Російський історик Ключевській небезпідставно вважав Андрія Боголюбського, князя Суздаля або Залісся, як називалася в ХІІ столітті сучасна Центральна Росія, першим власне російським князем. „З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену”, – писав російський історик Ключевський. Нещодавно від дня „виходу великороса на арену” минуло 850 років – 1156 року Андрій Боголюбський стає князем Залісся – Володимиро-Суздальського князівства.
З ХІІ століття нащадки старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого (1125-1132 рр.) княжили переважно в Україні, та все ще періодично залежних від Києва Смоленську та Новгороді, а нащадки молодшого сина – Юрія Довгорукого – дедалі більш автономно керували в Заліссі (сучасній Московській та навколишніх областях Росії).
Чому ж така велика увага цьому князеві? Річ у тім, що до нього всі князі династії Рюриковичів традиційно вважали, що їхня Батьківщина ("отчина" – це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.
Всі князі династії зобов‘язані були берегти цю землю, посилаючи дружини воювати на користь Києва навіть з тих земель, де степовиків ніколи й не бачили.
Літопис повідомляє зворушливу історію, коли князь Ростислав, онук Володимира Мономаха, який все життя княжив у далекому Смоленську, відчувши, що вмирає, сказав: "Не можу я тут лягти. Повезіть мене до Києва. Якщо мене Бог візьме в дорозі, то покладете мене, за отчим благословінням, у Церкві святого Феодора (у Києві). Якщо ж Бог відпустить недугу сю, то пострижуся в Печерському монастирі".
Коли іншого князя – сина Володимира Мономаха, прагнули вигнати з Русі і відправити до Курська, він сказав: "Я волю на своїй отчині смерть прийняти. Краще мені смерть з дружиною на своїй отчині і дідізні узяти, ніж Курське княжіння".
Саме Андрій Боголюбський, засновник села Боголюбово під Суздалем, та його нащадки, переступили цю традицію, якій всі князі династії Рюриковичів були вірні три століття – вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.
Батько Андрія Боголюбського, Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Однак Юрій Довгорукий був князем-невдахою – його тричі виганяв з Києва молодший від нього Ізяслав Мстиславич.
Син Юрія Довгорукого Андрій уже не хотів жити на Русі. „Пішли додому затепло, на Русі нам місця нема”, - казав він батькові, який, попри все, тримався мрії про Київ. Андрій Боголюбський, вихований усе життя в Суздалі, вже не вважав Русь своєю Батьківщиною. Тим більше, що він був сином половчанки, дочки хана Аєпи. Зовнішність суздальського князя, відтворена радянським ученим Герасимовим по його останках, досить характерна для походження князя. А на той час більших ворогів, ніж половці, у Києва і Русі не було.
Сам Андрій Боголюбській в боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів половців – основного ворога Русі.
Водночас, головною причиною опозиційності Суздальського Залісся проти Русі були не родинні зв‘язки князів з половцями, а природні геополітичні інтереси нового народу, який народився в Заліссі від сплаву фіно-угорських племен, під впливом церковнославянського мови та первинної київської адміністрації. До речі, назва Суздаль, як і більшість власних назв Центральної Росії, має фіно-угорське походження.
Кияни у відповідь теж не взлюбили Андрія Боголюбського. Через це, після того, як після смерті Ізяслава Мстиславича на княжіння у Київ таки потрапив Юрій Довгорукий, Андрій постійно сидів у фортеці Китай-город, що була на місці сьогоднішньої Китаєвої пустині, сьогодні – в межах міста.
Через те, що він жив у фортеці Китай-город та майже не виходив із неї, кияни й брати-князі прозвали його „Китаєм”.
Річ у тім, що слово „кита” староукраїнською мовою означає плетіння (звідси, наприклад, слово „китиця”).
Усі містечка-фортеці на Київських горах віддавна мали штучні укріплення, зроблені з переплетених дерев‘яних каркасів, заповнених землею. Залишки такої стіни від VI-VII століття вчені знайшли на Старокиївській горі, біля сучасного Історичного музею. Поверху такі стіни мали критий хід – заборола з бійницями. Ззовні стіна обмазувалася глиною (аби уникнути підпалу), та фарбувалася вапном (українські хати мали приблизно таку ж конструкцією стін). Вся фортеця виглядала білокам‘яною, сяяла на сонці і гарно увінчувала пагорби. За бойовими якостями така стіна не поступалася кам‘яній – каміння з пороків – камнеметів просто в‘язли в ній, тоді як кам‘яну стіну вони розбивали. Основним недоліком таких фортець була недовговічність таких стін, їх часто треба було лагодити.
Під час мандрівок у Монголію наші князі побачили велику китайську стіну, і назвали всю тамтешню країну звичною назвою – Китай.
В Україні „білокам‘яні” фортеці увінчували київські гори: Боричів, Старокиївську, Дитинку, Хоривицю, Щекавицю, а також Білгород (нині село Білгорода на околиці Києва), Вишгород, Родень, Витичів, Переяслав, та чимало інших українських міст – в тому числі й Китай-город, у якому закрився Андрій Боголюбський під час князювання в Києві його батька. Після смерті Юрія Довгорукого протистояння між киянами та суздальцями-„залішанами” тільки загострилося. Як пише літопис, суздальців було вибито в Києві та по всіх містах Русі.
У 1169 році князь Китай захопив Київ, відбивши його у Великого Київського князя Мстислава Ізяславича, сина головного ворога Юрія Довгорукого. Перед тим Андрій Боголюбський утік з Русі до Суздаль, викравши ікону Вишгородськой Богоматері, яка тепер в Росії називається Володимирською.
Захопивши Київ, суздальській князь влаштував небувалий розгром. Літопис пише: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в‘язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали ... Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтішима, і сльози бесперестанні. Це ж все зроблено за гріхи наші".
Літописець називає військо Андія Боголюбського „поганими”. Так у літописах називаються виключно іноземці, та й то язичники.
Після такого тріумфу князь Китай розперезався. Він навіть почав наказувати князям київської династії. Правда, отримав відкоша.
Андрій Боголюбській сказав Роману (сину саме того Ростислава, який їхав умирати до Києва): "Не ходиш ти в моїй волі з братами своїми, так піди ти з Києва, а Давид — з Вишгорода, а Мстислав — з Білгорода. А ось вам Смоленськ, їм і поділіться".
Очолив опір Мстислав. Як пише літопис, "Мстислав від юності звик не боятися нікого, а тільки Бога одного берегтися. І повелів він, Андрєєвого посла узявши, постригти [йому] перед собою голову і бороду, сказавши йому: "Іди ж до князя свого і скажи йому: "Коли ти з такими словами прислав не яко до князя, а як до підручної і простої людини, то що ти задумав, то і роби. Хай Бог розсудить". Андрій зібрав воїв своїх — ростовців, суздальців, володимирців, переяславців, білозерців, муромців, і новгородців, і рязанців, - і, порахувавши їх, знайшов, що їх п‘ятдесят тисяч. І послав він, сказавши їм: "А Мстислава, схопивши, не учиніть же йому нічого, а приведіть його до мене".
Як пише літопис, під Вишгородом "Мстислав ударився з полками їх, і потоптали вони середній полк, а інші супротивники, побачивши [це], оточили його, тому що Мстислав в‘їхав в них з невеликим військом. І тоді змішалися обидва, і велике було сум‘яття, і стогін, і крик сильний, і голоси невідомі, і видно було тут, як ламалися списи, і [чутний] був дзвін зброї, від великого пилу не впізнати [було] ні кінного, ні пішого".
Киянам допоміг луцкий князь Ярослав Ізяславіч, точніше слух про нього: "І прийшли в замішання війська їх, і, не дождавши світанку, в сум‘ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав з міста з дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер з дружиною своєю і немало мужності показав з мужами своїми".
Цей розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року.
Як пише вітчизняний літопис, "так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої. Сим так і збулося слово апостола Петра, який сказав: "Той, хто підноситься – змириться, а хто упокорюється — піднесеться".
У Заліссі, як це часто траплялося і в майбутньому, зовнішня поразка створила внутрішні проблеми для влади. Народ не пробачив їй провал у підкоренні інших земель. Незабаром після вишгородського поразки, 28 червня 1174 року Андрій Боголюбській був убитий змовниками, і тіло князя лежало на вулиці, поки народ грабував хороми. Примітно, що дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний киянин Кузьмище Киянин. Так завершився життєвий шлях князя Китая – засновника Росії.
porosytenkokoly
Старожил
Номер: 15
З: село стрильныки, за мостом на право метрив 500
Зареєстрований: 4 грудня 2006 р.
Повідомлень: 907
Попереджень: 6
Нагороди:
FOX, здоровий наче дядько, а не розуміє, що кацап і хохол це не національність, а "состояніє души" Русскіє є і нормальні
porosytenkokoly
Старожил
Номер: 15
З: село стрильныки, за мостом на право метрив 500
Зареєстрований: 4 грудня 2006 р.
Повідомлень: 907
Попереджень: 6
Нагороди:
OLEX, цэ точьно! слава стэпану бендери! шо мочив москалив!
FOX, хтоб казав!як шо вы личьно и не обсыраете, бо нема выбора, прыходыться спилкуватысь з нымы кожен день! алэ цэ не холы началы! якшо вы пиднимете трохи выще тему, там е я выбрав коменты москалив про украинцив
мудрец
FOX
Форумчянин
Номер: 258
Зареєстрований: 9 жовтня 2007 р.
Повідомлень: 160
Попереджень: 0
Нагороди:
porosytenkokoly, по высказываниям националистов, нельзя судить плохо о всём народе
Господи, сколько ещё не сделано! А сколько ещё предстоит не сделать!
porosytenkokoly
Старожил
Номер: 15
З: село стрильныки, за мостом на право метрив 500
Зареєстрований: 4 грудня 2006 р.
Повідомлень: 907
Попереджень: 6
Нагороди:
FOX, гыыыыыыыыыыыыыыыы! там не тоше кожне друге, там поголовно вси таки! то я выбрав шоб без матныкив! та кароче! шо вы мени хочете доказать!? шо я там колысь защищав москалив!? було! я и не спорю! цэ було ще до грузинской войны! после цёго я постепенно начав минять свою думку, бо почав звертаты увагу! бо ранишэ був слеп! а учитуя шо у мене 2ва русских магазина, и мени постийно прыходыться спилкуватысь з людьмы всёго бывшого совка!так от! вси кацапы конкретно! прычом кожный гоне на хохла! а москаль! (масквичь) цэ вобще не челаваек! москаля ненавидять уси! кацапы включительно! а кожен хто в цём сониваецца и невирыть! лизард в першу чергу!так кажу! ваше мнение цэ всёго навсёго ваше мнение! бо вы там дэ або одни москали або одни хохлы!ну в смысле большенство! так вот я живу серед 20ити тысяч сссеровцев! и бачю цэ с другой колокольни! з настоящей!
слава националисту бендери! ниционалистом буть правельно! находясь серед москалив! в моём случае серед арабив!
мудрец
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Такое чувство, что Россия из брежневского отстоя и не выходила. Вы посмотрите, за кого отдают свои голоса расеянцы:
В рейтинге "Женщина года-2013" победила певица Алла Пугачева, что подсчитали социологи Левада-центра. За нее отдали 12% голосов – ну нет на расейском свете краше женщины, которая поет. Думаю, если бы дожила до 2013 Людмила Зыкина, то ей бы досталось почетное 2-е место, а Тамара Мянсарова замыкала бы тройку.
Второе и третье места «человека года» на России занял дуэт спикера Совета Федерации Валентины Матвиенко и канцлера ФРГ Ангелы Меркель, у каждой по 4% голосов. Что касается, Матвиенко, то, удивительно было б, если питерская креатура Кремля не взошла б на пьедестал. А вот с Меркель скаленвстающие попали впросак. Подмочена репутация нашидедываевали. Впрочем, русские всегда боготворили немцев.
Не удивительно отношение россиян к семейному статусу конкурсанток. Брошенную мужем Людмилу Путину с 1% голосов, обошла на процент многостаночница в интимных связях, оппозиционерка и по совместительству прораб Дома-2,3 и т.д. Ксения Собчак.
Если б букмекеры принимали ставки на мужской иконостас России, они были бы правы, если ставки на политбюро принимались бы миллион к нулю. Альфа-самцами расейского народа снова назначены президент страны Владимир Путин, получивший поддержку 44% россиян. На втором месте - министр обороны Сергей Шойгу с 8% поддержки, на третьем - глава МИД Сергей Лавров с 7%. Кто б сомневался. Для полной идилии не хватает министра МВД и начальника ФСБ.
Ученым, деятелям искусств, выдающимся гроссмейстерам или писателям в верхнем ярусе российского пантеона славы места не нашлось. Каков народ, такова и слава.
Сьогодні, 2 січня, 1905 року Росія здала Порт-Артур японцям.
Зі святом вас, таваріщі кацапи! Зі славним 109-річчам!
А ще поряд є таке місто, город-спутнік, як кажуть росіяни, Дальній. Сучасний китайській Далянь. Китайці там зараз будують свої авіаносці...
А Росія ж вважала це місто "городом русской слави"! Але не так сталося, як гадалося. І де зараз тая "русская слава"? І щось не чутно від кацапів завивання у стилі - ето наша, русская слава і гордость, он всєгда будет нашим!
А от Севастополь, який не здавали із боями, а просто визнали, що він таки є українським містом, і досі не дає кацапам спокійно спати вночі!
Цікава деталь:Google дуже добре знає загарбницький характер Росії, тому... підігрує їй, не дає забути старий мозоль - на російськомовному Google Earth всі міста навкруги мають китайські назви, а це місто так і називається - Порт-Артур. Хоча таким воно є тільки для кацапів, для всього іншого світу - Люйшунь.
-----
Добавлено 2 января 2014 г., 17:28:14:
До речі - дуже повчально почитати те, що пишуть росіяни у своїй Вікіпедії стосовно того, як захоплювався Порт-Артур, як тверезі голови в Російській імперії були категорично проти того, щоб туди потикатись... АЛЕ! Як завжди у кацапів перемогу одержав не розум, а, як казав Саакашвілі "хвататєльний рєфлєкс"!
-----
Добавлено 2 января 2014 г., 18:50:10:
«В этом году сотрудники ФСБ предотвратили 77 преступлений террористической направленности, в том числе 12 терактов. В ходе спецопераций нейтрализованы 255 боевиков, включая 40 главарей группировок, задержаны более 500 бандитов и их пособников. Надо и дальше действовать столь же решительно», - сказал 20 декабря президент России Владимир Путин на торжественном вечере, посвящённом Дню работника органов государственной безопасности.
Ровно через девять дней страну поразили ужасные теракты в Волгограде.
Россию потрясла очередная серия терактов. В канун Нового года два мощных взрыва прогремели на юге страны. В Волгограде 29 декабря террорист-смертник привел в действие взрывное устройство в здании железнодорожного вокзала. Менее, чем через сутки шахид подорвал себя в городском троллейбусе. Общие количество погибших достигло 34 человек, боле ста получили ранения.
...
Во всем этом как-то неожиданно на второй план отошла маленькая, но значимая деталь. Волгоградские террористы-смертники, по предварительной информации силовиков, имели славянскую внешность. Так, к взрыву на железнодорожном вокзале Волгограда, по предварительным данным, может быть причастен некий Павел Печенкин. Согласно информации, появившейся в российских СМИ со ссылкой на источник в следствии, до того, как стать боевиком, Печенкин работал в Марий-Эл фельдшером на станции «скорой помощи». К дагестанским боевикам он присоединился весной прошлого года, принял ислам и сменил имя на Ансар Ар-Руси. Славянин, как считают следователи, устроил теракт и в троллейбусе. Его имя пока не называют лишь в интересах следствия.
Этих фактов достаточно для понимания, что поиски террористов исключительно по национальным признакам будут малоэффективными. Ведь чтоб раскрыть террористов, которые теперь для подрывов вербуют обычных россиян, нужна качественная агентурная работа, а не только «охота на ведьм» в среде трудовых мигрантов.
Мировое сообщество тем временем волнует один вопрос – сможет ли Россия обеспечить безопасность во время Зимней Олимпиады в Сочи. До нее, как известно, осталось чуть больше месяца.
Якось у передноворічній суєті пройшов непоміченим промовистий і цікавий факт...
27.12.2013
«Александр Невский» с пустыми ножнами
Меч в виде ракет «Булава» ему вручат когда-нибудь потом
Начало недели ознаменовалось для военных редчайшим по нынешним временам событием – приемом в боевой состав флота нового атомного подводного ракетного крейсера стратегического назначения (РПКСН) «Александр Невский» проекта 955 «Борей». Почти за четверть века, прошедшие со дня крушения СССР, наш ВМФ получил всего второго сошедшего со стапелей «стратега». Первый – «Юрий Долгорукий» - встал к причалам 31-й дивизии Северного флота в Гаджиево в январе нынешнего года.
Церемония торжественного поднятия Военно-морского флага России на атомном подводном ракетном крейсере стратегического назначения К-550 «Александр Невский» проекта 955. Северодвинск, 23.12.2013
Однако «Долгорукому» не дождаться собрата-«князя» в Гаджиево. Приказом главнокомандующего Военно-Морским флотом адмирала Виктора Чиркова «Александр Невский» передан Тихоокеанскому флоту. Его база – город Вилючинск на Камчатке. Скорее всего, пробираться туда из Северодвинска новому кораблю придется подо льдами Арктики и далее – через забитый тем же льдом мелководный Берингов пролив. В советское время за столь рискованные походы командирам подводных атомоходов гарантированно вешали на тужурки звезды Героев, а экипажи щедро осыпали орденами. Но форсирование Берингова пролива – лишь малая толика трудностей, которая ожидает личный состав «Александра Невского».
Главная проблема в том, что на Камчатку новый корабль отправится налегке, без своего основного оружия - пресловутых межконтинентальных баллистических ракет «Булава». Несмотря на то, что еще прежний министр обороны Сердюков пару лет назад объявил, что испытания этого оружия успешно завершены и подписан акт его приема на вооружение флота, в надежности комплекса существуют серьезные сомнения. И именно с борта «Невского» в сентябре нынешнего года состоялся последний на сегодня пуск «Булавы». Завершился, как и 40 процентов предыдущих, – неудачей.
. . .
Вот и получилось, что Тихоокеанский флот получил на вооружение атомный подводный ракетный крейсер, с борта которого основное оружие стартовало всего два раза. Один из них – аварийно. Теперь будем наблюдать за судьбой «Владимира Мономаха». С него вообще «Булава» не взлетала ни разу. Но в день торжественного подъема флага на «Невском» и с аналогичной процедурой на «Мономахе» военные пообещали не затягивать. Вне зависимости от обещанных Сергеем Шойгу внеочередных проверок «Булавы».
Отже, виходить, що сучасна Росія приймає на озброєння АПЧ, які мають на борту засоби пуску ракет, що вже досить довго проходять випробування і ніяк не пройдуть! Ніяк Росія їх не доведе до потрібної кондиції... А атомні човни виходять на патрулювання... порожніми?!
-----
Повідомлення редагувалося 1 разів. Останнє редагування: crok (2 січня 2014 р., 19:08:28)
Життя - дуже шкідлива штука! Від нього помирають!
eggo
БАН
Номер: 1605
З: планета Земля, Санкт-Петербург
Зареєстрований: 27 серпня 2010 р.
Повідомлень: 276
Попереджень: 1
Перегляд теми: 'ПРАВДА ПРО РАСЄЮ (ІСТОРІЯ З ГЕОГРАФІЄЮ)'
OLEX
З Новим Роком!
– це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.
хто зна Я с фанатиками не спорю 
