Російський історик Ключевській небезпідставно вважав Андрія Боголюбського, князя Суздаля або Залісся, як називалася в ХІІ столітті сучасна Центральна Росія, першим власне російським князем. „З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену”, – писав російський історик Ключевський. Нещодавно від дня „виходу великороса на арену” минуло 850 років – 1156 року Андрій Боголюбський стає князем Залісся – Володимиро-Суздальського князівства.
З ХІІ століття нащадки старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого (1125-1132 рр.) княжили переважно в Україні, та все ще періодично залежних від Києва Смоленську та Новгороді, а нащадки молодшого сина – Юрія Довгорукого – дедалі більш автономно керували в Заліссі (сучасній Московській та навколишніх областях Росії).
Чому ж така велика увага цьому князеві? Річ у тім, що до нього всі князі династії Рюриковичів традиційно вважали, що їхня Батьківщина ("отчина" – це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.
Всі князі династії зобов‘язані були берегти цю землю, посилаючи дружини воювати на користь Києва навіть з тих земель, де степовиків ніколи й не бачили.
Літопис повідомляє зворушливу історію, коли князь Ростислав, онук Володимира Мономаха, який все життя княжив у далекому Смоленську, відчувши, що вмирає, сказав: "Не можу я тут лягти. Повезіть мене до Києва. Якщо мене Бог візьме в дорозі, то покладете мене, за отчим благословінням, у Церкві святого Феодора (у Києві). Якщо ж Бог відпустить недугу сю, то пострижуся в Печерському монастирі".
Коли іншого князя – сина Володимира Мономаха, прагнули вигнати з Русі і відправити до Курська, він сказав: "Я волю на своїй отчині смерть прийняти. Краще мені смерть з дружиною на своїй отчині і дідізні узяти, ніж Курське княжіння".
Саме Андрій Боголюбський, засновник села Боголюбово під Суздалем, та його нащадки, переступили цю традицію, якій всі князі династії Рюриковичів були вірні три століття – вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.
Батько Андрія Боголюбського, Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Однак Юрій Довгорукий був князем-невдахою – його тричі виганяв з Києва молодший від нього Ізяслав Мстиславич.
Син Юрія Довгорукого Андрій уже не хотів жити на Русі. „Пішли додому затепло, на Русі нам місця нема”, - казав він батькові, який, попри все, тримався мрії про Київ. Андрій Боголюбський, вихований усе життя в Суздалі, вже не вважав Русь своєю Батьківщиною. Тим більше, що він був сином половчанки, дочки хана Аєпи. Зовнішність суздальського князя, відтворена радянським ученим Герасимовим по його останках, досить характерна для походження князя. А на той час більших ворогів, ніж половці, у Києва і Русі не було.
Сам Андрій Боголюбській в боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів половців – основного ворога Русі.
Водночас, головною причиною опозиційності Суздальського Залісся проти Русі були не родинні зв‘язки князів з половцями, а природні геополітичні інтереси нового народу, який народився в Заліссі від сплаву фіно-угорських племен, під впливом церковнославянського мови та первинної київської адміністрації. До речі, назва Суздаль, як і більшість власних назв Центральної Росії, має фіно-угорське походження.
Кияни у відповідь теж не взлюбили Андрія Боголюбського. Через це, після того, як після смерті Ізяслава Мстиславича на княжіння у Київ таки потрапив Юрій Довгорукий, Андрій постійно сидів у фортеці Китай-город, що була на місці сьогоднішньої Китаєвої пустині, сьогодні – в межах міста.
Через те, що він жив у фортеці Китай-город та майже не виходив із неї, кияни й брати-князі прозвали його „Китаєм”.
Річ у тім, що слово „кита” староукраїнською мовою означає плетіння (звідси, наприклад, слово „китиця”).
Усі містечка-фортеці на Київських горах віддавна мали штучні укріплення, зроблені з переплетених дерев‘яних каркасів, заповнених землею. Залишки такої стіни від VI-VII століття вчені знайшли на Старокиївській горі, біля сучасного Історичного музею. Поверху такі стіни мали критий хід – заборола з бійницями. Ззовні стіна обмазувалася глиною (аби уникнути підпалу), та фарбувалася вапном (українські хати мали приблизно таку ж конструкцією стін). Вся фортеця виглядала білокам‘яною, сяяла на сонці і гарно увінчувала пагорби. За бойовими якостями така стіна не поступалася кам‘яній – каміння з пороків – камнеметів просто в‘язли в ній, тоді як кам‘яну стіну вони розбивали. Основним недоліком таких фортець була недовговічність таких стін, їх часто треба було лагодити.
Під час мандрівок у Монголію наші князі побачили велику китайську стіну, і назвали всю тамтешню країну звичною назвою – Китай.
В Україні „білокам‘яні” фортеці увінчували київські гори: Боричів, Старокиївську, Дитинку, Хоривицю, Щекавицю, а також Білгород (нині село Білгорода на околиці Києва), Вишгород, Родень, Витичів, Переяслав, та чимало інших українських міст – в тому числі й Китай-город, у якому закрився Андрій Боголюбський під час князювання в Києві його батька. Після смерті Юрія Довгорукого протистояння між киянами та суздальцями-„залішанами” тільки загострилося. Як пише літопис, суздальців було вибито в Києві та по всіх містах Русі.
У 1169 році князь Китай захопив Київ, відбивши його у Великого Київського князя Мстислава Ізяславича, сина головного ворога Юрія Довгорукого. Перед тим Андрій Боголюбський утік з Русі до Суздаль, викравши ікону Вишгородськой Богоматері, яка тепер в Росії називається Володимирською.
Захопивши Київ, суздальській князь влаштував небувалий розгром. Літопис пише: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в‘язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали ... Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтішима, і сльози бесперестанні. Це ж все зроблено за гріхи наші".
Літописець називає військо Андія Боголюбського „поганими”. Так у літописах називаються виключно іноземці, та й то язичники.
Після такого тріумфу князь Китай розперезався. Він навіть почав наказувати князям київської династії. Правда, отримав відкоша.
Андрій Боголюбській сказав Роману (сину саме того Ростислава, який їхав умирати до Києва): "Не ходиш ти в моїй волі з братами своїми, так піди ти з Києва, а Давид — з Вишгорода, а Мстислав — з Білгорода. А ось вам Смоленськ, їм і поділіться".
Очолив опір Мстислав. Як пише літопис, "Мстислав від юності звик не боятися нікого, а тільки Бога одного берегтися. І повелів він, Андрєєвого посла узявши, постригти [йому] перед собою голову і бороду, сказавши йому: "Іди ж до князя свого і скажи йому: "Коли ти з такими словами прислав не яко до князя, а як до підручної і простої людини, то що ти задумав, то і роби. Хай Бог розсудить". Андрій зібрав воїв своїх — ростовців, суздальців, володимирців, переяславців, білозерців, муромців, і новгородців, і рязанців, - і, порахувавши їх, знайшов, що їх п‘ятдесят тисяч. І послав він, сказавши їм: "А Мстислава, схопивши, не учиніть же йому нічого, а приведіть його до мене".
Як пише літопис, під Вишгородом "Мстислав ударився з полками їх, і потоптали вони середній полк, а інші супротивники, побачивши [це], оточили його, тому що Мстислав в‘їхав в них з невеликим військом. І тоді змішалися обидва, і велике було сум‘яття, і стогін, і крик сильний, і голоси невідомі, і видно було тут, як ламалися списи, і [чутний] був дзвін зброї, від великого пилу не впізнати [було] ні кінного, ні пішого".
Киянам допоміг луцкий князь Ярослав Ізяславіч, точніше слух про нього: "І прийшли в замішання війська їх, і, не дождавши світанку, в сум‘ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав з міста з дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер з дружиною своєю і немало мужності показав з мужами своїми".
Цей розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року.
Як пише вітчизняний літопис, "так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої. Сим так і збулося слово апостола Петра, який сказав: "Той, хто підноситься – змириться, а хто упокорюється — піднесеться".
У Заліссі, як це часто траплялося і в майбутньому, зовнішня поразка створила внутрішні проблеми для влади. Народ не пробачив їй провал у підкоренні інших земель. Незабаром після вишгородського поразки, 28 червня 1174 року Андрій Боголюбській був убитий змовниками, і тіло князя лежало на вулиці, поки народ грабував хороми. Примітно, що дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний киянин Кузьмище Киянин. Так завершився життєвий шлях князя Китая – засновника Росії.
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Окрепнув, московский улус Золотой Орды со времен Ивана III пытается стать не только самым важным и главным, но и ЕДИНСТВЕННЫМ якобы русским государством, не имея ни ментального, ни генетического права называться Русью.
Это проявляется как в политике «собирания земель», так и в разработке идеологии мифотворчества. Согласно официальной российской историографии, именно Московия является единственной наследницей истории Древней Руси. Проявлением этого становится принятие Иваном III титула «Государь всея Руси».
Политические деятели Великого княжества Литовского и Руського, куда входили современные страны Литва, Беларусь, Украина и Польша категорически возражали против этого титула. Ведь 90 % территории Великого княжества составляли руськие, современные украинские земли. А в польскую Корону входила территория, которая сейчас образует единую самостоятельную страну – Украину.
На самом деле, Иван III наделил себя титулом земли, к которой не имел абсолютно никакого отношения. Другими словами, присвоил чужое имя.
Миф о том, что Московское государство является преемником Киевской Руси, разбивается, как только начинаешь более внимательно анализировать исторические факты. «Как ни покажется читателю странным, но история великороссов не имеет никакого отношения к землям Киевской Руси. Их история начинается с так называемой «залешанской земли» и с Московии, которые никогда не были Киевской Русью. Даже профессора Московского университета С.М. Соловьев и В.О. Ключевский признали: да, Русь в старину была, но великороссы, как народ, появились лишь в XV—XVII веках, хотя такими признаниями они фактически разрушили миф о праве великороссов на «собирание земель русских»!
Литовско-Руськое государство (Великое княжество Литовское). Московия как-то затерялась вне руських земель.
Миф «Третьего Рима»
Брак великого князя Ивана III с племянницей византийского императора Константина XI Софьей Палеолог способствовал провозглашению „Русского” государства преемником Византии.
Тогда же предпринимались попытки связать начало русской истории со Священным Писанием, с Библией. Поскольку правнука Ноя, великого праведника, спасшегося в Ковчеге со всеми зверьми и растениями во время Всемирного потопа, якобы звали Скифом, а его сыновей – Словеном и Русом, делались выводы: славяне и русские происходят непосредственно от праотца Ноя!
Из этих мифов так естественно складывалась идея Москвы – Третьего Рима. Ученый инок Филофей Елизаровского монастыря под Псковом учел как разгром Рима варварами (не говоря от том, что этот италийский Рим «впал в латынство», то есть тоже в своем роде пал), так и взятие Второго Рима, Константинополя, безбожными турками.
В «Послании о крестном знамении» Филофей выводит свою классическую формулу: «Два Рима падоша по грехам своим, третий же стоит, а четвертому не бывать» (из книги В.Мединского "Мифы о России"
Как известно, Скифия в прошлом занимала территории Украины, Молдовы, Южной России, Казахстана и части Сибири. Разумеется, все эти земли никак нельзя назвать этническими территориями современных русских. Даже в настоящее время на юге современной России (Белгородщина, Курщина, Воронежчина, Ростовские земли, Кубань, Краснодар) преобладает население – прямые потомки этнических украинцев. Основное ядро скифов вышло тысячи лет назад из Средней Азии или Сибири и смешалось с населением Северного Причерноморья (включая всю территорию Украины). Следы пребывания скифов отмечены и на Северном Кавказе.
Основная территория расселения скифов — степи между нижним течением Дуная и Дона, включая степной Крым и районы, прилегающие к Северному Причерноморью по обеим берегам Днепра.
Из этого следует, что Московия к Скифии не имела ни малейшего отношения.
карта Скифии времен Геродота. Правнук Ноя Скиф и его сыновья – Словен и Рус очень бы удивились, узнав, что московиты записались к ним в родичи)
Миф о славянском происхождении Московского княжества:
Как вы думаете, откуда взялось слово «москали»? Это название великороссов (ставшее по непонятным причинам «пренебрежительным») обычно производят от слова «Москва» и связывают с термином «московиты» — так себя до времен Петра I именовали жители Московии.
Однако это неверно, потому что слово «москали» существовало ЗАДОЛГО до того, как возвысилась Москва. Анализ исторических документов привел к выводу, что «москали» — это чуть искаженное название мордовского народа мокша (моксель) – как раз и проживавшего исторически на территории нынешней Московской области.
Впервые о москалях, как именно о мордовско-финском племени, упоминается в летописях в связи с событиями 980-х годов, когда князь Владимир установил в Киеве обновленный пантеон руських языческих богов, а именно: Перуна – готского (шведского) громовержца, производного от римского Перкусиоса (громовержца Юпитера), Дажьбога и Стрибога – чисто славянских идолов, Хорса и Смаргла – скифско-иранских богов, почитаемых также местными тюрками, и Мокощь – богини в виде женщины-паука, главного божества племени мокош, или мокса, которую упоминает и Карамзин в своей «Истории…».
В заграничных источниках о «москалях», как именно мордовском народе, упоминали посол Папы Римского в империю Чингизидов — Иоанн де Плано Карпини, написавший свою «Историю Монгалов», и посол короля Франции Людовика IX к Хану Золотой Орды Сартаку — Вильгельм де Рубрук, написавший «Путешествие в Восточные Страны».
Первый посетил двор Хана Батыя и столицу Империи Каракорум в 1246 году и вернулся в Европу в 1247 году через Киев. Второй посетил страну Хана Сартака, страну Хана Батыя и столицу Империи Каракорум в 1253-1254 годах и вернулся в 1255 году. Кстати, Вильгельм де Рубрук достаточно точно еще в те годы зафиксировал земли «Руссiи», ее границы и обычаи народа.
Послушаем Рубрука: «К северу от этой области [за Перекопом] лежит Руссiя, имеющая повсюду леса; она тянется от Польши и Венгрии до Танаида [Дона]». (Вильгельм де Рубрук «Путешествие в Восточные Страны». Алма-Ата, 1990, стр.85.) То есть Русь – это только одна Украина, восточнее ее никакой Руси не было.
А вот что пишет Рубрук о земле и народе будущей Московии в главе «О стране Сартаха и об ея народах»: «Эта страна за Танаидом [Доном] очень красива и имеет реки и леса. К северу [от ставки Сартака, где пребывал Вильгельм де Рубрук в августе месяце 1253 года, ориентировочно северо-восток Воронежской области] находятся огромные леса, в которых живут два рода людей, именно: Моксель, не имеющие никакого закона, чистые язычники. Города у них нет, а живут они в маленьких хижинах в лесах. Их государь [князь из династии Рюриковичей] и большая часть людей были убиты в Германии [участвуя в походе Батыя в Европу в 1240-42 годах – москали были соратниками монголо-татар]… В изобилии имеются у них свиньи, мед и воск, драгоценные меха и соколы. Сзади них [восточнее] живут другие, именуемые Мердас, которых Латины называют Мердинис [мордва] и они — Саррацины [мусульмане]. За ними [восточнее] находится Этилия [Волга]». (Вильгельм де Рубрук «Путешествие...», стр.88.)
Итак, в 1253 году будущий народ Московии назывался Моксель. Кстати, и Н.М. Карамзин, и С.М. Соловьев, и В.О. Ключевский в своих трудах подтвердили факт вхождения в 1253 году «Ростово-Суздальских княжеств» в состав владений Хана Сартака, сына Батыя (эти земли имели статус улусов).
Историк Владимир Белинский, исследовавший мордовские корни Москвы в книге «Страна Моксель» (1995), пишет в этой связи: «Вильгельм де Рубрук в 1253 году зафиксировал следующее распределение земель между Батыем и Сартаком: Сартак владел землями Золотой Орды от Дона до Волги, и от Каспийского и Азовского морей до северных мест страны Моксель, куда дошли лошади татаро-монголов в 1238 году. Жили в «Стране Сартаха» в те годы, кроме татарских племен, только «два рода людей»: Моксель (евшие свинину) и Мердинис (мусульмане).
Значительно позже, благодаря усилиям великорусских «сочинителей истории», появилось название «Ростово-Суздальская земля»». А вот что сообщает Большая Советская Энциклопедия в подтверждение словам Вильгельма де Рубрука о стране и народе Моксель: «Мордва,… делится на 2 основные группы: Мордву-эрзю и Мордву-мокшу. Каждая группа сохраняет свое самоназвание (эрзя и мокша)… Эрзянский и мокшанский языки составляют особую группу финно-угорских языков… Впервые Мордва под названием Морденс упоминается у готского историка Иордана (6 век). Данные языка и материальной культуры указывают на автохтонность Мордвы в междуречье рек Оки и средней Волги...». (БСЭ (третье издание), том 16, стр. 565.) И далее: «Мокша, этнографическая группа мордвы». (Стр. 423.)
Следует сказать, что буква «ш» в слове «мокша» звучит по-фински вовсе не как «ш», а как очень мягкая «съ» с едва заметной примесью «ш». А древнее ее название (и более правильное) – моксель. Владимир Белинский, к сожалению, не обратил внимания на явную близость слов «москаль» и «моксель». «Москали» — это и есть «моксали», а смена порядка букв «кс» на «ск» — типичное для древнеруського языка явление, ибо финское сочетание «кс» было несвойственно древнеруському языку и неизбежно заменялось на «ск». Хочу обратить внимание, что слово «москали» произошло не от слова «Москва», а является как раз точным и конкретным названием народа мокша-москель. Ибо в противном случае оно звучало бы как «москвали» или «московиты». Но все-таки слова «москали» и «Москва» очевидно связаны – и связаны тем обстоятельством, что «Москва» — это тоже производное от названия народа «моксель».
Относительно больших и гордых финских племен: мокши, мери, муромы, веси, печоры, мещера, перми, мари — великороссы совершили страшное преступление, приторочивши им абсолютно чуждое имя — Русь, вместо их же изначального — Моксель! Ложь с размахом …
Этническая карта территории Московии. Родная земля финно-угорских племён – родоначальников великороссов
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Наша власть так пугает хохлов экономической катастрофой при подписании договора об ассоциации с Европой, что как-то стало совсем ясно, что никакой катастрофы не будет.
Наши, конечно, из штанов будут выпрыгивать, чтобы ее им устроить. И даже себе во вред будут рвать экономические связи и отгораживаться таможенными барьерами.
Но, ничего не проканает... Иначе они бы так не бесились. А тихо и спокойно ждали когда хохлы подпишут соглашение, а потом жестоко бы их наказали.
А тут, похоже, наши в глубине души уже поняли: хохлы уходят, а нас в Европу не берут. Нас подарили китайцам. Нашу Татарию-Московию Европой не считают. Мы дикая азиатская деспотия, упивающаяся собственной выдуманной исключительностью. Как писал Лермонтов про Казбича: "... бешмет весь драный, а оружие в серебре..."
А мы пыжимся, пугаем хохлов, таращим глаза... а ничего поделать не можем. Да на нас и внимания-то уже никто не обращает.
Путин получил свою уорхоловскую "минуты славы" за саечку Обаме (вот подставился балбес!), а теперь его хохлы и опустят с горных высей на землю грешную: "Прощевайте пан Путін! Ми пішли, а ви залишайтеся тут, в лайні, зі своїм особливим шляхом ..."
Я помню прибалтов также в начале 90-х пугали. Ровно теми же словами. А они ушли - и ни разу не пожалели...
OLEX, бач, кацапи такі зарозумілі, що навіть десь у своїй підсвідомості не дозволяють собі назвати українців українцями! Але дуже боляче сприймають такі ж дії на свою адресу - ну спробуй при розмові із кацапом назвати його кацапом?
Життя - дуже шкідлива штука! Від нього помирають!
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Почему украинцы так обижаются на хохлов? Это ведь всего лишь название прически?
Значительно обиднее прозвище русских - "кацап" (т.е. "как цап" - как козел. Из-за обычая носить бороду.
У всякого народа есть шутливые прозвища. Немцев зовут колбасниками, бошами, итальянцев - макаронниками, французов - лягушатниками...
И никто так не оскорбляется, как украинцы на хохлов. А по мне, так название "украинцы" имеет более негативную коннотацию, чем название "хохлы".
Ведь по мнению большинства исследователей название "Украина" было введено поляками, чтобы обозначить окраину Речи Посполитой, и, соответственно, "украинец" - это человек с окраины, провинциал, неотесанная деревенщина и т.д.
А хохол-оселедец - признак принадлежности к высшему воинскому слою днепровского казачества...
crok
Старожил
Номер: 7
З: Україна, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 870
Попереджень: 0
Нагороди:
OLEX, а кацап, дак взагалі не "как цап", я вже писав тут, звідки воно взялося... То з тюркського - м’ясник! І виникло воно після взяття москалями (або ж московітами) татарської Казані з дев’ятого разу!, після чого москалі вирізали там все живе - і малих, і старих і жінок... Ось після того їх казанці й почали називати - kasap. Перевіряється легко - заведи це слово у перекладач Гугла і вибери турецьку мову...
А Україна... Десь треба знайти статтю з «Голосу України», там дуже добре, із лінгвістичними й лінгво-географічними обгрунтуваннями написано, чому Україна... І до міфічної кацапської чи польської Окраїни вона не має абсолютно ніякого відношення! Пам’ятаю назву - «Я кохаю Україну»!
А про "окраіну" - початок цієї брехні добре відомий історичний факт. Також добре відоме прізвище того бидла, яке цю брехню вигадало... З часом я напишу про це у обговоренні "Правда про Україну"...
-----
Повідомлення редагувалося 2 разів. Останнє редагування: crok (25 вересня 2013 р., 16:30:21)
Життя - дуже шкідлива штука! Від нього помирають!
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Фестиваль маразма расеян не заканчивается никогда!
С одной стороны ватники лютой ненавистью ненавидят "пендосов", а с другой лижут им все органы, до которых дорвутся. Ну, к примеру, возьмем пресловутый стабфонд РФ. Он-то ведь хранится в США и не в деревянной валюте великай страны, а в американских зеленых тугриках. Расеяне сегодня любят подписывать свои ники латинским шрифтом, ровно так же, как в советское время гомо советикус писались от заокеанской Пепси-Колы и убивались в очередях первых Макдональдсов. Разумеется, мания величия, наложенная на комплекс неполноценности, проделывает с никчемным народишком удивительные пертурбации. Вот, к примеру, и власть недофедерации решила догнать и перегнать «тупых американцев».
Минобороны России выбирает новую эмблему, которую станут наносить на все армейские самолеты, танки, корабли и другую военную технику. При этом, одна половина представленных вариантов является практически точной копией эмблемы армии США, а вторая половина ничем не отличается от старой эмблемы американских ВВС.
Каким бы не был выбор, новая эмблема российской армии будет очень похожа на эмблему армии США.
Лично меня веселит неизменное присутствие на всех 13-ти эскизах пентаграммы. Наверное, генетическая память ватников не может оторваться от лагерно-пролетарского происхождения страны советов. Тогда уж лучше вернули б в российские эмблемы свастику, которая присутствовала на первых госзнаках СССР.
crok
Старожил
Номер: 7
З: Україна, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 870
Попереджень: 0
Нагороди:
Роскосмос: Космические аппараты на 75% состоят из импортных комплектующих
В российских космических аппаратах три четверти используемой электроники — комплектующие импортного производства. Об этом в Госдуме заявил статс-секретарь, заместитель руководителя Роскосмоса Денис Лысков. По его словам, применение импортных комплектующих ведет к потере конкурентоспособности.
Межпланетная станция "Фобос-Грунт"
После аварийного запуска межпланетной станции «Фобос-грунт» представитель ракетно-космической отрасли сказал «РИА Новости», что причиной сбоя могло стать использование некондиционных, контрафактных деталей. По словам собеседника агентства, в Китае дорогостоящие детали подделывает целая индустрия: покупается старое оборудование, разбирается, с него смывается маркировка, наносятся данные по новой спецификации и затем продается. Детали, бывшие в употреблении, незадолго до того нашли в американской военной технике. Источник агентства не исключал, что такие комплектующие могли поставляться и в Россию. Он добавил, что детали поступают заказчику через десятки фирм и «исходную выяснить просто невозможно».
Российские предприятия закупают в Юго-Восточной Азии микроэлектронные компоненты со спецификацией «космос», которые в стране не производятся. Эти компоненты в идеале должны проходить «очень жесткие испытания и проверки на выживаемость в условиях космоса», отметил представитель отрасли. Контрафактный чип может нормально работать на Земле и при этом не выдерживать работу в космосе, выводя из строя космическую станцию, считает он.
Впрочем, источник агентства на одном из предприятий космической отрасли эту версию тут же отверг. По его словам, система отбора деталей и компонентов устроена так, что попадание некондиционного оборудования крайне маловероятно. «(Комплектующие) заказываются, проводится сертификация, аттестация, потом идет входной контроль, вовлечение в сборку и после сборки идут приемо-сдаточные испытания, проверка на соответствие требованиям, техническим, условиям. Система, которая существует, защищает от поставки некондиционных деталей», — сказал собеседник агентства.
vpk.name 03.10.2013
-----
Добавлено 3 октября 2013 г., 02:40:12:
Убийственная правда
Шансы российского ракетного крейсера поразить американское авианосное соединение ничтожны!
Некоторые классы и типы боевых кораблей вызывают у общества завышенные ожидания, а приписываемый им якобы огромный боевой потенциал отражается в громких прозвищах, таких, например, как «убийца авианосцев», – именно так именуют в прессе ракетные крейсеры проекта 1164. Насколько это соответствует их реальным возможностям? Способны ли они уничтожить наиболее мощные боевые корабли современности – американские тяжелые авианосцы (АВТ)?
«Маршал Устинов» — советский и российский ракетный крейсер, второй корабль проекта 1164 «Атлант».
...
То есть наше корабельное соединение даже не сможет подойти на расстояние ракетной стрельбы.
...
Шансов достигнуть попадания хотя бы одной ракетой весьма невелики.
Таким образом, можно констатировать, что даже при условии успешного пуска своих ракет по американскому авианосному соединению шансы российского ракетного крейсера его поразить ничтожны. А с учетом других факторов они практически сводятся к нулю.
...
При этом против шести крейсеров российского ВМФ, половина из которых небоеспособна, США способны выставить около 50 равноценных им боевых кораблей.
Поэтому рейды малочисленных российских групп боевых кораблей, направляемых в отдаленные районы Мирового океана и горячие точки, имеют практически исключительно политическое значение. Их военное влияние незначительно.
...
Кораблестроительная программа СССР позволяла поддерживать паритет военно-морских вооружений с США на приемлемом уровне. Упоминаемые выше крейсеры вводились в состав нашего флота практически синхронно с американскими «Тикондерогами».
Наш флот имел к 1991 году пять авианесущих крейсеров, один из которых был полноценным авианосцем. Планировалась постройка к 2000-му еще трех атомных авианосцев типа «Ульяновск».
Россия могла бы, обладая мощным флотом, гарантированно защищать свои интересы практически в глобальном масштабе. Сегодня она этой возможности лишена. Такова цена рыночных реформ.
Константин Сивков, первый вице-президент Академии геополитических проблем, доктор военных наук
Опубликовано в выпуске № 38 (506) за 2 октября 2013 года «Военно-промышленный курьер»
vpk.name
Вся стаття досить об’ємна, насичена технічними й військовими викладками й подробицями...
Ну, і як годиться для справжнього кацапського сайту, після статті ціла купа коментарів від недовчених самопальних "спєцов", які завзято доводять, що американські авіаносці самі собою затонуть тільки від появи на горизонті російської шапки-ушанки!
Посилання на статтю - http://vpk.name/news/97843_Ubiistvennaya_pravda.html
-----
Повідомлення редагувалося 3 разів. Останнє редагування: crok (3 жовтня 2013 р., 02:45:27)
Життя - дуже шкідлива штука! Від нього помирають!
crok
Старожил
Номер: 7
З: Україна, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 870
Попереджень: 0
Нагороди:
Екс-радник президента РФ розповів про "психологічний удар" Кучми по Путіну
Президент РФ Володимир Путін умовляв Президента України Леоніда Кучму використати силу проти "помаранчевої революції".
Про це заявив російський експерт, радник Володимира Путіна з 2000 по 2005 рік Андрій Ілларіонов в інтерв‘ю Українській правді. Зокрема, у відповідь на запитання «Чим стала "помаранчева революція" для Путіна?», Ілларіонов зазначив: «Я хочу сказати, які речі призвели до радикального повороту в свідомості, світогляді Володимира Путіна на міжнародній арені. Перше – це відмова ЄС у вступі Росії. Друге – відмова НАТО у вступі Росії. Третє – жорстка суперечка з приводу Іраку. А далі пішли грузинська "революція троянд" і "помаранчева революція" в Україні. Обидва ці події були сприйняті Путіним як дії Заходу щодо підриву Росії».
За словами експерта, Путін досі вірить, що це була технологія, «...тем більш, що деякі з представників західних країн відверто говорили, як вони допомагали це робити. Наприклад, Майкл Макфол (стенфордський професор, нинішній посол США в Москві) розповідав, як він допомагав з фінансуванням опозиції в Україні. Він говорив: "Так, справді, ми допомагали, але це смішні гроші, це небагато, порівняно з тими грошима, які Росія давала».
На зауваження журналіста, що Макфол все ж таки говорив, що США підтримували інститути громадянського суспільства в Україні, а не опозицію, Ілларіонов сказав: «Так, зрозуміло, «інститути громадянського суспільства». Але в цьому конкретному випадку це означає підтримку «помаранчевої революції». Якби «помаранчева революція» пройшла сама по собі, можливо, вона не справила б такого враження на Путіна. Але цьому передувало дуже багато інших подій. А, по-друге, Росія і Путін досить серйозно інвестували в Януковича в 2004 році. Було спрямовано величезну кількість російських фахівців, політологів, дуже багато грошей витратили. Сам Путін неодноразово літав до України, постійно Медведчук радився з Медведєвим. Тому «помаранчева революція» дуже серйозно шокувала Путіна».
Більш того, розповів Ілларіонов, «у ключовий момент після першого туру виборів «помаранчевої революції» Кучма прилітав до Москви на переговори з Путіним. Зустріч була в аеропорту, півгодини вони там поговорили - і все. І коли Путін умовляв Кучму використати силу проти «помаранчевої революції», Кучма, уперто дивлячись у стелю і розглядаючи шнурки на своїх черевиках, постійно повторював: «Володимире Володимировичу, ви не розумієте – Україна стала іншою». «Почекайте, ми ж з вами домовлялися!...». А Кучма каже: «Україна стала іншою». У результаті Кучма не дав згоди на використання сили».
За словами Ілларіонова, «на той момент реальні політичні повноваження були у Кучми. І Кучма зробив вибір, щоб він міг залишитися жити в Україні, а не на якійсь підмосковній дачі. Це зробило остаточний щонайпотужніший психологічний удар по Путіну, який змінив його ставлення і до України, і до Заходу, і до світу».
unian.ua 10.10.2013 18:04
_ _ _ _ _
Кучма - красавчік!
-----
Повідомлення редагувалося 2 разів. Останнє редагування: crok (11 жовтня 2013 р., 03:27:15)
Життя - дуже шкідлива штука! Від нього помирають!
crok
Старожил
Номер: 7
З: Україна, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 870
Попереджень: 0
Нагороди:
Білорусь «не потягне» членство в Митному союзі, якщо не буде бачити від нього економічного ефекту.
Про це заявив президент країни Олександр Лукашенко. Глава держави заявив про можливі труднощі членства в МС в контексті справляння нафтових мит. Лукашенко зазначив, що президент Росії Володимир Путін обіцяв з 1 січня 2014 усунути всі обмеження в торгівлі, повідомляє Лента.ру з посиланням на Інтерфакс.
За словами білоруського президента, Мінськ перераховує до бюджету РФ чотири мільярди доларів мит щорічно. «А якби вони [чотири мільярди] залишилися в країні? Я б побудував тут вже Емірати », - запевнив Лукашенко (цитата з БелаПАН). Президент зазначив, що знімати торговельні перешкоди мають всі учасники Митного союзу.
Білорусь отримує нафту з РФ безмитно, але зобов‘язана відраховувати мита в тому випадку, якщо продає отримані з російської сировини нафтопродукти в треті країни. За підсумками 2012 року Мінськ перерахував до бюджету РФ 3,8 мільярда доларів мит.
Торік Москва і Мінськ підписали договір про постачання нафти на весь рік. Наступну угоду Росія відмовилася підписувати на весь рік через махінації білоруських нафтовиків, які постачали нафтопродукти під виглядом розріджувачів і розчинників, не сплачуючи мито. Повідомлялося, що Кремль оцінив збитки від цих махінацій у півтора мільярда доларів. Обсяг поставленої у 2013 році сировини узгоджується раз на квартал.
unian.net
Лукашенку не сподобалося об‘єднання МАЗа з КамАЗом
Президент Білорусі Олександр Лукашенко висловив невдоволення тим, як відбувається процес об‘єднання двох великих автовиробників - білоруського МАЗу з російським КамАЗом.
Як передає власний кореспондент УНІАН у Республіці Білорусь, про це він заявив на прес-конференції для російських ЗМІ. «Грошей немає, технології гірші, ніж на МАЗі. Його (МАЗу – УНІАН) машини продаються не гірше, ніж КамАЗ. Ми здійснили модернізацію цього виробництва, зараз проводимо поглиблену модернізацію. Розмовляю з росіянами, як вони в цьому братимуть участь? Ніяк. Тоді постає питання: а не чи вийде так, що ви це підприємство заберете за безцінь? Грошей же немає, а акції – махінації. І з часом на МАЗі вироблятимуться диски для автомобілів? Все залишається як є», - наголосив Лукашенко. Він вважає, що й так можна домовитися поділити ринки збуту.
«Навіщо сьогодні тиснути через край: давайте нам, приватизовуйте. Ми живемо в одній державі. Навіщо? Можна було, якби за це платили, якби була модернізація поглиблена, були б ринки», - зазначив Лукашенко.
Він також розповів про приватизацію БелАЗу. «Якщо хтось хоче інвестувати і нові ринки відкрити, то ми з ним підемо на кооперацію, продамо частину акцій. Але поки що таких охочих немає. А щоб комусь сплавити БелАЗ – це виключено. Це як «Білоруськалій». БелАЗ ми нікому не віддаємо. Білоруський, радянський БелАЗ – це 30% світового ринку. Це один з наших брендів, це гордість Білорусі», - наголосив Лукашенко.
Як повідомляв УНІАН, 20 травня перший віце-прем‘єр-міністр Білорусі Володимир Семашко після церемонії закриття «Білоруського промислового форуму – 2013» заявив, що об‘єднання МАЗу і КамАЗу буде реалізовано шляхом створення білорусько-російського холдингу, якому в довірче управління будуть передані акції цих підприємств. «Про жодний продаж або зміну власника не йдеться», - наголосив Семашко. Він також висловив думку, що створення холдингу дасть змогу посилити потенціал двох гігантів автопрому, особливо їх експортний потенціал. «Років через п‘ять, коли ми побачимо, що і МАЗ і КамАЗ збільшили своє виробництво і продажі, тоді тільки, можливо, ми повернемося до розмови про передачу акцій у власність або іншу форму організації інтеграції двох підприємств», - зазначив Семашко.
Довідка УНІАН. З пропозицією об‘єднати КамАЗ і МАЗ виступила держкорпорація «Ростехнології», якй належить 49,9% акцій найбільшого російського виробника вантажних автомобілів. Спочатку сторони розглядали обмін акціями КамАЗу і МАЗу в рамках об‘єднання двох компаній, але білоруська влада відмовилися від цього варіанту. Потім було запропоновано створити СП, до якого будуть внесено 49,9% акцій КамАЗу і 49,9% акцій МАЗу, а також цілий ряд підприємств, які виробляють автокомплектуючі як у Росії, так і в Білорусі.
unian.ua
_ _ _ _ _
Для тих, хто забув, нагадаю: у Росії й Білорусі - союзна держава! Тобто дві незалежні республіки утворили союз на правах держави.
Життя - дуже шкідлива штука! Від нього помирають!
crok
Старожил
Номер: 7
З: Україна, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 870
Попереджень: 0
Нагороди:
Російську космічну промисловість очолить президент "АвтоВАЗу" У п‘ятницю голова уряду Дмитро Медведєв провів закриту зустріч з віце-прем‘єром Дмитром Рогозіним і директором заводу АвтоВАЗ Ігорем Комаровим.
Джерела стверджують, що прем‘єр принципово схвалив кандидатуру пана Комарова на пост глави Об‘єднаної ракетно-космічної корпорації. Призначенню передуватиме підписання президентом Володимиром Путіним указу про створення ОРКК - це, за даними "Комерсант", відбудеться вже у вівторок, пише російська газета "Коммерсант". Як розповіло "Комерсант" високопоставлене джерело в уряді, основною темою зустрічі Дмитра Медведєва з Дмитром Рогозіним та Ігорем Комаровим стало майбутнє призначення останнього на посаду формованої Об‘єднаної ракетно-космічної корпорації (ОРКК). "Прем‘єр принципово схвалив його кандидатуру", - підкреслив співрозмовник "Комерсант", додавши, що в ході зустрічі були також порушені проблемні питання про стан і перспективи ракетно-космічної промисловості, а також про шляхи взаємодії корпорації та Федерального космічного агентства (Роскосмос).
unian.ua
_ _ _ _ _
Треба так розуміти, що відтепер і у космосі буде легендарна ВАЗівська якість робіт?!
Не заздрю я майбутнім російським космонавтам!