесному громадянину, меценату Юрію Коптєву, коштом якого і відродився музей. Як знак особливої шани городян Юрій Вікторович отримав коровай із зображенням герба Прилук та рушник, вишитий місцевою майстринею Катериною Каращук.
Синє небо, по-літньому спекотне сонце, звуки музики, що линули звідусіль, налаштовували на святкове піднесення, викликали у кожного бажання докласти часточку власної праці до процвітання нашого міста. Саме про це йшлося у виступі Володимира Левченка, заступника голови правління Асоціації нумізматів України, уродженця Прилук, котрий подарував краєзнавчому музею колекцію пам’ятних монет незалежної України. Яскравих барв урочистому заходу додали актори аматорського театру "Первоцвіт". Вони відтворили образи державного та політичного діяча, великого князя Володимира Мономаха, та інтелігента позаминулого століття, прилуцького полковника Петра Дорошенка. Їхні короткі промови протягли ланцюжок часу між минулим і сьогоденням, нагадали про велич пройдешнього та значення досягнень наших часів.
Хвилюючий момент - Юрій Беркут та Юрій Коптєв перерізають символічну червону стрічку, і перші відвідувачі піднімаються сходами на другий поверх, де їх з радісним хвилюванням чекає Ірина Біленко, завідувачка відділом і один із авторів оформлення експозиції.
П’ять залів умістили в себе найважливіші моменти історії міста й краю. Розповісти все неможливо – потрібно прийти і побачити, відчути подих часу: зупинитися перед іконою, зазирнути в мудрі очі Богдана Хмельницького, у візерунках посуду прочитати долю майстра… Та хіба ж тільки це!
Звертаюся до Тетяни Зоць:
- Що для Вас було найскладнішім та найприємнішим у створенні історичного відділу?
- Перше – це величезна кількість експонатів, що зберігає музей, і практична неможливість усе розмістити на стендах експозиції. Друге – це досвід, який набули в процесі роботи. Із захватом готувалися до відкриття, як дбайливі господині, котрі очікують дорогих гостей. Ми дійсно сприймаємо наш музей як власну оселю, тому дуже хвилювалися, яке враження справить історичний відділ на тих, хто сюди завітає. І ось, проходячи з першими відвідувачами залами й оглядаючи зроблене, я інакше сприймаю зроблене: розумію, що потрібно додати, а що, можливо, змінити. Та все це – приємні хвилини майбутньої роботи, наше життя і наша праця, можливість не зупинятися на досягнутому.
- У такий урочистий день зазвичай підводять підсумки, але ж хочеться запитати й про наступні кроки і про мрії.
- Заповітне бажання – розбудовувати музей далі, отримавши для цього будинок Володимира Шкуратова, колишню четверту школу. Міський голова Юрій Беркут та меценат Юрій Коптєв запевнили, що зроблять усе можливе, щоб ця унікальна споруда стала частиною культурно-історичного комплексу міста. Ми вже самі подали у Раду Європи Грант про створення такого мистецько-культурного центру. Показати є що: багатий запас іконопису і живопису потребує і експонування, і порятунку. Ми навіть назву підібрали – Мистецький арсенал, та, на жаль, вона вже використана іншими, бо наш проект тільки в думках і на паперах.
- А про музей під відкритим небом Ви не мрієте?
- Якщо отримаємо будинок Шкуратова, то і це втілимо в життя. Більше того, можна буде продумати проведення майстер-класів по різних видах прикладного мистецтва і оголосити через Інтернет про час їх презентації. Я впевнена, що відвідувачів буде достатньо. І не тільки з нашого міста.
Планів багато, і є з ким працювати, є кому віддавати свої знання та роботу. За два дні Воздвиженського ярмарку музей відвідали дуже багато людей – і саме це дає сили й натхнення.
Відспівав, відгомонів ярмарок, та свято не скінчилося. За словами Юрія Коптєва, через чотири місяці Національний банк України випустить ювілейну монету, присвячену 925-й річниці Прилук, а таку відзнаку має не кожне місто. Про свято будуть нагадувати нам і пам’ятник Святій Трійці, і нова Соборна площа, і райдуга сяючих на сонці фонтанів, і придбані на ярмарку сувеніри. А для кожного відвідувача Прилуцького краєзнавчого музею святом стане знайомство з безцінними експонатами історичного відділу.
Олена Клочко, член товариства "Краєзнавець"
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=1196
Додати коментар:
