- Ларисо Володимирівно, одне з головних завдань у роботі адміністрації Центральної міської лікарні та депутатського корпусу Прилук - фінансове забезпечення медицини. Яке воно у 2009 році, в умовах економічної кризи?
- Розробляючи й затверджуючи бюджет міста і закладів охорони здоров’я на 2009 рік, ми в першу чергу заклали туди кошти на виплату заробітної плати, адже це захищена стаття. Також до захищених статей відносяться кошти на медикаменти і витратні матеріали для надання невідкладної медичної допомоги, на ліки для пільгових категорій населення. Окрема стаття і в державному, і в місцевому бюджеті – кошти на придбання препаратів інсулінів для хворих на цукровий діабет. Це дуже гостре й актуальне питання, оскільки такі хворі повинні забезпечуватися інсуліном стовідсотково. Інсулін для них – дійсно життєво необхідний препарат. Його, на відміну від багатьох інших ліків, нічим не заміниш.
На невідкладну медичну допомогу в 2007 році в міському бюджеті було закладено 320 тисяч гривень, у 2008-му – 456 тисяч, на 2009 рік заплановано 550 тисяч. Це доволі значні суми в розрізі місцевого бюджету. І вони постійно збільшуються, адже ціни на медикаменти зростають. Проте грошей все одно не вистачає. 550 тисяч гривень на рік – це десь 48 тисяч на місяць. Але ж тут і «Швидка допомога», і стоматологія, і дитяча лікарня. Звісно, такої суми для всього міста замало. Наприклад, один день перебування тяжкого хворого в реанімації (якщо врахувати фонд заробітної плати і використання медикаментів) - 1 тисяча гривень. Тому 36 тисяч на місяць на Центральну лікарню не вистачає. Однак не було жодного випадку, щоб, потрапивши до лікарні, людина залишилася без невідкладної допомоги. Її отримують усі. А далі допомагають родичі. Такий стан речей у медицині - проблема держави, а не місцевого самоврядування. На жаль, Прилуки тут не виняток.
Різко збільшилися видатки з міського бюджету на забезпечення медикаментами пільгових категорій. У 2007 році – 131 тисяча, у 2008-му – 275 тисяч, у 2009-му – 300 тисяч гривень. До пільговиків відносяться інваліди Великої Вітчизняної війни, прирівняні до них особи, діти віком до одного року, діти, котрі перебувають на диспансерному обліку, психічно хворі тощо. Усі ці верстви населення беремо під свою опіку. На жаль, держава лише декларує турботу про них. Гроші ж для пільговиків виділяються з місцевого бюджету. Єдине, в чому допомагає держава, так це частково покриває потреби міста в коштах на інсулін. Наприклад, у 2007 році держава дала Прилукам на інсулін 238 тисяч, а місцевий бюджет – 181, у 2008 році було п’ятдесят на п’ятдесят – 370 тисяч держава і 364 тисячі місцевий бюджет. У 2009 році співвідношення таке: держава – 352 тисячі, місцевий бюджет – 497 тисяч. Як бачите, основні видатки лягли на плечі місцевого бюджету.
Завдяки виваженій політиці міської влади в питанні забезпечення ліками пільгових категорій населення, у Прилуках немає таких проблем з інсуліном, як у багатьох інших містах України. У нас велика кількість хворих одержує імпортні інсуліни. Для інших міст це вже нереально. По-перше, через проблему з місцевими бюджетами. По-друге, через нові законодавчі норми, які змушують закуповувати тільки вітчизняні препарати. Ми вже півроку отримуємо імпортні інсуліни, бо вчасно пройшли процедуру закупівлі. І навіть якщо надалі виникатимуть якісь проблеми, то хворі на цукровий діабет все одно стовідсотково забезпечуватимуться інсулінами за бюджетні кошти. На сьогодні у Прилуках інсуліни отримують 242 дорослих і 9 дітей. Коли ми говоримо колегам з інших регіонів, що прилучани забезпечуються імпортними інсулінами, ніхто не вірить. Адже у багатьох містах хворі навіть вітчизняні інсуліни закуповують наполовину за власний кошт.
- Згідно з постановою Уряду і указом Президента, в умовах фінансово-економічної кризи при закупівлі ліків за бюджетні кошти необхідно надавати перевагу препаратам вітчизняного виробництва. Мабуть, це створює проблеми в роботі лікарів?
- Я б хотіла, аби прилучани з розумінням поставилися до такого нововведення. Дійсно, зараз імпортними препаратами можна користуватися лише тоді, коли вони не мають вітчизняних аналогів. Інколи це викликає у пацієнтів невдоволення, але такі реалії життя, і від них нікуди не дінешся. Наразі фармацевтична галузь України надає можливість забезпечити майже всі групи препаратів вітчизняними аналогами. За таких умов запланованих коштів нам вистачить до кінця року.
- Оснащення міської лікарні все ще залишає бажати кращого. Хоча певні зрушення в цьому напрямку є...
- Так. У 2008 році ми змогли придбати за кошти місцевого бюджету фіброгастроскоп останньої моделі. Він коштував майже 200 тисяч гривень. Фонд «Європа» з ініціативи його президента, народного депутата України, Почесного громадянина Прилук Валерія Дубіля подарував лікарні сучасний апарат ультразвукової діагностики. Його вартість - теж близько 200 тисяч. Держава допомогла в оснащенні пологового відділення, виділивши гроші на апарат штучної вентиляції легень для немовлят. За власні й спонсорські кошти купили для реанімації плазмоферез, ректороманоскоп. За кошти з місцевого бюджету проведено реконструкцію приміщення колишнього гастроентерологічного відділення, яке за ті 3-4 роки, що не експлуатувалося, майже зруйнувалося. Невдовзі там розміститься сучасне боксоване інфекційне відділення. Євроремонт реанімаційного відділення виконаний за кошт мецената, Почесного громадянина Прилук Юрія Коптєва. Але оснащення цього відділення залишилося на попередньому рівні. Нам дуже потрібна дихальна апаратура. У нас тільки одна машина для транспортування тяжких хворих до обласної лікарні. Якщо вона виходить з ладу, позичаємо транспорт у «Швидкої». Це ненормально. Сподіваємося, що чи облдержадміністрація, чи держава допоможуть у розв’язанні цих проблем. Є і
- Кажуть, зараз прилуцька медицина переживає кадровий голод. Це правда?
- Наразі п’ять дільниць в амбулаторіях сімейної медицини без лікарів. У приймальному відділенні працюють лікарі за сумісництвом. У Прилуках бракує педіатрів. На місто й кілька сусідніх районів один лікар-неонатолог. Тому коли випадок складний, Валентина Миколаївна Опілат не виходить з лікарні по 2-3 доби: її нема ким підмінити. Престиж професії лікаря падає. Адже середня зарплатня лікаря близько тисячі, а його відповідальність вимірюється десятками тисяч. Але з кадрами у нас не все так погано. За останні два роки на роботу до лікарні прийшли два молоді лікарі-хірурги і два анестезіологи. Зараз проходять інтернатуру хірург і анестезіолог, які теж приєднаються до нашого колективу.
- Насамкінець про те, що хвилює і медиків, і пацієнтів. Чи об’єднуватимуть міську та районну лікарні? Якщо так, то коли?
- Колектив нашої лікарні розуміє цю проблему і готовий до її розв’язання. До оптимізації треба підходити дуже виважено. Насамперед це кадрове питання. Адміністративно можна багато чого вирішити за п’ять хвилин, а от максимально врахувати інтереси людей, нікого не образити - зовсім інша річ. Не хотілося б, щоб це була чергова профанація.
Від злиття нікуди не дітися. Рік туди, рік сюди, але процес оптимізації невідворотний. В одній із останніх постанов уряду чітко задекларовано, що такі лікарні, як Прилуцька міська, функціонуватимуть у тому випадку, якщо обслуговуватимуть від 150 до 300 тисяч населення. Було б добре, якби урядовці запропонували ще й механізм переходу міської та районної лікарень на новий рівень – філії обласної лікарні.
Будь-яка реформа потребує централізованого фінансування. Якщо його немає, усі найкращі ідеї зводяться нанівець. Лозунгами нічого не досягнеш.
Можливо, перехід на страхову медицину, який уже обговорила Верховна Рада, і прийняття низки відповідних законів допоможуть вирішити ці складні питання.
- Що Ви побажаєте своїм колегам з нагоди професійного свята?
- Здоров’я, благополуччя і витримки. Залишатися відданими своїй професії в кращих традиціях прилуцької медицини. І вдячних пацієнтів.

Професія, обрана вами, в усьому світі вважається найгуманнішою. Роль медичного пра¬ців¬ника в нашому суспільстві завжди буде важливою і необхідною. І кожний лікар розуміє: здоров’я суспільства залежить від професійності, порядності і душевної доброти учнів і послідовників Гіппократа. Тож успіхів вам у цій благородній справі!

У переддень свята висловлюю всім працівникам медичної галузі безмежну вдячність за врятовані життя, за повернуте здоров’я і радість. Ваші талановиті руки дарують людям радість життя, вселяють віру у зцілення.

Хай усе хороше, зроблене з душею та натхненням, повертається до вас Божою ласкою! Нехай кожна мить життя радує своєю неповторністю!

Зі святом вас! Щастя вам і добра! І нехай клятва Гіппократа ніколи не буде обтяжливим обов’язком, а лише приємною місією!