2009 рік оголошено Роком молоді. Народна мудрість говорить: «Частина наших вчинків - це розпорядок долі, а іншою частиною доля дозволяє нам керувати самим». Навчити молодь керувати своїми діями, вчинками, почуттями мав на меті круглий стіл «Захистимо дитину. Підтримаємо молодь. Збережемо сім’ю», засідання якого відбулося в затишних стінах центральної районної бібліотеки.
Наша зустріч не є випадковою, адже працюючи багато років з юнацтвом і аналізуючи роботу юнацького відділу, можу стверджувати: кожен наступний рік можна оголошувати Роком молоді, бо роботи з нею ніколи не буде забагато.
Тема круглого столу продиктована самим життям. Наближається весна, і молодь дає волю своїм почуттям, включає «зелене світло» на вседозволеність, не задумуючись про наслідки і відповідальність перед рідними, суспільством, законом, про спустошену душу та внутрішні протиріччя, які супроводжуватимуть її все подальше життя.
В роботі круглого столу взяли участь лікар-гінеколог жіночої консультації Раїса Титар; спеці-алісти Прилуцького районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Наталія Моляр і Олена Ільїна; настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Віталій; начальник відділу культури і туризму Прилуцької райдержадміністрації Артем Аніщенко, а також учениці професійного ліцею та їх куратори.
Дівчата мали змогу переглянути відеофільм «Коли дівчинка стає дорослою» з фаховим коментарем лікаря, та обговорити його. З виступу настоятеля храму отця Віталія присутні дізналися про ставлення церкви до позашлюбних статевих стосунків. Доповнюючи виступ Раїси Олегівни, священик на прикладах довів, що лікар відповідає за фізичне здоров’я людини, а церква - за її духовність. Статистика, наведена спеціалістами соціальних служб, приголомшила всіх. Адже сьогодні в країні проживає близько 100 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. З них близько 12-15 тисяч - тих, від кого відмовилися батьки в перші хвилини життя. Основною причиною відмов є відсутність житла та підтримки з боку сім’ї, психологічна криза. Приблизно дві третини випадків відмов - від самотніх матерів, позбавлених чоловічої підтримки. Олена Анатоліївна і Наталія Володимирівна розповіли про молодих мам з району, які з різних причин потрапили в складні життєві обставини. І хоча їхніми долями наразі опікується Чернігівський обласний центр матері і дитини, ці дві чудові жінки роблять все можливе, щоб об’єднати їхні сім’ї та допомогти молодим мамам вистояти.
На завершення круглого столу відбувся диспут між Артемом Аніщенком та студентками щодо того, якими вони бачать своїх обранців і що потрібно робити вже зараз, аби почуватися щасливими. У ході розмови дійшли думки, що потрібно починати з себе, постійно удосконалюючись та працюючи над собою. Артем Юрійович довів на практиці: сила думки творить чудеса, але ці думки повинні мати правильне спрямування.
Ведуча круглого столу - заступник директора по роботі з дітьми Валентина Тарасенко - підбила підсумок його роботи, наголосивши: «Всі повинні пам’-ятати, що навіть спіткнувшись в житті, в хвилини розчарувань і відчаю - вихід є!» Це, в першу чергу, наші рідні, а також соці-альні служби для сім’ї, дітей та молоді, які діють в місті, в районі й області.
Лідія КАЛІНА, бібліотекар ЦРБ.
"Тримай звязок зі мною, завтра вийдемо в еТер"
Helen
Блукаюча зірка
Номер: 6
З: Украина, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 12629
Попереджень: 0
Нагороди:
Якось серед мотлоху на узбіччі дороги прилучанин побачив занедбану потьмянілу ікону. Не вагаючись ні хвилини, чоловік підняв її, привіз додому та подарував доньці. Треба сказати, що стан ікони був дійсно дуже тяжким: лик Спасителя ледь-ледь проглядався, по краях залишилися кілька отворів від цвяхів. Та й у такому стані ікону поставили до шафи, бо, певно, вірили в її чудодійну силу.
Так пройшло два роки, а потім дівчина - учениця гімназії №5 Анастасія Гапон (до слова, переможниця та учасниця багатьох міських і обласних конкурсів малюнка) - вирішила відреставрувати ікону. Точніше, за її зізнанням, Настя відразу зрозуміла, що для реставрації ні її знань, ні майстерності не вистачить, тож поверх зображення намалювала свого Христа - яким його бачила і уявляла. Цей малюнок школярки на колишній іконі було представлено широкому загалу у Центральній міській бібліотеці ім. Л. Забашти, і він викликав чималу дискусію. Свій погляд на вчинок дівчини та її роботу висловили як пересічні прилучани, так і ті, чия діяльність безпосередньо пов’язана з художнім мистецтвом, психологією та богослужінням. «В усякому разі, прагнення Анастасії до духовності не може не радувати», - підсумував розмову священик УПЦ, настоятель собору Різдва Пресвятої Богородиці отець Віталій Юрочко. На заході, що проходив у дні Великого посту, всі присутні також мали нагоду ознайомитися з історією іконопису та його основними канонами.
"Тримай звязок зі мною, завтра вийдемо в еТер"
Helen
Блукаюча зірка
Номер: 6
З: Украина, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 12629
Попереджень: 0
Нагороди:
Як відомо, всебічний розвиток дитини можливий лише у повноцінній родині. Але, на жаль, не всі хлопчики і дівчатка Прилук мають таку можливість. У нашому місті нині проживає 25 дітей-сиріт та 66 дітей, позбавлених батьківського піклування. За кожною дитиною цієї категорії закріплені шефи з числа суб’єктів підприємницької діяльності, підприємств, установ та організацій міста, які й здійснюють їх соціальний супровід. Протягом 2008 року і першого кварталу поточного року цим дітям шефи надали допомогу на суму понад 25 тисяч гривень. Приємно, що долею 25 дітей-сиріт і 20 дітей, позбавлених батьківського піклування переймаються Почесні громадяни міста Юрій Коптєв та Валерій Дубіль. Діти уже отримали від благодійників матеріальну допомогу та подарунки до Новорічних та Різдвяних свят, продуктові набори до Великодня.
Аналогічну допомогу сім’ям дітей, позбавлених батьківського піклування, надали Благодійний фонд «Європа», ВАТ «Прилуцький хлібозавод», Прилуцьке управління бурових робіт, ЗАТ «Прилуцька швейна фабрика» та інші. Не залишаються поза увагою добрих людей і багатодітні родини. Знаковою подією благодійності та людської небайдужості стало придбання меценатами Юрієм Коптєвим та Анатолієм Мірошниченком окремого будинку для родини Галутіних, у якій виховується восьмеро діток.
ЗА ЗДОРОВЕ МАЙБУТНЄ
Традиційно о цій порі Прилуцький міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проводить конкурс соціальних малюнків серед учнівської молоді нашого міста «Моє майбутнє – здорове майбутнє!», який має на меті популяризацію переваг здорового способу життя, поширення інформації про наслідки вживання алкогольних, наркотичних та токсичних речовин.
Протягом квітня учні готували малюнки на конкурс, а 29 квітня відбулося підведення його підсумків. Із чотирнадцяти представлених на роз-гляд журі робіт визначалися переможці у двох вікових категоріях. Серед юних художників віком від 10 до 13 років перемогу виборов учень школи №12 Максим Бушмакін, друге місце посіла Катерина Сенгер (ЗОШ №9), третє – Роман Овчаров (ЗОШ №13). У категорії 14-17 років перемогла Марія Фінік (ЗОШ №3), другою була Катерина Петренко (ЗОШ №7), третє місце - за Яною Страх (ЗОШ №6). Учасники конкурсу, які не зайняли призові місця, отримали заохочувальні подарунки.
УСІХ МОЖНА НАЗВАТИ ПЕРЕМОЖЦЯМИ
Як вже повідомляла наша газета, нещодавно на сцені столичного театру ім. І. Франка визначилися переможці Всеукра-їнського конкурсу акторської майстерності ім. М. Яковченка, перший тур якого проходив у Прилуках. До увага читачів - розширений репортаж нашого кореспондента про урочисту подію.
28 квітня у Київському національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбувся фінальний етап Всеукраїнського відкритого конкурсу акторської майстерності імені Миколи Яковченка, який назвав його дипломантів та лауреатів, і перетворився на творчий вечір, пронизаний великою шаною до невмирущого таланту корифея сцени. Із вуст «франківців», яким пощастило жити й працювати поруч з Миколою Федоровичем, звучали спогади про актора, демонструвалися кадри з архівного фільму про відзначення його ювілею, театральні ролі великого сміхотворця. Кожен актор, виходячи на сцену, намагався передати неповторний шарм і неперевершену силу таланту артиста, його влучного слова і колоритного голосу. Артистам театру Галині Яблонській, Володимиру Гданському, Євгену Шаху, Олександру Задніпровському, Олексію Пєтухову, Олександру Биструшкіну, які пліч-о-пліч з Миколою Яковченком упродовж років писали історію театру ім. І. Франка, меценат-благодійник, Почесний громадянин міста Прилуки Юрій Коптєв вручив пам’ятні медалі. «Ми творили епоху і мали щастя працювати на цій сцені з Миколою Федоровичем - у цьому і є наша за-слуга», - зізналися «франківці».
Своїми почуттями й спогадами про актора поділилася й племінниця Миколи Федоровича Наталія Гуцол: «Я вдячна дяді Колі за те, що у моєму житті з’явилося багато гарних людей. Так я познайомилася з Юрієм Коп-тєвим та Ігорем Павлюченком, які відродили добру славу про Миколу Яковченка. Спасибі їм за пам’ять про нього».
Поруч з корифеями театральних підмостків Анатолієм Паламаренком, Борисом Харитоновим, Лесем Задніпровським, поетом Юрієм Рибчинським уві-чнення пам’яті великого актора української сцени віддавали й юні театрали: вихованці народної артистки України, професора Валентини Зимньої та лауреати Всеукраїнського відкритого конкурсу акторської майстерності Олександр Іванов, Вікторія Котеленець, Владислав Оніщенко та Олеся Онопрієнко.
Оголошення результатів конкурсу і нагородження переможців проводили голова журі Ігор Безгін та співголови конкурсу Юрій Коптєв, Віктор Ткаченко і перший заступник міністра культури і туризму України Владислав Корнієнко. Шість фіналісті нагороджені дипломами конкурсу, двоє учасників - прилучанка Валерія Котеленець та Остап Халавко з міста Радехів Львівської області - стали лауреатами ІІІ премії, прилучанин Владислав Оніщенко та Анастасія Пустовіт з селища Немішаєве Київської області отримали дипломи лауреатів ІІ премії. Беззаперечною переможницею конкурсу журі назвало Олесю Онопрієнко з Сімферополя.
«Конкурс відкрив нові імена, нові таланти, - зауважила керівник проекту Ірина Матяш. - Їм продовжувати славу українського театру і торувати часто нелегкі шляхи акторської долі. Я певна, що конкурс дав змогу кожному учаснику випробувати свої сили й утвердитися у своїй любові до сцени. Тому хочеться побажати їм вірити в себе й бути відданими своїй справі. Зауважу, що наступного року конкурс уже буде не просто Всеукраїнським, він переросте у Міжнародний. У цьому я переконана».
Враженнями від почутого і побаченого поділився і член журі, заслужений артист України, артист театру естради і кіно, член Національної спілки журналістів, поет і драматург Борис Харитонов. «Дуже радий, що конкурс започаткований саме у Прилуках, у рідному для мене місті, адже я родом з Ладану. Діти-учасники надзвичайно талановиті, і я пишаюся тим, що народився на Україні, адже навколо мене стільки талановитої молоді. Цей конкурс проводиться не дарма, бо наші діти заслужили право називатися кращими. Та їх усіх можна назвати переможцями лише тому, що вони потрапили на сцену театру
ім. І.Франка. Цей чудовий конкурс має майбутнє: коли вже за нього взялися прилучани Ірина Матяш і меценат Юрій Коптєв, справа буде продовжена. Тим паче, що Ірина Борисівна пообіцяла про можливі зміни його масштабу. Хочу дочекатися того часу і посидіти в журі уже Міжнародного конкурсу акторської майстерності імені Миколи Яковченка».
Тамара ЖУК.
"Тримай звязок зі мною, завтра вийдемо в еТер"
Helper
БАН
Номер: 395
Зареєстрований: 7 лютого 2008 р.
Повідомлень: 21
Попереджень: 0
Звернутися до теми дитячого паління і вживання алкогольних напоїв наштовхнув мене випадок. Одного разу, поспішаючи у справах, проходила двором агротехнічного коледжу під час студентської перерви. Без «перешкод» подолати його територію мені не вдалося. І не тому, що двір чимось заставлений чи розритий будівельниками. Просто студенти у цей час вийшли на подвір’я перекурити, а спеціально відведене для цього місце (явно замале!) знаходиться саме на виході з двору коледжу.
Натовп курців був настільки великим і різношерстим, що вражав не тільки розмірами, а й «змістом». Палили всі: і дівчата, і хлопці, і навіть (судячи з віку та зросту) першокурс-ники. Сиза хмара чаду й нікотину висіла над підлітками, котрі вдавали із себе дорослих. Хоча говорити про задоволення не доводиться - яке там задоволення, коли у більшості з них з ранку ще й ріски в роті не було, а батьківські гроші, виділені на стакан чаю з булочкою, потрачені на сигарети.
Вражало ще й те, що у натовпі стояли не лише рослі й змужнілі парубки, а й худенькі, згорблені та невеличкі на зріст хлопчики. Їм не те що палити, а й думати про сигарети не можна. Що ж то за захисник Вітчизни, коли він і себе як слід захистити не може? Від кого, запитаєте? Та від отих самих рослих юнаків, які ж насміхатимуться з менших за відсутність у тих сили волі чи слабкість - як кому завгодно. Мовляв, не палиш, то виходить малий, і дружити з тобою не будемо. Сиди біля тата з мамою й ходи з ними за ручку. А до нашої компанія тобі - зась. Тож і тягнуться підлітки до сигарет, вина, а то й горілки, щоб відповідати неформально встановленому стандарту.
- У моїй родині тато з мамою палять, - неохоче ділиться Юрій (ім’я змінене). - Ще й усі друзі на «ти» з сигаретами. Чим же я не такий? Я десь далеко у глибині душі розумію, що ця звичка - шкідлива і рано чи пізно дасть про себе знати різноманітними захворюваннями. Та поки що не відчуваю ніяких незручностей, хіба що фінансову - сигарети дорогі, а стипендія мала.
- А я став курити після того, як потерпів фіаско у коханні, - додає Сергій. - Мені так хотілося сподобатися дівчині, а вона мені відмовила. Не знайшов іншої втіхи, як потягтися за сигаретою. Іноді дозволяю собі й випити з друзями десь у сквері або на площі під час масових гулянь. А чом би й ні? Весело і прикольно.
Хто, коли і як зумів переконати наших дітей, що доросле життя обов’язково має починатися зі ста грамів горілки чи з сигарети? Чому вони, такі гарні та невинні змалечку, перетворюються згодом на злісних курців і алкоголіків? Чому дітей тягне на вулицю у сумнівні компанії, до вдаваних задоволень? Можливо, через те, що ми, батьки, мало звертаємо уваги на своїх доньок і синів, не чуємо їх чи не хочемо чути, бо так легше. Займаємося кожен своєю справою, тупо лежимо перед телевізором, а діти в цей час залишаються наодинці з собою. Психологи задля уникнення по-дібних прикрощів радять батькам більше часу проводити з дітьми і говорити з ними. Відчувши таку важливу для них батьківську увагу, діти неодмінно підуть на контакт, і бажання заглянути в чарку чи запалити мине само по собі.
Олена ВАСЮК.
Helen
Блукаюча зірка
Номер: 6
З: Украина, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 12629
Попереджень: 0
Нагороди:
В. О. Сухомлинський стверджував: «У сім’ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини-культурної особистості». Вплив сім’ї на дитину унікальний, а багато в чому й незамінний. У сім’ї особистість формується в природних умовах, вихователі тут - найближчі й найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє.
Значну роль у вихованні дітей варто відвести спільним діям навчального закладу і сім’ї, ефективність яких залежить від особливостей організації роботи з батьками в сучасних закладах освіти. Нещодавно на базі дошкільного навчального закладу №27 був проведений Тиждень сім’ї. Справжнім святом для батьків і дітей старших груп був брейн-ринг «До-мі-солька», який підготувала музичний керівник Ю. Б. Клязника. Справитись із завданням змагання батькам допомагали їхні діти. Під веселу музику, радісні посмішки в конкурсі перемогла команда «Дзвінкі голоси».
Сучасна сім’я має стати головною ланкою у вихованні дитини: забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного розвитку. Цікаво було спостерігати за розвагою «Тато, мама і я - спортивна сім’я», яку провела фізичний інструктор І. П. Дворніченко. Без уваги не залишився жодний присутній, бо кумедний клоун заохочував усіх до участі в змаганнях.
Батьки впливають на дітей передусім своєю особистістю. Недаремно народна мудрість стверджує: «Який батько, такий і син». Лише зразкові, працьовиті, духовно багаті, інтелектуально і культурно розвинені батьки мають вплив на дітей. Переконати в цьому батьків зумі-ла психолог О. Г. Халімон у ході проведеного нею тре-нінгу. Протягом тижня мами й татусі наших вихованців мали змогу побувати на заняттях дітей, побачити їхні успіхи.
Т. КОРЧАКОВА, вихователь ДНЗ №27.
"Тримай звязок зі мною, завтра вийдемо в еТер"
Helen
Блукаюча зірка
Номер: 6
З: Украина, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 12629
Попереджень: 0
Нагороди:
Уже багато років поспіль у кінці навчального року в Прилуцькому ДНЗ «Дитячий будинок інтернатного типу», яким вміло керує Світлана Гусаченко, проходить традиційне свято випуску дітей до школи. Цього року 12 дошкільнят покидають стіни рідної домівки. Першовересневий дзвоник покличе їх на шкільне подвір’я, почнеться широкий шлях у юнацьке життя.
Свято було веселим та цікавим. На кораблі під червоними вітрилами відправилися малюки у вільне плавання юнацького життя. На святі були присутні гості, яким небайдужі долі дітей, позбавлених батьківського піклування: екс-міністр транспорту і зв’язку Микола Рудьковський; міський голова Юрій Беркут; представники управління освіти, ВАТ «Прилуцький хлібозавод», Приватбанку, компанії «Маry Каy», кафе «Дубок», кафе «Спотикач», магазину «Хазяєчка», вчителі школи раннього естетичного виховання ЦТДЮ та багато інших. Всі гості прийшли до наших малюків з подарунками для майбутнього шкільного життя. Особливим подарунком були портфелі від Миколи Рудьковського. Дякуємо усім їм за увагу, турботу та щирість.
Як складеться доля кожної дитини - невідомо, але відомо те, що життя у дитбудинку, рідні вихователі залишаться назавжди щасливою миттю у їхній пам’яті. Усе виховання було спрямовано на те, щоб у кожної дитини розвинути її здібності, особистість та індивідуальність. У дитячому будинку їм було надано все: чудове приміщення, кращі іграшки, щорічний відпочинок та оздоровлення, а головне - любов і турбота.
Тож нехай щастить нашим дітям на стежинах життя, і поруч з ними завжди будуть добрі, дбайливі та небайдужі люди.
Ніна ЧЕРЕП та Галина КОЛЄСНІК, вихователі ДНЗ «Дитячий будинок інтернатного типу».