Засновником Росії був… Китай!

Російський історик Ключевській небезпідставно вважав Андрія Боголюбського, князя Суздаля або Залісся, як називалася в ХІІ столітті сучасна Центральна Росія, першим власне російським князем. „З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену”, – писав російський історик Ключевський. Нещодавно від дня „виходу великороса на арену” минуло 850 років – 1156 року Андрій Боголюбський стає князем Залісся – Володимиро-Суздальського князівства.

З ХІІ століття нащадки старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого (1125-1132 рр.) княжили переважно в Україні, та все ще періодично залежних від Києва Смоленську та Новгороді, а нащадки молодшого сина – Юрія Довгорукого – дедалі більш автономно керували в Заліссі (сучасній Московській та навколишніх областях Росії).

Чому ж така велика увага цьому князеві? Річ у тім, що до нього всі князі династії Рюриковичів традиційно вважали, що їхня Батьківщина ("отчина" – це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.

Всі князі династії зобов‘язані були берегти цю землю, посилаючи дружини воювати на користь Києва навіть з тих земель, де степовиків ніколи й не бачили.

Літопис повідомляє зворушливу історію, коли князь Ростислав, онук Володимира Мономаха, який все життя княжив у далекому Смоленську, відчувши, що вмирає, сказав: "Не можу я тут лягти. Повезіть мене до Києва. Якщо мене Бог візьме в дорозі, то покладете мене, за отчим благословінням, у Церкві святого Феодора (у Києві). Якщо ж Бог відпустить недугу сю, то пострижуся в Печерському монастирі".

Коли іншого князя – сина Володимира Мономаха, прагнули вигнати з Русі і відправити до Курська, він сказав: "Я волю на своїй отчині смерть прийняти. Краще мені смерть з дружиною на своїй отчині і дідізні узяти, ніж Курське княжіння".

Саме Андрій Боголюбський, засновник села Боголюбово під Суздалем, та його нащадки, переступили цю традицію, якій всі князі династії Рюриковичів були вірні три століття – вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.

Батько Андрія Боголюбського, Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Однак Юрій Довгорукий був князем-невдахою – його тричі виганяв з Києва молодший від нього Ізяслав Мстиславич.

Син Юрія Довгорукого Андрій уже не хотів жити на Русі. „Пішли додому затепло, на Русі нам місця нема”, - казав він батькові, який, попри все, тримався мрії про Київ. Андрій Боголюбський, вихований усе життя в Суздалі, вже не вважав Русь своєю Батьківщиною. Тим більше, що він був сином половчанки, дочки хана Аєпи. Зовнішність суздальського князя, відтворена радянським ученим Герасимовим по його останках, досить характерна для походження князя. А на той час більших ворогів, ніж половці, у Києва і Русі не було.



Сам Андрій Боголюбській в боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів половців – основного ворога Русі.

Водночас, головною причиною опозиційності Суздальського Залісся проти Русі були не родинні зв‘язки князів з половцями, а природні геополітичні інтереси нового народу, який народився в Заліссі від сплаву фіно-угорських племен, під впливом церковнославянського мови та первинної київської адміністрації. До речі, назва Суздаль, як і більшість власних назв Центральної Росії, має фіно-угорське походження.

Кияни у відповідь теж не взлюбили Андрія Боголюбського. Через це, після того, як після смерті Ізяслава Мстиславича на княжіння у Київ таки потрапив Юрій Довгорукий, Андрій постійно сидів у фортеці Китай-город, що була на місці сьогоднішньої Китаєвої пустині, сьогодні – в межах міста.

Через те, що він жив у фортеці Китай-город та майже не виходив із неї, кияни й брати-князі прозвали його „Китаєм”.

Річ у тім, що слово „кита” староукраїнською мовою означає плетіння (звідси, наприклад, слово „китиця”).

Усі містечка-фортеці на Київських горах віддавна мали штучні укріплення, зроблені з переплетених дерев‘яних каркасів, заповнених землею. Залишки такої стіни від VI-VII століття вчені знайшли на Старокиївській горі, біля сучасного Історичного музею. Поверху такі стіни мали критий хід – заборола з бійницями. Ззовні стіна обмазувалася глиною (аби уникнути підпалу), та фарбувалася вапном (українські хати мали приблизно таку ж конструкцією стін). Вся фортеця виглядала білокам‘яною, сяяла на сонці і гарно увінчувала пагорби. За бойовими якостями така стіна не поступалася кам‘яній – каміння з пороків – камнеметів просто в‘язли в ній, тоді як кам‘яну стіну вони розбивали. Основним недоліком таких фортець була недовговічність таких стін, їх часто треба було лагодити.

Під час мандрівок у Монголію наші князі побачили велику китайську стіну, і назвали всю тамтешню країну звичною назвою – Китай.

В Україні „білокам‘яні” фортеці увінчували київські гори: Боричів, Старокиївську, Дитинку, Хоривицю, Щекавицю, а також Білгород (нині село Білгорода на околиці Києва), Вишгород, Родень, Витичів, Переяслав, та чимало інших українських міст – в тому числі й Китай-город, у якому закрився Андрій Боголюбський під час князювання в Києві його батька. Після смерті Юрія Довгорукого протистояння між киянами та суздальцями-„залішанами” тільки загострилося. Як пише літопис, суздальців було вибито в Києві та по всіх містах Русі.

У 1169 році князь Китай захопив Київ, відбивши його у Великого Київського князя Мстислава Ізяславича, сина головного ворога Юрія Довгорукого. Перед тим Андрій Боголюбський утік з Русі до Суздаль, викравши ікону Вишгородськой Богоматері, яка тепер в Росії називається Володимирською.

Захопивши Київ, суздальській князь влаштував небувалий розгром. Літопис пише: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в‘язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали ... Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтішима, і сльози бесперестанні. Це ж все зроблено за гріхи наші".

Літописець називає військо Андія Боголюбського „поганими”. Так у літописах називаються виключно іноземці, та й то язичники.

Після такого тріумфу князь Китай розперезався. Він навіть почав наказувати князям київської династії. Правда, отримав відкоша.

Андрій Боголюбській сказав Роману (сину саме того Ростислава, який їхав умирати до Києва): "Не ходиш ти в моїй волі з братами своїми, так піди ти з Києва, а Давид — з Вишгорода, а Мстислав — з Білгорода. А ось вам Смоленськ, їм і поділіться".

Очолив опір Мстислав. Як пише літопис, "Мстислав від юності звик не боятися нікого, а тільки Бога одного берегтися. І повелів він, Андрєєвого посла узявши, постригти [йому] перед собою голову і бороду, сказавши йому: "Іди ж до князя свого і скажи йому: "Коли ти з такими словами прислав не яко до князя, а як до підручної і простої людини, то що ти задумав, то і роби. Хай Бог розсудить". Андрій зібрав воїв своїх — ростовців, суздальців, володимирців, переяславців, білозерців, муромців, і новгородців, і рязанців, - і, порахувавши їх, знайшов, що їх п‘ятдесят тисяч. І послав він, сказавши їм: "А Мстислава, схопивши, не учиніть же йому нічого, а приведіть його до мене".

Як пише літопис, під Вишгородом "Мстислав ударився з полками їх, і потоптали вони середній полк, а інші супротивники, побачивши [це], оточили його, тому що Мстислав в‘їхав в них з невеликим військом. І тоді змішалися обидва, і велике було сум‘яття, і стогін, і крик сильний, і голоси невідомі, і видно було тут, як ламалися списи, і [чутний] був дзвін зброї, від великого пилу не впізнати [було] ні кінного, ні пішого".



Киянам допоміг луцкий князь Ярослав Ізяславіч, точніше слух про нього: "І прийшли в замішання війська їх, і, не дождавши світанку, в сум‘ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав з міста з дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер з дружиною своєю і немало мужності показав з мужами своїми".

Цей розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року.

Як пише вітчизняний літопис, "так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої. Сим так і збулося слово апостола Петра, який сказав: "Той, хто підноситься – змириться, а хто упокорюється — піднесеться".

У Заліссі, як це часто траплялося і в майбутньому, зовнішня поразка створила внутрішні проблеми для влади. Народ не пробачив їй провал у підкоренні інших земель. Незабаром після вишгородського поразки, 28 червня 1174 року Андрій Боголюбській був убитий змовниками, і тіло князя лежало на вулиці, поки народ грабував хороми. Примітно, що дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний киянин Кузьмище Киянин. Так завершився життєвий шлях князя Китая – засновника Росії.

http://www.ntv.ru/novosti/531816/
http://www.rbcdaily.ru/politics/562949986362843

Информацию о том, что Роман Абрамович побывал на допросе в ФБР, подтвердил адвокат Александр Добровинский. Американские следователи решили расспросить миллиардера о спорте и коррупции.

Цитата:

Роман Абрамович был допрошен агентами ФБР из-за подозрений о том, что Россия якобы не совсем честно получила право на проведение чемпионата мира по футболу 2018 года. Американцы подозревают, что в выборе страны для проведения ЧМ не обошлось без коррупции. Об причинах допроса миллиардера рассказал агентству «Интерфакс» адвокат Александр Добровинский. Откуда у него такая информация, юрист пояснить отказался, заявив лишь, что ее источник «абсолютно надежен». Александр Добровинский: «Абрамовича вызвали на допрос в ФБР, так как американцев заинтересовало, каким образом Россия получила право на проведение чемпионата мира по футболу 2018 года… ФБР подозревает коррупционную составляющую в выборе России на право проведения чемпионата».

Украина vs Россия: «война» на море


Планы России относительно экспансии на украинский рынок тают. Видимо, причиной тому является некое торможение Киевом интеграции в Таможенный союз, а следом и в Евразийское сообщество, которое упорно пытаеся выстроить Владимир Путин. Чего только стоили заявления Москвы после подписания Харьковского соглашения по поводу объединения российского и украинского авипромов, судостроительных предприятий. Как раз о последнем и пойдет речь. Судя по всему происходящему, власти двух стран забыли об экономической целесообразности и руководтсвуются исключительно интересами геополитиками.

"Назло кондуктору"…

В российском издании «Известия» за 2 апреля была опубликована статья «Путин запретил ремонтировать российские боевые корабли за границей». Суть «произведения» сводилась к следующему - президент России отклонил предложение министра обороны РФ Сергея Шойгу обслуживать корабли ВМФ за пределами страны. Причем все описанное приводилось со ссылкой на источник, что вызывает догадку – совершенно провластное издание бросает в массы еще один повод подумать над отношениями Украины и России, ведь именно наши судостроительные заводы являются главным фигурантом истории.

Как пишут «Известия», «президент категорически отверг предложение Шойгу и поручил организовать работу по ремонту кораблей на российских верфях. Сейчас этим занимается вице-премьер по ОПК Дмитрий Рогозин».

«По данным Шойгу, сейчас 80% из более 1 тыс. российских боевых и вспомогательных судов выработали ресурс и эксплуатируются за пределами межремонтных сроков. При этом по Госпрограмме вооружений до 2020 года запланирован ремонт всего 65 боевых кораблей, 12 специальных и 62 вспомогательных судов. Одновременно с этим взамен устаревших посудин планируется построить 113 боевых кораблей, восемь - специальных и 65 судов обеспечения.

В то же время, по оценкам военных, российские верфи не способны обеспечить ремонт и обслуживание всех кораблей. Так, по данным Минобороны, в 2012 году Объединенная судостроительная корпорация, которая объединяет практически все российские судоремонтные и судостроительные заводы, не завершила ремонт шести и сервисное обслуживание на 157 кораблях и судах ВМФ России», - пишут «Известия».

Казалось бы, нет ничего удивительного, что государство не допускает к своей оборонке, коей является военный флот, чужих. Как не преподносили власти сотрудничество России и Украины в «товарищеских» картинках, но совершенно ясно в свете последних заявлений, что мы – не дружественные державы. Каждая нацелена исключительно на собственные интересы, а значит – стоит крепко задуматься прежде, чем играть в «полюбовные» отношения. Причем Украине нужно поразмышлять особенно, так как у РФ для принятия решения более сильная основа – капитал. Несмотря на это, России нечем перевооружать Черноморский флот. История давняя, но стоит напомнить.

Согласно Харьковским соглашениям, подписанным в апреле 2010 года президентами Украины и России Виктором Януковичем и Дмитрием Медведевым, срок пребывания Черноморского флота РФ в Севастополе продлен с 2017 года до 2042 года. То есть, «оккупация» затягивается. И как бы не «диагностировали» данное соглашение эксперты, этот формальный «прогресс» выгоден двум сторонам. Кремлю важна дислокация флота, а Банковая за счет этого может возродить свое судостроение, которое, в принципе, давно умерло. Остается только понять логику «высоких отношений» двух государств, особенно с учетом решения Путина.

К примеру, в октябре 2012 года председатель Комитета Госдумы по обороне Владимир Комоедов (командовал Черноморским флотом ВМФ России в 1998—2002 годах) заявил, что «с перевооружением Черноморского флота идет задержка, наверное, общая – потому что нечем перевооружать».

Он скептически отозвался о заявленных планах поступления на ЧФ подводных лодок, заложенных на верфях Санкт-Петербурга. «Заложить-то заложили. А она готова? И даже если бы она была готова, то там еще будут проблемы. Какие? Есть закон по ЧФ, который предусматривает не больше 100 кораблей и 25 тысяч человек», - сказал он, подчеркнув, что «надо договариваться с Украиной, а дополнительных договоров – их вроде 18, не сделали и не довели до ума».

Тут стоит отметить, что для перевооружения российского флота Украина требует заключения дополнительного соглашения, что делается согласно мировой практике.

По славам Комоедова, последнее перевооружение, которое происходило на ЧФ РФ, было при его командовании: «тогда мы перевели с Балтийского флота «Самум» (ракетный корабль на воздушной подушке проекта 1239) и завели 24 штурмовика Су-24. Все – и больше ничего».

Действительно, переговоры на судостроительную тему продолжаются не одно десятилетие. 24 ноября 2011 года посол по особым поручениям МИД Украины, заместитель главы украинской части подкомиссии по вопросам функционирования ЧФ РФ и его пребывания на территории Украины Межгосударственной украинско-российской комиссии Виктор Семенов сообщил, что подготовка соглашения по модернизации вооружений Черноморского флота РФ находится на стадии завершения. В частности, он напомнил, что соглашения по флоту, подписанные в 1997 году, а именно - соглашение между Россией и Украиной о параметрах раздела Черноморского флота, только зафиксировали основные рамки его раздела, конкретизировав перечень военных кораблей, судов и самолетов, которые находятся в составе ЧФ РФ на территории Украины.

Но эти соглашения не предусматривают механизм замены (ротации) вооружений Черноморского флота, базирующегося на украинской территории. Решение данного вопроса возможно только правовым путем - через подготовку двустороннего межгосударственного соглашения.

Посол отметил, что еще в 2000 году президенты Украины и России поручили подготовить соглашение о создании механизма замены вооружений ЧФ РФ. Тогда же украинская сторона предложила свой вариант, из определяющих принципов которого можно было выделить две позиции: разрешительный характер замены со стороны Украины и принцип замены «тип на тип» и «класс на класс». В то же время, по словам посла, с этим не согласилась российская сторона. И в таком состоянии вопрос пребывает и сегодня.

Между тем, учитывая харьковскую пролонгацию соглашений по флоту, подписанных в 1997 году, а также не только физический, но и моральный износ основных видов вооружения ЧФ, украинская сторона готова была рассмотреть предложения России. 18 июня 2011 года в то время президент российской «Объединенной судостроительной корпорации» Роман Троценко сообщил, что планируется ввести в состав ЧФ РФ до 2020 года около 20 кораблей. А «старые» требуют модернизации.

Соглашения соглашениями, но есть и заявление предприятий украинского оборонно-промышленного комплекса - они готовы приобщиться к утилизации боеприпасов и ремонту кораблей и судов Черноморского флота Российской Федерации. Причем не секрет, что общая ситуация на предприятиях ОПК, несмотря на ряд предпринятых Президентом и правительством мер, остается критической из-за их убыточности.

В Министерстве обороны Украины прогнозировали, что соглашение с Российской Федерацией о модернизации Черноморского флота РФ будет подписано до конца 2012 года. Причем планировалось, что большая часть работ будет производиться украинскими предприятиями. С этим был согласен и командующий ЧФ РФ контр-адмирал Александр Федотенков. На деле, все вышло иначе...

Кто кому "доктор"

Как известно, украинский и российский оборонно-промышленные комплексы объединяет общее прошлое - ВПК СССР. По сегодняшний день у них масса точек соприкосновения. Это - силовые установки для военных кораблей производства «Зоря-Машпроект», а николаевскими газотурбинными двигателями оснащено большинство кораблей российских ВМС, к тому же они устанавливаются и на военные корабли, которые россияне строят по заказу Китая, Индии и других стран. До сих пор разговоры о создании собственного двигателестроительного предприятия в Росси остаются разговорами. Естественно, что наши предприятия заинтересованы в российских заказах, но они – не панацея. Так, в ближайшие 10 лет николаевское предприятие сможет поставить в Индию 40 газовых турбин для фрегатов, построенных по заказу Индии на российских верфях. Хоть мы и выступаем в данном случае в качестве субподрядчика российских судостроителей, но в дальнейшем индийские ВМС будут обслуживать свои двигатели именно у нас. Поставляет “Зоря-Машпроект” свою продукцию и напрямую, без посредничества российских партнеров, например, в Китай (двигатель ДУ-80, предназначенный для газоперекачивающего агрегата). Есть заказы и от Ирана.

В целом, «Зоря-Машпроект» вполне жизнеспособное предприятие, хотя и испытывающее определенные трудности, чего не скажешь о ФСК «Море». У феодосийских судостроителей проблемы очень серьезные. Не вдаваясь в нюансы, отметим, что банкротство ФСК «Море» во многом похоже на сотни и тысячи подобных историй, когда кредиторы в тесной кооперации с государственным менеджментом предприятия банкротят его для того, чтобы затем купить за бесценок.

Таким образом, разбирательства с Таможенным союзом навредят и Украине, и России. А если бы президенты отбросили в сторону политические вопросы, то экономика двух стран только бы выиграла - совершенно очевидные вещи.

Еще один пример «дружбы народов» - в конце 1980-х санкт-петербургским конструкторским бюро «Алмаз» был создан самый крупный в мире десантный корабль на воздушной подушке «Зубр», который по своим техническим характеристикам до сих пор остается уникальным. Ничего подобного не смогли построить даже в США. В 2000 году в Афинах был подписан контракт с Россией и Украиной на поставку 4-х «Зубров» (по 2 корабля с каждой стороны). Около 40% комплектующих для «Зубров» производились украинскими предприятиями, в том числе двигатели, остальные 60% (почти все вооружение) поставляли россияне. Основным исполнителем заказа с украинской стороны выступал завод «Море». В ходе выполнения контракта россияне откровенно «тянули одеяло на себя», что выражалось в задержке поставок комплектующих на украинские предприятия. В результате, греки так и не приняли один из 2-х украинских «Зубров», тогда как у россиян взяли не только оба заказанных корабля, но заказали и еще один, вместо украинского.

Остается добавить только одно – сообщение, которое появилось в мае 2012 года: Черноморский флот Российской Федерации не вошел в перечень приоритетов развития Военно-морских сил России.

Согласно указу президента России Владимира Путина, правительству РФ поручено обеспечить развитие ВМФ прежде всего в Арктической зоне Российской Федерации и на Дальнем Востоке, в целях защиты стратегических интересов страны.

Путин распорядился в приоритетном порядке развивать силы ядерного сдерживания, средства воздушно-космической обороны, систем связи, разведки и управления, радиоэлектронной борьбы, комплексов беспилотных летательных аппаратов, роботизированных ударных комплексов, современной транспортной авиации, высокоточного оружия и средств борьбы с ним, системы индивидуальной защиты военнослужащих.

То есть, украинской власти не мешало бы задуматься, как в данной ситуации спасти свои предприятия, потенциал у которых есть, но только не хватает поддержки на государственном уровне. Конечно, во время жесткой экономии не до оборонных заводов. Странно только одно – тяжелые часы для Отечества длятся более двух десятилетий. Когда же грянет прогресс?..

А что касается отношений с Россией, то стоит напомнить ситуацию в декабре 2012 года, когда в Севастополе около 20 активистов общественных организаций «Союз рабочих Севастополя» и «Красная гвардия Спартака» пикетировали здание штаба ЧФ РФ с требованием к Министерству обороны России выплатить ПАО «Севморзавод» 4,1 млн рублей задолженности за отремонтированный большой противолодочный корабль «Очаков».

«Наличие данного долга ведет к дальнейшему уничтожению Севастопольского морского завода имени Серго Орджоникидзе. Многие севастопольцы лишены рабочих мест на производстве, являющемся гордостью нашего города-героя», - говорится в письме министру обороны РФ С.Шойгу. Авторы письма посетовали на то, что российский ВМФ начиная с 2009 года ремонтирует свои корабли за границей, одновременно уже несколько лет не производится расчет за ремонт «Очакова».

Директор аналитического центра «НОМОС» Сергей Кулик считает, что решение президента России выглядит, скорее, как месть Украине за ее несговорчивость по ряду вопросов двухстороннего сотрудничества.

«В феврале-марте на двухстороннем уровне и в прессе было немало сделано заявлений о том, что Россия после длительного перерыва вот-вот возобновит ремонт своих боевых кораблей на украинских судоремонтных и судостроительных предприятиях, прежде всего, на заводах Севастополя и Николаева, так как это выгодно и России, и Украине. И вот сегодняшняя новость «о запрете на иностранный военный судоремонт» прозвучала этаким диссонансом на фоне имевшей место эйфории в данном вопросе. И хотя Украина при этом не упоминается, думаю, такое решение, в первую очередь, связано как раз с ее ожиданиями в отношении российского военного судоремонта», - сказал Кулик.

По его мнению, «очевидно, повлияло и то, что Украина, как известно, не спешит принимать решение о «безусловном» вступлении в Таможенный союз. Кроме того, на решение российского президента могло повлиять решение украинского руководства о диверсификации газовых поставок, а также подписание известного соглашения с компанией Shell о разведке и разработке сланцевого газа». И все это вместе взятое, как считает эксперт, «и могло привести к столь резкому поступку Путина, являющемуся, по сути, еще одной формой давления на Украину».

Эксперт считает, что «путинское решение» несет двоякий смысл для Севастополя. «С одной стороны, - это неоправданные большие ожидания судоремонтников, которые надеялись поправить свое финансовое положение, в том числе за счет российских заказов. А с другой - давление на Украину, «побудить» или «принудить» судоремонтников к мысли о необходимости Таможенного союза как единственно возможном спасении судостроительного комплекса», - подчеркнул Кулик.

Вот вам и «дружба», исключающая экономическую логику. Может, пора научиться пенять только на себя…

Нана Черная (УНИАН) 03.04.2013 08:45


-----

Добавлено 3 апреля 2013 г., 16:14:42:


Натрапив на ще одну статтю, де підтверджується вже відомий факт, що русскій мат не є чимось привнесеним у "вєлікій і могучій" із тюркських мов, а є витвором суто русского йазика!

Ось посилання: http://lenta.ru/articles/2013/04/02/mat/
Запретная филология. «Лента.ру» разобралась в происхождении русского мата
14:29, 2 апреля 2013

Стаття дуже цікава, можна було б тут навести всю, але вона про мат, відповідно, там багато так званих "матєрних" слів, хоча сам автор задає питання - так що ж насправді є матерним словом?
Відповідно, якби тут навести цю статтю, так адмін мене забанить за велику кількість мату!

Відомий ще з шкільних років міф, який агресивно насаджувався російськими культурологами - до нашестя монголо-татар на Русі не матюхались!

Насправді цей факт, спотворений до навпаки - так звані матерні слова частково є суто русскімі, а частково збирались до російської мови з різних мов! Так наприклад слово бл*дь є не просто народним, а навіть церковно-слов’янським!

-----

Добавлено 3 апреля 2013 г., 16:39:53:


Сучасна Росія настільки збідніла, що економить навіть на камуфляжному розфарбуванні військової техніки!

http://lenta.ru/news/2013/04/03/tanks/
Минобороны выкрасит танки в сплошной цвет
08:58, 3 апреля 2013

Минобороны выкрасит танки в сплошной цвет

Министр обороны России Сергей Шойгу утвердил временный регламент окраски вооружения и военной техники, пишет газета «Известия» со ссылкой на источник в военном ведомстве. Согласно новой системе, на технику не будет наносится камуфляж; ее планируется окрашивать в сплошные цвета, которые будут выбираться в зависимости от места приписки: темно-зеленые, светло-зеленые или хаки. В настоящее время для окраски техники используются десять основных цветов.

Как ожидается, проекты раскраски для каждого типа боевых машин будут подготовлены до конца лета 2013 года. Другие подробности относительно нового регламента пока неизвестны. Сейчас существует несколько методических пособий и наставлений по окраске военной техники. При этом командир подразделения вправе самостоятельно выбрать цветовую схему, в которую будут выкрашены боевые машины.

Покраска техники может производиться собственными силами подразделения; весь процесс в среднем занимает около полутора часов. На покраску одного танка типа Т-72 или Т-90 в среднем тратится около 40 килограммов краски. Согласно действующим в настоящее время правилам перекрашивание боевых машин должно производиться два раза в год. По словам источника газеты в Центральном военном округе, перегонять технику на заводы для покраски слишком дорого.

Камуфляжная окраска боевой техники начала применяться в СССР в 1930-х годах. После Второй мировой войны и до середины 1980-х годов вся техника в войсках была однотонной. При этом предполагалось, что во время боевых действий она может быть оперативно окрашена в камуфляж. В конце 1980-х годов в Сухопутные войска начали поступать танки Т-80У и боевые машины пехоты БМП-3, которые уже на заводе были выкрашены в камуфляж.

В 2004-2009 годах из соображений экономии техника поступала в войска в однотонной окраске, а в 2009 году приказом Анатолия Сердюкова, занимавшего тогда пост министра обороны России, для всей наземной техники был введен трехцветный камуфляж, в котором могли быть использованы: хаки, светло-зеленый, темно-зеленый, серо-зеленый, серо-желтый, серо-коричневый, светло-желтый, серый, светло-серый и черный цвета.

В декабре 2012 года стало известно, что Министерство обороны России отказалось от окраски самолетов ВВС исключительно в камуфляж из серых оттенков. Теперь при окраске авиационной техники на заводах используется камуфляж из нескольких цветов, характерных для места базирования самолетов и вертолетов.

-----
Добавлено 3 апреля 2013 г., 16:57:15:

У нас в Україні розповсюджений міф про те, що сучасна Росія економічно на голову вище України. Насправді звідусіль, навіть через офіційні російські сайти можна отримати інформацію, яка розповідає зовсім інші факти.

Так, відомий факт, що в Україні авіабудівна галузь потроху занепадає, якщо вже не зупинилась остаточно! Натомість ті, хто гордиться Росією наводять факти, що було б добре приєднатись до Митного союзу, до Росії, вона нам допоможе підняти нашу економіку всю і її авіабудівну галузь зокрема.

А який стан авіабудування у Росії? Ось стаття:
http://lenta.ru/news/2013/04/03/ssj/
«Сухой» выкупит у «Аэрофлота» десять SSJ-100 за полцены
16:19, 3 апреля 2013

«Сухой» выкупит у «Аэрофлота» десять SSJ-100 за полцены

Производитель Sukhoi Superjet 100 (SSJ-100) — «Гражданские самолеты Сухого» — выкупит у «Аэрофлота» десять SSJ-100 по 19 миллионов долларов за самолет. Об этом сообщается в отчетности (.pdf) ГСС. Каталожная стоимость одного Superjet в 2012 году составляла 35-36 миллионов долларов.

В отчете отмечается, что у ГСС есть обязательства по выкупу первых поставленных перевозчику SSJ-100. Выкупная цена определяется как стоимость авиалайнера по договору поставки с вычетом амортизации, начисленной за период использования самолетов.

Вместо этих самолетов «Аэрофлот» получит новые SSJ-100. 11 марта совет директоров перевозчика одобрил сделку по аренде у «ВЭБ-лизинга» десяти новых SuperJet, изготовленных по требованиям авиакомпании. Передача самолетов, как ожидается, состоится в период с марта этого года по апрель 2014 года. Срок лизинга — не более 144 месяцев.

Как сообщалось в ноябре прошлого года, купленные у «Аэрофлота» SSJ-100 планируется переоборудовать в бизнес-версии и перепродать другим заказчикам.

«Аэрофлот» является стартовым заказчиком SSJ-100; сейчас авиакомпания эксплуатирует десять Superjet , а всего перевозчик заказал 30 таких самолетов. По какой цене авиакомпания покупает самолеты у ГСС, не сообщается, однако известно, что обычно стартовым заказчикам предоставляют существенные скидки.

Крупнейшая российская авиакомпания неоднократно жаловалась на техническое состояние SSJ-100. В начале февраля деловые СМИ писали, что новые российские самолеты в 2012 году обеспечили «Аэрофлоту» 40 процентов инцидентов, связанных с отказом авиационной техники. В ГСС пояснили тогда, что все неполадки уже выявлены и устраняются. Через неделю Росавиация предписала перевозчику остановить эксплуатацию четырех SSJ-100. Самолетам вернули сертификаты летной годности 15 февраля.

— — —

Як бачимо - новітня розробка російських авіабудівників насправді виявилась настільки напівфабрикатом, що ці розрекламовані на весь світ літаки навіть готові викупити назад, щоб не ганьбитися на той же весь світ!

Нещодавно, а саме 28 березня у 4 години ранку Путін влаштував своїм військовим "внєзапную провєрку боєвой готовності", про яку заздалегідь не знало військове начальство. Агентство «Інтерфакс» з посиланням на прес-службу Міноборони повідомляє, що після наказу президента Путіна по тривозі були підняті з‘єднання і частини Південного військового округу, Чорноморського флоту, ВДВ і Військово-транспортної авіації. Чого б це Путіну таке надумалося? А ось чого...

Армия провалила внезапную проверку Генштаба РФ на боеготовность

Солдаты из-за неумения ломали технику, а офицеры демонстрировали медлительность.

В ходе первой (у лютому - авт.) внезапной проверки войсковых частей на боеготовность Генштаб обнаружил плохую подготовку солдат и офицеров. Проверка выборочно была проведена в войсках Центрального и Южного военных округов, ВДВ и военно-транспортной авиации. О ее итогах на селекторном совещании в командном центре Вооруженных Сил РФ рассказал начальник Генштаба Валерий Герасимов, сообщают «Ведомости».

Всего проверке подверглось около 7 тысяч военнослужащих. К действиям по сигналу тревоги также были привлечены 48 самолетов и вертолетов и несколько сотен единиц сухопутной техники. Впервые за 20 лет о проверке заранее не сообщалось командующим округами, армиями и родами войск.

В ходе проверки вскрылось, что сигналы тревоги передавались офицерами ВДВ и сухопутных войск медленно, многие молодые офицеры и солдаты плохо умеют водить боевые машины и стрелять, а значительное количество самолетов и вертолетов неисправны и не могут взлететь, отмечает издание.

По словам Герасимова, проверка показала «достаточно высокий уровень подготовки» штабов и войск. Но на практике сигнал тревоги передавался с задержками (особенно плохо с этим было у ВДВ и на 201-й российской базе в Таджикистане), а неумелые действия солдат-срочников в 28-й мотострелковой бригаде ЦВО вызывали поломки техники. Не лучше были подготовлены и молодые офицеры выпуска прошлого года. [color=red]Также выяснилось, что в исправном состоянии находились лишь 66% самолетов и вертолетов, оказались не способны выполнить боевые задачи многие самоходные гаубицы «Мста», радиостанции и боевые машины десанта БМД-2. По оценке Генштаба, все поднятые по тревоге войска в целом отстрелялись на оценку «удовлетворительно».

Генштаб планирует проводить внезапные проверки на регулярной основе. Причиной проблем в Генштабе считают ликвидацию прежним министром Сердюковым армейских ремонтных подразделений и организационный хаос, царивший в Минобороны последнее время.

Напомним, предыдущий министр обороны Анатолий Сердюков был вынужден уйти в отставку из-за многомиллионных хищений армейского имущества в Минобороны, вскрывшихся в ходе скандала вокруг «Оборонсервиса».

nr2.ru 25.02.13 13:24

Я так вважаю, що в українській армії стан справ не краще, а, можливо, навіть гірше! Але я навів це повідомлення для того, щоб ще раз вказати шанувальникам міфів про Росію, які захоплюються нею, що вона, Росія, нічим не краща й не гірша за Україну! У Росії такий же бардак, як і у нас!

Цитата:

Росія, нічим не краща й не гірша за Україну! У Росії такий же бардак, як і у нас!

Згiдна повністю, а невже хтось ще сперечається про це? Мабуть тiльки той, хто живе не у Росiї. Зараз у мене син служить в армiї, вiн сидить там, десь бiля Челябiньску, на якомусь радарi i, коли той метеорит лiтав, вони його i не побачили нiяк. I коли я його запитала, чи знають вони про цей випадок, чи ні, він мені відповів, що усе таке замшiле, що навіть якщо i цілий повітряний флот над нiми пролітав б, вони його тiльки очима побачити зможуть, i то, коли вiн вже буде над головою.
А як

Цитата:

молодые офицеры и солдаты плохо умеют водить боевые машины

можно подивитися тут: http://youtu.be/t4kL7FLoVl4 Дуже цiкаво.
Але, зараз зловили злочинця, якiй розвалив радянську армiю.

Цитата:

Анатолий Сердюков был вынужден уйти в отставку

Він тепер у всьому буде винен. Хай Боже дасть, щоб Шойгу був краще. Побачимо.

Дочка президента Росії стала австрійською громадянкою

Дочка першого президента Росії Бориса Єльцина Тетяна Юмашева отримала австрійське громадянство. Про це повідомив австрійський журнал News в номері від 26 квітня, пише "Дождь".

За інформацією видання, Тетяна Юмашева і її чоловік Валентин отримали австрійське громадянство ще чотири роки тому. При цьому їм сильно допоміг глава автоконцерну Magna Steyer Гюнтер Апфальтер, який написав листа з таким клопотанням міністру економіки країни.

У матеріалі також наголошується, що Юмашева зараз не проживає за вказаною адресою в Австрії. Господар будинку лише відповів журналістам, що здав його невідомим росіянам.

Як відомо, Тетяна Юмашева (колишня Дяченко, у дівоцтві Єльцина) з 1996 по 1999 рр.. займала пост радника президента Росії і відповідала за імідж глави держави. Зараз вона очолює Фонд першого президента Росії Бориса Єльцина.

Росія стає напівколонією Китаю

У вересні 2009 року у Росії ухвалили «Програму співробітництва між регіонами Далекого Сходу і Східного Сибіру РФ та Північного Сходу КНР (2009–2018 роки)», яка вражає своїм колоніальним характером. Практично всі заплановані проекти мають бути реалізовані на теренах Росії і пов’язані з видобутком сировини, тоді як переробні й індустріальні потужності створюватимуть у Китаї. Паро це пише Віктор Шатров у статі для «Українського тижня».

Завдяки згаданому документові тільки за офіційними угодами від 2009 року китайці отримали в оренду понад 500 тис. га землі в прикордонних районах російського Далекого Сходу. Зокрема, провінція Хейлунцзян (Північно-Східний Китай) уклала із владою РФ оборудку, згідно з якою дістала право використовувати частину земель для овочівництва, вирощування зерна, розведення худоби й подальшої переробки сільськогосподарської продукції. Загалом у найближчі 5–10 років заплановано реалізувати 158 проектів. Для їх здійснення Китай готовий залучити понад 10 тис. одиниць сільськогосподарської техніки і понад 50 тис. спеціалістів. Окрім цього, Росія віддала в оренду КНР 1 млн га лісу під вирубку. Скільки землі в регіоні мають неофіційно вихідці з Піднебесної, можна тільки здогадуватися.

Китайці вже давно почали за безцінь скуповувати російські ділянки сільськогосподарського призначення, обходячи офіційну заборону на їх продаж іноземцям й використовуючи для цього юридичних осіб через створення спільних підприємств із часткою закордонного капіталу. На практиці ці землі зазнають нещадної експлуатації та обробки величезною масою хімікатів, унаслідок чого продукція, вирощена на них, виявляється небезпечною для здоров’я. А ґрунти поступово виснажуються і стають неродючими.

Активно проникає китайський капітал і на російський ринок енергетичних ресурсів. Так, банки з Піднебесної надали «Роснефти» $6 млрд для купівлі «Юганскнефтегаза», основного дочірнього підприємства ЮКОСу. У 2005 році Китай дістав частку в проекті «Сахалин-3», а потім за $3,5 млрд придбали «Удмуртнефть». Одна з їхніх компаній (CNPC) здобула 49% у спільному з «Роснефтью» підприємстві «Восток-Энерджи», яке вже виграло аукціони щодо розробки двох нафтогазових родовищ в Іркутській області.

В економічному плані Росія є для Китаю джерелом дешевої сировини й ринком збуту готових товарів. Вона великими партіями експортує йому за низькими цінами електроенергію, газ і нафту. Нерівноправний товарообмін із КНР робить РФ фактично її напівколонією. Щороку обсяги взаємної торгівлі стрімко зростають. Коли у 2002-му товарообіг Москви з Пекіном становив $20 млрд, то у 2012-му він сягнув $87,5 млрд. Піднебесна посіла перше місце серед торговельних партнерів РФ, випередивши Нідерланди ($82,7 млрд) та Німеччину ($73,9 млрд). Утім, частка інвестицій КНР у Росію – це лише 0,9% від загального показника, а на Далекому Сході ще менше – 0,7%. Це свідчить про те, що китайці розглядають свою північну сусідку лише як сировинний придаток і ринок збуту дешевих товарів.

http://tyzhden.ua/News/78000

Отличная новость ! На сегоняшний день Китай делает лучшие в мире товары по соотношению цена-качество. От одежды и обуви до пятых айфонов, компьютеров и популярных диджейских пультов Pioneer Озабоченные патриоты могут упрямо юзать продукцию отечественного производителя (но почему-то это не делают - интересно почему ? )

eggo, поражен твоей неудачей!
Бути таким короткозорим у наш час інтернетів і інших електронних "наворотов"!!! Це треба уміти!

Трохи поясню для інших (бо для eggo, нічого пояснювати не треба, там патологія невиліковна!) свою думку про короткозорість...
Чому Китай

Цитата:

делает лучшие в мире товары по соотношению цена-качество. От одежды и обуви до пятых айфонов, компьютеров и популярных диджейских пультов Pioneer

? Відповідь на поверхні, її не помічає тільки eggo,.. насправді я впевнений - помічає, але треба "індівіду" потролити, ну, так запрограмували небораку: Китай такий успішний виключно тому, що він - Китай, країна, яка "ложила" на всі міжнародні стандарти охорони праці, екології, та й взагалі - промисловості! Там, де німець буде мати товар в десятки разів дорожчий тому, що йому треба платити відповідно, виробництво повинне враховувати екологічні вимоги, профсоюзні і так далі - китайський товар буде із дуже класним співвідношенням ціна-якість, тому що китайцю платити треба по мінімуму (він і так радий, що його кормлять), профсоюзів там взагалі не видно, охорона праці - мінімальна, про екологічні витрати я взагалі не згадую... От звідки низька ціна на китайські товари! Плюс до всього, Китай дуже добре використовує "наработкі" саюза, коли за кордон розвинутим країнам продається виключно якісний товар, для країн третього світу (якою є й Україна!) якість так собі, плаває, а для себе - все, що залишилось!
До того ж Китай "ложив" і на такий дуже значний у світі аспект, як авторське право! Просто береться виріб, розбирається і тупо копіюється! На цьому зароблений весь стартовий капітал китайської економіки! Згадаймо, скільки десятків років вираз "товар з Китаю" був синонімом слова "бракована, неякісна продукція"?! Це вже зараз, коли китайські промисловці заробили трохі грошенят, вони почали турбуватися про якість і - НАВІТЬ - про авторське право! Причому першою за авторське право стала боротися... китайська легка промисловість, яка повністю виросла на тому, що бралися брендові товари, копіювались і продавались разом із фірмовими брендовими логотипами! Тепер китайські виробники одягу дуже слідкують, щоб їх бренди не підроблялись!
Про військову техніку - китайські розвідники теж не дарма хліб жують! А кацапи - не проти "продать родіну"! Не встигли кацапи випустити у небо свій ПАК ФА, який так до сьогодні толком і не літає, як протягом року у небо злетів китайський винищувач, фактично - близнюк російського...

Такі факти можна наводити безкінечно!!! Тому,.. про Китай годі!

Взагалі ж тут про Росію, яка після розвалу Союзу безуспішно намагається показати світу, що вона - така ж наддержава, якою був Союз! Та цього явно не виходить - сільонок нє хватаєт!

Ось одна дуже промовиста деталь, яка при Союзі була майже релігією - радянський хокей будь-що повинен бути кращим у світі! Тоді, при Союзі, це якось ще вдавалось забезпечити! Що маємо зараз?

Сегодня сборная России по хоккею на чемпионате мира, который проходит в Хельсинки и Стокгольме, потерпела самое крупное поражение за всю историю выступлений на чемпионатах мира – 3:8 от сборной США. І від кого? Від своїх найбільших хокейних супротивників! Я б навіть сказав не поразку, а розгром!!!

Якщо на мене, то мене це не пече й не гріє! Цей факт вчергове показує, що Росія - вже далеко не та, якою себе хоче виставити!

Наші українські хокеїсти взагалі у сучасному світовому хокеї ніяк не представлені! Але то й зрозуміло - Україна південна держава, хокей нам... як би сказати попростіше... ну, ви десь чули про хокей у Туреччині, чи, скажімо Узбекистані? Навіщо південним державам підтримувати зимові види спорта, які потребують великих хокейних арен, і все - заради однієї-двох команд нижче середнього рівня? Тут просто вже наперед виступає економічна доцільність...

А Крок в своём стиле, кто не с нами тот против нас А по поводу хоккея прежде чем ляпнуть нужно хотя бы загуглить. А то такие страны как Чехия и Словакия по вашей логике становятся ну очень северными раз у них развит хоккей. Ну а это по поводу Турции тыц

Qwerty, так по тыц же якраз і розписано все як крок на пальцях розписав ))) Про економічну доцільність хокею в туреччині, і ще й заодно в яку жопу расєянське начяльство народне бабло затусовують