“...На уроках вмирають діти... Показали по телебаченню, розповіли у пресі. А потім похитали головами і спустили на низ наказ зменшити навантаження на уроках фізкультури. А хіба тільки фізкультура винна? Чому ж дітям стає недобре на уроках математики, фізики, мови? Хоч хтось із нас після чергового повідомлення ударив на сполох? Хтось почав шукати причину? Хіба це тільки фізичні навантаження нищать наших дітей? Хіба завищені програми до цього не причетні? А навіщо нашим дітям 12 років вчитися у школі замість одинадцяти? Дітям добавили строк, і ніякої амністії. А ми мовчимо. Програми завищують, вимоги теж. Науковці випускають все нові й нові підручники. Та, якщо раніше їх автори навчальний матеріал намагалися зробити найбільш доступним для дитячого розуміння, то тепер абсолютно навпаки. Іноді читаю підручник і в мене виникає бажання запитати у автора, чи він сам знає, про що написав? Чи просто автоматично списав інформацію з енциклопедії, напхавши її незрозумілими неологізмами власного винаходу?
Прикро, що переважна половина тієї інформації і знань, якими добивають психіку наших дітей, ніколи у житті їм так і не знадобиться. І це замість того, щоб готувати дітей до самостійного життя!!!
Питання інше – скільки годин повинен тривати дитячий робочий день? Сумлінній дитині, яка відвідує всі уроки і старанно готує домашні завдання, часу на рухливі ігри, дозвілля чи відпочинок практично не залишається.
І насамкінець, ви звертали коли-небудь увагу, як ідуть до школи наші діти? Ви бачили на їх обличчях посмішку чи радість? Стурбованість, стомленість, роздратованість, ніби вони прожили вже цілу вічність.
Чи можуть за таких обставин наші діти розвиватися фізично і морально? Хто винен, що вони ростуть психічними і фізичними інвалідами?..”
Лист такого змісту нещодавно надійшов до редакції від мами учня однієї з шкіл Прилуччини. На жаль, вона не назвалася і не вказала зворотної адреси. Втім, це не так і важливо. Суттєвими ж є проблеми, порушені дописувачкою. У конверті до листа додавалася газетна публікація під назвою “Чи потрібні здорові діти?” директора Українського інституту екології людини, професора Михайла Курика. Ця стаття є своє-рідним зверненням до тих, кому не байдужа доля дітей, та застереженням усім нам про те, що Україна переступила ту межу свого розвитку, коли настав екологічно-соціальний геноцид 21 століття. Пропонуємо до вашої уваги найцікавіші з нашої точки зору її моменти.
“... Прикро констатувати, але в Україні народження здорового малюка стало проблемою.
За даними медичної статистики, порівняно з шістдесятими роками в Україні на 72% зросла захворюваність дітей, у 16 разів знизилась кількість здорових дітей, утричі збільшилась кількість новоутворень, хвороб системи кровообігу та органів травлення. Якщо в дошкільників ці хвороби посідають сьогодні шосте місце, то у школярів – третє.
Якщо в ті самі 60-ті роки майже третина дітей вважалися повністю здоровими, то сьогодні таких лише 4-6%.
Негативно на здоров’я малечі впливає процес навчання у школах. За час шкільного навчання кількість різних захворювань у дітей зростає в 1,5-2 раза. У сучасних школах-ліцеях, гімназіях, де навантаження на дітей вище, здоров’я дітей в 1,5 раза гірше, ніж у загальноосвітніх школах.
Зростання захворюваності призводить до збільшення кількості дітей-інвалідів. Якщо в 1992 році їх було зареєстровано 90 тисяч, то сьогодні – понад 150.
Ці дані свідчать – політику держави стосовно здоров’я дитини треба докорінно міняти. Необхідно забезпечити максимальну соціальну підтримку і медичну допомогу вагітним жінкам та дівчатам-підліткам. Пріоритетом у державі має стати профілактика. Лікарі первинної ланки у нас орі-єнтовані на хворобу. Вони вміють лише ставити діагноз і лікувати хворобу, а не запобігати їй.
Знання сьогодні здобуваються ціною здоров’я. У перший клас дитина йде здоровою, а після закінчення школи разом з атестатом отримує ще й медичний діагноз, добре, якщо один.
Виникає логічне запитання: що робити?
З огляду на вищевикладене є лише один шлях зберегти здоров’я дітей – повернути навчальним закладам давно ліквідованих шкільних лікарів, які постійно у школі чи дитсадку пильнували б за здоров’ям дітей.
Хто цим має займатися? Держава. Але, схоже, здорові діти їй не потрібні.
Намагання довести до відома перших осіб країни ці проблеми і їх розв’язання, на жаль, залишаються не почутими...”
“... Прикро констатувати, але в Україні народження здорового малюка стало проблемою.
За даними медичної статистики, порівняно з шістдесятими роками в Україні на 72% зросла захворюваність дітей, у 16 разів знизилась кількість здорових дітей, утричі збільшилась кількість новоутворень, хвороб системи кровообігу та органів травлення. Якщо в дошкільників ці хвороби посідають сьогодні шосте місце, то у школярів – третє.
Якщо в ті самі 60-ті роки майже третина дітей вважалися повністю здоровими, то сьогодні таких лише 4-6%.
Негативно на здоров’я малечі впливає процес навчання у школах. За час шкільного навчання кількість різних захворювань у дітей зростає в 1,5-2 раза. У сучасних школах-ліцеях, гімназіях, де навантаження на дітей вище, здоров’я дітей в 1,5 раза гірше, ніж у загальноосвітніх школах.
Зростання захворюваності призводить до збільшення кількості дітей-інвалідів. Якщо в 1992 році їх було зареєстровано 90 тисяч, то сьогодні – понад 150.
Ці дані свідчать – політику держави стосовно здоров’я дитини треба докорінно міняти.
Демократи натворили... Да й далi творять. Кругом одне й теж.
Мабуть при комуняках було хуже?
Отличительные черты настоящего свидомого:
"Доказательство недоказуемого, опровержение очевидного и доказанного".
Helen
Блукаюча зірка
Номер: 6
З: Украина, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 12629
Попереджень: 0
Нагороди:
Із самогонниками боротись, місто ввечері патрулювати
На розширеній нараді міського голови із заступниками з питань діяльності виконавчих органів ради, керівниками управлінь та відділів міської ради, комунальних підприємств, начальниками правоохоронних органів та державних установ міста виконуючий обов’язки начальника міського відділу (з обслуговування міста Прилуки та Прилуцького району) УМВС України Олександр Моляр доповів про стан правопорядку в місті за підсумками І кварталу поточного року та окреслив основні напрямки роботи, спрямованої на недопущення ускладнення криміногенної ситуації в місті.
Присутні на нараді порушили перед правоохоронцями ряд проблемних питань, зокрема стосовно необхідності посилення боротьби із самогоноварінням, активізації роботи працівників міліції щодо забезпечення правопорядку на Театральній площі, біля міського стадіону та в парковій зоні міського будинку культури, особливо у вечірній та нічний час.
Міський голова Юрій Беркут дав доручення Олександру Моляру забезпечити наведення порядку у цих місцях та організувати патрулювання в парковій зоні міського будинку культури.
Міський голова Юрій Беркут дав доручення Олександру Моляру забезпечити наведення порядку у цих місцях та організувати патрулювання в парковій зоні міського будинку культури.
веселуха и агрессия в одном флаконе
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Фінансово-економічна криза вдарить не лише по кишенях, а й по народжуваності. Це в тому випадку, говорять українські експерти,- якщо криза затягнеться.
До такої думки схиляється і завідуючий Прилуцькою жіночою консультацією Станіслав Хрущ.
- Перші місяці цього року, щоправда, не є показовими, - говорить лікар, - більш точно окреслити картину можна буде принаймні на кінець року. Єдине, що можна відзначити на даний час, так це зменшення загальної кількості відвідувань жінками жіночої консультації. І причина, найперше, криється у неймовірному здорожчанні медикаментів. Власне, через це може зрости і кількість абортів. За умов, коли ціна на ті ж самі презервативи зросла з 7 гривень до 16-18 і більше, а протизаплідні пігулки з 18-20 гривень подорожчали до сорока і вище, планувати жінкам свою вагітність дуже складно. Особливо може постраждати студентська молодь, чиї доходи мінімальні. До цього ж часу показники абортів, зокрема у Прилуках, з року в рік зменшувалися. Якщо у 2006 році нашими лікарями їх було зроблено 123, то у 2008 році – 114. Слід зазначити, що нинішня молодь у питаннях контрацепції менш закомплексована і більш обізнана. Погано лише те, що дівчата-підлітки рано, у 12-13 років, розпочинають статеве життя, що потім негативно відбивається на їх репродуктивному здоров’ї.
Щодо вагітних, то у позаминулому 2007 році у нас на обліку їх перебувало 573. У 2008 цей показник зріс до 652. В основному за рахунок вагітних з інших районів, що входять до прилуцького куща. З іншого боку на зростання народжуваності вплинуло і суттєве збільшення державою одноразової допомоги, що виплачується при народженні дитини. Причому народжувати стали більше жінки не лише асоціальні, а й з благополучних сімей. Зросла частка таких, що зважилися на народження другої дитини. Загалом, чи вдарить криза по народжуваності чи ні, - розмірковує Станіслав Дмитрович, - однозначно сказати не можна. На цей показник впливають різні фактори. Матеріальний чи не головний. Адже не секрет, що навіть медицина у нас сьогодні безплатно-платна за рахунок пацієнта. Тож і виходить, що зробити аборт значно дешевше, ніж народити. Але це тільки на перший погляд. В ідеальному варіанті, краще не поскупитися на засоби контрацепції і берегти своє здоров’я.
Що дорожче, що дешевше вирішила підрахувати сама. Дещо з власного досвіду, інша інформація з розповідей знайомих, які вже народили чи ось-ось збираються стати мамами.
На прийом до гінеколога без гінекологічного набору, стерильних рукавичок, лізоформіну, однієї упаковки дезактину та щіточки не потикайся. Про це усім відвідувачкам “кричить” з вікна реєстратури відповідне оголошення. Придбати всі ці речі можна без проблем у аптечному кіоску, що розмістився тут же, у жіночій консультації. Що-правда, гаманець відразу схудне на 24 гривні щонайменше (за ці гроші сім’я із трьох чоловік могла б умовно-нормально повечеряти). До цього треба додати ще й зошит (найтонший коштує 1 гривню), бо консультація настільки бідна, що їй ні на чому і нічим писати наші діагнози. Обов’язково результат флюорографії, за який, щоб не витрачати на його отримання два дні, доведеться викласти з кишені ще 5 гривень. Тепер можна сміливо відправлятися на прийом. П’ять-десять хвилин незручностей і подальше залежить від того, що вам сповістить лікар.
Якщо новина про вагітність для вас бажана і приємна, тоді розкривайте гаманець якомога ширше. Відразу ж за свій рахунок вам запропонують зробити ксерокопії усіх медичних форм, а це не один і не два аркуші, і придбати картку вагітної за 15 гривень, файлову папку, щоб не розгубилися ваші документи, принести папір, ручку, клей, мило, або внести благодійний внесок на потреби закладу, скільки не жаль, і віддячити за майбутню увагу до вас лікаря, щонайменше шоколадкою чи коробкою шоколадних цукерок. Не факт, що не візьмуть і купюрами (всі ми люди!). Зрештою це залежить від ваших матеріальних статків і фантазії.
Вагітні ж з інших районів, які вирішили спостерігатися у Прилуцькій жіночій консультації, пишуть заяву і офіційно у казну Центральної міської лікарні сплачують 50 гривень. І це тільки початок. Усі подальші необхідні аналізи у жіночій консультації вам зроблять безкоштовно. Це, якщо не враховувати, що щоразу ви маєте приносити з собою рукавички, шприц, вату та спирт. Ультра-звукове обстеження можна робити у приватних установах. Одне у межах 50 гривень. Їх доведеться робити щонайменше два.
У кабінетах терапевта, окуліста, лора, стоматолога та ендокринолога, обстеження у яких теж обов’язкове, доведеться теж залишити по кілька гривень благодійної допомоги. Що зробиш, медицина наша вкрай бідна! А щастя материнства, кажуть, грошима не ви-мірюється, особливо здоров’я майбутнього малюка (але ж і гарантії ніхто не дає, скільки б коштів ви не витратили).
Обов’язково прийматимете вітаміни, їх прописують усім без винятку. Це ще потягне гривень сто, а то й більше. І, найголовніше, під кінець вагітності вам видадуть список необхідних медикаментів та речей для вас і малюка, які треба взяти з собою у пологове відділення. На даний час він затягне щонайменше на тисячу гривень. У скільки вам обійдуться самі пологи, залежить від того, як ви народжуватиме – нормально чи з ускладненнями. Лікарі, акушери та медперсонал від індивідуальної благодійної допомоги чи подяки (називайте це як хочете) теж не відмовляться. Отож щастя майбутнього, підкреслюю тільки майбутнього, материнства вам обійдеться мінімум у 1,5- 2 тисячі гривень.
Звісно, небажана вагітність коштуватиме чи не в десять разів дешевше. Сотня – дві гривень і міні-аборт вам зроблять на денному стаціонарі жіночої консультації відразу. Правда, якщо термін вагітності у вас невеликий. Інкогніто коштуватиме дорожче. Штучне переривання більш пізньої вагітності доведеться робити вже у лікарні. Там свої розцінки і тарифи. На ціну здебільшого впливає вартість наркозу та інших медпрепаратів. Скажемо, з півтисячі про запас для цього діла треба мати. Про наслідки говорити не буду. Їх усунення може обійтися у тисячі і десятки тисяч гривень, а то й коштувати життя. Зрештою, це великий гріх. А раптом ви потім взагалі не зможете мати дітей? Втім, шановні співвітчизниці, вирішувати вам... Часи ж бо дійсно нелегкі!
З іншого боку, окремі експерти напівжартома і напівсерйозно радять українським жінкам в умовах фінансової кризи, безробіття і масового “урізання” зарплат всерйоз замислитися... про декрет. Мовляв, і робоче місце збережеться (новоспечених мам закон звільняти забороняє), і гроші вдасться отримати. У скрутний час державна допомога на дітей не буде зайвою. Нагадаю, що за народження першої дитини держава дає 12240 грн., з яких 4800 виплачують одразу, а решту по 620 гривень протягом року, другої – 25000 грн., з яких одразу 4800 грн., а потім по 840 грн., протягом двох років, за третю – 50000 грн, з яких одночасно 5000 і протягом двох років по 1250 грн., плюс допомога по догляду за дитиною до трьох років, яка дорівнює різниці між 75 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Кажуть, затримок з виплатою ще не було... Суми ці відносно до реальних потреб, незважаючи на численні нулі, далеко не дотягують, та все ж перебитися якось можна. А там, дивись, і прийде тій злощасній кризі кінець! І на роботі все налагодиться, і зарплата буде, і дітки підростатимуть. Хіба не щастя?
За материнську самовідданість, народження і зразкове виховання дітей, забезпечення умов для всебічного їх розвитку Указом Президента України № 228/2009 присвоєно почесне звання «Мати-героїня»
Ільченко Галині Іванівні – матері п’яти дітей, м.Прилуки.
Як швидко минають роки, а особливо студентські. Не встиг оглянутися, як позаду залишились тільки спогади найщасливіших і найвеселіших років життя. Школа також зоставила неабиякий слід у серці кожного, але таких спогадів, як студентські витівки, прогули пар, викладацькі повчання – з одного боку, і студентська дружба, творчі здобутки, успіхи в оволодінні професійними знаннями – з другого, вже ніколи не забудеш і не повернеш.
Недавно в Прилуцькому гуманітарно-педагогічному коледжі імені І.Я.Франка відбулася зустріч випускників. Через двадцять років вони з’їхалися практично всі. У середньому з кожної групи було десь по 25 колишніх студентів з 27. Не завжди на заняття, мабуть, з’являлись так дружно. Але ж які вони студенти тепер? Всі на сьогоднішній день стали серйозними дорослими людьми, в яких є сім’я та робота, кожен з них займає своє місце в державі. Згодом групи розійшлися по аудиторіях, щоб краще дізнатися одне про одного – сьогоднішніх. Вони по черзі виходили до трибуни і розповідали про те, як склалося їхнє життя після навчання. Одна з випускниць навіть сказала, що, виходячи «до дошки», почувала себе юною студенткою і їй було дуже приємно слухати своїх колишніх одногрупників. А також, посміхаючись, додала, що навіть через 20 років характери відсотків на 80 залишились ті ж самі. Після цього всі вони пройшлися рідними, але вже оновленими коридорами педколеджу, його сучасними аудиторіями і кабінетами. Відвідали своїх колишніх викладачів та кураторів: Л.С.Люльку, О.О.Рибалко, Ю.В.Скибу, Герасимчука, згадали тих викладачів, які, на жаль, уже не працюють у коледжі.
Важко було після кількагодинних спогадів, поринання в юність знову прощатися зі своїми друзями, але що вдієш з цим… Залишилось тільки знову пообіцяти один одному, що ще не один раз вони зустрінуться.
То ж з висоти свого життєвого досвіду можуть порадити нинішнім студентам: навчайтесь, не прогулюйте пари, слухайтесь і поважайте своїх кураторів та викладачів, підтримуйте директора Ольгу Попенко, ентузіаста справи, яка багато зробила для розвитку коледжу. Дерзайте, мовляв, бо що ж іще може бути кращим за студентські роки?!
Цього року попит на паски на торговельних майданчиках був просто неймовірним, хоч і криза лютує та багато ще господинь за традицією печуть їх удома. Але професійно випечені паски, кажуть люди, вже кращі. Це колись у магазинах продавались вони прісними –цукру та жиру жаліли, і родзинок та інших інгредієнтів мало клали, і прикрашали так-сяк. Тепер же далеко не кожна господарка так присмачить і заправить тісто, так випече його, так гарно й з видумкою прикрасить пасхальний верх. Особливо добре йшли середні за розміром паски – десь до кілограма вагою. Тим більше, що й ціни, як на нинішній час, були помірні – 10-12 гривень за штуку залежно від «начинки». Але для дітей, на подарунки набирали й менших та зовсім маленьких – «з кружки». Вони й обходились дещо дешевше – від 5 до 8 гривень кожна. Непогано купували люди також великі паски – по 20-30 гривень, й дуже великі – по 50 і дорожче. Особливо з вензелями «Х.В.» та майстерно виліпленими хрестами. Однак напекли їх малувато…
В крайньому разі, на передвеликодньому ярмарку під магазином ВАТ «Прилуцький хлібозавод» великі паски розмітали не згірш за похватні кілограмові. До речі сказати, такої кількості автомобілів, що побували тут у передпасхальні дні, заводчани ще не бачили – розминутись було важко.
– Справді домашній смак, – хвалить хлібозаводівські паски висловусий чоловік, прилаштовуючись у чергу. – Привіз парочку дружині на пробу, то вона бігом послала, щоб докупив ще сім штук. Каже, вдома так не спече. Я й сам, хоч, мабуть, і гріх це робити, добрий шмат паски скуштував. Дуже смачна…
Жваво торгували пасками і в «Кварталі» та «Фуршеті», на всіх ринках. Щоправда, на базарах тендітна продукція не захищена була від пилюги, яку часто піднімав поривчастий холодний сіверко.
Ну, а витворами рук майстринь домашньої випічки можна було полюбуватись біля церков і соборів, коли священики освячували паски, яйця та інші харчі, виставлені на серветках у кілька кіл навколо храмів.
На фото: швидко розкуповувалася смачна продукція Прилуцького хлібозаводу; святити паски почали ще з обіду у Велику суботу.
АГРОТЕХНІЧНИЙ ТЕХНІКУМ ВІДНИНІ - КОЛЕДЖ!
У 50-70-ті роки минулого століття для юнаків і дівчат нашого та сусідніх південних районів Чернігів-щини навчатися у Прилуцькому гідромеліоративному технікумі було престижно і почесно не лише тому, що це був найсолідніший навчальний заклад у регіоні, а і тому, що спеціальності, які набувалися тут студентами, на той час були дуже актуальними і потрібними. Коли на зміну гасовим лампам приходили “лампочки Ілліча” і масово електрифікувалися села та колгоспні двори, електрики були одними із найавторитетніших фахівців у сільській місцевості, бажаними у кожній хаті, на кожному виробничому підрозділі – фермі, тракторній бригаді чи автогаражі. І кожен із них гордився тим, що путівку у трудове життя отримав саме у Прилуцькому технікумі. Так само як і спеці-алісти-гідротехніки, адже на ту пору набуло широких масштабів будівництво меліоративних систем як осушувальних, так і зрошувальних. Кадри гідротехніків були затребувані і користувалися особливим авторитетом не тільки в області, Україні, а і за їх межами. Чого тільки вартий Північно-Кримський канал, по якому у засушливі південні степи прийшла дніпровська вода і у проектуванні, будівництві і експлуатації якого найактивнішу участь взяли фахівці-випускники Прилуцького технікуму.
-Історія нашого технікуму, - розповідає його директор, доктор філософії в галузі освіти, почесний професор Міжнародної Кадрової Академії, лауреат загальноукраїнського конкурсу професійних досягнень “Лідер України” Павло Черніков, - бере свій початок із 1931 року, коли до Прилук був переведений ветеринарний технікум із Миколаєва. А вже у квітні 1948 року на його базі після реорганізації відкрився Прилуцький гідромеліоративний технікум. Випускники відділення гідромеліорації цінувалися за свою високу кваліфікацію, багато їх займали керівні посади у міністерствах, обласних, респуб-ліканських управліннях, наукових закладах, на підприємствах, в установах та організаціях не лише аграрного профілю, а й інших галузей народного господарства України та ближнього зарубіжжя. Зокрема, один із випускників на прізвище Дейнеко був головою Верховної Ради Казахстану, С.І. Гончаренко - заступником міністра колишнього Міністерства меліорації і водного господарства України, Володимир Лещенко – депутат Верховної Ради України минулого скликання, подружжя Олексій та Віра Павленки працювали і працюють на високих посадах у системі мелі-орації нашої держави, а їх син Юрій Павленко – нинішній міністр у справах сім’ї, молоді і спорту України.
З часом технікум розширює спектр підготовки кадрів для села. У 1961 році відкрито відділення електрифікації сільського господарства, у 1991-му – землевпорядкування, у 1992-му – обслуговування і устаткування систем газопостачання. І де б не працювали підготовлені у технікумі фахівці – у сільгосппідприємствах, на заводах, фабриках, будівельних та інших об’єктах, вони у переважній більшості завжди тримали високу марку випускників нашого закладу.
У грудні 1997 року навчальний заклад перейменовано у Прилуцький агротехнічний технікум, який відкрив нову сторінку своєї діяльності – вдосконалення навчально-виховного процесу, підготовку висококваліфікованих кадрів, впровадження ступеневої підготовки молоді. І сьогодні у нас проводиться підготовка фахівців за навчальними планами вищого навчального закладу І рівня акредитації з чотирьох спеціальностей: будівництво, обслуговування і ремонт гідротехнічних споруд; електрифікація і автоматизація сільського господарства; землевпорядкування; монтаж, обслуговування і устаткування систем газопостачання.
-Навчатися у нашому закладі, - продовжує Павло Іванович, - для студентів, з одного боку, і просто, і доступно. Адже озброюють знаннями нашу студентську молодь 80 викладачів, склад яких має найвищу якість серед вищих навчальних закладів І рівня акредитації (а таких в Україні – 118): 53 викладачі (66%) – вищої кваліфікаційної категорії, 19 старших викладачів (24%), 7 викладачів-методистів (10%). Такого високого рівня більше ніде в Україні немає. А з іншого боку, навчатися складно, бо саме життя вимагає від наших випускників високого рівня кваліфікаційної підготовки. Тому ми постійно працювали і продовжуємо працювати над зміцненням навчально-матеріальної бази, запровадженням інноваційних підходів до викладання, застосуванням спеціальних комплексів, мультимедійних установок (таких уже маємо дві), придбанням зразків нового обладнання, особливо для електрифікації та автоматизації. Побудовано новий по-лігон для майбутніх спеціалістів по обслуговуванню систем газопостачання. Маємо чотири комп’ютерні класи.
У бібліотеці зараз створюємо електронні “підручники”. Тобто студент із допомогою комп’ютера може самостійно опановувати окремі теми згідно з навчальними планами.
Щоб набуті знання студент умів застосувати у конкретній майбутній роботі, майже половина навчального часу відводиться на практичну підготовку, яка на належному рівні забезпечується робочими місцями та відповідним обладнанням. Навчальна практика проводиться у майстернях та цехах (слюсарному, зварювальному, сантехнічному, механічному) технікуму, а виробнича – на базових підприємствах нашого міста, Прилуцького та сусідніх районів. Тому і цінують наших випускників, і це додає іміджу навчальному закладу.
Для всіх іногородніх, навіть місцевих студентів, котрі не забезпечені житлом, є можливість поселитися у гуртожитку. Працюють для них їдальня, буфет, медпункт. Нещодавно відкрито музей технікуму.
-Наші студенти, - підкреслює Павло Черніков, - мають змогу не тільки навчатися за обраними спеціальностями, а і розвиватися всебічно, широко розкривати свої здібності і таланти. До їх послуг – бібліотека, стадіон (будується і новий, із європейським покриттям), спортивний зал, діють десять спортивних секцій. Не випадково наші студенти постійно є призерами районних, обласних та республіканських змагань. На високому рівні – культурно-виховна робота. Ще б! Працюють два аматорські народні колективи – студентський театр “Первоцвіт” та чоловічий хор, а також танцювальний колектив, вокальний ансамбль, оркестр народних інструментів, учасники яких неодноразово ставали дипломантами Всеукраїнського фестивалю “Софіївські зорі”, який щорічно проводиться міністерством аграрної політики України. Діють гуртки технічної творчості. І вже дванадцять років поспіль, окрім набуття основного фаху, у стінах закладу студенти здобувають робітничі спеціальності: муляра, оператора комп’ютерного набору, слюсаря по ремонту електроустановок, слюсаря по газовому устаткуванню. Тому ті, хто навчається у нас після 9 шкільних класів, по закінченні технікуму відразу отримують атестат про середню освіту, робочу спеціальність і диплом молодшого спеціаліста.
Крім денної форми навчання, освіту в нашому технікумі можна здобути і на заочному відділенні по кожній із чотирьох спеціальностей. Випускникам є можливість на пільгових умовах за скороченим терміном навчання продовжити одержання вищої освіти, адже у технікумі працюють навчально-консультаційні центри Сумського державного технічного університету і Рівненського держуніверситету водного господарства та природокористування.
Всього за денною і заочною формами навчається у нашому закладі понад 900 юнаків і дівчат із Черні-гівської, Полтавської, Сумської та Київської областей. Така ось статистика: із 1948 року й понині підготовлено 7889 чоловік гідротехніків, 8007 – техніків-електриків, 895 – техніків-землевпорядників, 961 – техніків газового господарства, а всього випущено 17752 молодші спеціалісти. Сподіваємось, що кількість студентів іще збільшиться, адже маємо намір ввести навчання за двома новими спеціальностями: бухгалтерський облік та обслуговування комп’ютерних систем і мереж.
Тож і не випадково, що кадри, навчально-матеріальне забезпечення, база, наші тактика і стратегія на перспективу стали визначальними складовими переходу закладу на більш високий освітній рівень. Наказом Міністерства аграрної політики України від 13 лютого 2009 року Прилуцький агротехнічний технікум перейменовано у вищий навчальний заклад – Прилуцький агротехнічний коледж. Скажу відверто, що для всього колективу і для мене особисто набуття статусу коледжу – приємна і знакова подія, велика честь, якої ми сповна заслужили наполегливою працею, відданістю своїй справі. Заслуга в цьому – не лише адміністрації, а і усіх без винятку: техперсоналу і працівників їдальні та гуртожитків, майстрів і лаборантів, працівників навчально-виробничої майстерні, завідувачів відділень та заступників директора і головної фігури навчально-виховного процесу – викладачів. Водночас, вважаю, це – аванс на майбутнє, який зобов’язує піднімати ще вище досягнуту планку. Наше завдання – перехід на підготовку бакалаврів (для цього серед викладачів потрібно мати не менше 10 науковців). Звісно, що воно не з простих. Але ми твердо ідемо до здійснення поставленої мети. І на сьогодні вже маємо 2 кандидати наук, 5 аспірантів.
-Сподіваємось, - резюмує Павло Іванович, - що упродовж найближчих п’яти років ми вирішимо цю проблему і наступною сходинкою стане реалізація заповітної мрії – відкриття на базі коледжу інституту, якого так не вистачає нашому регіону.
Перегляд теми: 'Новости города. (Все свежое сюда.)'
Emigrant
Авторитет
Helen
Блукаюча зірка 
