Броварки – історико-побутовий район, утворився як поселення у східній частині старого міста. Назва походить від броварників-пивоварів, які тут жили. Серед пам’яток цивільної архітектури 19 – поч. 20 ст. - садиба Тарновських. З громадських споруд зберігся будинок учительської семінарії.
Квашинці – найстаріший район міста. Легенда оповідає про те, що назву посад отримав через те, що мешканці його були неперевершеними майстрами по виготовленню квасу та ще квашеної капусти, огірків, яблук. Увесь цей нехитрий товар вони поставляли до княжого двору Вишневецьких та вивозили на міські базари і ярмарки. Згодом посад зі своєю Іванівською церквою став приміським селом, а потім і одним із міських побутових районів. Поселення існувало ще в період Київської русі, що підтверджується археологічними знахідками на цій території. Воно було знищене татарами разом з містом у 1239 році. Заселення Квашинців почалося знову в 17 ст.
Кустівці – історично-побутовий район у східній частині міста. В 1649 році в списку козаків значився козак Супрун Кустівський. Вперше цей район згадується у 1724 році. В 1731 р. в полковій сотні існував Кустівський курінь козаків, що свідчить про значні розміри цього передмістя. На початку 19 ст. на Кустівцях існували вулиці (кутки). Серед пам’яток культури, що збереглися до наших днів – Трьохсвятительська церква, заїжджій двір Густинського монастиря.
Плискунівка – історико-побутовий район у східній частині м. Прилук на березі р. Синьківки (правої притоки р. Удаю). Вперше згадується у 1785 році як передмістя Прилук.
Бродки – історико-побутовий куток заснований в кінці 18 ст. Розташований на лівому березі р. Удаю. Щоб добратися до кутка доводилося долати в брід заводнені місця. Звідси пішла і назва. Вперше згадуються у 1797 р. як „хутір На Бродках”. 1810 – „казенна підміська слобідка Бродки”, 1859 р. вже називалися селом. В 1889 році в Бродках заснована Прилуцька тютюнова фабрика. В 1990 році приєднанні до м. Прилук.
Сорочинці – район міста, розташований на лівому березі р. Удай. Утворився з хуторів, які селилися на той час поблизу Прилук. Місцеві жителі вважали ще наприкінці 19 ст., що у цій місцевості гніздилося багато сорок, через що перший поселенець одержав прізвище Сорока, звідки й пішла назва поселення. Вперше згадуються у 1713 році як село, яке входило до полкової сотні Прилуцького полку. На кошти сотника полкової сотні Івана Маркевича тут була побудована перша дерев’яна трибанна Миколаївська церква.
Лапинці (Чернявщина) – район міста розташований на лівому березі р. Удаю. Вперше згадується як село у 1663 році. Назва походить від одного з перших поселенців – полковника Дмитра Чернявського. Тут жив і працював український письменник і педагог Павло Павлович Білецький – Носенко.
П’ятихатки – колишній хутір на Лапинцях, який складався із 5 хат, приєднанні до Прилук.
Ракитний – район міста, як хутір, вперше згадується в 1900 році. За спогадами старожилів, назва пішла від того, що на берегах р. Муховця росли кущі рокитника.
Мединщина – побутовий куток м. Прилук, який відомий з поч. 20 ст. Першими поселенцями були нащадки Мединських з Квашинців. Звідси і пішла назва.
Трубарівщина – історично-побутовий куток міста. Вперше згадується у 1859 році. Входила до Прилуцького повіту. 1936 р. приєднано до м. Прилук.
У 18 ст. місто мало три великі вул. – Київську, Пирятинську й Роменську, які починалися від відповідних брам фортеці й проходили через передмістя до виїздів з Прилук. Наприкінці 18 ст. згадується четверта вулиця Іванівська, яка вела від Київської вулиці до греблі на р. Удай. Кількість житлових споруд і число дворів у місті протягом 18 ст. змінювалися. Напередодні відкриття намісництв (1781 р.) все населення було переписане за станами.
Після утворення Прилуцького повіту, у 1782 р. територія Прилуччини значно зменшилась. Згідно „Чернігівського намесничества топографіческое описание” О. Шафонського, у 1784 році в Прилуцькому повіті налічувалося 208 населених пунктів.