Пишу до Вас відкрите звернення як людина, якій бачиться перспектива молоді Прилук в мінорних фарбах. Я хочу торкнутися стану спортивно-оздоровчої галузі нашого міста. Мені вже неодноразово доводилося порушувати це питання на сторінках газети. Але, на жаль, ні з Вашої сторони, ні з боку депутатів Прилуцької міської ради не було ніякої реакції. І цю байдужість до ситуації можна назвати варфоломіївським періодом по відношенню до тих, хто ще хоч якось намагається щось зробити.
Спортивні бази місцевих шкіл в жалюгідному стані; стандартних спортивних споруд у місті немає, а те примітивне, що маємо, руйнується на очах. Спортивна школа має постійну плинність кадрів і живе за рахунок спонсорів та батьків. А коли я прослухав сесію міськради, де планується відзначати річницю боротьби за секретаря, то дуже здивувався блюзнірством по відношенню до колективу ДЮСШ, яка не змогла відзначити своє 50-річчя! Ось вам два факти, два підходи, дві оцінки в полі-тичному житті міста.
У Прилуках 7 церков, і ні одного храму здоров’я. При такому ставленні грішників буде все більше і більше, у них будуть потребувати церкви і спецзаклади, бо молодь буде виховуватися на вулиці і вулицею. Наведу приклад: у Ніжині вже давно є школа, при якій функціонує басейн. Аналогічна школа є і в Чернігові, там дітей не тільки вчать плавати, але й оздоровлюють. А що ми можемо запропонувати в своєму місті? Стадіон, який валиться, і фанатизм тренерів ДЮСШ та «Європи»? Так, є надія, що з’явиться у нас спортивна споруда, яка прикрасить місто. Але це - за рахунок мецената Юрія Коптева, і це питання до кінця не вирішене. А що планується в стінах міськвиконкому? Що Ви можете сказати дітям, які прийдуть до стін міської ради з вимогами зробити їх дитинство щасливим? Так, їх приведуть дорослі, бо діти і не здогадуються, що чекає їх у майбутньому при такій увазі. У цьому випадку Ви будете відповідачем, а депутати залишаться в стороні споглядати за тим, що відбувається. А мобільні або хитрі політики можуть поповнити ряди і підтримати дітей. Простіше кажучи, пограти в демократію. Я впевнений, що до стін міськвиконкому прийдуть і батьки, і вчителі - щоб зруйнувати стереотипи байдужості до проблем молоді. І таких буде багато, хто вважає себе прилучанином і патріотом міста.
Я вдячний тим, хто підтримав мою попередню статтю і зрозумів, що в Прилуках є люди, небайдужі до того, що відбувається тут. Насамперед, я вдячний Тетяні Котеленець, яка висловила свою громадянську позицію. А ось депутати як мовчали і не реагували на статті зі зверненням до них від мешканців Прилук, так і мовчать. Та характеристика, яку дала депутатам Т. Котеленець, говорить про недалекоглядність їх депутатської діяльності. Не відповідали і ви, Юрію Володимировичу, на ті звернення прилучан на сторінках газети «В двух словах», які стосувалися молоді. У Блокадному Ленінграді, та й взагалі у воєнний період, у першу чергу увага приділялася дітям. А ми зараз ховаємось за фінансову кризу, раніше шукали інші причини. Здоров’я суспільства не може бути побудоване на традиційній українській поговірці «моя хата скраю». Вона працювала, коли у нас не було своєї держави.
А тому пропоную, як у старі добрі часи, зібрати всіх тих, хто може, хто не байдужий до молоді та її проблем, хто здатний щось запропонувати, допомогти вийти на гідний рівень. І тоді ми всі разом будемо пишатися нашою молоддю, і вона буде нам вдячна.
Якщо не будуть зроблені перші кроки, то будуть розвиватися негативні явища. Приклади вже давно існують у великих містах, і не треба бути наївними - будуть вони й у нас: від безневинних неформалів до бритоголових молодиків з антисуспільною атрибутикою. Це не фантазія, а вже зараз існуюча реальність, з якою ведуть боротьбу в Росії. Паростки цих явищ є і в Україні, і треба попередити це у Прилуках. В основному це стосується чоловічої половини молоді, яка не знає, куди подіти свою енергію. Тому треба вже зараз попередити, ніж потім здійснювати подвиги, ґрунт для яких створили своєю бездіяльністю.