Від частого повторення брехня не стає правдою, однак усе більше тих, хто не вміє чи не бажає логічно мислити, проявляють готовність повірити в неї. Спрацьовує не логіка, спрацьовує стереотип мислення: "Якщо стільки відомих і шанованих людей так довго повторюють це твердження і, напевно, вірять у його істинність, то не може ж воно бути суцільною вигадкою. Хай не все, але хоча б якась доля істини в ньому мусить бути присутня...".
Щось подібне сталося з не одне десятиліття пропагованими московською імперією міфами про "вєлічіє і могущєство руского язика" ("ВМРЯ", про "вєлікого Леніна", котрий "на ньом газгава-гівал". Ну і нехай собі тішаться московити тією "величчю", як дурень цвяшком. Нам, українцям, у своїй незалежній державі що до того?
У тім то й річ, що вигаданий колись для ідеологічного виправдання уярмлення та тотальної русифікації пригарбаних Москвою народів міф продовжує руйнувати свідомість пересічного українця й сьогодні, а його адепти перейшли до ще більш нахабних і провокативних форм пропаганди.
І сьогодні не лише десь там, у Москві, Твері, в наших-таки Сімферополі, Донецьку, Луганську в російськомовних українофобських виданнях можна надибати твердження на кшталт: "Ніякої української мови немає...", "Українська мова – то зіпсований полонізмами "русcкій язик..." і т.ін.
Належної відсічі такі інсинуації сучасних валуєвих ані від офіційних структур, ані від патріотично орієнтованих засобів масової інформації не отримують. Найбільше, на що, бува, спромагаються окремі вітчизняні публіцисти, то кволі заяви виправдального штибу: "українська й російська мови сестри"...
Однак уважний неупереджений аналіз мов-сусідок підштовхує до іншого висновку. Мова спадкоємців племені кривичів, що стало основною слов‘янською складовою в тюрко-фіно-угорському конгломераті, нині іменованому "русcкім народом" – не "сестра", а "дочка" русинської – української мови. Дочка кривобока і кривоуста, котра, примхою долі доскочивши короткочасного, за мірилом історії, панування над матір‘ю, в процесі того панування прагла зневажати та упослідити ту, яка дарувала їй життя.
Для тих, хто вже готовий, захлинаючись, бризкати слиною заперечень, повторюємо: саме так, російська мова у слов‘янській своїй частині – вторинна, дочірня, – замало того – пародійна стосовно нашої РА-синської, русинської, що сьогодні іменуємо її українською, мови.
Для тих заяв потрібні докази. І їх є безліч.
Приховуванням правди, ретушуванням її напівправдою, брехнею, чи як ниньки модно казати, макіяжем, задавненої хвороби не вилікуєш, лишень загостренню процесу сприятимеш. Тож і у відношеннях межи народами-сусідами мусить бути чітка ясність. Хто, коли, що, кому, як... Хто кому майбутню столицю заснував... Хто кого читати, рахувати навчив... Хто кого у верхів‘я Вологи, Оки, а хто кого до Магаданів, Соловків відселяв... Хто кому писок під Оршею, Конотопом, Чудновим натовк, а хто кому – під Полтавою, Крутами...
Ну і, звісно, хто кому свою мову, спародіювавши, позичив. Авжеж. "Пізнаймо правду і правда визволить нас!" – повторимо вступну цитацію розвідки.
-----
Повідомлення редагувалося 1 разів. Останнє редагування: OLEX (26 лютого 2010 р., 23:35:34)
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Цитата:перепись возглавил не кто иной как украинофил П.П.Чубинский
це ж якраз і стосуються наведених тобою ефемерних нічим не підтверджених цифер за 1874 рік.
Целяком и полностью согласен. НО... если уже в пробной переписи свидомы занимались откровенными подтасовками данных , то что говорить о переписи 1897-1905 годов?
OLEX, попытаюсь тебе ещё раз объяснить...
Начну вот с чего, ... есть свидомая братия, которая обладает заметным интеллектом. Но они пользуются им только в тех областях, которые не противоречат их "национальной" догме. Внутри этой области никакие доводы не действуют – ЛЮБАЯ ЛОГИКА МОМЕНТАЛЬНО БЛОКИРУЕТСЯ СВИДОМОЙ ВЕРОЙ. Т.е. человек прекрасно понимает, что он не прав, что прёт против всякой логики, но... извивается как вьюн, доказывает совершенно обратное. Очень часто такие свидомые используют весь свой интеллект, чтобы доказать недоказуемое и для этого уводят дискуссию в область софистики .
Другими словами они прекраснопонимают, что есть какая-то логика в мышлении, что есть какая-то цепочка, что есть масса фактов и доказательств того или иного факта, но ... свидомые плюют на всё и ТУПО доказывают совершенно обратные вещи.
Есть второй вариант... человек воспринимает предмет или явление не в виде целого, а в виде составляющих его частей. Вот тогда у такого типа людей включается тормоз и он не может выделить главные и синтезировать цельный образ предмета. Т.е. у таких перед глазами "мозайка" а в голове гуляет ветер. Такие свидомые использует мнение другого человека, которое для него является абсолютом. И так.. я тебе привожу пример пробной ("трениревочной", "однодневной" переписи населения Киева 1874 года. Эта перепись более-менее отвечает тому времени (периоду) и имеет более правдивую информацию, чем уже перепись 1897-1905 годов.
Я говорю о том, что в тот промежуток времени (когда проводилась всероссийская перепись) большая часть населения Малоросии украинукий язык не понимала, народ книги, газеты, журналы на "украинском" читал крайне мало, что тот "украинский" использовался как язык общения в быту крайне малой частью населения Малоросии. Так? И вот почему...
Теперь привожу ряд фактов:
1) "Многие сознательные украинцы не умели говорить по-украински, и даже вожди украинского движения по-украински только шутили, а в серьезных общественных делах пользовались московским языком." (Антонович Д. Триста років українського театру. 1619 – 1919. Прага, 1925. – С.131-132. )
2) "...накупил кипу малорусских книг Гринченко и еще какого-то Харьковца и передал в школу. Но, по отзыву учительницы, они мало читаются" - писал украинофил Рудановский.
(Грінченкова М. і Верзилів А. Чернігівська українська громада. Спогади. Чернігів і північне лівобережжя. Огляди, розвідки, матеріяли. Б.м. 1928. – С.481. )
3)"Русский язык господствовал в изданиях комитета еще и потому, что среди населения Харьковщины – даже сельского, и ее городов, особенно таких больших, как Харьков, был значительный процент русских и тех, которые называли себя «русскими», то есть, получив русское школьное образование, читали и писали литературным русским языком, несмотря на то, что сами или родители их и деды были украинцами по происхождению." (Багалій Д.Й. Автобіографія // Юбілейний збірник на пошану академика Дмитра Йвановича Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п*ядесятих роковин наукової діяльности. К.,1927. – С.119.)
4)"... вот что мы имеем: из 95 книг – 90 напечатаны на русском языке и 5 – на украинском (причем украиноязычные книги печатались лишь из «идейных» соображений, а не потому, что на них был спрос)." ( там же.)
5)"Русский литературный язык различается от нашего галицко-русского наречия (говора) единственно немногими меньше понятными словами и иным выговором где-яких. Но мимо тех различий народ на всем том неизмеримом пространстве страны говорит одним и тем же русским языком, лишь одни с одним выговором, а другие - с другим." (Скрипник М.О. Національне відродження в сучасних капіталістичних державах на прикладі Закарпатської України // Прапор марксизму. 1928. №1. )
6)"Русский народ в Галиции все время польского над ним владычества хранил неприкосновенно свои обычаи, свой русский язык, конечно, несколько в искажённом виде (на котором теперь пишутся, однако, стихи, песни, значительные литературные произведения, учебники, даже издается газета «Зоря Галицка»), но религия его предков исказилась унией." (Алабин П.Четыре войны. Походные записки в 1849, 1853, 1854-1856, 1877-1878 годах. Самара, 1888. Часть 1. – C.15, 25-26.)
7)Исследования в Киевской губернии:
"Читали крестьяне «на русский лад». «Украинское «и», как правило, читают по-русски». Что касается «ї», то его сначала читают как «і»… Вообще, кто не имел в руках украинской книжки, тому удивительны были эти две точки над «і», и меня часто любопытные спрашивали, что это за знак такой, что «так густо точек сверху», а один мальчик, дойдя при чтении до слова «її», остановился, долго внимательно присматривался и наконец прочитал «її» как «п»" (Огієнко І. Як селяне читають і пишуть по вкраїнськи (Матеріали до питання про вкраїнський правопис) // Літературно-науковий вісник. )
8)"«Е», как правило, читают по-русски». «Букву «є» читают почти все как русское «э»… Кто совсем не знал украинской книжки, тот останавливается на этом «є» и долго его рассматривает, удивляясь, чего б это ему задом стоять, и не знает, как его произнести». «Нашу букву «г”» читают сразу как «г».201 «На апостроф, как правило, не обращают никакого внимания, и читают, обходя его» (как пример Огиенко приводил слова: «дев”ять», «п”ять», которые читались крестьянами как «девять», «пять»). «Бывало иногда, что читающий на апострофе останавливается и спрашивает, что это такое; один крестьянин, дойдя до слова «п”ять», остановился и спросил, куда относится «п» – или к предыдущему слову или к следующему" (там же)
9)"... чтоб посмотреть, как будет относиться местное население к призыву. Останавливаюсь на улице у толпы, читающей на заборе наше воззвание. Читает кто-то громко по-галицийски. Все слушают.
- На яком же это собачьем языке напечатано? –спрашивают многие.
Кто-то начал читать воззвание по-русски.
- Во це по нашему напечатано, - как бы в один голос заявляют слушатели.
- Читай громче, теперь понимаем, а то не по нашему было. Будем бить немца, нам его не жалко! – заключают в конце собравшиеся." (Михайлов И.К. Четверть века подпольщика. М.-Л.,1928. – С.217. )
9)"Проверка знания украинского языка сотрудниками различных учреждений Киевской губернии выявила, что по прошествии более чем полутора лет с начала нового витка украинизации 25% проверенных «абсолютно не знают» украинского языка, 30% - «почти не знают», 30,5% - «слабо знают» и лишь 14,5% оказались более-менее знающими. При этом, значительный процент среди слабо знающих, почти не знающих и даже абсолютно не знающих украинский язык составляли украинцы по происхождению." (Киевский губернский комитет КП(б)У. Отчет (май 1924 г. – февраль1925 г.). К.,1925. – С.52. )
10)"На Угорской Украине под влиянием Адольфа Добрянского воцарилось в 1850-1860 годах полностью москвофильство так, что сквозь него не могла пробиться украинская национальная идея. Мы, бедные угро-русские, радуемся, что наши галицкие братья по крови и вере занимаются нами и поддерживают в нас ещё русский дух. Но на ту деятельность, которую развивает Ваша так названная украинофильская партия, мы, угро-русские смотрим не совсем симпатично." (Гнатюк В. Національне відродження австро-угорських українців (1772-1880 рр.). Відень, 1916. – С.46. )
11)"Угорская Русь хорошо знает, что малороссы с великороссами образуют один русский народ, неразрывно связанный одним знаменем языка." (Огоновский О. История литературы рускои. Часть 2. – С.128. )
12)"До второй мировой войны протестантские книгоноши продавали в нашем краю Библии на разных языках. По статистике, напечатанной в карпаторусских газетах за известный отчетный период, там книгоношам удалось продать 2000 Библий на русском языке и только 150 на украинском." (Геровский Г. Язык подкарпатской Руси. М.,)
13)Писал украинофил Садовский В.В.:
"Киев поразил меня полным отсутствием украинских внешних признаков. Вокруг звучал русский язык, на нем говорили не только интеллигенты. Вспоминаю, как неприятно меня поразил, когда я подъезжал к Киеву, московский язык пригородных рабочих, которые начали садиться на поезд в Фастове, едучи на работу в Киев. Не было сомнения, что они происходили из окрестных сел. Так точно всеохватывающе господствовал русский язык и в университете среди студентов. Лишь кое-где в небольших кружках слышал я временами отдельные украинские выражения и украинский жаргон, но это не был тот литературный язык, которого я искал." (Что читать народу? Критический указатель книг для народного чтения. Т.2. СПб., 1889. – С.534.)
15)"Куда не повернешся, везде товарищи с удовольствием себе чешут по-московски. Зайдешь в зал – найдешь то, от чего бежишь, пойдешь на двор, в коридор – тоже самое; бежишь, заткнув уши, в собственную комнату, - и там слышишь московские выражения." (Ciдоренко Н. Нацiонально-духовне самоствердження. Українська таборова перiодика часiв Першої свiтової вiйни. К.2000. С.46)
16)"Какой малый процент «сознательных украинцев» среди молодежи украинской по происхождению! Они не читают украинских книг, не знают украинских газет" (Лотоцький О. Вказ. праця. Частина 2. – С.103. )
17)"Поступая в высшую школу, молодой студент желает записаться в члены или землячества или какого-то другого кружка. Стихия, иногда определенная организация в обществе, толкает его к украинцам. И вот он член украинской громады. Не говорим уже про литературу, историю, - языка родного, как правило, не знает. А про украинское движение едва слышал. По взглядам, убеждениям был и остался русским, то и истинно русским." (Лотоцький О. Вказ. праця. Частина 2. – С.105. )
18)Посетивший российскую Украину галицкий краинофил Барвицкий В. писал:
"На 15 миллионов нет и 50 человек, которые б дорожили своим родным языком" (Барвінський О. З останніх десятиліть ХІХ віку. Львів, 1906. – С.38. )
19)"...наш язык был «недоделанным», «неразвитым», когда его все, кроме нескольких десятков фантастов, считали за наречие, которое вот-вот, завтра-послезавтра, умрет" (Старий письменник. Сучасна літературна мова // Рідна мова. 1939. №5. – С.235.)
20)И наконец... интересны данные опроса, проведенного в Киеве Институтом социологии НАН Украины в апреле 2000 года: " При ответе на вопрос: «Какой язык Вы считаете родным?» - 76% киевлян – украинцев по происхождению назвали украинский. Когда же социологи несколько перифразировали вопрос: «На каком языке Вы общаетесь в семье?», только 24% киевлян – украинцев ответили, что на украинском." (Україна молода. 25 квітня 2000 року.)
21)"В результате, как выяснилось во время всеукраинского опроса 2000 года, 49,5% респондентов ответили, что общаются в семье на украинском языке, 48,5% - на русском языке, 2% - на другом языке. Однако анкеты на украинском языке предпочли взять только 37,2% респондентов, в то время как на русском – 62,8%." (Шульга Н.А. Функционирование украинского и русского языков в украинском обществе // Что делать? №3-4 (7-8), февраль, 2001 г. – С.82. )
И так... если если мыслить ЛОГИЧЕСКИ, а не по-свидомому, то из вышеизложенного материалла видно, что в 1850, 1860, 1870, 18...90 годы - ПРЕОБЛАДАЮЩИМ БЫЛ РУССКИЙ (великорусский) ЯЗЫК. Даже при советской власти (власти большевиков) коренным образом катрина, особенно в Киеве, Харькове... не поменялась. Почти везде народ ГОВОРИЛ НА РУССКОМ и "украинский" не признавал. Првел тебе ряд цитат не только касающихся восточной Украины, но и Гилиции того времени!!!... Там тоже РУССКОЕ НАРЕЧИЕ и жители считали себя РУССКИМИ. Мало того... привёл данные опроса на 2000 год... OLEX, ты знаешь... я всё больше убеждаюсь, что на Украине народом просто манипулируют. Это печально, но это факт. Вам полностью отшибли охоту логически мыслить... Вам тупо предлагают шаблон. Чем более человек живет по заведенному шаблону, чем меньше он думает, опираясь на логику, тем легче им манипулировать. Вот это и происходит сейчас в Украине...
Я это к чему... ДА. В переписи 1897-1905 годов написаны цифры. Но надо включать элементарную логику и мышление (при чём сами ответственные за перепись ответственные лица говорили, что в некоторых моментах ДОПУЩЕНЫ СУЩЕСТВЕННЫЕ ОШИБКИ)...
Ведь и на заборе часто Х..Й написано, а там... дрова лежат.
-----
Повідомлення редагувалося 1 разів. Останнє редагування: LIZARD (14 березня 2010 р., 16:19:48)
Отличительные черты настоящего свидомого:
"Доказательство недоказуемого, опровержение очевидного и доказанного".
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
ото я і мислю логічно, якщо людина намагалася в 10-ти постах перебрехати задокументовану і доступну інформацію, потім 10 постів з‘їзджала з теми, потім налупила пост цитат (або перебріханих або вирваних з контексту) то шось тут не чисто
Цитата:
что на Украине народом просто манипулируют
Як бачиш, в Україні маніпуляції не проходять, вся кацапська брехня випливає, і з кожним днем все більше і більше!
Цитата:
в некоторых моментах ДОПУЩЕНЫ СУЩЕСТВЕННЫЕ ОШИБКИ
Це тут в кожному рядку "сущєственниє ашибкі"?
-----
Повідомлення редагувалося 1 разів. Останнє редагування: OLEX (16 березня 2010 р., 10:18:06)
LIZARD
Начальник модераторов
Номер: 11
З: РОССИЯ, Москва
Зареєстрований: 29 листопада 2006 р.
Повідомлень: 5792
Попереджень: 4
Нагороди:
ото я і мислю логічно, якщо людина намагалася в 10-ти постах перебрехати задокументовану і доступну інформацію, потім 10 постів з‘їзджала з теми, потім налупила пост цитат (або перебріханих або вирваних з контексту) то шось тут не чисто
Ага... значит получается, что 10 постов + 10 постов = 20 постов ты мне пытаешься переврать то, что логически правдой назвать ни как нельзя. Так? Думаю, что я не ошибаюсь... Или вам там что-то дают попить или покушать. Полностью отшибли охоту МЫСЛИТЬ и АНАЛИЗИРОВАТЬ. Ну ещё, как вариант, вполне может сказываться невысокий общий интеллект или недостаток образования. Ибо... если черпать знания из "гениальных произведений" Кобылюха и "великого писания" историка всех времён и народов Грушевского, то да. Тогда получится, что написано в твоей таблице. OLEX,
Цитата:
вся кацапська брехня випливає, і з кожним днем все більше і більше!
"Кацапська брэхня"? Разве? Больше половины из цитат написана "щырымы украйинофыламы". Грушевский кацап? Ужос... А кобзарь не кацап? OLEX, а что по этому:
OLEX,
Цитата:
На конкурсе красоты языков в Париже в 1934 году украинский язык занял третье место после французского и персидского по таким критериям, как фонетика, лексика, фразеология, структура предложений.
А по мелодичности украинский язык занял второе место, после итальянского.
Так БРЕХНЯ или как расценивать? Или опять как вьюн в софистику?
Отличительные черты настоящего свидомого:
"Доказательство недоказуемого, опровержение очевидного и доказанного".
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
- 1626 р. Київський митрополит Іосиф Краковський склав акафіст до св. Варвари. Москва дозволила, але з умовою його перекладу на російську мову. Наказ Синоду митрополитові України позбирати з усіх церков України книги старого українського друку, а замість них завести московські видання.
- 1626 p. Цензурування творів Лаврентія Зизанія в Москві.
- 1627 р. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так у Москві спалено "Учительське євангеліє" Транквіліона-Ставровецького разом з іншими авторами та "Катехизис" Лаврентія Зизанія Тустановського.
- 1667 р. - Укладаючи договори з поляками, московський хан-цар Олексій ставив такі вимоги стосовно українських книг, їх авторів та видавців, заодно показуючи рівень московського дикунства: "Все те, в которых местностях книги печатаны и их слагатели, також печатники, или друкари, смертью казнены и книги собрав сожжены были, и впредь чтобы крепкий заказ был бесчестных воровских (так москвини називали українські книжки) книг никому с наших королевского величества подданых нигде не печатати под страхом смертной казни" (В.Лизанчук, с.34,35).
- 1689 р. - Заборонено Київській лаврі друкувати книги без патріаршого дозволу:"... к нам первее неприслав, отнюдь бы вам не дерзати таковых книг новослагаемых печатати...". Обмеженнями чи забороною книгодрукування Московія намагалася понизити рівень освіти та науки в Україні, знищити національний дух в культурі, побуті, суспільних відносинах. "Первая цензура в России была заведена специально для изданий малорусской печати", визнали москалі в 1905 р. ("Объ отмене стеснений малорусскаго печатного слова".
- 1677 р. Наказ патріарха Іоакима видерти з українських книжок аркуші ‘"не сходные с книгами московскими".
- 1685 р. Скасування автономної української церкви і встановлення контролю московського патріарха не тільки над релігією, але й освітою та культурою України.
- 1687 р. Коломацькі статті, за якими Москва зобов‘язувала гетьмана дбати про збільшення шлюбів між росіянами та українцями.
-1689 р. Заборона Київській Лаврі друкувати книжки без патріаршого дозволу.
- 1690 р. "Сугуба, трегуба і многогуба" "анафема" Московського собору на книжки С.Полоцького, П.Могили, К.Ставровецького, І.Галятовського, Я.Барановича, А.Радивилівського, І.Славинецького.
- 1693 р. Заборона патріарха Андріана привозити українські книжки до Москви.
- 1693 р. Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.
- 1709 р. - Петро І примусив скоротити число студентів Києво-Могилянськоі" академії з 2000 до 161, а кращі науково-просвітницькі сили перебратися з Києва до Москви. Серед них були Інокентій Гізель, Іоанникій Галятовський, Лазар Баранович, Дмитро Ростовський (Туптало), Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький та багато інших. Вони відіграли головну роль у розвитку культурного життя тодішньої Московії.
- 1709 р. Указ про обов‘язковість цензурування до друку українських книжок у Москві.
- 1709 р. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковнослов‘янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було.
- 1718 p. - Московити спалили архіви та книгозбірню Києво-Печерського монастиря (збиралися понад 700 років), яка витримала навали монголів, поляків, татар
- 1720 р. Наказ Петра І: "В Киево-Печерской и Черниговской типографиях вновь книг никаких не печатать... старые книги справливать прежде печати, дабы... особливого наречия в оных не было".
- 20 грудня 1720 року Петро І видав указ київському губернському князю Голицину, щоб "...во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные".
- 1721 р. Наказ про цензурування українських книжок. Накладені штрафи на Київську та Чернігівську друкарні за книжки "не во всем с великороссийскими сходные". Знищення Чернігівської друкарні.
- 1724 p. - Московська цензура наклала тисячу рублів штрафу на архимандрита Печорської Лаври за те, що там була надрукована церковна книга "Триодь" "не совсем с великороссийским сходная", а чернігівську друкарню, окрім такої самої кари, Синод наказав перевести в Москву, тобто просто загарбав.
- 1729 р. Наказ Петра І про перепис на Україні державних постанов і розпоряджень з української мови на російську.
- 1737 р. Московський намісник у Києві князь Баратинський арештував київський магістрат, забрав і відіслав до Петербурга грамоти з привілеями М.Києву, сподіваючись, що українці забудуть свої права, бо "ссылаться им в вольностях будет не на что".
- 1740 р. Російською імператрицею Анною Іоанівною створено правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадження російської мови в діловодстві на території України. Переписи 1740-1748 років свідчать, що в семи полках Гетьманщини на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804 році було видано царський указ, який забороняв навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначилися на стані освіти в Україні. Уже перепис 1897 року показав, що на 100 осіб було тільки 13 письменних.
- 1748 р. Наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російської мови викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.
- 1750 р. Після скасування Канцелярії міністерського правління малоросійських справ у м. Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час "розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви", опинились у Московському відділенні загального архіву Головного штабу.
- 1753 р. - Указ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.
- 1755, 1766, 1775, 1786 pp. - Заборона Петербурзького Синоду друкувати українські книжки. Протягом другої половини 18 ст. та першої половини 19 ст. видавнича справа в Україні була спаралізована. Як наслідок, у 1847 р. в Україні була надрукована лише одна книжка, у 1848 -3,1849 - 2, 1850 - 1,1851 - 2,1856 - 5.
- 1759 р. - Синод видав розпорядження про вилучення зі шкіл українських букварів.
- 1763 р. Указ Катерини II про заборону викладання українською мовою у Києво-Могилянській Академії.
-1764 р. Інструкція Катерини II князю О.Вяземському про русифікацію України, Прибалтики, Фінляндії та Смоленщини, "якщо розумні люди будуть обрані начальниками цих провінцій. Коли ж у. Малоросії не буде гетьмана, то треба намагится, щоб час і назва гетьманів зникли..."
- 1764 р. Скасування Катериною II українського гетьманства, а з ним - ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади українськомовних чиновників.
- 1765 р. Ліквідація Катериною II козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.
- 1766 р. Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються та апробовані Синодом.
- 1769 р. Наказ Синоду, за яким українські книжки по церквах були замінені московськими.
- 1769 р. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.
- 1777 р. - Після смерти 13 березня від переслідувань та злигоднів геніального українського композитора, академіка Болонської музичної академії Максима Березовського (нар. 1745 р. у Слухові) москвинська влада забороняє виконувати його твори й знищує багато його рукописів.
- 1780 р. - Спалення книгозбірні Києво-Могилянської академії, що збиралася понад 150 років і була однією з найбагатших бібліотек Руси-України.
- 1782 р. Катериною II створено комісію для заведення в Росії народних училищ, завданням якої було запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії.
- 1784 р. За розпорядженням Синоду київський митрополит наказав, іби в усіх церквах дяки та священники читали молитви та правили службу ‘голосом, свойственным российскому наречию". Теж саме було заведено і в иколах Руси-України.
- 1784 р. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів і звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.
- 1785 р. Наказ Катерини II по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена по всіх школах України.
- 1786 р. Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московським виданням не було, а в Києво-Могилянській академії негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.
- 1789 р. У Петербурзі з ініціативи Катерини II видано "Порівняльний словник усіх мов", у якому українська мова значиться як російська, спотворена польською.
- 1800 р. Наказ Павла І про заборону будівництва церков в Україні в дусі козацького барокко, а лише у московському синодальному стилі.
- 1807 р. -Учитель Харківської гімназії Т.Сєліванов хвастався: "Мы застали в училищах самого Харькова учителей, что так и резали по-украински с учениками; да мы, то-есть новоприбывшие из семинарии учителя, по распоряжению начальства сломили их и приучили говорить по-русски"
- 1811 р. Закриття Києво-Могилянської академії.
- 1824 р. - Міністр освіти А.Шишков видав розпорядження: "Воспітаніє народнеє по всєй імперії, несмотря на разность вер і язиков, должно бить чісто "русское"". "Цензурний режим в отношеніі малоросійськой пісмєнності" зобов‘язував: "Подвергать запрету всякое малоросійскоє слово как по существу вредное і опасное для государственного єдінства"
- 1847 р. Розгром Кирило-Мефодіївського товариства і наказ цензорам суворо слідувати за українськими письменниками "не давая перевеса любви к родине над любовью к отечеству".
- 1853 р. Спотворено видання "Літопису" Граб‘янки.
- 1862 р. -Закриття українських безоплатних недільних шкіл для навчання дорослих, організованих українською інтелігенцією. За "українофільську діяльність" на сім років москалі виселяють з Руси-України до Архангельська І Павла Чубинського. Припинилося видання українського літературного та науково-популярного журналу "Основа".
- 1863 р. Циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва про заборону видавати підручники, літературу для народного читання та книжки релігійного змісту українською мовою.
- 1863 р. Заборонено ввіз і поширення в імперії львівської газети "Мета"
- 1864 р. - Статут про початкову школу: навчання має проводитись лише московським наріччям.
- 1869, 1886 pp. Укази про доплату російським чиновникам за русифікацію України "в десяти Юго-Западных губерниях лицам русского происхождения, исключая, однако, местных уроженцев, производятся прибавки к содержанию...".
- 1870 p. - Вказівка міністра освіти Московії Д.Толстого про те, що "кінцевою метою освіти всіх інородців, що проживають в межах нашої вітчизни, має бути змосковщення". Отже українців відносили до "інородців".
- 1874 р. - Москалі видали новий статут про початкові народні школи, у якому відтверджено, що навчання має проводитись лише московським наріччям.
- 1876 р. Таємний (Емський) указ Олександра II про заборону ввезення до імперії будь-яких книжок і брошур "малоросійським наріччям", заборону друкування оригінальних творів художньої літератури, в яких "не допускати жодних відхилень від загальновизнаного російського правопису". Заборонялися також сценічні вистави, спів, читання та друкування текстів до неї українською мовою.
- 1876 р. -Указ про зобов‘язання "прийняти як загальне правило", щоб в Руси-Україні призначати вчителів-московитів, а українців посилати до Петербурзької, Казанської і Оренбурзької округ. Це "загальне правило" діяло і за правління комуністів до проголошення Україною незалежности в 1991 р. Як наслідок, за 100 років з Руси-України у такий спосіб було виселено кілька мільйонів української інтелігенції, а в Україну направлено стільки ж москвинів.
- 1881 р. Заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
- 1881 р. Закон про дозвіл на друк словників українською мовою, але російським прописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.
- 1895 p. - Заборона видавати українські книги для дітей,"... хотя бы по существу содержания и представлялись благонамеренными". Збірку дитячих оповідань цензор заборонив з допискою: "Написано очевидно для детей, но они должны учиться по-русски. - Воспретить". На українській граматиці, написаній московською мовою, цензор написав: "Наивно было бы надеяться на дозволение печатать грамматику того языка, который не должен существовать". (В.Лизанчук, стор.105)
- 1896 р. - Б.Грінченко в одному із часописів писав: "Величезна більшість учителів соромить дітей їх українською мовою говорити. Українські національні згадки, українську історію викинено з читанок шкільних... А замість історії вкраїнської скрізь історія московська викладається так, мов би вона нашому чоловікові рідна. Та ще й яка історія! Що стукнеш, то скрізь хвали та гімни земним божкам: Павлови, Миколі, Катерині, Петрові; хвали Суворовим, Корниловим, Скобелєвим і всій російській солдатчині! Тут усякі "подвиги" рабської вірности". (В.Лизанчук, стор.107).
- 1887 р. Рукопис граматики української мови цензор повернув не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.
- 1888 р. Указ Олександра III "Про заборону вживання в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами".
- 1889 р. У Києві, на археологічному з‘їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
- 1892 р. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
- 1894 р. Заборона ввозу українських книг з-за кордону.
- 1899, 1903 pp. Заборона користуватися українською мовою для проголошення наукових доповідей та промов на археологічному з‘їзді у Києві та на відкритті пам‘ятника Котляревському у Полтаві.
- 1900 p. і наступні роки - Цензурою виключаються такі слова як "козак", "москаль", "Україна", "український", "Січ", "Запоріжжя" та інші, які мають український національно-символічний зміст.
- 1905 р. Кабінет міністрів Росії відкинув прохання Київського та Харківського університетів про відміну заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
- 1905-1912 pp. - Міністерство освіти Московії закрило 12 українських приватних гімназій, звільнило 32 директорів та 972 учителів, 822 учителів "перевело" до інших шкіл за намагання вводити у викладання українознавчу тематику.
- 1905 p. - Ректор Київського університету відмовив 1400 студентам відкрити 4 кафедри українознавства з українською мовою викладання, заявивши, що університет - це "загальнодержавна інституція", і в його стінах не може бути жодної мови, крім московської.
- 1906 і 1907 роки Закриття "Просвіт" в Одесі та Миколаєві.
- 1908 p. Указ Сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
- 1910 р. -Уряд П.Столипіна виданим циркуляром зарахував українців до "іновєрцев" і заборонив будь-які українські організації.
- 1910, 1911, 1914 pp. - Закриття колоніальною владою "Просвіти" у Києві, Чернігові, Катеринославі (нині Дніпропетровськ).
- 1914 р. -Указ московського царя Ніколая II про заборону української преси.
- 1914 p. - Заборона москвинською владою святкування на окупованій Московією частині Руси-України 100-річчя від дня народження Т.Шевченка.
- 1914 p. -Захопивши Галичину, москвинська військова адміністрація, за прикладом давно окупованої москалями Східної України, негайно спалила бібліотеку Наукового товариства ім.Т.Шевченка, заборонила в Галичині й на Буковині всю українську пресу, навчальні заклади, громадські організації, але не чіпали німецьких (з німцями воювали!), польських та єврейських установ. "... Український рух є для Московії більш небезпечним, ніж усі інші національні рухи, взяті разом (газета "Киевлянинъ", 1914р.). Новопоставлений губернатор Галичини в окупаційній промові відверто заявив про наміри москалів: "Я буду тут запроваджувати московську мову, закон та порядки". В один день москалі перевели українські школи на московську мову, звільнили тих вчителів, які не могли або не хотіли нею викладати; вислали у московщину сто тисяч українців, головним чином вчителів, священників, вчених, активістів "Просвіти", Пласту та інших українських організацій. Багато українців загинуло по дорозі до Сибіру від голоду, холоду та хвороб.
- 1914 р. - ЗАМЕТКА о докладе полтавского губернатора фон Богговута Министру внутренних дел о мерах против украинского народа 1914 р.:
• 1. Привлекать на должности учителей по возможности только великороссов.
• 2. На должности инспекторов и директоров народных училищ назначать исключительно велкороссов.
• 3. Всякого учителя, проявляющего склонность к украинскому, немедленно устранять.
• 4. Составить правдивую историю молорусского народа, в которой разъяснить, что "Украина" — это "окраина" государства в былые времена.
• 5. Установить обязательные экскурсии учащихся всех учебных заведений в Москву, Нижний Новгород и другие исторические местности, но не в Киев.
• 6. Совершенно не допускать общеобразовательных курсов для учащихся.
• 7. Обратить особое внимание на сельское духовенство и его политические убеждения. Благочинных назначать с особым разбором. Во главе епархий ставить архиреев исключительно великороссов, притом твердых и энергичных. Оказать самое крутое давление на тех из священников, которые заражены украинофильством. Епархиальных наблюдателей за школами назначать исключительно из великороссов.
• 8. Обратить особое внимание на семинарии и ставить во главе их ректорами исключительно великороссов, удаляя других. Учебный персонал должен быть исключительно из великороссов. За семинарии нужно взяться и искоренить гнездящийся в них дух украинства.
• 9. Необходимо субсидировать некоторые газеты в Киеве, Харькове, Полтаве, Екатеринославе и т.д. с целью борьбы против украинцев. В газетах доказывать тождество великороссов с украинцами и объяснить, что малорусский язык образовался путем полонизации в прежние времена русского языка. Разъяснить, что "украина" — означает окраину Польши и России и что никогда украинского народа не было. Доказывать необходимость великорусского языка как общегосударственного и литературного, и что малорусский, как простонародный, не имеет ни литературы, ни будущности.
• 10. Всеми способами искоренять употребления названия "украина", "украинский".
• 11. Вообще не допускать на разные должности людей, которые когда-либо хотя бы в отдаленном прошлом имели соприкосновение с украинским элементом.(Праці Українського Наукового Інституту. - Варшава, 1932.)
Сволота кацапська
LIZARD
Начальник модераторов
Номер: 11
З: РОССИЯ, Москва
Зареєстрований: 29 листопада 2006 р.
Повідомлень: 5792
Попереджень: 4
Нагороди:
Какое горе.... ОЧЕРЕДНАЯ ПОРЦИЯ СВИДОМОЙ БРЕХНИ !!!
Ну хоть бы взять этот БРЕД:
Цитата:
- 1863 р. Циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва про заборону видавати підручники, літературу для народного читання та книжки релігійного змісту українською мовою.
Какая "заборона"? "Заборона" чего? Пробуем разобраться...
1) национально озабоченная братва постоянно талдычит только одно: "... никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может...". НО... поскольку кроме этих вырванных из контекста слов свидомые ничего не приводят, привожу текст Валуевского циркуляра ПОЛНОСТЬЮ.
Цитата:
Отношение министра внутренних дел к министру народного просвещения от 18 июля, сделанное по Высочайшему повелению.
Давно уже идут споры в нашей печати о возможности существования самостоятельной малороссийской литературы. Поводом к этим спорам служили произведения некоторых писателей, отличавшихся более или менее замечательным талантом или своею оригинальностью. В последнее время вопрос о малороссийской литературе получил иной характер, вследствие обстоятельств чисто политических, не имеющих никакого отношения к интересам собственно литературным. Прежние произведения на малороссийском языке имели в виду лишь образованные классы Южной России, ныне же приверженцы малороссийской народности обратили свои виды на массу непросвещенную, и те из них, которые стремятся к осуществлению своих политических замыслов, принялись, под предлогом распространения грамотности и просвещения, за издание книг для первоначального чтения, букварей, грамматик, географий и т.п. В числе подобных деятелей находилось множество лиц, о преступных действиях которых производилось следственное дело в особой комиссии.
В С.-Петербурге даже собираются пожертвования для издания дешевых книг на южно-русском наречии. Многие из этих книг поступили уже на рассмотрение в С.-Петербургский цензурный комитет. Не малое число таких же книг представляется и в киевский цензурный комитет. Сей последний в особенности затрудняется пропуском упомянутых изданий, имея в виду следующие обстоятельства: обучение во всех без изъятия училищах производится на общерусском языке и употребление в училищах малороссийского языка нигде не допущено; самый вопрос о пользе и возможности употребления в школах этого наречия не только не решен, но даже возбуждение этого вопроса принято большинством малороссиян с негодованием, часто высказывающимся в печати. Они весьма основательно доказывают, что никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может, и что наречие их, употребляемое простонародием, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши; что общерусский язык так же понятен для малороссов как и для великороссиян, и даже гораздо понятнее, чем теперь сочиняемый для них некоторыми малороссами и в особенности поляками, так называемый, украинский язык. Лиц того кружка, который усиливается доказать противное, большинство самих малороссов упрекает в сепаратистских замыслах, враждебных к России и гибельных для Малороссии. Явление это тем более прискорбно и заслуживает внимания, что оно совпадает с политическими замыслами поляков, и едва ли не им обязано своим происхождением, судя по рукописям, поступившим в цензуру, и по тому, что большая часть малороссийских сочинений действительно поступает от поляков. Наконец, и киевский генерал-губернатор находит опасным и вредным выпуск в свет рассматриваемого ныне духовною цензурою перевода на малороссийский язык Нового Завета.
Принимая во внимание, с одной стороны, настоящее тревожное положение общества, волнуемого политическими событиями, а с другой стороны имея в виду, что вопрос об обучении грамотности на местных наречиях не получил еще окончательного разрешения в законодательном порядке, министр внутренних дел признал необходимым, впредь до соглашения с министром народного просвещения, обер-прокурором св.синода и шефом жандармов относительно печатания книг на малороссийском языке, сделать по цензурному ведомству распоряжение, чтобы к печати дозволялись только такие произведения на этом языке, которые принадлежат к области изящной литературы;пропуском же книг на малороссийском языке как духовного содержания, так учебных и вообще назначаемых для первоначального чтения народа, приостановиться. О распоряжении этом было повергаемо на Высочайшее Государя Императора воззрение и Его Величеству благоугодно было удостоить оное монаршего одобрения
.
Таким образом, после ознакомления с полным текстом циркуляра, становится ясно:
1. Запрет относился к выпуску религиозной, научно-популярной литературы и учебников, но не распространялся на художественную литературу (к стати... сами свидомые этот факт НЕ ОТРИЦАЮТ).
2. Заявления о "запрете языка", "полном запрете украинского слова", которыми швыряются на право и на лево свидомые - БРЕХНЯ, которая рассчитанную на самого малообразованного читателя.
3. Распоряжение о цензурных ограничениях было вызвано конкретными причинами, - восстанием поляков и использованием украинофильства в польских политических целях.
4. Невооружённым взглядо видно, что свидомые, как всегда, совершают элементарный подлог. Они выдают слова министра Валуева за его личное мнение. А в действительности... Валуев только констатировал, общеизвестную точку зрения малороссов.
Могу привести ряд конкретных примеров, из которых явно видно, что НИКАКОГО ЗАПРЕТА ЯЗЫКУ НЕ БЫЛО.
Вывод:свидомые опять НАГЛАЯ ЛГУТ. Ну не шакалы?
-----
Повідомлення редагувалося 1 разів. Останнє редагування: LIZARD (16 березня 2010 р., 11:12:30)
Отличительные черты настоящего свидомого:
"Доказательство недоказуемого, опровержение очевидного и доказанного".
chuvak
Постоялець
Номер: 736
З: Україна, село
Зареєстрований: 6 січня 2009 р.
Повідомлень: 361
Попереджень: 0
Не маючи "учєбніков", не маючи освіти, не маючи релігійної книги, ХТО ЗМОЖЕ ЧИТАТИ ХУДОЖНЮ ЛІТЕРАТУРУ?
А просто надо:
1) почитать Нечуя Левицкого, его "Кривое зеркало... " и попытаться разобраться.
2) ещё раз, только ВНИМАТЕЛЬНО, прочитать Валуевский циркуляр.
И потом... так а попытки "пэрэкласты" Библию на "мову" предпринемались. Как без этого? Свидомые работали усердно по всем фронтам!!! Перевод получился вот такой... к примеру, фраза "Да уповает Израиль на Господа" превратилась у Кулиша в "Хай дуфае Сруль на Пана". Мало того ... перевод НАПЕЧАТАЛИ и выпустили в свет!!! Только ПОЗОР получился и сама свидомая братия позднее, признала тот "пэрэклад" ну... мягко говоря, ... не совсем удачным. А подробней про "пэрэклады" можна почитать Ульянова Н.И. "Происхождение украинского сепаратизма". М.,1996 года.
Отличительные черты настоящего свидомого:
"Доказательство недоказуемого, опровержение очевидного и доказанного".
chuvak
Постоялець
Номер: 736
З: Україна, село
Зареєстрований: 6 січня 2009 р.
Повідомлень: 361
Попереджень: 0
Перегляд теми: 'ЧИЯ МОВА ВТОРИННА І ПАРОДІЙНА (Правда про мову і язик)'
OLEX
З Новим Роком!
, про "вєлікого Леніна", котрий "на ньом газгава-гівал". Ну і нехай собі тішаться московити тією "величчю", як дурень цвяшком. Нам, українцям, у своїй незалежній державі що до того?
