Продовження.
Початок тут: http://priluki.info/topic/95

OLEX, а в чём прикол?

LIZARD, теми в яких більше 100 сторінок закриваються і починається нова. Велика нагрузка на базу даних і не дуже зручно. Це загальноприйнята практика на форумах.

OLEX, о как... А если надо будет глянуть историю? Найти какую-нить информацию?
Или вот тот пост №1 так с сылкой так и будет висеть постоянно?

Цитата LIZARD:

Или вот тот пост №1 так с сылкой так и будет висеть постоянно?

Буде постійно зверху

Цитата:

Министр образования Украины И.Вакарчук призвал украинских ученых наполнять Wikipedia КИЕВ, 11 марта /ПРАЙМ-ТАСС/. Министр образования и науки Украины Иван Вакарчук призвал украинских ученых написать хотя бы по несколько статей для украинского сегмента "Википедии". Об этом говорится в обращении И.Вакарчука к академическому сообществу Украины, размещенном на сайте Министерства образования и науки Укаины. "Украинский сегмент Интернет-энциклопедии может существенно расшириться, если каждый из наших ученых напишет хотя бы по две–три статьи по близкой ему тематике", — отметил И.Вакарчук. — "К работе можно привлекать и студентов старших курсов, которые могли бы приобщиться к созданию мощной украинской Wikipedia. Это является заданием национального значения". Министр считает, что украинская Wikipedia значительно уступает своим аналогам по качеству. Многие статьи имеют урывчатый и незавершенный характер. Это побуждает пользователей читать российскую, английскую и другие версии энциклопедии. Wikipedia создана в 2001 г. На сегодняшний день в Wikipedia насчитывается 15 млн статей на 256 языках. В украинском сегменте содержится 188 тыс материалов /16 место/. Для сравнения на английском языке написано 3 млн статей, на немецком - около 1 млн, на французском - 908 тыс, на польском языке - 673 тыс, на русском - 489 тыс статей.

Ну... если с 1991 года написано, вернее переписано, около 800 словарей, перелопатили и выдумали "нэзалэжну историю", то можно представить, что сейчас начнётся...
Наверное изложат или разобьют на отдельные цитаты "титанический" труд австрийского подданного М.Грушевского, который по заказу австрийского правительства и на австрийские же деньги написал на корявом русско-польском суржике десятитомничек "История Украины-Руси".
Клич брошен. Ждём результатов.

Цитата:

с 1991 года написано, вернее переписано, около 800 словарей

Хороша цифра. Тільки де ж тії словники ?

Цитата:

В Інтернеті по 24 години на добу тривають дискусії на теми російсько-українських стосунків між невидимими віртуальними спільнотами. Образливий тон і агресивність такого спілкування дають привід деяким дослідникам порівнювати це протистояння з війною, а також будувати версії щодо участі спецслужб. У цій війні не бачать противника, але хочуть його моральної поразки. Їх ділять на два віртуальні табори – проукраїнський і проросійський. Вони часто називають себе бійцями віртуального простору. Слово – не єдина їхня зброя. Мультимедійні можливості дають змогу підбадьорювати один одного і намагатись деморалізувати протилежну сторону фотографіями та відеокліпами. Десь у мережі один з опонентів через музичний кліп у "Живому журналі" закликає однодумців приєднуватись до Українського віртуального опору. Теги, тобто такі собі ключові слова, які торують в нетрях інтернету доріжку до публікації, – відео, війна, ворог, духовність. Ідеологічне протистояння між відвідувачами форумів, блогерами та просто любителями коментарів ставало особливо помітне, коли стосунки між країнами загострювались. Історія, політика, культура, мова – це те, що викликає найбільші суперечки. Олександр Харченко, головний редактор української інформагенції УНІАН, розповідає про реакцію інтернет відвідувачів на опитування щодо різкої заяви російського президента Дмітрія Мєвдвєдєва про Україну у вересні минулого року. "Ми з’ясували для себе, що ця підтримка йде з казахської IP-адреси, шаленими темпами накручувалася. Знайшли по цій адресі телефон, зателефонували, казахи заявили, що вони жодного відношення до цього не мають, а потім пригадалися усі інші наші матеріали, де дуже часто під різними ніками виступають люди, що явно не є любителями в цій справі", - каже він. Директор української філії Інституту країн СНД Володимир Корнілов, проте, не бачить тут нічого дивного і вважає, що дискусії та навіть сварки в Інтернет-мережі викликані ситуацією в самій Україні. "Люди вихлюпують свою енергію. Хтось це робить у секс-чатах, хтось – на форумі знайомств, а хтось – обговорюючи якісь двосторонні відносини або події в сусідній державі" "Що стосується інтернет-війн якихось угруповань і т.д., подивіться на сварки певних груп тут в Україні. Було б дивно, якби ми тут між собою воювали, а росіяни сиділи збоку і спокійно спостерігали. Є фанати загальноукраїнської тематики в Росії, є фанати російської тематики в Україні, і якщо ви зайдете на ті чи інші чати, форуми, російські чи українські, ви багато там знайдете відвідувачів з України і Росії. Це нормальна справа. Поки ми єдиний мовний простір, розуміємо один одного, було б дивно, якби було по-іншому". Журналіст Сергій Руденко каже, що кількість активних інтернет-користувачів в Україні вже більше восьми мільйонів, з них мільйон тих, які шукають собі майданчики для спілкування. Сергій Руденко: "І в Україні, і в Росії є дуже багато Інтернет-залежних людей, тобто так чи інакше вони вихлюпують свою енергію. Хтось це робить у секс-чатах, хтось – на форумі знайомств, а хтось – обговорюючи якісь двосторонні відносини або події в сусідній державі. Україна ще не пройшла етап становлення як держава. Тобто росіяни все одно нас вважають частиною російського суспільства. Саме через це виникають якісь політичні непорозуміння". Політичний експерт Дмитро Джангіров стверджує, що політичний інтернет із засобу комунікації перетворюється на те місце, де в умовах анонімності відкриваються темні сторони особистості. "Як засіб комунікації політичної, він помер вже давно. Це не річка, це – болото, і там заправляють люди з певними збоченнями. Може, це і нормальні люди у житті, а от в інтернеті живе темне, негативне кожного з нас. Анонімність і безкарність вислову в Інтернеті будь-яку, навіть нормальну у житті людину, розбещує". Особливо агресивні сутички спільнот стосуються Криму. Заяви мера Москви щодо статусу Севастополя дали привід проросійським користувачам спродукувати серію брутальних публікацій про те, що Крим, мовляв, перейде до складу Росії. Реакція проукраїнских опонентів креативна і теж брутальна. Відео те ж саме, звукова доріжка – інша. Активність певних відвідувачів та їхня миттєва реакція на політичні події в Україні давали привід для версій щодо координації дій спецслужбами. На це наштовхували злагоджені дії угруповань, для яких навіть придумали назву "інтернет-бригади під кервіництвом ФСБ". Є дослідження навіть типових прийомів таких користувачів. Того, хто сподівається на інтелектуальну дискусію, або злагоджено починають ображати, або провокують довго шукати посилання першоджерела, або просто блокують реєстрацію на сайті. Про них згадували в контексті так званої інформаційної війни проти України. З такими поясненнями не погоджується директор інституту країн СНД Володимир Корнілов: "У тому розумінні, в якому його використовують в Україні, в усьому світі його називають одним єдиним словом – пропаганда. І в жодному випадку не „інформаційні війни”. Я можу вас запевнити, ні в ФСБ, ні в СБУ руки не доходять ніяким чином диригувати, корегувати форуми, чати. Для цього є, звичайно, низки технічних служб, які відстежують, я впевнений, і в СБУ, і в ФСБ, і в кожній службі це спілкування". Проте головний редактор інформаційної агенції УНІАН Олександр Харченко бачить в особливостях ведення віртуальних війн чітку організацію. "Я думаю, що наші сусіди, ті, хто працює від влади з цією категорією людей, хто організовує їхню роботу, вони б не витрачали коштів, якби це був несуттєвий вплив. Тому, я думаю, ця робота ведеться досить серйозно і вкладаються досить серйозні кошти. Я розмовляв з людьми, які або працюють в Росії, або повернулися недавно, вони підтверджують, що по-різному організовано усе це, але те, що такі групи є, це поза сумнівом". А тим часом в Інтернеті тривають дискусії навколо тем Голодомору, Сталіна, НАТО, свободи слова в Росії, Грузії, Бандери. Деякі дуже активні анонімні інтернет-користувачі відмовилися від пропозиції дати інтерв‘ю.

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/lg/ukraine/2010/03/100309_internet_wars_sp.shtml

Російсько-українські стосунки розвиваються шляхом антагоністичного співіснування. Кожна сторона не тільки залишається переконаною у своїй правоті але й розуміє неможливість прихилити на свій бік іншу сторону.

Мо не по теме, но тест на знання України
ТЕСТ

Это из темы про бандеровцев. Начало см. там
OLEX,

Цитата:

Ти ж сам би за це розцілував би всіх галичанинов

Так точно, ибо :

немецкая карта 14 века...
OLEX, да! К стати... Галиция - это всё понятно, а обрати внимание по мнению немцев, в 14 веке слово "Украина" (на карте как "Ukraine" ) было обычным географическим названием одного из регионов на равнее с "Подолией" (на карте как "Podolien" ) и "Волынией" ("Wolnynien" ).
Заметил?
О каком многовековом существовании ГОСУДАРСТВА "Украина" можно говорить? Получается, если существовало тогда такое государство как УКРАИНА, то и имели место ГОСУДАРСТВА такие как ПОДОЛИЯ и ВОЛЫНИЯ?
OLEX, а ты обратил внимание, что район вокруг Львова в 14 веке назывался "Россия" (на карте "Russia" ).
А на востоке видем никакую не "Московию" (как талдычат свидомые пацаны), а именно РОССИЮ ("Russland" ). Мистика?
OLEX, наверно уже тогда существовал КГБ. Их рук дело. Уже тогда слепили фрицам карту какую было надо!!!
Что скажешь? Фрицы брешуть?

LIZARD, твоя мапа 1886 року

На тобі і про московитський рейх,



посилання