Виборами, попри всю їх важливість для долі країни, міста й кожного з нас, життя не закінчується. Воно продовжується, потребуючи нових, суголосних часу рішень і кроків.
Коли Прилуки ще тільки оговтувалися від гарячих політичних протистоянь виборів 2006 року, четверо місцевих підприємців, у тому числі я і Олександр Козик, вирішили започаткувати об’єднуючий проект, від якого б мали зиск і бізнес, і місто. Так виникло ТОВ «Прилуки Інвестбуд». Головною метою створення цього підприємства була консолідація зусиль підприємців задля розвитку будівельної галузі нашого міста. Востаннє житло в Прилуках будувалося років зо десять тому (якщо не брати до уваги кілька десятків квартир в «афганському» будинку на БАМі, які довів до ладу і передав сім’ям військовослужбовців попередній мер). Ми добре розуміли, що місто, котре не будується, приречене на поступове вмирання, і тому розробили проект, котрий би дав прилучанам роботу й житло, а самому місту – перспективи розвитку.
Перше дітище «Прилуки Інвестбуду» - дев’ятиповерховий будинок по вулиці Садовій, відомий жителям міста як кондомініум «Континенталь». Це дійсно сучасне житло, збудоване з використанням найкращих новітніх технологій. Окрім комфорту і квартир європейського зразка, мешканці будинку отримали ще одну суттєву преференцію – платити мінімум за його обслуговування та житлово-комунальні послуги.
ТОВ «Прилуки Інвестбуд» виконало свої зобов’язання перед інвесторами. Люди довірили нам свої гроші - і ми збудували їм якісне житло, зробивши все для того, аби з настанням економічної кризи в Прилуках не повторилася історія горезвісного «Еліта-центру». Єдине, що будинок здали в експлуатацію не в третьому, як планувалося, а в четвертому кварталі 2008 року. І тільки ми знаємо, яких зусиль необхідно було докласти задля завершення даного проекту.
Яку ж користь приніс «Континенталь» місту в цілому? Даний проект коштував понад 20 мільйонів гривень, і всі ці гроші пішли в економіку Прилук. Вони використовувалися в різних сферах: закупівля будматеріалів, заробітна плата будівельникам, оплата транспортних й безлічі інших послуг, пов’язаних з будівництвом. Тобто, на цьому проекті заробили гроші дуже багато людей. На сьогодні спорудження кондомініуму «Континенталь» завершено, але фінансування економіки міста не припиняється. Інвестори, котрі спершу вклали гроші у будівництво, тепер облаштовують квартири, закуповують для них меблі, побутову техніку й таке інше.
«Континенталь» - це тільки перший крок у реалізації стратегії розвитку ТОВ «Прилуки Інвестбуд». Про інші проекти компанії я розповім у наступних номерах «Града», а зараз хочу докладніше зупинитися на відносинах «бізнес-міська влада», котрі, як свідчить досвід «Прилуки Інвестбуду», у нашому місті залишають бажати кращого.
Почну з того, що ТОВ «Прилуки Інвестбуд» не укладало з міською владою жодних угод, що стосуються будівництва кондомініуму «Континенталь». Відтак, усі благодійній справи «Прилуки Інвестбуду» - це виключно добра воля його засновників, а не вигадані міським головою зобов’язання, якими він не втомлюється пояснювати прагнення компанії допомагати місту. Якби у міського голови дійсно були документи, що підтверджують якісь зобов’язання компанії, то він би давно оприлюднив їх. Принаймні показав би по телевізору.
Міська влада позиціонує «Прилуки Інвестбуд» як довічного боржника, котрий повинен за телевізійними наказами «відпрацьовувати» виділену йому ділянку під будівництво «Континенталю». Але ж, вибачте, ця земля була надана компанії в рамках діючого законодавства України і дісталася нам не безкоштовно. По-перше, довелося компенсувати витрати людям, котрі вже почали будувати там кафе з магазином та господарчими будівлями. По-друге, з майданчика для збору сміття було вивезено 48 КАМАЗів сміття, що роками накопичувалося там. Компанія купила одно-, дво- і трикімнатну квартири й відселила три сім’ї з будинку, що поруч із ділянкою. За власний кошт ми відновили під’їзд до п’ятиповерхового будинку, перенесли кабель, що заважав будівельним роботам, і таке інше. Тому говорити, що міський голова люб’язно подарував ТОВ «Прилуки Інвестбуд» земельну ділянку, принаймні нечесно. Як і використовувати в роботі з підприємцями методи шантажу.
Коли до Юрія Беркута звернулися жителі п’ятиповерхівки, що межує з кондомініумом, з проханням вирішити питання ремонту дитячого майданчика, він почав перекладати відповідальність з хворої голови на здорову. «Прилуки Інвестбуд» не має до цього майданчика жодного відношення, оскільки він розташований поза територією «Континенталю» і зруйнували його не ми. Однак міський голова через телебачення вимагає від нашої компанії ремонту даного майданчика. Але ж, як я уже сказав, у нас немає зобов’язань перед міським головою. Компанія має зобов’язання тільки перед інвесторами, і якщо вони попросять, то ми вже завтра встановимо їм дитячий майданчик. Я ніяк не збагну: чому міський голова замість того, щоб оперативно вирішувати проблеми, з якими до нього йдуть прилучани, публічно призначає винних у своїй бездіяльності? І чому цим винним усе частіше стає «Прилуки Інвестбуд»?
Питання благоустрою прилеглої території «Континенталю» і трьох сусідніх з ним будинків можна вирішити без зайвого клопоту, залучивши ресурси зацікавлених підприємств: КП «Прилукижитлобуд», ТОВ «Прилуки Інвестбуд» і МПП "Монтаж-наладка". Тільки для цього міський голова мусить зіграти консолідуючу роль і не через телебачення, а особисто поспілкуватися з керівниками. Впевнений, що, разом розробивши проект благоустрою, ми швидко впоралися б із цим завданням.
Міський голова не повинен діяти всупереч і навпаки, він повинен вчиняти так, як буде краще для міста. Особисті образи чи симпатії мера нікого не цікавлять. Коли ж у діяльності очільника Прилук на перший план виходять саме вони, захист інтересів прилучан перетворюється на абстракцію.
Приміром, ще в липні поточного року ТОВ «Прилуки Інвестбуд» надіслало міському голові листа з проханням визначитися з місцем для будівництва майданчика для контейнерного збору сміття. Уже майже середина грудня, а питання досі не вирішене. Приватна компанія просить у міської влади дозволу за власний кошт облаштувати Прилукам майданчик для збору сміття, а міська влада не тільки не створює підприємцям максимально сприятливі умови для реалізації їхнього задуму, а, навпаки, чинить перепони. Звісно, «Прилуки Інвестбуд» може й не витрачати грошей на згадане будівництво. От тільки хто від цього виграє? Місто, яке залишиться без майданчика? Міський бюджет, який не зекономить на його будівництві? Чи Юрій Беркут, котрий задовольнить якісь власні амбіції?...
На виборах 2006 року замість потужного мера-господарника Прилуки отримали мера-господаря, котрий бачить у прилучанах не рівноправних партнерів по розбудові міста, а своїх підданих. Звідси небажання налагоджувати добрі стосунки з людьми інших політичних поглядів та життєвих позицій, звідси неприйняття компромісу як засобу досягнення цілей в інтересах громади. Ділити прилучан на друзів і ворогів, хороших і поганих може дозволити собі хто завгодно, але тільки не міський голова. Навпаки, він повинен поважати працю та ініціативу кожного, вміти переступати через своє «Я» задля благополуччя Прилук і прилучан. Тоді в нашому спільному домі будуть злагода і взаєморозуміння, тоді місто рухатиметься вперед.

Микола Рожко

Від "Граду": У найближчих час компанія "Прилуки Інвестбуд" відповість на нині популярне в Прилуках запитання «ДЕ БАСЕЙН? ДЕ Ж БАСЕЙН?? НУ ДЕ БАСЕЙН???».

Посеред дрімучих лісів Прилуччини стоїть велична красуня-церква. Дарма, що занедбана і напівзруйнована. Вона ще й нині дивує випадкових подорожніх довершеністю архітектурних форм та всеохоплюючою Божою Благодаттю. Це Свято-Вознесенська церква Київського Патріархату зникаючого села Радьківка. Вона має понад двохсотлітню історію. Фундатором її був бунчуковий товариш Прилуцького козацького полку, а пізніше - колезький асесор Федір Стефанович Ракович. Потурбувався благодійник, аби церква мала високохудожнє архітектурне та живописне оздоблення. Іконостас і фрески писав спеціально запрошений академік. Прихожанами храму були жителі навколишніх сіл: Стрільників, Лісових Сорочинців, Обичева, Малої Дівиці.
Відтоді, як у стінах храму відлунали звуки останньої літургії, минуло близько тридцяти років. Протягом усього цього часу Свято-Вознесенська церква методично руйнується під тиском прилуцьких "дачників" і байдужості влади. Розкрадені підлога, вікна, двері. Майже повністю розібрано на цеглу теплий приділ на честь Олександра Невського, нищаться стіни, зривається металева крівля. Бездуховність і безкарність роблять свою чорну справу. Здавалося, цей процес триватиме й далі і вже ніщо не врятує перлину архітектури початку 19 століття.
Та ось змінилося керівництво відділу культури Прилуцької райдержадміністрації. Новий начальник, молодий та енергійний Артем Аніщенко, звернув увагу на цю проблему. На його заклик відгукнулися козаки ГО Окремого Прилуцького козацького полку ім. П. Сагайдачного, які взяли Свято-Воскресенську церкву під особисту опіку. А головне - організували й провели справді історичний захід - перший суботник по відродженню храму.
20 листопада після кількох підготовчих поїздок козаки на чолі з Кошовим отаманом Петром Дубчаком та полковим священиком Віталієм Юрочко, помолившись у Соборі Різдва Богородиці, вирушили до Радьківки. Погода того дня з Божої ласки сприяла, було сонячно й тепло (і це після затяжних дощів). Робота кипіла, працювалося швидко і злагоджено. Ми розчистили територію навколо храму від порослі дерев, виконали благоустрій усередині храму, відремонтували вхід. А по закінченні Прилуцький благочинний, протоієрей Віталій відслужив у церкві перший за багато років запустіння молебень за здоров’я і виголосив хвилюючу промову за будівничих Святих храмів.
Хочеться згадати людей, котрі долучилися до цієї події. Зокрема, директора Південних ВЕМ ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» Жаленка Миколу – допоміг з випилюванням дерев; заступника голови Прилуцької районної Ради Синенка Миколу - забезпечив транспортом для поїздки.
Петро Дубчак зазначив, що в планах козаків - зробити такі суботники традиційними. Готується звернення до Єпископа Чернігівського і Ніжинського Іларіона щодо призначення священика в Радьківку. У козаків є надія, що їхній почин буде підтримано, адже Прилуччина багата на заможних, а головне небайдужих людей. Загальною толокою ми відродимо прекрасний Свято-Вознесенський храм Радьківки, а разом з ним - і частинку своєї історії, духовності, культури.
Тож долучайтеся, панове, адже перший крок зроблено – крок дорогою до храму.

Осавул Андрій Сікалов