Програма "Фронту Змін" АРСЕНІЯ ЯЦЕНЮКА: (стисло)
ЧОТИРИ МЕТИ АРСЕНІЯ ЯЦЕНЮКА І «ФРОНТУ ЗМІН»
У нас є вибір:

1. Нічого не змінювати. Запасу міцності в економіці і соціальній сфері має вистачити ще на деякий час. Є заводи, які працюють; продукти харчування можна закуповувати за кордоном; ще не перевелися лікарі, що вміють лікувати; у школах досі працюють вчителі, а боєздатна армія Україні не потрібна, оскільки нам поки ніхто не загрожує. Однак треба розуміти, що цей шлях неодмінно веде народ України до деградації, а країну – до банкрутства.

2. Стати на шлях модернізації економіки, охорони здоров’я, освіти і армії. Поки ці задачі навіть не поставлені на повістку дня. І це незважаючи, що від їх досягнень залежить майбутнє країни. Головна проблема полягає у нашому керівництві. У так званої «еліти» нема жодного бажання зайнятись справді важливими речами. І владу, і опозицію влаштовує нинішній стан. Вони зробили свій капітал на розпаді країни, а не на будівництві. Вони просто нездатні працювати на майбутнє України.


Чотири мети:

1. НОВА ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ

Ми більше не будуємо нових заводів і не модернізуємо старі. Усі виробничі потужності ми отримали у спадок від СРСР. Обладнання на заводах зношене фізично, а технології на сьогоднішній день застаріли морально.

Країні потрібні нові заводи, швидкісні залізниці і сучасні автотраси, нові гідро і атомні станції, нові робочі місця, конкурентні і лідируючі товари на міжнародних ринках. Абсолютна більшість товарів народного вжитку, станків, машин повинна бути виготовлена вітчизняним виробником самостійно, або в кооперації з нашими партнерами в країнах колишнього СРСР і Європи. Протягом ХХ століття наші батьки двічі проводили повну модернізацію країни – в рамках індустріалізації 30-х років та під час післявоєнного відновлення. Ініціатива з нової індустріалізації країни повинна стати пріоритетним завданням керівництва країни.

2. ЕФЕКТИВНЕ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

Структура агропромислового комплексу деформована. Успішними є лише крупні експортно-оріентовані підприємства, що спеціалізується на продажі зерна та олійних культур. Тваринництво, садівництво, овочеводство, уся сфера переробки продовольства та виробництва продуктів харчування перебувають у занепаді. Сільгосптехніка в основному імпортна. На селі нема роботи, люди вилучені з процесів колективного життя та діяльності. Держава сьогодні усунулась від рішення проблем АПК.

Нам потрібне багатоукладне сільське господарство. Усі українські аграрії, починаючи з індивідуальних домогосподарств та дрібних фермерів, закінчуючи крупними сільськогосподарськими підприємствами, повинні найти своє місце в ньому. Внутрішній ринок треба захищати від ігор транснаціональних корпорацій. Треба відновити цукрові заводи, що працювали раніше, консервні комбінати, тепличні господарства, тваринницькі ферми. Це має бути повний цикл виробництва: від поля – до готових продуктів харчування. Виробництво сільськогосподарської техніки повинно стати найважливішим напрямом нової індустріалізації. Тільки так можна забезпечити жителів села високооплачуваною роботою, а Україну – якісним і недорогим продовольством вітчизняного виробництва.

3. ЗДОРОВІ ТА ОСВІЧЕНІ ЛЮДИ

За 18 років незалежності українська держава так і не змогла виробити власну державну політику в сфері здоров’я. По суті, охорона здоров’я у повному забутті.
Поступово руйнується залишена нам з радянських часів система освіти. Відбувається розподіл на школи для бідних і для багатих, вища школа переорієнтувалася на підготовку спеціалістів «на експорт» - для роботи в інших країнах.


Задача України не лише в тому, щоб зупинити деградацію систем освіти і охорони здоров’я, а в тому, щоб на основі свого історичного досвіду заново їх спроектувати. Нам потрібно не «доганяти» західні країни, копіюючи їхні системи, а створювати власні оригінальні проекти. У якості цілей у цих проектах повинні бути: для охорони здоров’я – якісна вода та продовольство, здорове середовище, ефективне управління медициною; для освіти – впровадження сучасних форм мислення, поєднання навчання з вихованням. Для усієї гуманітарної сфери неухильно має бути дотриманий принцип солідарності. Жодного розподілу на бідних та багатих!

4. БОЄЗДАТНА АРМІЯ

Сьогодні світ вступає у полосу чергових конфліктів. Сполучені Штати поступово перестають бути єдиним центром світової політики. Перерозподіл сфер впливу може супроводжуватись озброєними конфліктами у різних точках планети, у тому числі і в Європі.

Нам життєво необхідно забезпечити цілісність кордонів нашої країни та її державний суверенітет. Україна повинна мати можливість самостійно приймати рішення у питаннях внутрішньої та зовнішньої політики. Жодні міжнародні угоди не захистять країну, якщо вона сама не здатна себе захистити. Тому ми вважаємо, що одна з найважливіших цілей нашої країни – створення сильної і боєздатної армії. Армія може бути сильною тоді, коли є громадяни, що готові зі зброєю в руках іти у бій за свою країну.


Офіційний сайт фронту тут

Цитата:

Вони що, стоять дешевше ?

Это вы о ком?

Цитата:

Это вы о ком?

Про виборців і партійних функціонерів.


«Непомітні» зловживання

Цих двох не бентежило, що їхню розмову чують не лише підлеглі, але й випадкові перехожі. «На минулих виборах я ділянку купив, тепер нарешті котедж добудую», – потирав руки один. «А я думаю машину взяти, – розмірковував другий, – універсал, але ще з маркою не визначився». Розмова ця відбувалася влітку 2007 року на подвір‘ї одного з «тіньових» штабів «Нашої України» між двома його керівниками. Вони сподівалися на дострокових парламентських виборах збільшити свої статки. Однак страйк колективу, якому заборгували зарплатню за два місяці, й ревізори з «центру» поставили на мріях тих двох клерків хрест. Утім, надолужити втрачене вони змогли на дострокових виборах київського міського голови.

«На сьогодні сформувався прошарок людей, які вже багато років професійно займаються роботою в політичних партіях, – розповідає Віктор Небоженко, директор соціологічної служби «Український барометр». – Цілком природно, що в цьому середовищі виникають певні корупційні схеми, як це трапляється на будь-якому підприємстві: крадіжка грошей, підробка документів, відкати». Розкрадання коштів поширене в усіх без винятку провідних політичних силах, – переконаний експерт.

Водночас жоден високопосадовий партієць у розмовах із Тижнем не визнав, що в його політсилі існує корупція. Лише лідерка ПСПУ Наталія Вітренко підтвердила, що виганяла партфункціонерів за крадіжки коштів. «У вересні 2007 року вона (секретар Херсонського обкому партії. – Ред.) не змогла підтвердити документами, куди витрачалися виділені суми, – бідкається прогресивна соціалістка. – Намагалася вкрадені гроші представити ревізії як кошти, витрачені на бензин під час виборчих турів. Та якщо навіть займатися автотуризмом, то все одно стільки не накатаєш. Звичайно, ми виключили її з партії».
«Якщо говорити про партію, членом якої я є, то з випадками внутрішньопартійної корупції ніколи не зіштовхувався, – розповідає народний депутат від Комуністичної партії України Олександр Голуб. – Адже дивно, якби такі явища виникли в партії, котра тривалий час є опозиційною до влади». «Для мене взагалі постановка питання про таке явище є несподіваною, – дивується депутат-регіонал Ярослав Сухий. – Не настільки сильними та могутніми є партії, аби говорити, що там може бути якась корупція. Звичайно, в усіх політсилах є бідні й дуже багаті. Але з корупційними діями в партіях я ніколи не стикався».

«Звичайно, чув досить багато про те, хто, де й скільки вкрав, – каже член фракції «Наша Україна – Народна самооборона» Олесь Доній. – Але конкретних доказів – документів, фактів – у мене немає». «На жаль, не знаю жодного випадку, коли б звинувачення в таких діяннях доводили б до логічного завершення – виходу з партії, – підсумовує соратник Юлії Тимошенко Андрій Шкіль. – Тим більше, якщо мова йде не про простого клерка, а про політичного діяча».
Схоже, верхівці українських політичних партій вигідніше не помічати корупцію у своїх лавах, аніж боротися з розкраданням бюджетів. На переконання директора Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталія Кулика, найбільше крадіжок грошей відбувається на рівні керівництва та менеджменту партії.



Як крадуть

Причини внутрішньопартійної корупції лежать на поверхні. «В усіх провідних українських партіях виборчі бюджети мають подвійну бухгалтерію, що, своєю чергою, створює широке поле для їх нецільового використання», – розповідає Андрій Єрмолаєв, президент Центру соціальних досліджень «Софія». «Головна проблема українських політсил не в тому, що в них крадуть, а в тому, що працівникам дають таку можливість, – уточнює Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента». – Адже є «чорний нал»? Є. З чого формуються реальні, а не паперові бюджети партій? Саме з нього. Його можна вкрасти? Ще й як. От і крадуть. Цілком логічний процес».

В одному з обласних штабів партії «Єдиний центр» на сході країни функціонер середньої ланки отримав 100 тис. грн на виготовлення пропагандистських листівок. Як потім показала внутрішня ревізія, він надрукував їх на неякісному папері, а головне – на підприємстві, що належало його другові. «На цій оборудці він «заощадив» близько 40 тис. грн, – розповів Тижню Антон, керівник штабу. – Ще був у нас випадок, щоправда, не в моїй області, коли клерк продав «на сторону» майже всі запаси офісного паперу, після цього мав нахабство скаржитися нагору, мовляв, писати звіти немає на чому».

Для розкрадання партійних коштів використовують механізм завищення витрат на закупівлю товарів та послуг. Подекуди клерки вписують у бюджет оплату роботи волонтерів, які насправді працюють за ідею.

Сергій (на його прохання прізвище не вказуємо. – Ред.) працював 4 роки в одному з київських міських штабів партії «Наша Україна». «Під час кампанії 2006 року я загітував у партію багато своїх однокурсників та знайомих, – пригадує він. – Люди згодні були працювати навіть задарма – на чистому ентузіазмові. Але ж усе одно мають бути витрати, які бере на себе партія. Наприклад, якщо людина до третьої години ночі працює в штабі, то їй потрібно оплатити хоча б таксі додому. Чи якщо активіст на громадських засадах працює агітатором – слово честі, в мене таких людей було багато – то її можна хоча б погодувати партійним коштом». За словами співрозмовника Тижня, керівництво запевняло, що навіть тим, хто працює лише за ідею, подякують у кінці виборів, однак ніхто нічого не заплатив. «Лише потім я дізнався, що гроші на людей виділяли в повному обсязі, але їх привласнив заступник начальника штабу по роботі з громадськістю», – скаржиться Сергій.

Щонайменше 50% коштів, спрямованих на оплату «послуг» мітингувальників, не доходять до номінального адресата. «Проведення політичних акцій, коли виділяють чималі кошти на фінансове стимулювання активістів, – зручний момент для крадіїв», – зазначає Віталій Кулик. Андрій Кальченко (прізвище змінено. – Ред.) працював 2,5 роки в одному з міськштабів Блоку Юлії Тимошенко на Київщині як організатор мітингів і пікетів. «Вибори 2007-го були моїм зірковим часом – фінансували їх просто шалено, – розповідає Андрій. – Мені давали замовлення на певну кількість людей для акції. За разову участь кожного мітингувальника видавали по 200 грн. Людям я віддавав на руки іноді 50, іноді 100 грн – залежно від специфіки акції. Різниця йшла мені в кишеню. Кількість людей, яких я «постачав», постійно сягала 300–500, тож за одну акцію я заробляв до тисячі доларів. 30% цієї суми я віддавав людині зі штабу БЮТ, яка покривала мої оборудки».

Та найбільші суми зникають із партійних кас під час проведення інформаційних кампаній. «У мільйонних бюджетах під це діло зовсім неважко заховати кілька десятків тисяч умовних одиниць», – зазначає Віталій Кулик. Шалені гроші, спрямовані на, по суті, підкуп журналістів та власників ЗМІ, проходять через «чорну» бухгалтерію, що одразу відкриває безліч можливостей освоїти їх, м‘яко кажучи, «нецільовим чином».

Сергій Опанасенко (ім‘я змінене. – Ред.) досі працює в одному з регіональних партійних штабів Партії регіонів. «На замовлених матеріалах заробляють величезні гроші, – ділиться досвідом партієць. – Шефів цікавить результат, а скільки ти в кишеню покладеш – питання твоєї спритності та вміння домовлятися. Наприклад, під час кампанії 2007 року «центр» виділив нам $80 тис. тільки на матеріали на обласному ТВ. Я взяв дівчат і покликав керівника потрібного нам каналу в сауну. Домовились за $50 тис. На решту купив Outlander, на якому щойно тебе підвозив»

-----
Добавлено 18 июня 2009 г., 08:21:57:


джерело інформації : http://www.ut.net.ua/art/166/0/2544/

трошки реклами : передплачуйте українські журнали, панове ! Підтримайте їх економічно.

chuvak, давайтез этих занудных простыней, у нас в стране пламенные облечители воров по совместительству являются первыми жуликами! Предлагайте конкретное чтото и мы поможим вам это реализовать в жизни !

Цитата:

Предлагайте конкретное чтото и мы поможим вам это реализовать в жизни !

Знайомий почерк.
Мені вже страшно.

Цитата:

Знайомий почерк. Мені вже страшно.

От чого?


-----

Добавлено 18 июня 2009 г., 14:46:41:


Від власних думок?

АРСЕНИЙ ЯЦЕНЮК ДАЛ В ТЕРНОПОЛЕ ЖЕСТКУЮ ОТПОВЕДЬ ПРОВЛАСНЫМ СТАРОРЕЖИМНЫМ ПРОВОКАТОРАМ И КАЗНОКРАДАМ: http://20minut.ua/news/151877

Зверніть увагу на актуальну публікацію за авторством Арсенія Яценюка: http://www.pravda.com.ua/news/2009/6/18/96787.htm

http://ua.pravda.com.ua/news_print/2009/6/23/97113.htm

Цитата Аноним (гость):

http://ua.pravda.com.ua/news_print/2009/6/23/97113.htm

А хто там поряд з Тарасюком на фото?

Той що ліворуч – це керівник передвиборчого штабу чинного президента Віктора Ющенка Ігор Тарасюк. А праворуч – людина, яка невпевнено переконує електорат і себе, що в 35 років настав його час керувати Україною – Арсеній Яценюк.