Нещодавно ім‘я Порфірія Іванова не сходило з вуст. Багато людей захоплювалися його вченням. Що ви про нього знаєте і чи слідуєте йому?

Цитата:

На роботУ, чи на роботІ?

жартівник! і на роботУ і на роботІ

-----
Добавлено 14 февраля 2008 г., 19:34:41:

навіть народна мудрість каже: "Тримай ноги в теплі, голову в холоді, а шлунок в голоді"

Про желудок там ничего не сказано.... это уже чья-то извращенная фантазия.

Цитата Ontario:

Про желудок там ничего не сказано.... это уже чья-то извращенная фантазия.

де там? народна мудрість -один придумав про ноги і голову, а інший про шлунок. А Порфірій Іванов говорив і про загартування і про голодування

Цитата Ontario:

Про желудок там ничего не сказано.... это уже чья-то извращенная фантазия.

Саме так і звучить

-----
Добавлено 15 февраля 2008 г., 10:16:28:

"Тримай ноги в теплі, голову в холоді, а шлунок в голоді"

Прилуцькі «моржі»

Скільки існує людство, стільки воно й шукає відповідь на запитання про вічність життя. Безліч вчених і науковців, медиків і народних цілителів віками намагалися відкрити формулу вічної молодості, знайти панацею від усіх хвороб, а найголовніше - уберегти організм людини від старіння. І яких би висот не досяг сучасний прогрес, та й донині ще нікому не вдалося реалізувати ці плани і подарувати людству цілющі пігулки. Хоча дехто, намагаючись протистояти законам матінки-природи, примушує її на деякий час забувати їх і призупиняти безповоротний механізм відліку часу.

Прилучанки Ніна Володимирівна Курдась з подругою Оленою напевно знають, як тримати себе у формі й гарному настрої. Свою формулу вічної молодості вони знайшли у тихих водах рідного Удаю, поповнивши ряди чисельної армії безстрашних «моржів».

Силою волі цих сміливих людей не захоплюватися не можна. Адже далеко не кожен з нас у 10-ти градусний мороз зможе пройти босоніж по снігу і без вагань з головою зануритися в ополонку.

А потім з посмішкою повагом розтиратися рушником і вголос роздумувати про життя-буття. Такі «подвиги» під силу лише вибраним, наполегливим і мужнім людям, дарма, що жінкам.

- Моржування я вибрала не для фарсу чи наслідуючи моді, - зізнається Ніна Володимирівна. - У мене було лише одне бажання - бути здоровою - і я його досягла. У свої п’ятдесят шість років я почуваюся бадьорою, мене не турбують інфекції та застуди, бо вмію з ними ефективно боротися. Ледь відчуваю якісь зміни в організмі - відразу у воду. Застуда відходить сама по собі, бо мікроби бояться холоду й тому гинуть. А невеликий стрес, отриманий від крижаної води і снігу, допомагає боротися з проблемами та хворобами. Тож за здоров’ям, з Божого благословення, я занурююсь в ополонку.
- Не страшно?

- В жодному разі. Я отримую такий заряд енергії, що вистачає на увесь день. Почуття перехоплюють, хочеться співати, радіти життю. А в наш надзвичайно непростий час мати гарний настрій та відповідне самопочуття дуже важливо. Тож і домашні негаразди, і кризу, яка насідає, переживати легше.

Шістнадцять років тому Ніна Володимирівна вперше спробувала на собі моржування. У прохолодні березневі дні далеких 90-х під час санаторного лікування в Криму вперше невпевнено зайшла у п’ятиградусну воду Чорного моря.

Важко було подолати острах, довго вагалася. Але мені вдалося пересилити себе. І тепер, щоразу заходячи у воду, отримую перемогу над собою. Це возвеличує, надає сили, заряджає позитивною енергією. У ті дні, коли не маю змоги прийти до річки, обливаюся холодною водою вдома. А коли підвищується температура тіла (й таке буває), моржування не полишаю, а навпаки намагаюся підсилити дію холоду - тричі на день обливаюся водою. Від застуди не лишається й сліду.

- А як рідні й знайомі сприймають Вашу пристрасть до моржування?

- Як і всі - дивуються. Хоча син, наслідуючи мій приклад, обливається водою вдома. Усі ж інші, мабуть, бояться чи не можуть свою силу волі спрямувати у це русло. Я їх розумію, та в душі сподіваюся, що колись і вони приєднаються до мене й пізнають нові почуття, подаровані спілкуванням з природою. А найголовніше - збережуть і зміцнять здоров’я.

Так чи інакше, але дивовижну силу дії крижаної води на організм людини не заперечують і лікарі, які звикли усі хвороби лікувати традиційними методами. Тож, можливо, уважніше придивившись до себе, прислухавшись до голосу природи, ми нарешті навчимося розуміти її. А відтак і до повної досконалості та вічної молодості - рукою подати.

Тамара ЖУК
http://pryluky.osp-ua.info