13 січня 2010 р. | Автор: Helen | Переглядів: 1464 | Коментарів: 4
Почався новий рік. Час підводити підсумки року, що минув, і говорити про плани на майбутнє. Не оминаючи гострих тем і питань.
Пропонуємо читачам "Града" інтерв’ю з міським головою Прилук Юрієм Беркутом.

КРАЩЕ ПОГАНИЙ, АНІЖ НІЯКОГО

- Юрію Володимировичу, 2009 рік Прилуки прожили в режимі дефіциту міського бюджету. Так важко місту ще ніколи не було. Держава забирала по максимуму, а віддавала по мінімуму. Та, попри всі труднощі, Новий рік прилуцькі бюджетники зустріли без боргів по зарплаті. Як буде із зарплатнею освітянам, медикам та працівникам культури у 2010 році? І які бюджетні реалії Прилук початку року?
- Якщо рік уже почався, а Верховною Радою досі не затверджені бюджети всіх рівнів, то це великий негатив у життєдіяльності як Прилук, так і всіх інших громад України. Проект Держбюджету-2010, який розглядала Верховна Рада, був розроблений на основі нового, ще не діючого Бюджетного кодексу. Президент заветував цей проект, а Верховна Рада вето не подолала. Відтак, на сьогодні в Україні немає навіть проекту Держбюджету на 2010-й рік. Отже, нам доведеться розраховувати тільки на одну дванадцяту видатків минулого року. Це не забезпечить стовідсоткової проплати всіх, у тому числі й захищених, статей. Жити за тимчасовими кошторисами набагато гірше, аніж мати хоча б поганий бюджет. Думаю, місяців зо два Прилуки протримаються – бюджетники одержуватимуть зарплату вчасно і в повному обсязі. З огляду на те, що маємо перехідний залишок. Сподіваюся, стабільно працюватимуть наші бюджетоутворюючі підприємства: тютюнова компанія, НГВУ «Чернігівнафтогаз», Управління бурових робіт, хлібозавод. Ну, і вся бюджетна сфера. Тому ситуація буде більш-менш нормальна, хоча й далека від ідеалу.
На жаль, принцип формування місцевих бюджетів залишається стабільно неправильним. По великому рахунку, вони мають формуватися знизу доверху, а в Україні все навпаки. Ми не просимо у держави чогось виняткового для Прилук. Ми лише хочемо, щоб виплачувалася зарплатня бюджетникам, щоб ми могли розраховуватися за енергоносії, латати дороги й вирішувати низку інших практичних питань.
- А Прилуки вже визначилися зі своїм баченням бюджету-2010?
- Так. Міська влада чітко знає, яким хоче бачити бюджет 2010 року. Листи з відповідними проханнями надіслані всім найвищим посадовим особам держави. Наші пропозиції зводяться до наступного: держава має забезпечити фінансування будівництва гімназії №1 і завершення другої черги «афганського» будинку по вулиці Індустріальній, а також будівництва модульних котелень для ДЮСШ і школи №10.
Головний принцип діяльності моєї управлінської команди – робити конкретні справи на благо прилучан. Взялися поміняти вікна у трьох школах - і поміняли. Усе здали під ключ. Бо вважаємо, що якщо вже й допомагати, то так, аби після нас не доробляли і не переробляли. У школі №9 не тільки поміняли вікна, а й відремонтували спортзал. Тепер він один із найкращих у місті. Була кричуща й задавнена проблема по дахах бюджетних установ – зайнялися її вирішенням. Можливо, це не дуже ефектно в плані піару, але ж корисно для людей. Побудовано і реконструйовано 18 шатрових дахів. Наразі розробляється проектно-кошторисна документація на нові дахи у дитсадках №№2, 11, 19. Уже готовий проект будівництва шатрових дахів над спортивним і актовим залами школи №6.


НЕ ПЛУТАЙТЕ «МЕРСЕДЕС» ІЗ «ЗАПОРОЖЦЕМ»

- Юрію Володимировичу, якщо вже ми торкнулися заміни вікон у школах, то прокоментуйте, будь ласка, заяви окремих депутатів про те, що на цій справі добряче нажилися Ваші підлеглі. Адже, за словами депутатів, за одне встановлене в школі вікно можна було купити три.
- Чесно кажучи, мені вже набридли ці «віконні викриття». Я добре розумію, що у такий спосіб деякі депутати створюють видимість роботи. Так говорити про вікна для шкіл можуть тільки дилетанти. Бо це те саме, що стверджувати, буцімто всі машини однакові. Дійсно, і «Запорожець», і «Мерседес» - машини, але подібні вони лише тим, що мають чотири колеса й пересуваються. В усьому ж іншому ці авто відмінні: і в ціні, і в рівні комфорту для водія та пасажирів. Звісно, можна було купити школам і дешевенькі, низької якості вікна. Але ж як після цього дивитися в очі дітям, їхнім батькам та вчителям? Прилукам справді живеться нелегко. Проте економити на дітях – це міра, до якої міський голова Юрій Беркут вдаватися не збирається. До речі, так само, як і вікна, ті ж самі депутати критикують роботу комунальних служб, закидаючи їм, що в місті погано прибирається сніг. Та перш ніж когось критикувати, подивися, чи гарно розчищений сніг у тебе під офісом. Подбай, щоб твої наймані працівники не отримували зарплатню «в конвертах», а відтак, не проклинали тебе при виході на пенсію. Відповідь на запитання, звідки ростуть ноги у цієї критики, дуже проста: свого часу Беркут не віддав декому з опонентів магазин «Біла акація».
- Але ж у Прилуках дійсно проблеми з чищенням снігу…
- Якщо, образно кажучи, є одна гривня, а прибирання міста коштує двадцять, то, як не крути, а прибереш тільки одну двадцяту. Зараз уся Європа потерпає від снігопадів та надскладних погодних умов, у Києві не завжди чиститься Хрещатик. То що ж тоді говорити нашим бідним з точки зору комунальної техніки Прилукам? І з людей, і з техніки вижимаємо все, що можна, і навіть більше. Комунальники працюють на межі можливостей. І прикро, що великі спеціалісти в галузі цитрусових беруться їх учити, як прибирати і посипати вулиці піщано-сольовою сумішшю. Невже вони думають, що Беркут чи комунальники не хочуть, аби прибирання велося на сучасному європейському рівні? Невже не розуміють, що для цього потрібні фінансові й технічні ресурси?
Зрештою, я не винен, що до мене багато чого продали. Увесь перелік проданого надавати не буду. Скажу тільки, що іжбат був проданий за такою ж ціною, як і зруйнований магазин у військовому містечку №12. Іжбат продавала команда попереднього міського голови, а магазин – команда Юрія Беркута.
Розумієте, не може бути сьогодні й завтра без учора. І в житті людини, і в житті міста. Обом дістається якийсь спадок. Тож з огляду на одержаний спадок моє завдання на сьогодні – зберегти те, що було у нас три-чотири роки тому. Ми не закрили жодної школи, хоча мали б закрити три - №№2, 10, 14. Ми не закрили жодного дитсадка. Свого часу Прилуки не захотіли перечекати демографічного спаду й ліквідували деякі дитсадки, а тепер з ними проблема. Зокрема, дуже не вистачає сьомого дитсадка, де нині розміщуються дитяча бібліотека й кілька відділів та управлінь міської ради. Однак вороття немає. Тут ніхто нічого ламати не буде.


А ЛЮДИ ПИТАЮТЬ: "ХТО НАШ ДЕПУТАТ?"

- З квітня 2006-го по грудень 2009 року включно, тобто за три з половиною роки, Прилуцька міська рада провела рекордне число сесій – 77. Чи переросла, на Вашу думку, кількість зібрань депутатів у якість життя прилучан?
- Якби кількість сесій міської ради прямо впливала на якість життя прилучан, ми б скликали їх щодня. За кількістю сесійних засідань Прилуки лідирують в Україні. Чому сесії скликалися так часто? – Були нагальні питання, які необхідно було вирішувати, й інколи в пожежному режимі. Депутати збираються на сесію щоразу, коли приходить субвенція. Адже всі фінансові питання сесія взяла на себе. І це дуже добре. Ніхто не звинуватить мене в лобіюванні чиїхось інтересів. Усе відкрито й прозоро. Депутати висловили всі "за" і "проти", ухвалили рішення, міський голова підписав його – фінансування пішло. До фінансових останнім часом додалися питання, пов’язані з приватизацією земельних ділянок. Я не хотів, щоб хтось із прилучан звинуватив нас у перешкоджанні приватизації. Навпаки, міська влада всіляко сприяє цьому процесу.
- Чи виправдала себе партійна система виборів на місцевому рівні?
- Пропорційність на рівні міських, районних і обласних рад зводить нанівець особисту позицію депутатів. Усе, й дуже часто, вирішують дзвінки народних депутатів і партійних босів. Відтак, інтереси громадян опиняються на третьому плані. На першому ж і другому – вузькопартійні або прикриті партійними персональні інтереси. Неодноразово траплялося, що одна з фракцій Прилуцької міської ради вносить на розгляд сесії проект рішення і сама ж за нього не голосує! Бо зателефонував народний депутат і дав відбій. Пропорційність у формуванні місцевих рад, і це думка всіх міських голів України, нашкодила парламентаризму й оперативності ухвалення рішень, їхній виваженості. Не стало краще й виборцям. Люди звикли, що у них є свій депутат. У виконком часто приходять прилучани й питають: «Хто у нас депутат?» А що їм відповісти? Хіба що «Вибирайте будь-кого із 50». Доцільність пропорційної системи виборів до Верховної Ради, де визначаються перспективи й стратегічні шляхи розвитку держави, ще можна якось мотивувати. А для базового рівня це повний негатив. Коло наших питань - вода, тепло, тверді побутові відходи, благоустрій, озеленення, діти, дозвілля. І тут не треба з пафосом розповідати, як ти любиш Україну. А треба брати й щодня робити якусь конкретну справу. Наприклад, була у Прилуках проблема переносного рентгенапарату – днями за рахунок спонсорських коштів її вирішили. Поставили ми собі за мету, щоб у нашому місті був другий в області й сімнадцятий в Україні Центр штучної нирки, - і він є. Далі – створення на базі Прилук єдиного медичного простору для всього півдня Чернігівщини. Я далекий від того, щоб ідеалізувати ситуацію. Але є тенденції, які свідчать про те, що ми рухаємося в правильному напрямку і старання міської влади не марні. Так, до Прилук на постійне проживання переїжджають усе більше людей. Якщо люди їдуть до нас, значить, тут їм буде краще, ніж деінде. Значить, вони бачать у Прилуках якісь перспективи. Сьогодні міська влада великою мірою пов’язує ці перспективи з розвитком туристичної галузі. Це напрямок, який треба культивувати. Змінюватимуть Прилуки своє обличчя, їхатимуть до нас туристи – працюватиме й розвиватиметься соціально-економічна інфраструктура міста. А це стабільність і впевненість людей у завтрашньому дні.
- Юрію Володимировичу, на Вашу думку, в Прилуках уже стартували місцеві вибори-2010?
- Стартували. Причому кілька разів – і півтора, і рік тому. Хтось узяв високий старт, хтось низький. Головне, щоб радикуліту не заробили. З прицілом на 30 травня існує безліч різних форматів. Багато претендентів на крісло міського голови. Хоча працювати на цій посаді – це 24 години на добу нести відповідальність за життя міста і всіх його мешканців. Часто доводиться займатися питаннями, що не відносяться до повноважень міського голови, ради чи виконкому. Але я ніколи нікому не відмовляю. Коли людині болить, влада повинна перейнятися її болем, аби мінімізувати негативні наслідки. Дуже хочеться, щоб люди в Прилуках почувалися комфортно.


БАЛАКАТИ Й ТЯГТИ ПЛУГ – ДВІ ВЕЛИКІ РІЗНИЦІ

- Чи є на сьогодні у Вас та Вашої управлінської команди опозиція?
- Явно її не видно, а підпільно вона діє. Я поважаю людей, котрі свої думки висловлюють відкрито, в очі. А тим, хто тримає дулю за спиною і в зручний момент старається поставити тобі підніжку, щоб ти впав і не побачив, хто це зробив, я співчуваю. Я готовий вести дискусію, але предметну. Опозиція має працювати конструктивно, в інтересах громади. Якщо опозиціонери вважають, що треба щось зробити, то нехай заодно підкажуть, де взяти на це кошти. А критика заради критики… Шановні добродії чи опоненти (це хто як хоче себе називати), якщо ви беретеся критикувати міського голову, то спершу скажіть, чим конкретно покращили життя людей, які шляхи вирішення піднятих вами ж проблем пропонуєте. Бо балакати й тягти плуг – дві великі різниці.
- У 2009 році в Прилуцькій міській раді почали створюватися депутатські групи. Принаймні дві вже офіційно заявили про своє існування – "За оновлення складу міської ради" і "За відродження Прилук та спасіння річки Удай". Чи принесе процес об’єднання депутатів у групи користь місту і чи не є він свідченням початку місцевих виборів-2010?
- Створення депутатських груп - прояв демократії як у суспільстві, так і в нашому місцевому парламенті. Це дуже добре.
- Чому депутати почали об’єднуватися в групи саме в 2009 році, а не раніше?
- Це робиться з прицілом на місцеві вибори, які вже не за горами. Де ж ви були, спасителі Удаю, три з половиною роки тому? Проблема ж була й тоді. І ми знаємо її суть. Щоб прочистити русло Удаю, потрібні десятки мільйонів гривень. Спеціалісти кажуть, що за рік реально врятувати тільки одну річку в Україні. Дай Боже, щоб до Удаю черга дійшла якнайшвидше. А щодо відродження Прилук... Виходить, три з половиною роки місто гробили, а тепер кинулися відроджувати. Особисто я і ті, хто працює зі мною, відроджували й відроджуємо Прилуки і духовно, і культурно, і шляхом покращення матеріальної бази бюджетних установ. До речі, рішенням останньої сесії міської ради депутатській групі "За відродження Прилук та спасіння річки Удай" доручено розробити програму порятунку Удаю, аби гасла цієї групи реалізувалися в конкретних справах. Завдання ж групи "За оновлення складу міської ради", на мою думку, мусить полягати в тому, аби довести до відома прилучан, що місцеві ради мають формуватися виключно на мажоритарній основі. Щоб люди могли поставити своєму депутатові завдання й спитати з нього про зроблене. Щоб депутат відчував особисту відповідальність перед виборцями і не ховався за фракціями. Зараз у нас деякі депутати бояться йти до людей. Бо одне діло спілкуватися з виборцями через телеекран і зовсім інше – віч-на-віч.
- А Ви часто зустрічаєтеся з виборцями?
- Мені боятися нема чого. Я постійно відвідую трудові колективи, спілкуюся з людьми, цікавлюся їхніми думками й проблемами.
- Як Ви відреагуєте на те, коли, приміром, завтра у міській раді з’явиться депутатська група "За зниження тарифів на житлово-комунальні послуги"?
- Має право на життя і така група. Але якщо вона створиться, то знову ж таки нехай скаже, за рахунок чого тримати тарифи на попередньому рівні або ж навіть знижувати їх. Принагідно нагадаю, що в 2009 році ми отримали із Держбюджету майже 4 мільйони гривень різниці в тарифах, а позаторік – 1 мільйон 140 тисяч. Це кошти, які мали сплатити прилучани у зв’язку з підняттям тарифів на послуги «Прилукитепловодопостачання». Однак ми попрацювали в інтересах людей – і ось вам результат: Прилуки вперше за свою історію добилися того, аби держава відшкодувала їм різницю у тарифах на житлово-комунальні послуги.


ТРИМАТИМЕМО ТАРИФИ, ДОКИ ЗМОЖЕМО

- Що обіцяють прилучанам тарифні перспективи на 2010 рік?
- Проаналізувавши тарифи сусіднього Ніжина й міст-учасників проекту ТАСІS, можна побачити, що найкраще в інтересах громади працюють міська влада Прилук та керівництво комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання». На другому місці - Ніжин, за ним - Свердловськ, Ізюм і Ромни. Якщо взяти ціни на газ за останні три роки, то, починаючи із січня 2006-го, для інших споживачів, тобто для бюджетників, вони зросли вдесятеро - із 258 до 2672 гривень за тисячу кубометрів, а для населення приблизно в три з половиною рази – з 258 до 872 гривень. Проте тарифи в Прилуках зросли не в десять і не в три з половиною рази: для інших споживачів - у 2,8 рази, для населення – у 2,5. Газ – це 70% складової тарифу на опалення й гаряче водопостачання. Якщо газ подешевшає, я залюбки знижу тарифи. Та це тільки мрії. Реалії ж такі: ось уже півроку, як ми мали підвищити тарифи на тепло й гарячу воду, але не робимо цього. Триматимемося скільки зможемо. Можливо, хтось цього й не знає, але розмір тарифів значною мірою залежить від держави. Як на мене, це черговий український нонсенс: ціни на складові тарифу (електроенергію, газ тощо) встановлює держава, а тарифи формує влада на місцях. Фактично держава перекидає відповідальність за тарифи на органи місцевої влади, хоча від них мало що залежить у цьому процесі. Поверніть ціни на газ до рівня 2006 року – і ми знизимо тарифи до рівня 2006-го. Вони навіть будуть нижчими, адже, якщо брати Прилуки, то за три з половиною роки ми провели модернізацію комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання». Коли цієї зими температура повітря опустилася до найнижчої позначки, на якість опалення не було жодних скарг. Бо все працює в режимі. Так, проблеми є. Наприклад, застарілі внутрішні мережі, які треба чистити. Ця проблема була й 5-10 років тому, проте її замовчували. Тепер Прилуки мають спеціальний апарат для чищення внутрішніх мереж, чим не можуть похвалитися інші міста й селища області. Більше того, у нас уже є власний аналог знаменитих полтавських «Спрута» й «Зиґзаґа» - унікальних пристроїв, за допомогою яких відключаються помешкання боржників від мереж водопостачання і водовідведення. Робоча назва прилуцького пристрою – «Гаплик». Колись для відключення квартир боржників ми запрошували полтавчан, а віднедавна виконуємо ці роботи самі. На «Гаплику» можна й гроші заробляти, адже в Україні лише кілька міст мають таку техніку. Боржники ж є скрізь.


НАЙБІЛЬША БІДА, ЩО АРХІВ УЖЕ ВІДДАЛИ

- У спадок від попередників на посаді міського голови Вам дісталася проблема архіву. За каденції Миколи Бабія архівні матеріали були вивезені до Чернігова. Прилукам дали двадцять п’ять років на те, аби вирішити питання з приміщенням для архіву. Лише за його наявності архівні документи віддадуть Прилукам назад. П’ять років із двадцяти п’яти відпущених уже минули. Що робить нинішня міська влада для того, аби архів повернувся до Прилук?
- Найбільша біда, що архів уже віддали. Так, як віддали в 1954 році картини з музею, а тепер спробуй їх забери. Але якби ж у Прилук була тільки проблема архіву! Щойно я обійняв посаду міського голови, як мене поставили перед фактом, що практично в усіх бюджетних установах протікають дахи. Я поцікавився: "А хіба до цього дахи не протікали?" На що у відповідь почув: "Протікали, але люди боялися піднімати цю проблему". І ми почали свою діяльність з будівництва й ремонту дахів. До проблеми архіву повернемося обов’язково. Справедливість має бути відновлена. Адже як думати про майбутнє, не знаючи минулого? Та, як на мене, більш нагальне питання на сьогодні – збереження мережі бюджетних установ у плані ремонту й реконструкції приміщень, а також впровадження енергозберігаючих технологій. А потім займемося архівом.
- Не вистачає місту й витверезника. Судячи з того, скільки дзвінків та листів надходить до редакції "Града" від хворих з терапевтичного відділення ЦМЛ, люди не задоволені, що роль витверезника виконує це відділення лікарні. Тож чи відродиться у Прилуках витверезник?
- Дана проблема виникла через недолугу політику держави. У гонитві за європейськими стандартами щодо гуманного поводження з тваринами і п’яницями ми піддаємо ризику життя нормальних людей. З іншого боку, людину, котра в силу різних обставин виступає в ролі п’яниці, також треба рятувати. Витверезник уже не повернеться, бо для цього немає законних підстав. Але щоб відкрити у міській лікарні відділення токсикології, треба серйозно попрацювати, адже без державної підтримки, принаймні на стадії становлення відділення, Прилукам не обійтися. Тим паче в умовах, коли ремонту потребують майже всі відділення ЦМЛ. Хоча пологове вже зробили, приймальне зробили, приймальне пологове зробили, інфекційне зробили, Центр штучної нирки відкрили. Урологія практично відремонтована. За два-три роки всього не зробиш. Але у міської влади є велике бажання створити нормальні умови для медперсоналу лікарні та хворих, котрі там лікуються. Тож у зв’язку з обмеженими фінансовими можливостями проблема витверезника залишається відкритою, хоча варіанти її вирішення вже є.


У ЦЬОМУ РОЦІ В ПРИЛУКАХ З’ЯВИТЬСЯ КОМП’ЮТЕРНИЙ ТОМОГРАФ

- Які зміни чекають у 2010 році на прилуцьку медицину?
- У поточному році планується забезпечити Центральну міську лікарню комп’ютерним томографом. Щоб прилучани не їздили за відповідною послугою до обласного центру і не вистоювали там у чергах. З появою комп’ютерного томографа у лікарні будуть створені додаткові робочі місця, відремонтується занедбане приміщення. У 2010 році на ЦМЛ чекає і магніто-резонансний томограф. На Чернігівщині такий апарат є хіба що в обласному центрі. Ремонт відділень, їхнє технічне оснащення – ось головні напрямки, в яких рухатимемося й надалі.


НА ПЕРЕНЕСЕННЯ ПАМЯТНИКА ЛЕНІНУ БРАКУЄ ГРОШЕЙ

- Проблемою 2009 року стало перенесення пам’ятника Леніну з Центральної площі. Було багато дискусій і варіантів, але пам’ятник як стояв, так і стоїть на оновленій за кошт мецената Юрія Коптєва площі. Як довго це триватиме?
- Я не бачу тут проблеми, бо проведені всі підготовчі роботи. Громадські слухання пройшли, перенесення пам’ятника до агротехнічного коледжу підтримали містобудівна і рада старійшин. Однак усе упирається в кошти, а точніше – у їх відсутність. Без сумніву, пам’ятник Леніну з Центральної площі треба переносити. І це розуміє кожен, хто по-справжньому любить своє місто. Такий крок потрібен для того, щоб відкрити погляду історичну зону, показати всю її велич. Якщо Юрій Вікторович Коптєв реалізує в напрямку реконструкції все те, що пообіцяв (а я в цьому анітрохи не сумніваюся), то це буде неповторна краса.

ДВІ З ПОЛОВИНОЮ ТЮТЮНОВІ КОМПАНІЇ

- У своєму новорічному зверненні до прилучан головними проектами 2010 року Ви назвали будівництво нового приміщення гімназії №1 та початок реалізації ідеї створення на базі місцевого військового аеродрому потужного повітряного вантажного комплексу. Якщо можна, розкажіть докладніше і про самі проекти, і про шляхи їх втілення у життя. Прилучан цікавить усе.
- По проекту нового приміщення гімназії №1 уже завершується державна експертиза, і ми маємо всі підстави надіятися, що даний проект почне реалізовуватися в нинішньому році. У цьому питанні Прилуки підтримує губернатор Чернігівщини Володимир Миколайович Хоменко. Хочемо все зробити на сучасному рівні – у гімназії буде басейн розміром 25х8,5 метри, спортзал і таке інше. Проект включає реконструкцію її старого приміщення. Новий і старий корпус гімназії №1 зможуть прийняти по 720 учнів кожен. Проект будівництва гімназії №1 - це ще один бюджет Прилук.
Щодо аеродрому, то тут уже маємо певні напрацювання на рівні держави. Уже є потенційний інвестор, готовий створити на базі військового аеродрому вантажний порт, що стане вікном у Європу із Середньої Азії та Далекого Сходу. Якщо вдасться реалізувати даний проект, то це буде дві з половиною тютюнові компанії. По інвестиціях, заробітній платі й таке інше. Візьмімо до прикладу Бориспіль. Він живе за рахунок аеропорту, середня зарплатня там більша, ніж у Києві.


МИ НЕ ВПЛИНЕМО КАРДИНАЛЬНО НА СИТУАЦІЮ В ДЕРЖАВІ, АЛЕ ПОВИННІ ВПЛИНУТИ НА СИТУАЦІЮ У СВОЄМУ МІСТІ

- Так уже повелося, що з нового року багато людей починають нове життя або ж вносять у свій усталений розклад хоча б невеличкі корективи. Ви запланували на 2010-й якісь зміни у своєму житті? І яких змін хотіли б у цьому році для Прилук?
- Про якісь кардинальні зміни особисто для себе я не думав. Єдине – хотілося б піти у повноцінну відпустку і якийсь час не думати про справи. Хоча це неможливо. Узявся за гуж – не кажи, що не дуж. Змін для Прилук, зрозуміло, хочу тільки позитивних. Юрій Вікторович Коптєв під час нашої останньої розмови сказав, що навесні розпочнеться реконструкція скверу Олега Кошового, а потім – ділянки до Собору Різдва Богородиці. У 2010 році на місто чекають будівництво гімназії №1, продовження оновлення та реконструкції навчально-виховних і медичних закладів. Хочеться якісно іншого рівня життя для прилучан. Ми не вплинемо кардинально на ситуацію в державі. Але повинні вплинути на ситуацію у своєму місті, використовуючи всі надані законом повноваження з максимальною користю для городян.
- Юрію Володимировичу, за кілька днів президентські вибори. Що б Ви хотіли сказати прилучанам з цього приводу?
- Беріть усе, що дають вам кандидати, і не вагайтеся. Адже це недодані вам пенсії, зарплати, допомоги. Але голосуйте за тих, хто справді щось зробив для України, хто дійсно вболіває за неї.
- Дякую за розмову.

Марина Андрієнко
http://gradpryluky.info