Є у нас у місті отакий памятничок скульптора Семена Кантура



Якщо поритися в інеті, то в одних джерелах він проходить як памятник Володимиру Мономаху, в інших як Нестору Літописцю. То кому насправді шановний Семен Кантур його зліпив?

Голосуємо і аргументуємо свій вибір

serennisima, я теж на роздоріжжі. З одного боку босий чоловік, який по соц статусу наче ближче до Нестора, з іншого - чого Нестору тримати в руках Повчання Мономаха?

-----
Добавлено 18 марта 2008 г., 22:10:53:

p.s. зверніть увагу, що жодна людина не проголосувала за Мономаха

Цитата Helen:

жодна людина не проголосувала за Мономаха

так і дітям в школі кажуть, що то Нестор.

До речі, хто такий Нестор з офіційних джерел?)))

Нестор «Літописець» (? (бл. 1055) — 27 жовтня 1113, Київ) — преподобний, київський літописець та письменник-агіограф. З 1073 чернець Києво-Печерського монастиря. Автор житій свв. кнн. Бориса і Гліба та Феодосія Печерського. Вважається упорядником (за іншою версією автором) Повісті временних літ. Помер і похований у Києво-Печерському монастирі. (Див. Повість временних літ)

Володимир Мономах - Володимир Всеволодович (1053 — 19 квітня 1125) — великий князь київський (1113—1125), державний і політичний діяч, письменник. Син князя Всеволода Ярославовича і візантійської княжни з сім‘ї Мономаха. Прозваний Володимиром Мономахом. Хрещене ім‘я Василь.

взято з сайту: http://uk.wikipedia.org

А на самому пам*ятнику не написано, кого він уособлює?))) (давно біля нього була)

Цитата serennisima:

А на самому пам*ятнику не написано, кого він уособлює?))) (давно біля нього була)

ні, не написано, але ось що відкопала. Думаю, на цьому слід припинити всі подальші суперечки

14 Октября 2007 - 06:03

Семен Кантур: Живу, як усі

Скульптор Семен Кантур, автор архітектурного символа Прилук - пам"ятника Володимиру Мономаху в історичній зоні - народився в мальовничому селі з красивою назвою Хороше Озеро (Борзнянщина). «І якимсь дивом обійшла моє село хвиля перейменувань, не стало воно ні Ленінівкою, ні Свердловським, - говорить митець, - а досі зберігає історичну назву». Творчу діяльність скульптор розпочав у Дніпропетровську. А потім були Павлоград, Ніжин - роботи Семена Тихоновича й сьогодні прикрашають ці міста. Та, якось приїхавши разом з друзями-художниками до Прилук, скульптор назавжди залишився тут, повністю присвятивши себе приудайському краю. У День міста в Прилуках відкрито пам’ятник Тарасу Шевченку роботи Володимира Небоженка і Семена Кантура. Про це, і не тільки - наша розмова з митцем.

- Семене Тихоновичу, чи стало для Вас святом відкриття у місті пам’ятника Кобзарю?

- Звичайно, для мене це велике свято. Адже цій справі я присвятив п’ятнадцять років. Звертався за допомогою до виконкому, до Всеукраїнського товариства «Просвіта», не давав їм дрімати.

- А коли з’явилася ідея?

- Ще у 1991 році, коли я працював над пам’ятником Володимиру Мономаху, тодішній міський голова Прилук Анатолій Шамрай і головний архітектор Павло Бережний замовили мені скульптуру Тараса Шевченка, щоб теж встановити її у місті. Але робота над Мономахом забирала увесь мій час, тож до макета пам’ятника Кобзарю просто не доходили руки. Коли ж я вже поїхав до Дніпропетровська, щоб на тамтешньому заводі домовитися відлити Володимира Мономаха в бронзі, мій колега Володимир Небоженко, народний художник України, якраз виставив цей ескіз пам’ятника Шевченку для міста Дніпропетровська. Там він не пройшов, бо влада воліла увіковічнити Шевченка-поета, а не Шевченка-художника. Тож я й сказав Володимиру Павловичу: «Давайте Вашого Шевченка до нас, у Прилуки!». Адже він відвідував Прилуччину саме у такому віці, тут малював Густиню, міські краєвиди... Цю ідею схвалив і тодішній прилуцький мер. Визначилися з місцем - вирішили встановити Шевченка біля Миколаївської церкви, де він колись робив замальовки Прилук. Але не все сталося так, як гадалося.... З роками тема встановлення пам’ятника Шевченку періодично то затихала, то спливала знову. За ці роки пропонувалося розташувати його і на центральній площі, і біля центру творчості дітей та юнацтва, і в центральному парку. Врешті-решт обрали місце навпроти виконкому. Тим, що у Прилуках нарешті з’явився пам’ятник Великому Кобзарю, місто зобов’язане у першу чергу меценату Юрію Коптєву. Його коштом було відлито скульптуру і зроблено благоустрій території. Сподіваюся, цей невеличкий майданчик стане місцем відпочинку прилучан, де відбуватимуться літературні вечори, тематичні культурні заходи.

- У Вас є ще якісь плани стосовно Прилук?

- Непогано було б зробити в місті музей-садибу Павла Білецького-Носенка (на кшталт будинку Івана Котляревського у Полтаві), відродити національний колорит - починаючи від посіяних у дворі чорно-бривців та мальв і закінчуючи експонатами, що пам’ятають давні століття. Я розробив макет па- м’ятника Білецькому-Носенку, який можна було б встановити на подвір’ї такого музею. Також вже готовий бюст видатної поетеси - уродженки Прилук Любові Забашти, який згодом планується встановити біля центральної міської бібліотеки її імені.

- Семене Тихоновичу, пам’ятник Володимиру Мономаху Вашої роботи став своєрідною візитівкою Прилук. Як воно - бути автором символу міста?

- Знаєте, я - людина, яка абсолютно позбавлена амбіційності чи заздрісності. Завжди із задоволенням дізнаюся про успіхи своїх колег, радію їхнім досягненням. Ніколи не прагнув слави чи популярності. Тож живу, як усі, і якогось особливого відчуття стосовно свого авторства не маю.

«В двух словах»

взято з сайту:http://www.pavlonews.dp.ua

заодно і про Кобзаря побалакали, і плани узнали, але головне, відкинули всі сумніви!

є 2 варіанти:
1) або закрити тему
2) або поговорити чого Кантур зобразив Мономаха саме таким

мона ще обс... обсудить))) Про ноги ми вже почали))

незнаю я колись з ним балакав то він казав шо памятник Нестору літописцю????!! це було 4 роки тому, в нього на столі робочьому досі стоїть пластелиновий нестор, таким якім він його зліпив напочатку проектування!!!

а з чого ти вирішив, що то саме Нестор, а не Мономах? ТО я навела офіційне інтервью. Навряд би Кантур брехав пресі