НЕСТЕРУК Василь Сергійович

Кандидат у народні депутати України по 210 округу

Пройшов 30-річну школу виживання і розвитку сільськогосподарського виробництва.

ТОВ «Земля і воля», де він працює першим заступником генерального директора, успішно працювало при колгоспно-радгоспній системі, цивілізовано провело реформування, врятувало від повного занепаду 10 колишніх колгоспів, в роки останньої економічної кризи одержувало до 200 мільйонів гривень прибутку.

Для розвитку виробництва і соціальної сфери (в тому числі і для житлового будівництва) господарство щороку вкладає до 100 мільйонів гривень власних коштів. Останні 5 років не бере в банках грабіжницькі кредити.

Василь Нестерук очолює галузь рослинництва, в якій більше 30 тисяч гектарів землі. Ефективно працювати на ній учився в передових країнах Європи, США, Аргентини та інших. В ТОВ «Земля і воля» з одного гектара в середньому мають 4800 гривень прибутку.

Як керівник головної галузі виробництва, він постійно працює над впровадженням новітніх світових технологій, знання і досвід передає колегам з інших господарств, які приїздять до Нестерука з різних куточків України та зарубіжжя.

Василь Нестерук пройшов школу виживання в умовах недосконалого законодавства і тотальної корупції та хабарництва.

В ході передвиборчої кампанії він обговорює з виборцями більше десяти законопроектів, які потрібно вносити на розгляд Верховної Ради для поліпшення законодавства в питаннях розвитку сільськогосподарського виробництва, територіальних громад, захисту прав виробника і кожного громадянина. Приймає від виборців нові пропозиції стосовно вдосконалення існуючого законодавства.

Депутат Чернігівської обласної ради Василь Нестерук відстоює інтереси виборців в ході дотримання земельного і екологічного законодавства, розвитку соціальної сфери.

За його сприянням люди одержують державні акти на земельні ділянки, які вони чекали роками, долається тяганина при вирішенні спірних питань земельних відносин. Він добивався вивезення з території Бобровиці майже 300 тонн непридатних для використання отрутохімікатів, звезених 35 років тому з усієї області, і які весь цей час отруювали навколишнє середовище. Допомагав організовувати завантаження отрути для транспортування.

Допомога виробничника і депутата Василя Нестерука є у відкритті нових дитячих садків, ремонті доріг і шкіл, спорудженні автобусних зупинок, облаштуванні інших соціальних об’єктів.

Василь Нестерук має досвід, знання і почуття дисципліни та відповідальності для сумлінної роботи у Верховній Раді.



Кожного дня, біля пам‘ятника Т. Шевченку, працює виїзна приймальня Нестерука В.С., де ви можете висловити свої пропозиції з того чи іншого приводу, а також поділитися своїми проблемами. Кожна проблема та пропозиція буде записана та передана Василю Сергійовичу.

Анонім ну навіщо ти так за нафталін, ти що був на концерті - у людей було свято, якого так мало в житті - це було свято української пісні і до чого "совок" прийшли ж за власним бажанням без примусу.....

minusa, я сам думав що його зовсім в Прилуках не знають, а виявляється багато людей знають, а ще дуже часто зустрічаються люди які там працювали і працюють. До речі, ось його коротенька біографія:

Народився 6 вересня 1955 року в селі Миколаївка Єлильчинського району Житомирської області. Після служби в армії вступив і закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут за фахом вчений агроном.

В 1981 році за направленням приїхав у Бобровицький радгосп-технікум, де був призначений на посаду головного агронома науково-виробничого господарства з 5 тисячами гектарів землі.

З тих пір місце роботи не міняв, але в ході реорганізації змінилася назва господарства, посада і обсяги обов’язків. Тепер Василь Нестерук – перший заступник генерального директора ТОВ «Земля і воля», очолює рослинницьку галузь, в які 32 тисячі гектарів землі.

Обирався депутатом Бобровицької районної ради. На останніх виборах до обласної ради здобув перемогу на мажоритарному окрузі. Погодився працювати в постійній комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та природних ресурсів. Сумлінно виконує депутатські обов’язки.

Одружений. З дружиною виростили двох прекрасних дочок, які вже мають свої сімї.

Проживає в місті Бобровиця.

Незалежні ЗМІ і ряд громадських організацій назвали передвиборчу декларацію Василя Нестерука об’єктивною і справедливою.

Василь Нестерук: «Я не обіцяльник. Я реаліст з конкретним планом дій»

Гарно, коли ти любиш, погано, якщо ненавидиш, ще гірше, коли ти байдужий. Та, спостерігаючи за останніми подіями і прогнозами – саме байдужих людей у нашій країні найбільше. Або, як пояснити той факт, що 53% громадян не бажають брати участь у парламентських виборах 28 жовтня? А насправді ця цифра, без сумніву, ще вища, адже політично-апатичні люди, зазвичай, не хочуть спілкуватися із соціологами.

Проте кандидат у депутати до Верховної Ради України, депутат обласної ради Василь Нестерук, переконаний у протилежному.

«Наші люди не байдужі! - наголосив Василь Сергійович. – Так, вони багато в чому зневірилися, але понад усе бажають змін. Я в цьому переконався ще раз, провівши зустрічі в Прилуках, Ладані (Прилуцький район), Козельці та Острі (Козелецький район). Крім того, що в залі майже не було вільних місць, жителі цих населених пунктів активно ставили запитання та дискутували. Але понад усе вразила кількість звернень та записів в опитувальних листах моєї громадської приймальні. І це, на мою думку, ще раз доводить, що проблем багато, законодавство недосконале, люди не збагнуть, як вирішити те чи інше питання, але з останніх сил вірять в позитивні зміни – інакше не зверталися б. Як висновок – працювати є над чим і це ще раз свідчить про те, що недарма я вирішив балотуватися у народні депутати».

Що обезкровлює міста і села?

Звернень справді тисячі. Але суть їх в тому, що на місцях нічого не робиться, бо бюджети жалюгідні. Однією із найболючіших проблем, я, мабуть, зараз нікого не здивую, залишаються «нещасні» дороги, точніше бездоріжжя. Іншою – збут врожаю і молока, у який селяни вклали останні сили і заощадження. Ще одна, яку я просто не маю права не цитувати: «Навіщо нас закликають народжувати, для чого підвищують одноразову допомогу? А куди потім тих дітей дівати: садочки в селах закривають, у школу – за кілька кілометрів, ну а далі ще гірше – «безкоштовна» вища освіта, яка забирає останню копійку і… масове безробіття». Ось так плачевно, але правдиво і відверто.

На думку Василя Нестерука, шанси на подолання цих проблем беззаперечно є, але лише при переході в системі державних фінансів до принципу, за яким фіксований відсоток податків, що збирається до державного бюджету одразу потраплятиме до бюджетів органів місцевого самоврядування.

«Я йду в Раду працювати над законами, які би полегшили, змінили на краще життя звичайних сільських жителів. Я реаліст, тому ніколи не обіцяю того, у чому сам не впевнений. Звісно, простіше розповідати, що я і дорогу відремонтую, і садочок збудую, і освіту вищу дам вашим дітям – тільки оберіть мене. Але я не з таких обіцяльників. А з тих людей, які знають як ці питання можна вирішити вже сьогодні, не потребуючи мільярдів, а маючи те, що маємо, просто розумно розподіливши кошти не по кишенях, а за потребами людей».

Річ у тім, що внаслідок економічного планування, що дісталося нам у спадок від СРСР, усі бюджетні кошти осідають у столиці. Районам, містечкам, а тим більше селам дістаються крихти – 18-20% від усього бюджету. Для порівняння: у Польщі регіони мають близько 48% бюджетних коштів, в Австрії – 51% бюджетних надходжень, у Фінляндії — 55%, у Німеччині — всі 70%.

За словами Василя Нестерука, централізовані фінанси – це величезна корупційна машина. Більше того, ця машина ніколи не заїжджає у село, а інколи з панського плеча «виділяє» кошти на латання кількох ямок на автошляху чи, так званий, ремонт дитячого садочку. Про створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів чи будівництво мережі заготівельних пунктів взагалі мова не йде.

«Де представникам місцевої влади брати кошти на те, аби латати величезні ями на асфальті, невідомо. До недавнього часу всі водії оплачували дорожній збір. Він залежав від об‘єму двигуна і становив від 48 до 7200 гривень на рік. Нині його замінено акцизом на бензин, що, загалом, логічно: хто більше їздить, той і повинен більше платити за ремонт доріг. І ми бачимо, що автомобілі їздять, тобто кошти є. Але, вибачте, місцевим бюджетам від цього ні холодно, ні гаряче, адже й ці гроші, за традицією, осідають у Києві, - обурюється кандидат у народні депутати. - Це при тому, що дороги – головний біль будь-якого українського регіону. Взяти лишень мій 210 округ. У якому б місті чи селі я не був, люди постійно скаржаться на бездоріжжя».

Ще одна проблема, яку називає Василь Сергійович, що фактично обезкровлює міста й селища – ситуація, коли великі компанії сплачують податки за місцем реєстрації, а не фактичного перебування і господарської діяльності. Всім зрозуміло, що більшість нафтогазових підприємств,

господарств, що орендують землю, енергогенеруючих компаній тощо зареєстровані в Києві. Відповідно, податки від їхньої діяльності направляються до центру, а місцеві бюджети – порожні.

«Потрібно якомога швидше ввести норму до Державного бюджету, якою закріпити сплату податків підприємствами й організаціями до місцевого бюджету тих громад, на території яких вони працюють! Увести певний відсоток від акцизного збору, який перераховуватиметься громадам, на території яких видобуваються корисні копалини! Закріпити законодавчо норму сплати орендарем землі податку до місцевого бюджету з кожного гектара! Скерувати на ремонт доріг гроші, зібрані з акцизу на пальне!, - наголосив Василь Нестерук.

Кошти мають лишатися у громадах

Ця теза має стати не декларацією, а поштовхом до конкретних дій, вважає кандидат у народні депутати пан Нестерук. На його думку в Україні сформована достатньо сильна система місцевого самоврядування. І саме сільські чи міські голови разом зі своїми місцевими депутатами, контрольовані громадою, а не чиновником в Києві, маючи кошти у своєму бюджеті будуть вирішувати: будувати школу, ремонтувати дорогу чи оснастити будинок культури.

«Сьогодні більшість проблем конкретного села чи міста, які створюють комфортне та гідне життя для кожної людини, не можуть вирішуватися на місцевому рівні. Бо немає грошей. Логіка існування такої системи розподілу коштів цілком зрозуміла. Тому що сільські чи міські голови залежні від голови районної чи обласної рад, які є ставлениками провладної партії. І від того, наскільки вони лояльні до цієї влади залежить те, чи буде у селі відремонтована школа чи амбулаторія. Тому село повинне і спроможне само заробити на свій бюджет. Головне – створити для цього законодавчу базу», - зауважив Василь Нестерук під час зустрічі з виборцями у селищі Козелець.

Щоб підняти село з колін…

Наступним кроком, на думку Василя Сергійовича, мають бути негайні державні інвестиції у будівництво сучасних овочесховищ, невеликих сільських переробних господарств, відродження справжніх селянських ринків, у тому числі й оптових у кожному обласному центрі. Ці заходи, переконаний кандидат у народні депутати, забезпечать постійний стабільний дохід від особистого господарства і піднімуть село з колін.

«Крім державних інвестицій, потрібно відновити дію Постанови Кабінету Міністрів Україні № 557 від 3 червня 2002 року «Про цільову програму підтримки розвитку СОК на період до 2015 року» та надання кооперативам статусу неприбуткових. По-друге, є нагальна потреба на державному рівні розглянути питання про зарахування трудового стажу працівникам міні-ферм, тобто людям, які утримують п’ять і більше корів. Адже нині багато з них, щоденно тяжко працюючи на землі, мають офіційний статус безробітних. Також необхідно повернутися до питання державної регуляції мінімальної закупівельної ціни на молоко. Адже ми регулюємо ціни майже на всі товари, окрім молока. Вирішення цього питання, на мою думку, може стати істотною підмогою для наявних кооперативів та мотивацією створення нових».

Тож треба брати курс на укладання сільськими радами договорів із заготівельними організаціями, приватними підприємцями про здачу населенням територіальної громади молока, яєць, м’ясної продукції, овочів та фруктів, вважає кандидат у народні депутати по 210 округу.

«Ще один аспект – налагодження системи прямих постачань до освітніх, соціальних та лікарняних закладів сільськогосподарської продукції приватних господарств, об’єднаних у кооперативи, сільськогосподарські спілки або сімейні ферми. Це означає, що, оминаючи посередників, продукція з поля за договорами надходитиме в зазначені установи. Наслідком такої роботи стане не тільки забезпечення справедливої ціни для виробників сільськогосподарської продукції, а й додаткових надходжень до бюджетів сільських рад», - підсумував Василь Нестерук.

Люди одностайно підтримали кандидата в депутати, адже формувати власні повноцінні кошториси й забезпечувати потреби територіальних громад, особливо в утриманні соціальної сфери, за таких умов буде набагато легше.

Більше того, під час зустрічей у вищезгаданих містах і селах до кандидата в депутати підходили люди, які заявляли, що хочуть працювати в команді. Головний їхній аргумент, що Василь Нестерук не лозунги виголошує, а показує на прикладах, основне і першочергове виробництво – сільськогосподарське. Адже тут він і теоретик, і досвідчений практик, який пройшов школу кращого в Україні організатора сільськогосподарського виробництва, Героя України Леоніда Яковишина, який, до речі, на всіх зустрічах представляв свого першого заступника, а нині кандидата в народні депутати Василя Нестерука. Крім того, пан Нестерук за роки, які віддав господарству на землі досконало вивчив досвід кращих виробничників Європи, Америки та Азії, тому в Україні, де 30% чорноземів і працьовиті люди лад можна навести беззаперечно.

aborodiy, нічого нема

виправив

http://vk.com/video-43960034_163546884
Буду голосувати за Нестерука, єдиний достойний кандидат - мажоритарник.

В п‘ятницю нами були зареєстровані офіційні спостерігачі від Василя Сергійовича по кожній виборчий дільниці нашого округу. Кожний голос наших виборців буде захищений!!!!!

Голосуйте обдумано і виважено

Звернення
до виборців 209 і 210 виборчих округів

Шановні земляки! Ми, українці, гідні іншого життя, ніж те, яке нам створюють офіційні і неофіційні «хазяї держави». Сам Господь подарував нам усі необхідні умови, щоб бути заможними і щасливими. Але наша трагедія в тому, що бездумно віддаємо свою долю в руки аморальним, жадним на чужі гроші, владу і славу «народним» поводирям.

КАЮСЬ, ЗАСТЕРІГАЮ І ПРОПОНУЮ

Мене теж осліплювали передвиборчі дії і обіцянки Волкових, Куровських, Рудьковських та інших багатих «державних» діячів. Думав, що вони – грошовиті і впливові, справді зможуть змінити ситуацію на кращу в районі, області, державі. А потім побачив, що крім передвиборчих подачок і гарних обіцянок, більше нічого від них не дочекаєшся.
За їхньої участі не наведений порядок в державі, не подолано занепад села, не досягнуто рівня валового виробництва 1990 року. Чим же вони займаються у Верховній Раді? Найперше, напевно, самі беруть участь у розкраданні бюджету й іншим дозволяють це робити. А ще – невпинно примножують власні капітали в обхід державної казни. В результаті виходить, що у багатій державі, яка незабаром обжене Європу і США по кількості мільярдерів і дорогих авто, немає грошей на ремонт шкіл, лікарень, дошкільних закладів. Далі ще гірше – відвертий цинізм і зневага до працьовитих людей: спочатку перетворили їх у безробітних жебраків, а тепер ощасливлюють благодійністю, як правило – перед виборами.
Така трагічна ситуація в нашому суспільстві й наштовхнула мене на ідею – рекомендувати двом моїм заступникам балотуватися кандидатами в народні депутати по 209-му і 210-му виборчих округах. Вважаю, що вона підкріплюється доцільністю: якщо грошовиті депутати і «засмальцьовані» політики впродовж багатьох років не змінили суспільну ситуацію на кращу – їх потрібно замінювати іншими. Передусім тими, які не мають власного бізнесу, що базується на обкраданні свого народу, але мають багатий досвід успішної праці у недосконалому, корупційному суспільстві. До речі, так роблять у всіх цивілізованих країнах світу.
Мої рідні і друзі запитували: навіщо мені ці додаткові клопоти? Що я хочу цим добитися? Мовляв, нашому народу наплювати на чиїсь одинокі прагнення щось змінити в Україні… І вони багато в чому праві. Але не у всьому.
В ході передвиборчої кампанії я зустрів багатьох нових моїх однодумців, яким теж не байдужа доля України. Не отих галасливих псевдо-патріотів, а свідомих людей з державницьким складом мислення. А в Ладані Прилуцького району, Козельці і Ніжині підходили до мене літні люди і дякували за те, що представляв їм на зустрічах не брехливих олігархів, а трудівників, які знають справжню ціну роботи на землі і значимість її для всього суспільства. Мовляв, саме таких, як Василь Нестерук і Валерій Марченко, треба посилати у Верховну Раду.
Отже мої прагнення не даремні, вони мають підтримку серед виборців. Але мене непокоїть інше: чи усвідомлює це переважна більшість виборців? Конкретні факти свідчать протилежне.

СКІЛЬКИ НЕ НАЗИВАЙ ЛЮДИНУ БОГОМ, ВОНА НИМ НЕ СТАНЕ

Може, я повторюся, але мене дивує і тривожить отой «масовий» протест вірнопідданих Куровського проти деяких критичних публікацій на сторінках газети «Чернігівщина». Ще можна зрозуміти, якби це були спростування якоїсь недостовірної інформації. Але ж ні: «Іван Іванович як Бог, а ви його зачіпаєте».
Ми усе це вже проходили: загальнонародна хвала і слава комуністичним вождям, масові обурення на адресу «ворогів народу», публічні виступи проти письменників і журналістів, які насмілилися хоч трішечки якось не так сказати про «райський» соціалістичний лад чи його керівників. Потім з’ясувалося, що прославлені лідери і близько не святі, а за їхньою командою розстріляні - ніякі не вороги народу. І творчі люди виявилися праві у своїх поглядах та прогнозах.
Нині, на щастя, не сталінський режим, але окремі його методи маніпулювання свідомістю мас залишилися. При їх наявності не можна назвати наше суспільство цивілізованим.
Кілька слів для ясності. Я ніколи ні в пресі, ні в якомусь усному спілкуванні нічого поганого не сказав про Куровського - будівельника і виробничника. Але я, виборець, пред’являю йому претензії стосовно його депутатської діяльності. Він протягом шести років там засідає, заради збереження недоторканості навіть зрадив партії, яка привела його у парламент, а за які ідеали і програми він там боровся – не відомо?
Згоден, Іван Іванович поліпшив життя в тих селах, де працює його «Агропрогрес». Ще він займається благодійністю на тій території, де балотується в депутати. Але у Верховну Раду його обирали, щоб він займався там загальнодержавними проблемами. Натомість навіть на пленарні засідання не ходить, на яких відбувається найголовніше в депутатській діяльності – голосування за закони. Також - «фільтрація» роботи виконавчих органів влади. Проте в результаті бездіяльності таких депутатів, як Куровський, і штампуються недолугі закони, за якими ні виробництво, ні територіальні громади не розвиваються.
Наше господарство вимушене було протягом двох років добиватися відшкодування ПДВ, спасибі, президент допоміг. Але скільком сільгоспвиробникам ще не відшкодували? А які питання можна вирішити без хабара? Чи, може, соціальна сфера і пенсіонери зажили по-людські? І подібні запитання можна ставити й ставити. Замість відповіді на них конкретними діями, депутати замилюють виборцям очі своєю «добротою» у вигляді подачок. А хто лад наводитиме в державі? Хто забезпечуватиме правовий захист всім громадянам?
Переконаний, багато виборців підтримає такі запитання до народного депутата. Але їм не надають слово на сторінках вірнопідданих газет. Зате друкують тих, хто пускає гнівні стріли у мій бік і на адресу газети «Чернігівщина». Правда, останнім часом деякі обласні газети дещо заспокоїлися ( чи то «прозріли», чи якусь іншу команду одержали), але продовжують «кусати» Яковишина «Носівські вісті».
Це та газета, яка незаслужено «товкла» Куровського, коли він тільки ставав на ноги в сільськогосподарському виробництві. Тепер – перша в списку вірнопідданих захисників божого ореолу Куровського. А хто захистить тих людей, які страждають від поганих законів, до яких причетний і Куровський?
На цьому світі існує достовірна істина: скільки не називай людину Богом, вона ніколи ним не стане. Ще гірше, коли прості смертні за будь-яку ціну рвуться на недосяжний престол. І чим вище туди залетять, тим болючіше звідти падати.
Я міг би не звертати уваги на бездумне підлабузництво газети і окремих вірнопідданих. На їхні нападки на мене. Але своїми діями вони повертають суспільство до тоталітаризму, до створення касти недоторканих «божків».
Переконаний, вони й для Куровського нічого доброго не зроблять, крім порції блюзнірства, щоб йому догодити. А тільки-но він десь шатнеться, то й на його голову виллють відро зневаги. Така природа холуїв.
До речі, коли Іван Іванович не був ще такий відомий і успішний, біля нього не було нинішніх вірнопідданих. І в перші роки становлення «Агропрогресу» не вони поспішали на допомогу (бо здатні лише на плескання язиком), а наші механізатори на нашій же техніці. І ще не відомо, як життя повернеться. І чия рука більш потрібна буде Куровському? Друг не той, хто тільки вміє на лапках служить, а хто може реально допомогти і вчасно сказати правду у вічі, якою б гіркою вона не була. Бо саме це стримує людину від подальших невірних кроків.


ПЕРЕДВИБОРЧИЙ ЦИНІЗМ ВИЩОЇ ПРОБИ

Кандидат у депутати Микола Рудьковський з 2010 року по цей час сам офіційно безробітний, а на дорогих своїх плакатах обіцяє нові робочі місця. Хоча ще жодного не створив на виборчому окрузі, який «підгодовує» подачками більше року. На це в його, видно, є гроші – задекларував за минулий рік 16 мільйонів гривень одержаних доходів. Звідки вони? Адже ніде не можна довідатися – чи хоч одне легальне підприємство на нього зареєстроване? Напевно, тільки в Україні на широку ногу живуть безробітні мільйонери, а працюючі вчителі і культпрацівники одержують жебрацьку зарплату, пенсіонери – пенсію, нижчу прожиткового мінімуму.
Ще Рудьковського агітатори розповідають, як їхній благодійник разом з мером Прилук «вибивав» гроші у Кабміні для погашення заборгованості зарплати вчителям. Ніби в області без нього ніхто цим не займався. Та й доки будемо щось «вибивати», від когось відривати для чийогось піару? Наше господарство за минулий рік збільшило відрахування в державну казну на 7 мільйонів гривень. Чи не це є правильним шляхом розвитку села і держави в цілому?
Наш кандидат у народні депутати Василь Нестерук за останній місяць об’їздив Козелецький район вздовж і впоперек. Найбільше його вразило те, що навколо багатьох сіл земля роками не ореться, люди безробітні. А не так давно тут були багаті колгоспи, трудівники-орденоносці. Що зробилося з цим багатим краєм?
Колись обіцяв його відродити столичний «крутий» депутат Волков. Але як побував тут незадовго перед голосуванням – більше ніхто його не бачив. Кажуть, залетів аж у Суми, подалі від «рідного» округу, і вже там гарно обіцяє.
В останній рік по району розкатується на дорогому авто, ще й з охороною, Микола Рудьковський. Щоб знову «пролізти» в парламент, він задобрює виборців подачками. Але виборча кампанія закінчиться, і люди знову залишаться один на один з безробіттям і забур’яненими землями.
Наш Василь Нестерук, для якого в диковину не оброблені землі, тепер мені спокою не дає, щоб допоміг знайти ефективного вітчизняного інвестора для відродження в Козелецькому районі картоплярства і льонарства, а також їхньої переробки. Я вже розпочав ці пошуки. Може, про це довідався і Рудьковський, що на своєму рекламному плакаті написав замість «Сила добра» - «Нові робочі місця».
У газетці «Наш вибір» помістили фото, на якому Рудьковський з уродженцем Прилук Коптєвим. Кажуть, останній не дуже зрадів такому «братанству». Він живе в Москві, очолює солідну будівельну фірму і щедро ділиться своїми прибутками з рідним містом: уже вклав у його розбудову 500 мільйонів гривень. Рудьковського «благодійність» - копійки у порівнянні з цією сумою. Але він підкуповує виборців, а Коптєв безкорисливо для себе займається благодійністю.
Кажуть, мер міста більше любить все ж Рудьковського. Тут я йому не суддя. Хоча, як на мене, вигідніше (принаймні для міста) дружити з ефективними інвесторами і справжніми, а не передвиборними благодійниками. Але в кожного свої смаки і цілі.
Прилуки недавно «ощасливлював» і депутат-банкір Шпиг. Де він? А його ой як дружно підтримувала на виборах місцева влада! Як і нинішнього підтримує, теж багача, ще й з кримінальним відтінком.
У мене особисто вже ніколи не підніметься рука для голосування за ось таких кандидатів у народні депутати. Вони брехливі і безвідповідальні перед виборцями. Добрими і щедрими стають лише з однією метою – щоб потрапити до Верховної Ради. Причому демонструють це нахабно і відверто, граючись на бідності і незахищеності людей. І суду Господнього не бояться. Хоча багатьох з гнилою душею він уже покарав.
Я не лише осуджую бездіяльність цинічних депутатів-мільйонерів, а й пропоную альтернативу їм – Василя Нестерука по 210 округу і Валерія Марченка по 209-му. Від декого чую, мовляв, а що вони – маловідомі і небагаті зроблять у Верховній Раді? Природно виникає інше запитання: а що зробили для розвитку держави ті, хто вже був там і знову туди рвуться? То навіщо їх вкотре обирати? Сам Господь нам підказує:оберіть інших – не товстосумих, а звичайних досвідчених виробничників і науковців. Вони займатимуться якісними законами і контролем за роботою виконавчої влади та використанням бюджету. Не дахи в школах ремонтуватимуть перед виборами, а примушуватимуть органи виконавчої влади і місцевого самоврядування цим займатися. Приймуть такі закони, щоб сільським і міськім головам, керівникам районів і областей вигідніше було ходити під ручку не з передвиборчими благодійниками, а з ефективними інвесторами.
Випросити в багатого кандидата в народні депутати певну суму грошей для вирішення певної проблеми – великого розуму не треба. Взамін треба віддати лише власну совість і голоси виборців. Від цього торгу і у власну кишеню щось може потрапити. А з інвестором багато клопотів, ще й не відомо, чи даватиме «на лапу».
Я пропоную повернути згубну ситуацію так, щоб діяльність органів влади була підпорядкована одному – розвитку територіальних громад і України в цілому. У Верховній Раді цього добиватимуться наші висуванці – Василь Сергійович Нестерук і Валерій Анатолійович Марченко. Я особисто рекомендував їм йти на вибори і несу відповідальність за них перед виборцями і самим Господом.
Тепер слово за вами, шановні земляки. Долучіться до зміни ситуації в державі на кращу своїм обдуманим вибором 28 жовтня. Якщо знову проголосуєте за багатих обіцяльників – країна далі котитиметься до прірви. Бо вони дбали і будуть дбати лише про свій бізнес, а не про покращення життя людей.
Наш край аграрний. І тільки досвідчені аграрники зможуть повести ефективну боротьбу на рівні парламенту за його розквіт. Вони знають проблеми з середини, їм набридло вже недолуге законодавство, з яким постійно доводиться боротися, щоб далі розвивати виробництво – головну основу кожної держави. Тобто вони вже зараз борються за майбутнє незалежної України. Завдання виборців – дати їм більші можливості в цій боротьбі.
Закликаю вас: проголосуйте 28 жовтня за Василя Нестерука по 210 округу і Валерія Марченка по 209 округу.

Леонід ЯКОВИШИН
Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля»

Чому я віддам свій голос на виборах 28 жовтня за кандидата в народні депутати по 210 округу Василя Нестерука?

Ігор Мірошніченко
директор ПТУ №1 міста Прилуки в 2005-2011 роках, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІ категорії.



Надія Дивак
Колишня працівниця ТОВ «Земля і воля». Село Майнівка Бобровицького району.



Валерій Приймак
механік ПМК 237. Село Онищенків Прилуцького району.



Галина Рябова
продавець, жителька села Косачівка Козелецького району



Микола Пилипович Отрох
Голова колишнього колгоспу «Авангард» в Козелецькому районі