04.03.2009

Краса врятує світ

Мистецтво виникло задовго до того, як склалося саме це поняття. Люди малювали та співали, прикрашали своє житло і танцювали, ще не розуміючи, що займаються мистецтвом. Те, що нині визначається цим словом, було настільки тісно пов’язане з працею та побутом древніх, що не вважалося за особливий вид людської діяльності.
Поступово на зміну поняттям «ручне ремесло», «майстерність» прийшло поняття «мистецтво» в значенні «художня творчість». Це явище суспільне і за своїм походженням, і за завданнями, яким воно служить. Мистецтво - це одночасно пізнання світу, творчість, зміна дійсності за законами краси. Нині важко уявити собі людину, яка б не цікавилася мистецтвом. Сучасній молоді найбільше до вподоби музика та «вогненна мова» танцю. Ними захоплюються й підлітки, що відбувають покарання в Прилуцькій виховній колонії. З ініціативи директора клубу Анатолія Нехая в установі створений гурток сучасного естрадного танцю. Неод-норазово його учасники виступали перед публікою, хоча їхня танцювальна програма ще не досить досконала. Тому не випадково адміністрація установи при найменшій можливості запрошує танцювальні колективи відвідати колонію. Це дає змогу не тільки урізноманітнити дозвілля вихованців, а й дозволяє аматорам сцени поспілкуватися з учасниками танцювальних колективів, попросити у них допомоги при вивченні елементів танцю.
Цього разу до Прилуцької ВК заві-тали учасники танцювальних колективів нашого міста «Іскорка» та «Ритм» під керівництвом Валентини Тищенко і столичного балету «Тодос» на чолі з Андрісом Капінишем. Це було справжнє свято краси! Вихованці побачили народні й бальні танці у виконанні прилучан та киян. «Я вчу танцюристів володіти своїм тілом, бути пластичними і виразними, гармонічно зливатися з своїм партнером, - сказала Валентина Леонідівна. - Адже народні танці тісно пов’язані з музикою, її змістом, ритмом, композицією, а деякі з них виконуються навіть без музичного супроводу. Виразні рухи народного танцю дали життя майже всім па класичного балету. Тож можна сказати, що артисти «Тодосу» черпають матеріал із народної танцювальної творчості як із вічного джерела».
«Тодос» відзначився граціозністю, м’якістю ліній, поетичністю. Артисти танцювали темпераментно, динамічно, захоплюючи глядачів то пристрастю, то ліризмом. Недаремно ж говорять, що танець - це свято для очей, і щоб отримати естетичну насолоду, достатньо усього кількох миттєвостей. А для того, щоб створити прекрасне, часто потрібні місяці й навіть роки самовідданої праці. Цю важливу і надзвичайно благотворну для розвитку особистості істину - про нерозривний союз праці й творчості, праці й краси - учасники художньої самодіяльності пізнають з власного досвіду. А це значить, що з установи на свободу вийдуть підлітки, які не тільки мають освіту, професію, а й є культурними, творчими людьми, котрі набули потребу бачити, відчувати і створювати прекрасне, яке потім внесуть в свою працю і в свої відносини з людьми.

Валентина ЗАГРЕБЕЛЬНА, методист Прилуцької виховної колонії

04.03.2009

Душа завжди молода

Останній місяць зими - лютий - не хоче залишати свої володіння. Та час уже проводжати зиму, і проводжати з почестями. Весело та дружно проводжали її в територіальному центрі - там відбулося цікаве свято й театралізоване феєричне дійство. А на свято, як годиться, завжди запрошують гостей. Ось і цього разу запрошених і постійних відвідувачів було дуже багато. Подвір’я цвіло яскравими українськими хустками та вбранням, чулися жарти, веселий сміх.
Директор територіального центру Світлана Власенко сердечно привітала всіх присутніх зі святом Масляної і побажала цікавого відпочинку. Цього дня навіть погода була на боці працівників і гостей територіального центру. Сонце світило якось по-особливому привітно, на небі - ні хмаринки, а білий сніг по-весняному сліпив очі. На подвір’ї починалася казка. В танці закружляла велична зима - вона залишала свої володіння і кликала в гості заквітчану золотокосу красуню-весну. Звучали щирі слова, лилася музика.
Слід відзначити всіх, хто брав участь у цьому святі, а особливо учасників хору ветеранів. Їхні пісні - ніби ковток чистої джерельної води. Стільки молодечого запалу! А які голоси! Дуже сподобалася всім і група «Здоров’я». Дивлячись на них, згадуються слова про те, що вік - це стан душі. Бо душа в учасників цієї групи дійсно молода. Творчо і натхненно виступив колектив територіального центру «Джерело» (керівник - Р. Циганко), показавши театралізоване дійство Масляної. Не забули національних обрядів та традицій, цікаво розповіли про кожен день тижня Масляної. Та все з жартами, піснями!
Горіло багаття, здіймалися вгору язики вогню, охоплюючи опудало Зими. Віртуозно звучав баян в руках О. Циганка, навколо вогнища йшов хоровод: «Благослови, мати, зиму проводжати, весну зустрічати....». Лилася пісня, сяяли очі, грали посмішки на вустах, а ноги самі просилися в танок. Аромат млинців зі сметаною та духмяного трав’яного чаю, яким пригощали гостей, линув далеко за межі територіального центру.
Це свято залишило слід в душі кожного, хто долучився до нього. Люди йшли додому усміхнені, несучи з собою ту частинку любові, тепла та душевної щирості, яку подарували всім присутнім працівники територіального центру. А старенька бабуся уже на воротях повернулася і сказала мені, усміхнувшись: «Як мало треба нам для щастя, дитинко».

Т. МОГИЛА.

МУЗИЧНИЙ ДИВОГРАЙ

Минулого тижня у Прилуках стартував фестиваль художньої самодіяльності шкіл міста «Музичний дивограй». Першими випробовували свої сили юні танцюристи. Хореографічні композиції представляли дев’ять дитячих танцювальних колективів. Високий рівень виконавської й акторської майстерності, вдало поєднаний із костюмами, показали учні чотирьох міських шкіл: №3, №6 (керівник Світлана Голуб), №7 (керівник Валентина Мишак) та зразковий колектив «Данс-дует» гімназії №5 (керівник Лариса Іванькова).
Фестиваль також назве кращих виконавців серед вокалістів, сильніших у хоровому та театральному мистецтві. Закінчиться «Музичний дивограй» на початку квітня великим гала-концертом переможців. 11 квітня прилучани відстоюватимуть завойовану торік перемогу в обласному кущовому фестивалі «Чисті роси».

---

СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО

21 лютого українці відзначали День рідної мови. У нашій країні питання мови стоїть доволі гостро, адже їй упродовж багатьох років доводилося зазнавати усіляких принижень та заборон. Про це йшлося у Центральній міській бібліотеці ім. Л. Забашти на зустрічі місцевих студентів з представниками творчих професій, приуроченій Дню рідної мови. Для заслуженого працівника культури Ольги Середи, поета Євгена Постульги, режисера й актора Анатолія Кизима літературна мова - це невід’ємна частина фаху. Їхні розповіді викликали живий інтерес молоді, яка ще тільки обирає життєвий шлях і прагне говорити українською. Адже мова - це душа нації.

---

ВЧИМО РІДНУ МОВУ



Рідний край, рідна мова. Що може зрівнятися з відчуттям найдорожчого у світі ? Почуття любові до рідного краю треба виховувати з дитинства, з малих літ вміло прищеплювати інтерес до всього рідного і дорогого: мови, усної народної творчості, обрядів, звичаїв. Учителі початкових класів любов до рідної мови прищеплюють з першого уроку. Вони щоденно невтомно і наполегливо несуть її до дітей, розкривають красу і багатство, чарівність і велич, невичерпне джерело народної мудрості, що закладене в ній з давніх-давен.
Треба лише бачити, якою радістю світяться очі школярів, як починають вони виконувати простенькі, на перший погляд, вправи, наприклад: підбирають синоніми до найбільш уживаних слів типу говорити, ходити і т.д. Діти починають згадувати, як розмовляють їхні батьки, як говорить бабуся з дідусем, а як сусіди… І починається змагання: хто більше! Ось із таких творчих, розвиваючих вправ починають учителі підготовку до свята рідної мови, яке ми відзначаємо 21 лютого.
Свято рідної мови, яке пройшло у нашій школі, мало елемент конкурсу на кращого читця патріотичного вірша. А переміг учень 4 - Б класу Максим Волобуєв (класовод Коваленко Тетяна Анатоліївна). До чистої і ніжної душі дітей вона звертається щоденно з великою любов’ю, щоб не забували свій край, берегли його, щоб були закохані в свою пісню, свою мову. Вона розвиває вміння працювати з додатковою літературою, діти навчаються мислити творчо, тому прищеплюється інтерес до вивчення мови й виховується наполегливість і та свята любов до свого рідного: слова, пісні, краю…
Хай це свято стане традиційним і хай наша рідна мова лунає над світом вільно і світло, хай летить у Всесвіт щире слово. Бо рідна мова, рідна пісня дорога і близька нам, вона дає наснагу, силу, радість спілкування чистою й світлою мовою землі, на якій ми народилися і виросли, на якій живемо і працюємо.

Валентина СОРОКОЛІТ,
педагог-організатор
ЗОШ I – III ст. № 9.

11.03.2009

КОБЗАРЮ – НОВЕ ЖИТТЯ

Незабаром пам’ятка культурної спадщини місцевого значення – погруддя Тараса Шевченка, зведеного майже півстоліття тому по вулиці Пирятинській (на виїзді з Прилук), змінить своє місце-знаходження. Відреставроване прилуцьким скульптором Семеном Кантуром, воно «оживе» на території Прилуцького агротехнічного технікуму і нарешті сповна зможе виконувати своє призначення.
Наразі проводяться першочергові заходи по передачі погруддя, його демонтажу, реконструкції та перенесенню на територію навчального закладу. Вирішується також (шляхом узгодження з відділом містобудування та архітектури міської ради) і питання про місце його встановлення, задля ефективнішого його збереження, популяризації культурної спадщини серед населення міста та виховання підростаючого покоління.

БЕРЕЗЕНЬ – МІСЯЦЬ ЖІНОЧИЙ

З давніх давен у славу жінки будувалися храми, через жінок відбувалися війни. Упродовж століть жінки надихали чоловіків на прекрасні витвори мистецтва, шедеври живопису, музики й літератури. Хоча жіночий ідеал був різним в усі часи, та завжди в ньому втілювалися краса, ніжність, чуттєвість», - такими словами науковий співробітник краєзнавчого музею Тетяна Зоць розпочала презентацію «Весняного вернісажу» прилуцьких художників. Експозиція об’єднала жіночі портрети восьми майстрів пензля: Миколи Андріяки, Петра Басанця, Сергія Бондаря, Юрія Кармелюка, Петра Носка, Івана Тринчука-Задорожнього, Едуарда Усова, Анатолія Хоменка. Деякі з картин прилучани уже мали можливість побачити, а частина робіт уперше представлена широкому загалу, оскільки досі зберігалася в запасниках музею. Завдячуючи Почесному громадянину Прилук, меценату Юрію Коптєву, тепер місто має чудову виставкову залу, де городяни і гості Прилук можуть долучитися до прекрасного. Творчість місцевих художників викликала живий інтерес земляків, адже кожна картина експозиції особлива, більшість полотен зображує близьких жінок, натхненниць і муз митців, а значить, виконана з наснагою та любов’ю. Таке мистецтво вічне - як вічні почуття, що спонукають до нього.

Людмила СМИК.

Святкування 195-ти річчя Шевченка по-прилуцьки

Шановні прилучани, а сподобалося вам цьогорічне вшанування Дня народження Тараса Шевченка? Чи ви його у всеміському масштабі не помітили? Якщо ні, то варто розповісти: дня 9-го березня, об 11-ій годині, не чисельна, але поважна делегація від міської ради попростувала через дорогу до пам’ятника Шевченкові-художникові у центрі міста. І відбулося дійство надзвичайне, мовчазно-загадкове: поклали, поговорили, постояли, розійшлися. Через п’ятнадцять хвилин вже довкруг не було ні душі.
Все б добре, але чи ніхто не задавався питанням: чому, маючи пам’ятник під носом, міська рада не зуміла організувати заходу, вартого пам’яті великого Кобзаря? Тим більше до 195-ти річчя від його Дня народження. Дощова погода завадила чи брак розважальних колективів при МБК, ЦТДЮ, школах? Чи подія надто другорядна, щоб на неї звертати увагу? Чи у наших владників зовсім відключається фантазія за відсутності меценатських коштів на організацію святкування?
Звісно, у них же 8-ме березневий величезний весняно-жіночий концерт, пам’яті Клари Цеткін і Рози Люксембург, - а тут ще якийсь Шевченко зі своїм 195-ти річчям. Не вписується у розважальну програму. Тому достатньо траурної ходи з кількома виголошеними словами. Ну, слово ж хоч дали б мудрим людям, добрим досвідченим прилуцьким інтелектуалам, що їх власне, самі й обдзвонили, самі й запросили на це бездарне дійство. Раз уже шановна влада не підготувалася, то хоч ці люди могли б сказати правильні слова і про Шевченка, і про Україну, без попередніх приготувань і без листочка з писаною промовою.
«Просвіту» теж запросили… лиш подивитися. І це дивно тим, що якраз «Просвіта» дев’ять років тому підняла питання про встановлення пам’ятника Шевченкові у центрі міста. Писала листи до міськради, організовувала інтелігенцію, збирала кошти. А тим часом, кожної весни головою просвітян Валентиною Грибенко складався сценарій, збиралися люди, бралися квіти і їхалося за місто, до погруддя Шевченкові. І не мало значення, був дощ чи сніг. Приїжджали бандуристи, на наскрізному вітрі роздягалися до вишиванок, – бо гордо вирішили, що не будуть грати Шевченківські твори у верхньому одязі. Діти й дорослі читали вірші. Квіти доводилось прилаштовувати так, щоб їх не віднесло різким поривом вітру. Журналісти приходили, записували ..але жодного речення зчаста не потрапляло в газети.
А тепер ми маємо Шевченка біля міськради і представників влади з двома-трьома реченнями біля пам’ятника. Над владою майорять прапори партії «Свобода», бо прапора державного і прапора міста, з зображенням символів Прилук, влада винести не здогадалася. Невеликим гуртом сумує Прилуцьке козацтво. Журналісти не знають про що писати. Як результат – по ТБ передають минулорічне дійство.
А от прекрасна цьогорічна вистава за творами Шевченка Харківського театру «Вінора», спільно з прилуцьким «Новим театром», так і залишилася поза увагою візуальних медіа. Можна ж було показати хоч уривки з глибоко духовної, патріотичної вистави, котру прилучанам самостійно організували й показали активісти «Нового театру» разом з харків’янами. Достатньо було лише це все об’єднати: 195-ти річчя Шевченка, промову голови міськради, виставу в МБК, – і ось вам новітнє варте уваги святкування.
Невже великий Кобзар вартує менше, ніж Роза Люксембург?

Орися Григоренко.

Газета «В двух словах» №14 за 2 квітня 2009 року

ПОДАРОВАНЕ СВЯТО




В. Тарасенко, заступник
директора Прилуцької ЦРБ.
На фото: режисер театру «Рампа» Анатолій Кизим і Оксана Швець.

ОКРИЛЕНІ ЧАРІВНИМ ТАНЦЕМ
Хто хоча б раз бачив виступ танцювального колективу «Крила» загальноосвітньої школи №3 під керівництвом Світлани Голуб, той напевно може стверджувати - на сцені працюють справжні професіонали, хоча переважній більшості з яких по 10-15 років. Та ці діти здатні перетворити звичайні танцювальні «па» на дивовижне й прекрасне сценічне дійство. Колектив зовсім молодий, але за короткий час зумів зайняти своє місце у багатогранній художній самодіяльності Прилук і завоювати прихильність та симпатію глядачів. Цьогорічні виступи «Крил» принесли колективу ще й призові місця у міському фестивалі «Музичний дивограй».
- Ми працюємо не заради нагород та відзнак, - зауважує керівник колективу «Крила» Світлана Олександрівна. - Просто всі ми любимо танцювати і, як виявляється, вміємо передавати свої почуття та світосприйняття через танець. Хоча, не приховуватиму, відзначення нашої роботи дипломами і грамотами нам неймовірно імпонує. У нас є стимул, є вершина майстерності, яку потрібно досягти, то ми й намагаємося працювати якнайкраще, відшліфовувати кожен рух.

У колективі займається майже півсотні дівчаток і хлопчиків, найменшим з них не виповнилося навіть трьох років. Та цей зовсім юний вік не стає на заваді у пізнанні ними складної танцювальної науки.
- Мої діти (сьогодні я вже можу так говорити) усі без виключення талановиті та наполегливі у досягненні задуманого, - веде далі Світлана Голуб. - Можна сказати, одержимі. У наш час, повірте, надзвичайно складно без сторонньої допомоги виживати таким колективам, як мій. Адже і костюми до кожного нового танцю потрібно пошити, і віднайти кошти на поїздку у той самий обласний центр, де ми цього року виступали на головній сцені, чи придбати реквізит для нової сценічної постановки. Все це заслуга батьків, які допомагають і підтримують наші починання. Велике їм спасибі за таку небайдужість і розуміння. Звичайно, слова вдячності хочеться сказати і дирекції школи №3 - коли б і з якою проблемою ми не звернулися до директора Олександра Самусенка, ніколи не було відмови.
Та, без сумніву, успіх до колективу прийшов лише завдяки умілій організаторській роботі його керівника Світлани Голуб, яка змогла за короткий час згуртувати дітей і привести колектив до висот визнання. Такий титанічний труд підвладний лише творчим та натхненним людям, здатним на самопожертву. Тож сподіваємося, що незабаром «Крила» по-справжньому зможуть розкритися, а колектив і надалі буде сповнений творчого натхнення.
Тамара ЖУК.

ОЛЕСЬ УЛЬЯНЕНКО: ЯКА КРАЇНА – ТАКИЙ І ПИСЬМЕННИК



Людмила СМИК.

---

«ПРО МАТІР СЛОВА ВЕЛИЧНІ»


Вікторія КОВАЛЬЧУК.
газета "В двух словах"