У суботу 27 листопада усі збираємось в центрі Прилук задля вшанування пам‘яті жертв 1932-1933 років.
Планується все наступним чином:
О 16-ій годині у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці відбудеться панахида за душами жертв Геноциду української нації.
Опісля десь о 17:30-18:00 йдемо до пам‘ятника Лєніну і перед ним, на площі, викладаємо свічками 1932-1933 і якщо буде достатньо свчок, то і слово "Геноцид".
Тож велике прохання до всіх-всіх: приходьте всі, приводьте сім‘ю, знайомих, приносьте свічки. Якщо не зможете долучитися, прийшовши, - запаліть свічку вдома на підвіконні.
Давайте разом вшануємо душі тих, кого винищили Геноцидом українства.

Молодці свободівці і всі небайдужі! молодці, що вшанували постраждалих в 32-33 роках.
І хрест з лампадок красивий получився.

7 серпня 1932 року з‘явилася постанова ВЦВК і РНК СРСР, відома як «Закон про п‘ять колосків».

http://uk.wikipedia.org/wiki/Закон_про_п‘ять_колосків

Текст закону був власноруч написаний Сталіним.

Закон передбачав як захід судової репресії за розкрадання колгоспного і кооперативного майна «розстріл із конфіскацією всього майна і з заміною за пом‘якшуючих обставин позбавленням свободи на термін не нижче 10 років з конфіскацією всього майна». Амністія у цих випадках заборонялась.

«Законом про п‘ять колосків» фактично людям було заборонено володіння їжею.

На літо 1933 року за цим законом було засуджено 150 000 осіб. Зокрема, засуджували дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу.

Аналіз 20 тисяч справ показує, що серед засуждених було 83 % колгоспників та селян-одноосібників і лише 15 % — «кулацько-заможних елементів». Отже, цей закон було спрямовано проти селян, котрі, рятуючи дітей від голодної смерти, змушені були нести додому з току чи поля кілограм чи два зерна, ними ж вирощеного.

Аноним (гость), ти [censored], голод в україні неможливий, при будь-якому неврожаї. [censored].

ми робили аматорський репортаж про ті часи бабуся 86 років на питання як на її думку, чому те все трапилось сказала дуже просто : а хотіли зничтожить україну. та і моя 13 року народження, свого часу багато чого розказувала.. тож [censored] , дякуйте що нащадки заморених не ріжуть ваші пропиті горлянки. але чую ще повіє вітер з холодного яру, ще оддамо борги

OLEX,

Цитата:

ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ! (Выдал: OLEX) ПРИЧИНА: я не понімаю про шо ти пишиш ну ти мені не наравишся.

- это класика жанра!
Dovbnya, вопрос... а пропитые горляки кому резать? Горляки чьи?
... жесть.

ааа.. це ти яничаре.. різать кому? тим хто хоче , щоб я забув мову предків моїх, хто хоче землю мою, і мене рабом на ній. як правило бажання ті передаються спадково, хоча є виключення.

Цитата Helen:

Молодці свободівці і всі небайдужі! молодці, що вшанували постраждалих в 32-33 роках. І хрест з лампадок красивий получився.

постраждалих? яке тонко-толерантне визначення... постраждали.. вони як би померли, лєно. вірніше їх заморили голодом. постраждала - це моя баба, вона вижила. бо вернувся батько(прадід) із казахстану(портним він був на заробітках там) і привіз заплічну торбу з крупами. а так жерти не було вже нічого - шкурки з гнилої картоплі вночі на місці колишніх кагатів крали(крали!). тож інфа вам із перших рук - у казахстані голоду не було. то, як кажуть москалі, чьос для дурного хохла.

Dovbnya,

Цитата:

вони як би померли

погоджуюся, трошки не так написала.. звичайно,померли

Dovbnya, мені бабуля теж порозказувала... їй якраз в ті часи 11 років було... і як все село вимирало, як люди опухлими по-під домами та на дорогах валялись, як діти траву на вигонах їли, як їх, дітей, матері їли...
Каже, сидим у хаті, бо попухли всі, сил немає вийти. Дивимось, а сусідська дівчинка років 4-5, на чотирьох... ледве-ледве посунула на вигон. Прилізла туди, сидить і конюшину жменьою зриває й їсть... Так на тій траві й вижила!
А інша сусідка з’їла свою дитину! У неї була дівчинка маленька, теж опухла з голоду,.. мабуть же померла. Ну, сусіди помічають, що дитини немає і ніхто нікого не ховав. Направили туди до неї активістів-камсамольцев. Вони потім розказали: зайшли до неї у хату, а там такий дух свіжозвареного м’яса і каструля із м’ясом у печі... І ця жінка із божевільним поглядом і посмішкою на обличчі...
Та найстрашніше - відчуття людини, яка голодує, той нестримний біль, який стягує докупи й скручує людину, час від часу всередині все сіпає...
І це у рік рекордного врожаю!!!
Моя бабуля так детально все пам’ятала, бо це неможливо забути! Вона так до самої смерті й не позбулася найбільшого остраху - залишитись без запасу їжі, все життя тримала запаси круп як мінімум на два тижні...
Жах пробирає як тільки послухать! А якби там прийшлося?.. Я оце навіть не можу уявити, як таке люди пережили - і після цього так спокійно їм розповідають про те, що такого не було!!! А вони, схиливши голову, слухають! Та таких, хто заперечує - на вила!!!

а мені було лячно, коли я минулого літа побачила "Голод 33". лячно і огидно, тому що виявляється і я належу до країни, котра як ракова пухлина, вбиває все, до чого доторкається. ну, може і не вщент, але завжди намагається зробити щось собі подібне. Шкода мені і дуже стидно, що голодомор став для мене відкриттям, але в радянських підручниках исторії жодного слова нема було про якійсь такій загальний український голод. Все щось таке: всі голодували - хтось більш, хтось менш, ну, і Україно, теж, але ж те все на потребу революції було. А в сьомому класі ніяк ти не зрозумиєш, що поміж рядків галасує на тебе: з‘їш свою дитину, покі тепла, щоб ми собі пухли на радість Жовтню. Жах!