Російський історик Ключевській небезпідставно вважав Андрія Боголюбського, князя Суздаля або Залісся, як називалася в ХІІ столітті сучасна Центральна Росія, першим власне російським князем. „З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену”, – писав російський історик Ключевський. Нещодавно від дня „виходу великороса на арену” минуло 850 років – 1156 року Андрій Боголюбський стає князем Залісся – Володимиро-Суздальського князівства.
З ХІІ століття нащадки старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого (1125-1132 рр.) княжили переважно в Україні, та все ще періодично залежних від Києва Смоленську та Новгороді, а нащадки молодшого сина – Юрія Довгорукого – дедалі більш автономно керували в Заліссі (сучасній Московській та навколишніх областях Росії).
Чому ж така велика увага цьому князеві? Річ у тім, що до нього всі князі династії Рюриковичів традиційно вважали, що їхня Батьківщина ("отчина" – це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.
Всі князі династії зобов‘язані були берегти цю землю, посилаючи дружини воювати на користь Києва навіть з тих земель, де степовиків ніколи й не бачили.
Літопис повідомляє зворушливу історію, коли князь Ростислав, онук Володимира Мономаха, який все життя княжив у далекому Смоленську, відчувши, що вмирає, сказав: "Не можу я тут лягти. Повезіть мене до Києва. Якщо мене Бог візьме в дорозі, то покладете мене, за отчим благословінням, у Церкві святого Феодора (у Києві). Якщо ж Бог відпустить недугу сю, то пострижуся в Печерському монастирі".
Коли іншого князя – сина Володимира Мономаха, прагнули вигнати з Русі і відправити до Курська, він сказав: "Я волю на своїй отчині смерть прийняти. Краще мені смерть з дружиною на своїй отчині і дідізні узяти, ніж Курське княжіння".
Саме Андрій Боголюбський, засновник села Боголюбово під Суздалем, та його нащадки, переступили цю традицію, якій всі князі династії Рюриковичів були вірні три століття – вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.
Батько Андрія Боголюбського, Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Однак Юрій Довгорукий був князем-невдахою – його тричі виганяв з Києва молодший від нього Ізяслав Мстиславич.
Син Юрія Довгорукого Андрій уже не хотів жити на Русі. „Пішли додому затепло, на Русі нам місця нема”, - казав він батькові, який, попри все, тримався мрії про Київ. Андрій Боголюбський, вихований усе життя в Суздалі, вже не вважав Русь своєю Батьківщиною. Тим більше, що він був сином половчанки, дочки хана Аєпи. Зовнішність суздальського князя, відтворена радянським ученим Герасимовим по його останках, досить характерна для походження князя. А на той час більших ворогів, ніж половці, у Києва і Русі не було.
Сам Андрій Боголюбській в боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів половців – основного ворога Русі.
Водночас, головною причиною опозиційності Суздальського Залісся проти Русі були не родинні зв‘язки князів з половцями, а природні геополітичні інтереси нового народу, який народився в Заліссі від сплаву фіно-угорських племен, під впливом церковнославянського мови та первинної київської адміністрації. До речі, назва Суздаль, як і більшість власних назв Центральної Росії, має фіно-угорське походження.
Кияни у відповідь теж не взлюбили Андрія Боголюбського. Через це, після того, як після смерті Ізяслава Мстиславича на княжіння у Київ таки потрапив Юрій Довгорукий, Андрій постійно сидів у фортеці Китай-город, що була на місці сьогоднішньої Китаєвої пустині, сьогодні – в межах міста.
Через те, що він жив у фортеці Китай-город та майже не виходив із неї, кияни й брати-князі прозвали його „Китаєм”.
Річ у тім, що слово „кита” староукраїнською мовою означає плетіння (звідси, наприклад, слово „китиця”).
Усі містечка-фортеці на Київських горах віддавна мали штучні укріплення, зроблені з переплетених дерев‘яних каркасів, заповнених землею. Залишки такої стіни від VI-VII століття вчені знайшли на Старокиївській горі, біля сучасного Історичного музею. Поверху такі стіни мали критий хід – заборола з бійницями. Ззовні стіна обмазувалася глиною (аби уникнути підпалу), та фарбувалася вапном (українські хати мали приблизно таку ж конструкцією стін). Вся фортеця виглядала білокам‘яною, сяяла на сонці і гарно увінчувала пагорби. За бойовими якостями така стіна не поступалася кам‘яній – каміння з пороків – камнеметів просто в‘язли в ній, тоді як кам‘яну стіну вони розбивали. Основним недоліком таких фортець була недовговічність таких стін, їх часто треба було лагодити.
Під час мандрівок у Монголію наші князі побачили велику китайську стіну, і назвали всю тамтешню країну звичною назвою – Китай.
В Україні „білокам‘яні” фортеці увінчували київські гори: Боричів, Старокиївську, Дитинку, Хоривицю, Щекавицю, а також Білгород (нині село Білгорода на околиці Києва), Вишгород, Родень, Витичів, Переяслав, та чимало інших українських міст – в тому числі й Китай-город, у якому закрився Андрій Боголюбський під час князювання в Києві його батька. Після смерті Юрія Довгорукого протистояння між киянами та суздальцями-„залішанами” тільки загострилося. Як пише літопис, суздальців було вибито в Києві та по всіх містах Русі.
У 1169 році князь Китай захопив Київ, відбивши його у Великого Київського князя Мстислава Ізяславича, сина головного ворога Юрія Довгорукого. Перед тим Андрій Боголюбський утік з Русі до Суздаль, викравши ікону Вишгородськой Богоматері, яка тепер в Росії називається Володимирською.
Захопивши Київ, суздальській князь влаштував небувалий розгром. Літопис пише: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в‘язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали ... Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтішима, і сльози бесперестанні. Це ж все зроблено за гріхи наші".
Літописець називає військо Андія Боголюбського „поганими”. Так у літописах називаються виключно іноземці, та й то язичники.
Після такого тріумфу князь Китай розперезався. Він навіть почав наказувати князям київської династії. Правда, отримав відкоша.
Андрій Боголюбській сказав Роману (сину саме того Ростислава, який їхав умирати до Києва): "Не ходиш ти в моїй волі з братами своїми, так піди ти з Києва, а Давид — з Вишгорода, а Мстислав — з Білгорода. А ось вам Смоленськ, їм і поділіться".
Очолив опір Мстислав. Як пише літопис, "Мстислав від юності звик не боятися нікого, а тільки Бога одного берегтися. І повелів він, Андрєєвого посла узявши, постригти [йому] перед собою голову і бороду, сказавши йому: "Іди ж до князя свого і скажи йому: "Коли ти з такими словами прислав не яко до князя, а як до підручної і простої людини, то що ти задумав, то і роби. Хай Бог розсудить". Андрій зібрав воїв своїх — ростовців, суздальців, володимирців, переяславців, білозерців, муромців, і новгородців, і рязанців, - і, порахувавши їх, знайшов, що їх п‘ятдесят тисяч. І послав він, сказавши їм: "А Мстислава, схопивши, не учиніть же йому нічого, а приведіть його до мене".
Як пише літопис, під Вишгородом "Мстислав ударився з полками їх, і потоптали вони середній полк, а інші супротивники, побачивши [це], оточили його, тому що Мстислав в‘їхав в них з невеликим військом. І тоді змішалися обидва, і велике було сум‘яття, і стогін, і крик сильний, і голоси невідомі, і видно було тут, як ламалися списи, і [чутний] був дзвін зброї, від великого пилу не впізнати [було] ні кінного, ні пішого".
Киянам допоміг луцкий князь Ярослав Ізяславіч, точніше слух про нього: "І прийшли в замішання війська їх, і, не дождавши світанку, в сум‘ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав з міста з дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер з дружиною своєю і немало мужності показав з мужами своїми".
Цей розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року.
Як пише вітчизняний літопис, "так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої. Сим так і збулося слово апостола Петра, який сказав: "Той, хто підноситься – змириться, а хто упокорюється — піднесеться".
У Заліссі, як це часто траплялося і в майбутньому, зовнішня поразка створила внутрішні проблеми для влади. Народ не пробачив їй провал у підкоренні інших земель. Незабаром після вишгородського поразки, 28 червня 1174 року Андрій Боголюбській був убитий змовниками, і тіло князя лежало на вулиці, поки народ грабував хороми. Примітно, що дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний киянин Кузьмище Киянин. Так завершився життєвий шлях князя Китая – засновника Росії.
Ну от яке бидло після всього того, шо витворяє Росія в Україні і наскільки дебільно вона питається показать своє хамство в Раді безпеки ООН напрімєр, виправдовуючи свій напад на Україну... хто після цього скаже, що у нас на сєвєро-западі ДРУЖНЯ БРАТСЬКА КРАЇНА???
Ось напрімєр, два часа тому кацапський міністр оборони із дуже славянско-рассєйской фамілієй Шойгу заявив, що повідомлення про російські війська у Криму - провокація!
0:48:50 - із попереднього обговорення депутатами Госдуми Росії питання так званого "референдуму" у Криму, яке транслювалось по першому російському телеканалу:
Русская земля должна быть русской! Если надо - то и силой!..
Мы больше нужны Европе, нежели Европа нам. И пусть Европа ещё просит нас!..
Крым - это пощёчина для всех, в том числе и Соединённых Штатов Америки...
Россия - плацдарм борьбы против праворадикализма, фашизма, национализма...
Украина - это Россия, это русская земля, её нужно разделить на части, использовать все решения "Правого сектора", национал-патриотов украинских для того, чтобы показывать их никчемность!..
ВОЙНА НЕИЗБЕЖНА!
(Аудитория аплодирует)
Хто після таких висловлювань депутатів Госдуми, інтелігентних, здавалось би, людей, скаже, що Росія - дружня до України держава? І хто скаже, що у Госдумі Росії зібрались люди, які реально оцінюють стан справ у світі???
-----
Повідомлення редагувалося 1 разів. Останнє редагування: crok (19 березня 2014 р., 04:13:59)
Життя - дуже шкідлива штука! Від нього помирають!
porosytenkokoly
Старожил
Номер: 15
З: село стрильныки, за мостом на право метрив 500
Зареєстрований: 4 грудня 2006 р.
Повідомлень: 907
Попереджень: 6
Нагороди:
Хочу звернути увагу на передостанній абзац, який для мене особисто - просто "абзац"!
Цитата:
Продолжительность полета новой экспедиции составит 169 суток. За это время экипаж успеет принять несколько грузовых кораблей, провести большую научную программу, в рамках которой запланировано 49 экспериментов по российской программе и около 170 - по американской.
Уявляєте ефективність російської космонавтики??? За 169 діб цей екіпаж, у складі якого 2 росіяни і 1 американець проведе стільки експериментів! Один американець - 170 експериментів, а два росіянина - аж 49, тобто - по 24,5 експерименти на рило!!!
Хтось скаже - так росіяни проведуть 46 монументальних експериментів, а американець - 170 мізерних... Але! Враховуючи те, що американці рахують гроші своїх платників податків в сотні разів краще за росіян, дуже сумнівно, щоб вони надсилали свого космонавта задля якихось мізерних завдань! Це - по-перше. А по-друге - враховуючи стан фундаментальної науки та розмір її фінансування у Росії та США, можна сміливо сказати, що ефективність американської космічної програми в сотні разів краща якраз тому, що в сотні разів краще підготовлені самі експерименти та обладнання, на якому вони виконуються!
Навіть сам Рогозін, який є прибічником дуже проімперських поглядів, нещодавно заявив, що рівень російської космічної програми відстав від американської на десятки років і що російська космічна техніка у левовій своїй частині - виготовлена із закордонних складових, які виготовляються за стандартами industrial, тобто такими, що не відповідають вимогам для космічної техніки... Просто бюрократи з космічної галузі Росії закуповують те, що дешевше, а різницю в цінах кладуть у власні кишені...
----- Добавлено 23 березня 2014 р., 06:57:49:
І ще одна дуже красномовна відповідь на питання - ТАК ХТО Ж СПРАВЖНІЙ ФАШИСТ? З того ж рупору:
Навіть сам Рогозін, який є прибічником дуже проімперських поглядів, нещодавно заявив, що рівень російської космічної програми відстав від американської на десятки років і що російська космічна техніка у левовій своїй частині - виготовлена із закордонних складових, які виготовляються за стандартами industrial, тобто такими, що не відповідають вимогам для космічної техніки...
- секта, что еще сказать ну очень хочется, чтобы все было плохо. Но - не получается
"В США развернулась настоящая борьба за российский ракетный двигатель РД-180" цитата "По оценкам американских специалистов, двигатели РД-180 российского производства по совокупности своих характеристик являются единственной альтернативой для тяжелых ракет-носителей, которые в состоянии выводить на околоземную орбиту американские разведывательные и военные спутники, а также спутники для нужд NASA."
Уявляєте ефективність російської космонавтики??? За 169 діб цей екіпаж, у складі якого 2 росіяни і 1 американець проведе стільки експериментів! Один американець - 170 експериментів, а два росіянина - аж 49, тобто - по 24,5 експерименти на рило!!!
ну то ж ти так прочитав... Там не написано, що росіяни будуть проводити 49 експериментів, а американець 170. Це можна читати як вони спільними діями проведуть оті свої дослідження, тільки Росія їх заявила 49, а США 170
"Тримай звязок зі мною, завтра вийдемо в еТер"
porosytenkokoly
Старожил
Номер: 15
З: село стрильныки, за мостом на право метрив 500
Зареєстрований: 4 грудня 2006 р.
Повідомлень: 907
Попереджень: 6
Нагороди:
- моє ти маненьке! Ну як же хочеться всім показати, що його дупа ширша! Ну прямо - дитячий садочок!
Цікава і дуже пізнавальна стаття (виділення кольором моє), яка добре ілюструє таке явище як рашизм:
Борьба за мир
25.03.2014 Деловая газета "Взгляд"
Иллюстрация на тему отношений России и НАТО.
Конфликт вокруг Украины является лишь частью гораздо более масштабной игры
Запад не готов к миру с Россией. В условиях, когда решение украинского кризиса возможно только в результате соглашения между Россией и Западом, это означает дальнейшее ухудшение ситуации как в незалежной, (відразу відчувається вкрай упереджене ставлення до України - авт.) так и в отношениях России и США. На каких условиях возможен мир – будет ли соглашение по Украине заключено в начальной стадии глобального конфликта или уже в процессе оформления нового миропорядка?
Соглашение об ассоциации Украины с ЕС, подписанное в пятницу, и антироссийские санкции, введенные США в четверг (не имеющие никакого смысла, кроме оскорбительного), показали, что Вашингтон и ЕС по сути прерывают содержательный диалог с Москвой. Нам предлагают признать киевскую власть и привязку Украины к ЕС (то есть победу Запада), на что Россия никогда не пойдет. Мы уже три недели предлагаем договориться о нейтралитете Украины, о формировании там переходного правительства и начале федерализации, причем предлагаем это Западу – который и является реальным управляющим киевским режимом – но в ответ слышим лишь угрозы и шантаж. (Як відомо, Москва вже з 1 березня припинила будь-яку дипломатичну комунікацію та мовчить як риба! - авт.)
Эта политика Запада уже стоила Украине Крыма – и понятно, что при ее продолжении для киевской власти будут потеряны и другие регионы юго-востока, а значит – и вся Украина. Путин ясно дал понять, что мы не допустим военного присутствия НАТО на Украине – а евроассоциация является лишь удобной формой для последующей атлантизации. Тот факт, что в борьбе за Украину Россию не остановят никакие западные угрозы и санкции, казалось бы, уже должен был дойти до понимания руководителей евроатлантического сообщества – и подтолкнуть их к поиску реального компромисса. Но, увы, желание проглотить такой большой кусок оказывается сильнее голоса разума, подсказывающего, что можно и подавиться.
Тактика Запада явно строится на непонимании мотивов России – там продолжают считать, что Москва сражается за юго-восток Украины и хочет ее раздела. И значит, нужно продолжать поддерживать Киев, потому что он уже «наш»: максимум, чем рискует, как ему кажется в этом случае, Запад – это потерять юго-восток, зато вся остальная и большая часть Украины будет окончательно и бесповоротно интегрирована в НАТО. Между тем присоединение Крыма нисколько не изменило линию России в отношении происходящего на Украине, наша позиция остается неизменной: мы не допустим отторжения Западом части исторической России. Для недопущения этого Москва будет действовать всеми возможными способами. Дальнейшее упрямство Запада в украинском вопросе приведет лишь к углублению общего противостояния – и при этом ни на йоту не приблизит нашего согласия уступить Малороссию. При этом сейчас даже достижение соглашения по Киеву уже не остановит процессы, который запустил сам Запад, начав операцию «похищения Украины» – потому что глобальная трансформация назрела и перезрела – но все же сделает их чуть менее резкими и конфликтными.
Украинский фронт имеет три измерения. На первом уровне это конфликт между Россией и Украиной, точнее, нынешней киевской властью. Для укрепления своих позиций в стране Киев пытается представить Россию агрессором, заинтересованным в расчленении Украины. Настоящей же целью Москвы является сохранение единой Украины (уже без Крыма), в которой у власти находятся силы, не стремящиеся сделать из страны антироссийский плацдарм, и представляющие интересы всех ее жителей и регионов. Киев нагнетает военную истерию – роет окопы и собирает национальную гвардию, собирается ввести визы и взывает к помощи Запада. В ответ Москва грозит только потребовать долги – но при этом не собирается лишать работы находящихся в России на заработках жителей Украины: потому что мы хотим союза, а не размежевания. Несмотря на то, что конфликт с киевскими властями будет обостряться, никаких мер против жителей Украины Москва предпринимать не будет – ведь целью является смещение нынешней власти, а не замена населения братской соседней страны.
Конфликт России с киевской властью может прекратиться только в случае исчезновения одной из сторон – так что падение ожидает именно киевский режим. Он не является для России субъектом переговоров – в отличие от народа Украины или властей Запада, от которых зависит киевская власть. Поэтому переговоров с Киевом Москва вести не будет. И заключать с ними мир тоже. Виртуальная война Киева с Россией будет продолжаться до падения нынешней власти.
Второй уровень битвы – противостояние Запада и России. Именно две эти силы и определяют будущее Украины. Договориться на этом уровне возможно только при желании обеих сторон – но Запад явно не демонстрирует пока что таких намерений. Его не устраивает не только возвращение Украины в союз с Россией – через Таможенный, а потом и Евразийский союзы – но и нейтральная Украина. Только евроинтеграция, только «полонизация» Украины, то есть создание из нее очередного заградительного рва против России. Москва же, напротив, упорно предлагает договориться о нейтральном статусе, об отказе от попыток насильно привязать Украину к Западу и оторвать ее от России – понимая, что любая самостоятельная власть на Украине будет заинтересована как минимум в экономической интеграции с Россией.
Ставки на этом уровне войны немалые, но все же само значение его для России гораздо выше, чем для Запада. Потому что если для США отрыв Украины от России служит лишь одним из элементов борьбы за сохранение глобальной гегемонии и окружения России, то для России потеря Украины угрожает основам ее безопасности. В борьбе за Украину мы, в отличие от США, готовы идти до конца – и уже одно это делает нашу позицию более сильной. (До якого "конца"? - до третьої світової війни? - авт.) США не хотят договариваться по Киеву? Значит, Россия будет действовать сама – как это уже показали крымские события.
Третий уровень, на который выводит нас украинский фронт – это трансформация всего существующего миропорядка. В таком масштабе украинские проблемы вообще плохо заметны – хотя формально они и стали поводом для начала глобального конфликта (как балканские проблемы привели к мировой войне сто лет назад). Это уже не просто конфликт России и Запада, это попытка англосаксонской цивилизации сохранить свое глобальное господство, а самих США – однополярный мир. (В цьому абзаці взагалі рашистський угар зашкалює! - просто абзац!!! Далі - чистісінький рашизм...)
На нынешней стадии конфликта цель Запада – примерно наказать Россию, чтобы продемонстрировать остальным центрам силы бесперспективность попыток бросать вызов «мировому гегемону». Пока что Запад верит в то, что у него это получится – хотя шансы окружить Россию практически нулевые: санкции последуют только со стороны США и ряда европейских стран. Со своей стороны Россия уже давно начала выстраивать широкую коалицию – гораздо более представительную, чем пытаются собрать сейчас против нас США. Это не только наши партнеры по БРИКС, но и большинство других стран незападного мира, которые недовольны сложившимся военным, финансовым и идеологическим господством англосаксов. Все те, кто давно уже требует изменений глобальных правил игры и формирования многополярного мира. Точнее даже – закрепления в международных институтах и организациях правил складывающегося многополярного мира.
Это касается всех сторон глобального сотрудничества – от формирования Совбеза ООН до распределения долей в МВФ, от управления интернетом до международного правосудия. Глобализация по-англосаксонски отвергается абсолютным большинством стран и народов Земли – они требуют, чтобы общие правила вырабатывались с учетом интересов всех основных цивилизаций и центров силы. Да и просто с учетом нового баланса сил, в котором Запад уже не имеет контрольного пакета – а становится просто «одним из», несмотря на то, что пока что он, безусловно, самый сильный.
Проблема в том, что сила Запада базируется не только на навязывании в качестве всеобщей своей финансовой системы и этики, своего законодательства и идеологии, своей культуры и политических институтов – но и в признании другими его права на это. Как только в этом признании будет отказано – а именно это и происходит сейчас – то Запад рискует не только лишиться глобального господства, но и сильно откатиться назад, посыпаться. И если за Украину США не готовы воевать, то свои позиции ударной силы глобализма без боя они, конечно, не оставят.
Пока что их главной задачей будут попытки не столько сокрушения России (что невозможно), сколько ее изоляции, блокирования наших попыток выстроить единый фронт с Китаем, Индией, арабами и прочими заинтересованными в реформе миропорядка силами. Сейчас, на первых порах, Россия одна выступает на передовую – но при этом и мы, и США прекрасно знаем, что нейтралитет того же Китая вовсе не антироссийский, а по принципиальным вопросам мирового порядка – откровенно антиамериканский. (Це, мабуть, так дуже хочеться рашистам. - авт.) Кардинальная перестройка глобальной системы отвечает интересам всех цивилизаций, кроме атлантической – а значит, скорость их кооперации будет возрастать по мере того, как они убедятся, что Россия не просто бросила вызов Западу, но и взяла на себя роль координатора всех заинтересованных в изменениях сил.
Кроме того, в ходе глобальной конфронтации и разделения на два противостоящих лагеря США столкнутся с тем, что на двух основных фронтах противостояния – Большой Ближний Восток и Тихоокеанский регион – их противники перейдут от позиционного сдерживания в контрнаступление. Могут еще дальше испортиться отношения с Турцией, Саудовской Аравией и Египтом, только что наметившиеся соглашения Запада с Ираном будут сорваны, а Афганистан – полностью потерян для США (если Москва и Пекин пообещают Карзаю свою защиту). Китай активизируется в Тихоокеанском регионе, где США пока еще имеют эшелонированную систему сдерживания его амбиций. (Китай, наскільки видно по його діям, тихенько спостерігає, як Росія поступово втрачає зуби й силу у вигаданій нєю ж самою "боротьбі" із Заходом. А сам у цей час просто чекає, коли можна буде взяти територію російського Сибіру й Далекого Сходу голими руками. - авт.)
Даже Евросоюз, если США все-таки принудит его к сворачиванию экономических связей с Россией, может или надорваться и треснуть по гнилым швам, или начать высвобождаться от англосаксонской опеки – что может способствовать сближению целого ряда европейских стран с Москвой. Тогда европейцы с удивлением обнаружат: надо же, как мы могли забыть, что Украина – это просто временное название одной из частей русского мира.
Если же говорить о ближайшей перспективе, то важно то, когда и на каком уровне конфликта будет заключено соглашение по Украине. Если в первые дни после переворота 22 февраля оно еще могло предотвратить острую фазу конфронтации России и Запада, то сейчас оно способно лишь притормозить нарастание конфликта и его разрастание вглубь и вширь всей мировой повестки. Еще через некоторое время достижение соглашения по Украине будет уже возможно только в виде перемирия. То есть будет подписан мир – но только на украинском фронте (и ситуацию в стране, может быть, даже удастся более-менее стабилизировать), а по всем мировым фронтам к тому времени уже вовсю будет греметь огонь глобального переформатирования, в котором обороняющимися станут уже страны «золотого миллиарда».
Петр Акопов
_ _ _ _ _
Ось таку "статєєчку намалєвал" простий такий собі рашист із "русскім", ба, навіть "славянскім" прізвищем Акопов. Просто такий собі мирний "дядєнька", може, навіть, відмінний "сємьянін", який любить своїх діточок...
Простий, звичайний рашист!
Життя - дуже шкідлива штука! Від нього помирають!
eggo
БАН
Номер: 1605
З: планета Земля, Санкт-Петербург
Зареєстрований: 27 серпня 2010 р.
Повідомлень: 276
Попереджень: 1
- спасибо за комплимент, но я гораздо старше, чем ты думаешь ( и не пугай меня,crok, -скажи, ты ведь не педофил ? )
По существу :
Мнение Акопова - всего лишь частное мнение. Как твое или мое, не более... и тем более никак уж не официально принятая государственная доктрина РФ Акопов крайне правый политолог, монархист. Тем не менее, человек весьма неглупый, много чего повидавший и много где побывавший. В его статье много здравых рассуждений, с которыми я согласен, но много и притянуто за уши из популярных ныне теорий "мирового заговора". В любом случае, даже такой крайне правый россиянин, "рашист" как ты его называешь, не призывает "мочить изгоев, стирать с лица земли, уничтожить всех атомной бомбой" , как это сделала давеча ваша укроевропейская "дама с косой". Видимо, чудо-укол, сделанный в Германии, спинной мозг мгновенно исцелил, а вот головной - серьезно повредил. Побочный эффект, так сказать...
Глупых вопросов не бывает. Самый глупый вопрос - это не заданный...
Перегляд теми: 'ПРАВДА ПРО РАСЄЮ (ІСТОРІЯ З ГЕОГРАФІЄЮ)'
OLEX
З Новим Роком!
Helen
Блукаюча зірка 
– це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.
ну очень хочется, чтобы все было плохо. Но - не получается 
Одной космической державой будет меньше 
( и не пугай меня,crok, -скажи, ты ведь не педофил ? 
)
