Фахівці вважають, що документи подібного змісту розв’язують Кремлю руки: "Россия всецело осознает свою ответственность за поддержание безопасности в мире как на глобальном, так и на региональном уровне и готова к совместным действиям со всеми другими заинтересованными государствами в целях решения общих задач. Если партнеры не будут готовы к совместным действиям, Россия для защиты своих национальных интересов будет вынуждена действовать самостоятельно, но всегда на основе международного права…Россия продолжит активно содействовать мирному разрешению конфликтов на пространстве СНГ"

Народний обранець Андрій Шкіль наголошує: "Затвердження й прийняття Концепції, перш за все, зорієнтовано на саму Росію. Саме там йде конкуренція за радикально налаштований електорат і постійно формується образ ворога. А частіше всього ворогом є або Грузія, або Україна".

Росія вбачає своєрідні засоби впливу на світове співтовариство, а особливо – на пострадянський простір та країни СНД. Це така свого роду погроза кулаком. Окрім інших країн, для України вона є досить серйозною, переконують експерти, аналізуючи інші положення в згаданій концепції.

Одним з основних напрямів зовнішньополітичної діяльності РФ декларується "…всесторонняя защита прав и законных интересов российских граждан и соотечественников, проживающих за рубежом…консолидация организаций соотечественников в целях более эффективного обеспечения ими своих прав в странах проживания, сохранению этнокультурной самобытности русской диаспоры и ее связей с исторической Родиной…" При цьому, термін "співвітчизник", особливо з приставкою "законні права та інтереси", створений штучно, аби негативно впливати на інші країни. Як вважають аналітики, в даний час термін використовується з метою виправдовування фактів втручання Росії у внутрішні справи останніх. Адже, згідно з діючим російським законодавством (положення "Государственной программы переселения соотечественников в Россию", російським співвітчизником є "ЛЮБОЙ УРОЖЕНЕЦ РОССИИ ИЛИ СССР, РОССИЙСКОЙ ИМПЕРИИ ИЛИ ЕГО ПРЯМОЙ ПОТОМОК". Однією з цілей, що переслідувалась при введенні зазначеного терміну, було виділення на пострадянському просторі проросійськи налаштованих кіл та їх поступове втягування у програму переселення.

В ситуації, що складається, очевидним є те, що Росія готує підґрунтя для захисту прав своїх співвітчизників, які є у Південній Осетії та Абхазії. За змістом концепції: "Особое внимание уделяется поддержке соотечественников, проживающих в государствах - участниках СНГ".

Це означає, що в майбутньому така умовна категорія частіше буде використовуватися для проведення інформаційних операцій аби дестабілізувати внутрішню ситуацію в Україні.

Своє бачення назрілої проблеми висловив й політолог Володимир Горбач. З його слів, перш за все варто врахувати військові формуванння РФ на території інших країн: "Цілком ймовірно, що в Україні проживає багато росіян, до того ж війська не потрібно вводити, тому що є Чорноморський флот РФ". Эксперт звернув увагу на не менш важливу проблему, яка в ході подій може стати більш масштабною. "Перше болюче питання – це Крим. Але є й інше – Придністров’я. Третя частина жителів Придністров’я – росіяни. Якщо раптом не складуться відносини російського й молдавського керівництва – буде повторення кавказького конфлікту в Придністров’ї, але цього разу на кордоні з Україною. Наша країна може серйозно постраждати, оскільки потрапити до Придністров’я можна лише через нашу територію", - вважає політолог.

Якщо знову повернутися до "Концепції зовнішньої політики РФ", то варто зупинитися на історичному й мовному факторах. Концепція не приховує негативного ставлення Росії до політичного курсу України. Зокрема, в одному з пунктів документу декларується намір: "твердо противодействовать проявлениям неофашизма, любых форм расовой дискриминации, агрессивного национализма, антисемитизма и ксенофобии, попыткам переписать историю и использовать ее в целях нагнетания конфронтации и реваншизма в мировой политике, подвергнуть ревизии итоги Второй мировой войны".

Розробка й реалізація таких законів російською стороною не є якоюсь частиною оборонної стратегії, до чого більше схиляються вищезгадані експерти. Це більше схоже на інформаційну атаку, а то й війну – так вважає директор міжнародних програм Центру Розумкова Валерій Чалий. Логічно, якщо говорити про реальні загрози, що вони є і в сфері інформаційної політики.

Зазначені тези є стислим викладенням звинувачень політичної еліти України з боку проросійськи налаштованих кіл. Чітко прослідковується в тезах: "Россия сохраняет отрицательное отношение к расширению НАТО, в частности к планам приема в члены альянса Украины и Грузии, а также к приближению военной инфраструктуры НАТО к российским границам в целом, что нарушает принцип равной безопасности, ведет к появлению новых разъединительных линий в Европе и противоречит задачам повышения эффективности совместной работы по поиску ответов на реальные вызовы современности".

Як наслідок, найближчим часом варто чекати нового витка звинувачень України в переписуванні історичних фактів та виведення в наш інформаційний простір в якості "незалежних експертів" нових громадських організацій і діячів та активізацію старих гравців "п’ятої колони" Кремля.