Ганг впадает в Северное море

«В своiй хатi своя й правда, сила»
Тарас Шевченко

Начавшийся учебный год на Украине особый. Начался он во втором тысячелетии от Р.Х., а заканчивается в третьем, и сразу после выпускных экзаменов в школе и вступительных в вузах Украина отпразднует круглый юбилей -- 10-летие независимости от СССР. 24 августа -- красная дата в украинском календаре. Дни обретения Украиной независимости от Польши в 1654 году, Крыма в 1681 году, Турции в 1774-м, Австро-Венгрии в 1918-м -- черные дни, их в Украине не отмечают.

Новый учебный год для украинской педагогики непростой еще по одной причине. Мировые СМИ о ней уже сообщали, но как-то вскользь и с усмешечкой. Между тем ничего смешного тут нет, ибо речь идет о коренном пересмотре всей мировой истории с географией, где до сих пор не числилась Великая Украина, возникшая в период палеолита (древнего каменного века) и простиравшаяся от Ганга до Рейна, со столицей в Киеве , основанном 25 -- 28 тысячелетий назад.

В течение 55 веков, вплоть до VI века н.э., индо-украинская держава «словно великан, оседлала два континента -- Азию и Европу, север и юг». Завоевав Египет за 33 года до рождения Христа, украинцы оставили египтянам свою праукраинскую культуру и церковные обряды. Кстати, само слово «Украина» в переводе с санскрита (одного из диалектов праукраинского языка, на котором украинский философ и поэт Агастий проповедовал тогда совсем диким индийцам) означает «большая могущественная держава».

Все эти установочные материалы для украинских учителей были опубликованы киевской газетой «Освiта», аналогом российской «Учительской газеты».

Открытия такого масштаба не совершают на пустом месте. И научному прорыву Василия Кобилюхи предшествовали годы неустанного труда скромных тружеников украинской педагогической науки.

Сразу после обретения Украиной независимости в 1991 году среди прочих неотложных дел встал вопрос об учебниках для школы. Издававшиеся в «тюрьме народов» Советском Союзе учебники по истории республик для нового исторического момента явно не подходили.

Однако уже через три года Министерство образования Украины подготовило вполне солидные учебники истории, где текст, как положено, разбит на параграфы, а после параграфов идут вопросы для закрепления пройденного материала.


Вы, наверное, подумали, что львовский этнограф Кобилюха и киевский редактор газеты «Освiта» сошли с ума, когда один написал о Великой Украине, еще 5 тысяч лет назад омывшей свои сапоги в Индийском океане, а другой это опубликовал. Они в своем уме, точнее, на уме. Просто случился катарсис украинской педагогической мысли, шедшей к этому целых 10 лет. Впрочем, это еще цветочки. Следующее поколение юных граждан Украины будет учиться по учебникам Кобилюхи.

Гоніво москальське

Дякувати богу, що я не москаль

Цитата:

Дякувати богу, що я не москаль

З таким написом один знайомий купив футболку у м.Рівне.

OLEX, А шо ж поганого написано? Я, наприклад, даже дуже радий шо отака яскрава iсторiя Батькивщини.
yellowcard, а с тобой согласен!!! Москалi всi собаки. ГАНЬБА!

аффтар реально жжот ,
Да и вообще, я буду смеяться и плакать если такие учебники реально в школы поступят... украинцы и индусы братья....ну-ну

Шо ви ХЕРНЮ якусь пишите?? УЖОС!!!

Павел, о чём речь?

Casey, Не ми, а Василь Кобелюха. Ми то тут причом?

На жаль, із більшою широтою популярности нашої писанки почали втрачатися праукраїнські історичні коди ще дохристиянського релігійного тлумачення земного і небесного довкілля. Зміна поколінь, часті війни, ворожий терор, заборона релігії та релігійних обрядів разом із писанкарством приглушили надовго цікавість до цього виду духовної радости нашого мистецтва. А тимчасом науку про українське писанкарство розвивали в повоєнні часи українці Канади і США. То була гарна демонстрація детальної констатації самого факту Божественної краси нашої духовности.
Дивувався світ і захоплювалися мистецтвознаці заходу і сходу. В штаті Альберта в Канаді навіть відкрили пам‘ятник українській писанці. Але ніхто не наважився заглянути у глибінь її праісторії. Адже писанкарство з‘явилося у нас ще задовго до нової ери, що доводять археологічні знахідки на нашій землі. Однак цей пласт історичного минулого писанки залишається неторканим донині. Поміж тим матеріалу чимало.
Найпершою археологічною знахідкою на користь нашої розвідки про походження праукраїнського житла у вигляді еліпса-яйця є праця О.П. Черниша про розкопки в селі Молодове на Буковині в 1959 році, котрою зацікавився весь світ учених, зокрема американський професор астрофізик Лайл Борст із Нью-Йоркського університету Бофало. Л. Борст, вивчивши археологічні цінності, знайдені О.П. Чернишем, зробив креслення і макет житла прадавніх мешканців Праукраїни. Той макет і креслення виявився схожим за формою до пташиного яйця, де ширша основа повернута до землі. У подібному житлі прапращури прожили від потопу 180 тисяч років тому — аж до початків Трипільської Культури.
Наші предки були дуже прив‘язані до житла і до грядки землі, до ріки чи до озера. Тут нераз відбувалися різні святкування, оспівування житла і пошанування його з оновленням і прикрасами під Новий Рік (21-22 березня), або на велике свято Брикси-Захисника Землі, яке святкувалось після весняних робіт на початку літа кожного року. А після 5508 року до н.е. це свято назвали по-новому — свято Тризуба.
На той час Тризуб вважався не лише Захисником Землі, але й Оберегом цілої України і найбільшим символом Триєдиного перебування Бога в нашому довкіллі. Цей день святкували в час літнього рівнодення Сонця (нині — це свято Трійці). Цього дня наші прародичі урочисто несли кам‘яні культові макети свого житла з вирізьбленими на поверхні давніми астральними знаками і високу патерицю із зображенням первісного Тризуба. Згодом процесія приходила на Богослужіння з водосвяттям та кропленням освяченою водицею і, звичайно, люди молилися до Всевишнього. Після такої молитви вони задоволені з радістю входили до своїх домівок. Освячені кам‘яні макети житла, що чудом пережили тисячоліття, нині ми називаємо “кам‘яними писанками”. Їх разом із родовим (сімейним) Тризубом пращури ставили у своїх хатинах на зручному місці для наступної молитви до зображеного на них Всевишнього. Таких макетів-писанок було в кожній хатині чимало. Ще в середньовіччі освічені люди України знали ціну тим виробам і зберігали їх від небажаних очей, бо після прийняття християнства ці макети-писанки вважалися залишком язичництва і їх активно знищували.


Отак от прукраинци жилы в яйцях!