Ти знаєш, я заздрю сама собі,
За те що відчула твій рідний подих,
За те що не буде ні слів, ні оди,
За те що ти будеш як завжди- мій!..
...хоча б на хвилину, на мить, на другу
Хоча б на секунду... але ЯКУ!
Я хочу завжди тобі бути другом-
Без панцира грошей і коньяку
Я хочу ловити твій погляд стиха,
Я хочу мовчати неначе скло,
Щоб знав ти, що очі теж можуть дихать
І жити так можуть ще років сто!
21-08-2006
Олеся Білоцвіт
-----
Повідомлення редагувалося 1 разів. Останнє редагування: Frankinshtain (10 жовтня 2009 р., 15:32:48)
Стихія Сонця
yellowcard
Авторитет
Номер: 32
З: Польша, Гданськ
Зареєстрований: 23 січня 2007 р.
Повідомлень: 1655
Попереджень: 0
Нагороди:
Это правда, но самое главное что ОСОЗНАЕМ!!! пусть даже слишком поздно...и ...тогда как Спасение всплывают в памяти события и мгновения уже ушедшей Жизни которые с годами назоваем-СЧАСТЬЕМ!
Стихія Сонця
Додати повідомлення в тему 'взаимотношения как основа бытия'