Працівники центру реабілітації дітей-інвалідів, що діє в Прилуках, окрім надання маленьким відвідувачам звичайних лікувальних процедур, намагаються ще розкріпостити дитячі душі, розфарбувати їхні сірі будні в різноманітні барви. На чолі з директором Василем Григоровичем Гавриленком вони прагнуть розкрити творчий потенціал кожної дитини, виявити таланти. Деякі діти, що відвідують центр реабілітації, не є звичайними.

Вони малюють, плетуть із бісеру, декламують вірші. Приємний співрозмовник і цікава людина Віталій Малка. А його вироби з бісеру зачарують кого завгодно.

На фото: Влад Чернецов за роботою.

Він погодився дати мені невеличке інтерв’ю. Час нашої бесіди пролетів непомітно.

- Віталію, чому ти обрав саме техніку бісеру?

- Почалося все з того, що я став членом гуртка з бісероплетіння в ЦТДЮ. Спочатку спробував себе в живопису, але швидко зрозумів, що це не моє. Ольга Володимирівна Колесник, наш викладач із бісероплетіння, зуміла прищепити мені любов до цієї техніки. Під її керівництвом я роблю картини, квіти, дерева, тваринок із бісеру.

- А скільки часу витрачаєш на одну роботу?

- Близько місяця.

- Тобто, пов’язувати свою майбутню професію з бісером ти не збираєшся?

- Ні. Бісероплетіння є й залишиться моїм хобі. У майбутньому хочу займатися програмуванням. Дуже люблю комп’ютери. Навіть у школі улюбленим предметом є інформатика.

- А у вільний час чим займаєшся? Є улюблені книги, фільми?

- Читати не люблю. А от фільми дивлюся. Подобаються комедії. Але найбільше, мабуть, фантастика. Ще „Доктора Хауса” люблю дивитись.

- Скажи, будь ласка, про що ти мрієш?

- Заповітних мрій поки що немає. Звичайно, хочу мати хороший комп’ютер, власний автомобіль... Але це, скоріше, бажання, аніж мрії.
Але не лише Віталій займається бісером. Центр реабілітації відвідує ще один майстер з бісероплетіння

– Влад Чернецов. Це неймо-вірно веселий, позитивний хлопчина. Де він – там завжди сміх і свято. Саме Влад допомагав нам з Дашою малювати Гарфілда на паркані Центру, коли проводилась відповідна акція. Й ми жодної хвилини не сумували, адже весь час сміялися. Інтерв’ю з Владом теж було дуже веселим і невимушеним.

- Ну, по-перше, чому саме бісер?

- Я спробував і мені це сподобалося. Ніщо інше мене так не зацікавило.

- Що найдужче любиш виготовляти?

- Картини. Але не вишивати, а робити з дроту. Нанизуєш на дріт бісер, плетеш фігурки, а вже потім робиш з них картину. Це все треба робити в доброму гуморі. На одну роботу витрачаю близько місяця, по дві години в день. Плести з бісеру мене навчили в ЦТДЮ.

- А, крім бісеру, чим ще займаєшся?

- Футболом! М’яча дуже люблю з друзями поганяти. Але серйозніше ставлюся до бісероплетіння. Правда, все залежить ще й від настрою.

- З ким більше любиш проводити час: з однолітками чи зі старшими за себе?

- Дивлячись коли. У мене є старший брат, і коли він приїздить із навчання, нам весело разом. Я люблю свята, шумні компанії, коли багато сміху й веселощів.

- А яке свято твоє улюблене?

- День народження! Адже в цей день збираються найдорожчі для мене люди. Ну й, звичайно, дарують подарунки!

- Яка твоя найзаповітніша мрія?

- У мене її немає!

- Як немає?! Невже ти не мрієш про величезний будинок, дорогу машину?..

- Просто я знаю, що все це в мене точно буде! Навіщо ж мріяти?
Що ще можна додати? У Влада все вийде. Я теж упевнена на 100 відсотків!
Інтерв’ю взяла Ірина ОНІЩЕНКО, випускниця гімназії №1.

З 1 червня по 1 вересня 2009 року в країні триватиме Всеукраїнська акція «Людяність в нелюдяний час». Організатор цієї Акції Український інститут національної пам’яті ставить за мету: «Виявлення та вшанування пам’яті осіб, які допомагали виживати постраждалим у роки Голодомору та чинили опір політиці геноциду». Просимо всіх, хто може надати достовірну інформацію про таких людей, звертатись до виконкому Прилуцької міської ради, каб. № 34, тел. 3-11-95.