– Оце так Прилуки, от молодці! – схвильовано-радісно промовила народна артистка України Раїса Недашківська, полишаючи залу столичного Республіканського будинку актора.

Саме тут, на Ярославовім Валу, 23-го листопада, відбулася врочиста презентація четвертого випуску культурологічного часопису «Прилуки.Фортеця» та відкриття виставки сучасної фотографії «Прилуки. Люди і місто».

А почалося все із мандрівки. Спочатку в часі, коли редактори, організатори, художники, кореспонденти по дрібці добирали перли з історії Прилуччини. А потім у просторі, коли величезна прилуцька команда рушила Київ завойовувати.

Коли ми прибули до Будинку актора, я щиро здивувалася наскільки теплою, дружньою була атмомфера. Тільки-но заходиш до фойє, тебе вітає дзвінкоголосий колектив Горлиці, а зі світлин посміхаються близькі серцю образи.

Віднині й до 30 листопада демонструватимуться тут роботи прилуцьких фотомайстрів – відомих: Володимира Яковенка, Віктора Молодого, Віталія Удода, Володимира Канавця, Володимира Клязніки, і початківців: Олександра Метіля, Олени Канавець, Орисі Григоренко. Ця виставка в столиці стала можливою завдяки Юрію Коптєву, Першій міжнародній будівельній компанії та літературно-художній організації «Український клуб».

Намилувавшись досхочу фотографіями у фойє, гості були запрошені до актової зали, де Вікторія Копасова грала свої осінні мелодії на фортепіано. Ведучі вечора, Артемій і Катерина Аніщенки познайомили публіку з четвертим випуском культорологічного часопису “Прилуки.Фотреця”, котрий став «Кращим медіапроектом 2009 року» на ІХ Міжнародному фестивалі «Золотий передзвін Придесення»

Спершу до слова запросили головного редактора видання, Ігоря Павлюченка. Він подякував меценату Юрієві Коптєву за те, що з його ідеї виник проект журналу і за його підтримки він був здійснений. А також подякував всім, з ким він працює під час створення журналу і всім, читачам друкованого видання і відвідувачам інет-сайту pryluky.com.

Далі виступив голова «Чернігівського земляцтва» в Києві Віктор Ткаченко, котрий засвідчив свою повагу зібранню і меценату, котрий є патріотом рідного міста.

Потім учасників святкового дійства привітав сам фундатор проекту «Прилуки.Фортеця», Юрій Коптєв: «Я пишаюся своїми рідним містом Прилуки і зроблю все можливе, щоб воно розвивалося в культурницькому напрямку. Хочу, щоб воно було сучасним, привабливим містом, щоб люди, котрі звідси колись виїхали, із задоволенням сюди поверталися.»

Доктор історичних наук Ірина Матяш, відзначила велику роль художника, лауреата Шевченківської премії, Олександра Івахненка у естетизації даного культурологічного часопису.

– Надзвичайний журнал, – зауважив Голова Українського клубу, співорганізатор фотовиставки і презентації Роман Кухарук. – Не кожне місто здатне створити таке видання. Рівних йому не має навіть Київ!

Ще гості презентації переглянули два авторські фільми про Прилуки: «Прилуки. Фортеця» студії «ТІМ», і фестивальне кіно Ігоря Тер-Карапетова та Євгена Лапшука про свято Миколи Яковченка у Прилуках.

А на завершення – незабутнє дійство від «Нового театру» Артемія Аніщенка, що запрезентував уривок із вистави «Www.Шевченко.come.today» – модерну інтерпритацію українського класика.

По закінченні вечора гості за келихом доброго вина, смакуючи страви від прилуцького арт-кафе «За двома зайцями», мали змогу поділитися враженнями від почутого й побаченого, помилуватися виставкою сучасної фотографії «Прилуки. Люди і місто». Мені було надзвичайно приємно, адже чула лише схвальні відгуки, щодо презентації.

– Ваше маленьке містечко підкорило столицю! – сказав мені хтось із гостей.

Вікторія Ляльченко, член Прилуцького осередку
ВУТ «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка

У Англії кажуть: «Мій дім – моя фортеця». Для наших городян на чужині фортецею стає рідне місто, а слова «Я з Прилук» - паролем, що допоможе у найрізноманітніших ситуаціях. У цьому я переконалася 23 листопада у Республіканському будинку актора Києва, де відбулася урочиста презентація четвертого випуску культурологічного часопису «Прилуки. Фортеця».
Ми не просто презентували журнал – ми відкривали столиці новий погляд на глибинку. Відвідувачі, щойно переступивши поріг Будинку актора, опинялися у полоні дзвінкої народної пісні, яку дарував фольклорний колектив «Горлиця» під керівництвом Вікторії Лемещенко. На стінах фойє - прилуцькі краєвиди, представлені визнаними фотомайстрами Володимиром Яковенком, Віктором Молодим, Віталієм Удодом, Володимиром Канавцем, а також початківцями Орисею Григоренко, Оленою Канавець та Олександром Метілем. Організатори виставки, меценат Юрій Коптєв, «Перша міжнародна будівельна компанія», часопис «Прилуки. Фортеця» та Український клуб лаконічно й точно визначили направленість вернісажу "Прилуки. Люди і місто». Спостерігаючи за захопленими поглядами відвідувачів, за їхнім прагненням залишити на своїх фотоплівках та дисках прилуцькі пейзажі, портрети й жанрові замальовки, я ніби вперше побачила до болю знайомі місця, куполи соборів, і нічні вулиці, і замріяного дідугана-козака, і закоханих, котрі прийшли на перше побачення…
А в актовому залі, де проходила церемонія, линули звуки фортепіано – це Вікторія Копасова перевтілила у музику враження від вересня, жовтня й листопада.
Нагадаю, що журнал «Прилуки. Фортеця» народився одночасно з відкриттям Театральної площі, пам’ятником актору Яковченку та Миколиним ярмарком – 2008 року. Його чотири номери – чотири тисячі екземплярів. Та не думайте, що це – крапля в морі сучасної інформації. Як зазначив редактор журналу Ігор Павлюченко, читацька аудиторія Інтернет-сайту «Прилуки. Фортеця» – понад 15 тисяч відвідувачів із 40 країн світу. Низький уклін за видання меценату Юрію Коптєву, котрий висунув ідею часопису і зміг втілити її в життя!
До речі, журнал відзначений журі ІХ Міжнародного фестивалю журналістів регіональних ЗМІ «Золотий передзвін Придесення» як кращий медіа-проект року. І в цьому велика заслуга нашого земляка - лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, заслуженого художника України Олександра Івахненка. Він створив макет видання, а загалом – вклав у нього всю свою душу.
Промова Юрія Коптєва дала змогу зрозуміти усім присутнім на презентації, що в Прилуках мешкають справжні патріоти, котрі вболівають за рідне місто. Юрій Вікторович наголосив, що він не тільки пишається Прилуками, а зробить усе можливе, аби місто розвивалося в культурному напрямку, було сучасним і привабливим, аби прилучани, котрі колись покинули рідний поріг, поверталися на батьківщину якщо не назавжди, то хоча б у відпустку. Зала підтримала Юрія Коптєва гучними аплодисментами.
У виступах голови Чернігівського земляцтва у Києві Віктора Ткаченка, голови Українського клубу Романа Кухарука звучали й захоплення справами та медіа-проектом Юрія Коптєва, й навіть деяка заздрість до Прилук, котрі мають видання, якого бракує столиці.
Та правильно кажуть: краще раз побачити, аніж сім разів почути. Тож увазі публіки було запропоновано фільм-подорож по нашому місту «Прилуки. Фортеця», створений студією «ТІМ», а також фестивальну стрічку Ігоря Тер-Карапетова та Євгена Лапшука про свято Миколи Яковченка в Прилуках.
Справжньою родзинкою презентації стала вистава «Нового театру» Артемія Аніщенка «Www. Шевченко.come.todey». Під час фуршету до мене підходили знайомі й зовсім не знайомі люди зі словами захоплення грою молодих прилуцьких акторів та численними запитаннями про «Новий театр».
Усі ми, прилучани, зрозуміли: столицю підкорили успішно!
Четвертий номер журналу «Прилуки. Фортеця» - це різні теми, різні автори. Однак хочу зупинитися на винятковому з точки зору шанувальників історії матеріалі - уривку з книги Сергія Євсеєнка «Під ясним небом Малоросії». Згадка про наше місто у минулому викликає неабияку цікавість. Є статистичні дані, є відома праця Маценка, є літературні твори різного часу, але у 19 столітті опис приудайського пейзажу, прилуцьких будівель та ярмарку залишив для нас тільки Сергій Євсеєнко. З огляду на його твір хочеться сподіватися, що й сучасні мандрівники будуть такої ж гарної думки про Прилуки. Як і кияни, котрі побували 23 листопада у Республіканському будинку актора.

Олена Клочко