дурня... для знаку можна було використати щось інше
2.
та нормально... хай краще там стоїть
3.
мені байдуже і нема діла до того каменя
4.
опаньки! ви про що? який камінь?
Ви не можете бачити результати опитування поки не проголосуєте самі!
Опитування відкрите 25 листопада 2009 р.
Обмежень по часу немає.
Пройшло 5476 днів.
Кількість повідомлень, необхідних для прийняття участі в опитуванні: 5
Кількість днів проведених на сайті, необхідних для прийняття участі в опитуванні: 5
Багато хто помітив, що камінь з пляжа зник. Виявилося, що його перетворили на знак вшанування жертв голодомору.
Ваше ставлення до цього? Нижче наводжу статтю з Града Прилуки
Його гранітна душа пам’ятає босоногих хлопчиськ, які пірнали з нього у колись прозору воду Удаю. Пам’ятає пляжні крики дітвори, що доносилися, мов звуки із запорошеної платівки. Пам’ятає засмаглі сідниці дівчат у бікіні, що приходили на «Воінскій». У щедрі теплом літні ночі він був свідком побачень закоханих, і не тільки, пар. По ньому визначали, спадає вода на Удаї чи ні. Він був частиною бідного, але до болю нашого, рідного, пейзажу єдиного у своєму роді міського пляжу. Він був уособленням субкультури кількох поколінь.
Під лежачий камінь тепер уже не тече удайська вода. Прилуцька пляжна глиба заслужила собі гідне місце - вона перетворилася на постамент майбутнього пам’ятника, а можливо, стане і ним самим.
Учора Прилуки вітали Президента України. Приїзд у наше місто Віктора Ющенка можна назвати символічним з декількох причин. Одна з них - це те, що пройшло рівно п’ять років після початку помаранчевого майдану. Друга - те, що напередодні Гарант, який замахнувся на другий строк, розпочав передвиборчу агітацію і одним із перших міст, до якого він поїхав, стали Прилуки. Ну що ж, «хто не знає горя й муки…» Вдалий вибір для старту, Вікторе Андрійовичу, успіхів Вам. Але зараз зовсім не про це.
Майже тиждень, готуючись до приїзду високого гостя, місто чепурилося. У цьому немає нічого поганого, адже ми теж у себе вдома прибираємо, коли чекаємо званих і незваних гостей. Річ не в тім. Хіба не можна було, не чекаючи Ющенка, прибрати гілля у військовому містечку, що пролежало там три роки? Хіба не можна було зіскребти грязюку на Пирятинському шляху? Хіба не можна було робити все це і не тільки, не чекаючи відвідин Президента? Показуха - річ корисна, адже той, кому вона адресована, рано чи пізно поїде, а предмет оної залишиться для тих, хто її створював.
За п’ять років президентства Ющенка народ звик до головної теми, яка зведена ним у рамки національної ідеї, – вшанування жертв Голодомору. Автор далекий від думки, що це не потрібно. Ні, навпаки, ця трагедія повинна зайняти чільне, можливо, визначальне місце у наших серцях. Але ніколи кількість пам’ятників не зміцнювала пам‘ять, вони не ставали фундаментом для новітньої історії і тим більше дороговказами на майбутнє. Не слід вічно жити у скорботі й сльозах - так ми ризикуємо зачахнути на цвинтарях, хоч і безіменних могил. Не варто вічно поминати, треба просто пам’ятати невинно убієнних. «Залиш мертвим хоронити своїх мертвих…», - сказано у Святому Писанні. А нас знову і знову прив’язують до трагічного минулого, у той час, коли ми перестаємо вірити у світле майбутнє і вже не очікуємо достойного сьогодення.
Ющенку догодили. Мовчазного пляжного свідка перевезли до центрального собору, щоб зробити з нього знак закладки майбутнього пам’ятника жертвам Голодомору. Кращого каменя не знайшли. Нікого не обходило, що у Прилуках, на старому міському цвинтарі, уже є пам’ятний хрест жертвам Голодомору. Знову ж таки, треба було улестити Ющенка і віддати йому право бути Першим на закладці пам’ятника, буцімто, без нього наша пам‘ять залоїлася і ми не могли раніше провести таку акцію.
Президент провів мітинг. Шелестіли на осінньому вітрі помаранчеві стяги, яких було більше, ніж національних прапорів. Стягнув покривало, поставив свічку і нічого не сказав присутнім про сьогоднішній, а тим більше завтрашній день. Знову взявся хоронити своїх мертвих. Знову взявся навчати «свою націю».
Велич нації повинна поміститися у кожному її представнику. Моя суб’єктивна думка – у Ющенку така велич не помістилася. Його хуторянський кругозір не може осягнути цього! Важче перемог даються тільки поразки. Важчим за перемогу на президентських виборах дві тисячі четвертого для Ющенка виявилося провальне і бездарне керування країною! Тоді, під час майдану, у нас була свобода вибору, і це зовсім не відносилося до кольору претендентів. Ми обрали свободу. А Ющенко виявився загальною оманою, яку потім назвали волею народу!
Кращий пам’ятник жертвам - це відсутність пам’ятників катам. У першу чергу, це стосується бронзової статуї Леніна на Центральній площі. Але це знову-таки справа самих городян. Ми не потребуємо великих "батьківських" порад. Наголошую, це наші самоврядні проблеми, які ми обов’язково вирішимо усією громадою і тільки!
Після освячення каменя Президент поїхав знайомитися з виробництвом цигарок. А вже на самій тютюновій фабриці провів короткий брифінг. Знову пожалівся на уряд, знову озвучив проблематику і плавно перейшов до могил. Зрідка перемішуючи риторику трипільсько-культурними епітетами. Подякував усім за увагу і поїхав знайомитися з виробництвом хліба. Автор цих рядків більше не став обтяжувати своєю присутністю Гаранта, про що зовсім не пожалкував. Питання, які хотілося поставити Ющенку, так і залишилися питаннями. Вони б залишилися ними, якби навіть Гарант перервав свою лекцію на історичну тематику. Ось декілька із них: де п’ять мільйонів обіцяних робочих місць? де тюрми для бандитів? де судова реформа? де перемога над корупцією? де…? Для того, щоб читати проповіді, потрібно, як мінімум, шанувати заповіді! І не брехати своїй, як говорить Ющенко, Нації!
Час розкидати каміння і час його збирати, говорить Вічна Книга. Витягши з удайської пазухи нашого міста камінь, Ющенко урочисто подарував його прилучанам як матеріальну згадку про минуле, яке вони й без цього жертовника берегли. Скоріш за все, пляжний камінь віднині уособлюватиме пам’ятник надіям на померлу демократію, у яку п’ять років тому всі повірили.
Демократія - це ім’я, яке дають народу, коли мають потребу в ньому. Навряд чи тепер він (народ) відповість взаємністю.
Helen
Блукаюча зірка
Номер: 6
З: Украина, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 12629
Попереджень: 0
Нагороди:
Пост №31 | Доданий: 26 листопада 2009 р., 22:45:07
ETOJ, дядь Саша, та хіба ми говоримо тут про те, що не треба шанувати память жертв голодомору, чи заперечуємо факт Геноциду, чи когось виправдовуємо. Ми лише говоримо про те, що з трагедії роблять показуху, що якщо і хочете вшанувати память, то зробіть це інакше. Чого постійно вдаватися в якісь крайнощі.
До речі, в тому самому парку, де зараз стоїть камінь, нещодавно лежав камінь (тільки мраморний) жертвам СНІДу. Недавно прогулюючись тим парком, ми помітили, що нема вже того знаку. Де він. Комусь він треба? Хтось зараз опікується долями хворих на СНІД? Фіг вам.
Ото таке.
Цитата:
Боже мій, до чого ми дожилися? Пожаліли якусь каменюку з закинутого болота, з якої пірнають зараз хіба що жаби, де зустрічаються хіба що бомжі і на якому не тільки зустрічаються, а й трахаються (сам бачив) кому не ліньки
гарна оця Ваша фраза.. Але подумайте, використати цей камінь, де всі трахаються чи на якйи серуть (сорі на слові) для вшанування памяті померлих від голоду. Не смішно? Мені смішно.
Пост №32 | Доданий: 26 листопада 2009 р., 22:49:28
Сьогодні поверталася додому з роботи і звернула увагу на пляж. Так сумно та гірко стало...
Фраза "не цінуеш, доки не втратиш" стала реальністю. Лиш сьогодні я зрозуміла, як багато значив цей валун. Я маю на увазі не лише спогади, хоч вони теж багато значать... З втратою каменю ми втратили якусь частину себе. Це більше не наш пляж, не наш єдиний і неповторний воїнський, його вже немає і ніколи не буде. Камінь був частиною, характерною рисою нашого пляжу, це як вирвати серце, вирвати індивідуальність. Визираючи з вікна автобуса я зрозуміла, що бачу не НАШ пляж, яким я його знаю з дитинства, а просто звичайний берег, який нічим не відвізняеться від сотень інших берегів річок...
Я розумію, що все змінюється, змінюється місто, і навряд через 10 років його можна буде впізнати. Я не проти змін, особливо, якщо це зміни на краще, але з втратою каменю, ми втратили щось невловиме, але дуже важливе для нас і, нажаль, цього вже не повернути. То чи необхідна була ця жертва? Невже цей камінь мав зв‘язок з голодомором? хто ці розумники, які вирішили влестити президента ціною втрати нашої індивідуальності? ...
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Пост №33 | Доданий: 26 листопада 2009 р., 23:03:34
Helen, Може ти і срала на той камінь, а я на всі 100% згоден з Алисою!
Helen
Блукаюча зірка
Номер: 6
З: Украина, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 12629
Попереджень: 0
Нагороди:
Пост №34 | Доданий: 26 листопада 2009 р., 23:07:26
Цитата OLEX:
Helen, Може ти і срала на той камінь, а я на всі 100% згоден з Алисою!
якщо ти не зрозумів моїх слів, то пояснюю більш доступно... Я теж згодна з Алісою про те, що камінь той - частинка пляжу (хай там як його використовують - як сексодром, туалет, трамплін чи ще щось). І ця частинка має залишатися на місці. А для памятника можна використати щось інше, яке дійсно буде символізувати Голодомор.
----- Добавлено 26 ноября 2009 г., 23:08:45:
Використати щось інше, якщо в тому хтось дійсно вбачає необхідність (хоча здається, у нас уже є памятний хрест)
"Тримай звязок зі мною, завтра вийдемо в еТер"
ho4u_pizzu
Медвед :)
Номер: 23
З: , Александрия
Зареєстрований: 22 грудня 2006 р.
Повідомлень: 2447
Попереджень: 3
Нагороди:
Пост №35 | Доданий: 27 листопада 2009 р., 00:08:17
Цитата:
Це більше не наш пляж, не наш єдиний і неповторний воїнський, його вже немає і ніколи не буде. Камінь був частиною, характерною рисою нашого пляжу, це як вирвати серце, вирвати індивідуальність. Визираючи з вікна автобуса я зрозуміла, що бачу не НАШ пляж, яким я його знаю з дитинства, а просто звичайний берег, який нічим не відвізняеться від сотень інших берегів річок...
Как было болото , так и осталось и сочувствую тем кто там купается!
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Пост №36 | Доданий: 27 листопада 2009 р., 00:32:16
ho4u_pizzu, то ти пісюн малий іще Еслі ти не помниш шо Удай був судноплавний дак це не значить шо було не так
Patron
Форумчянин
Номер: 1183
З: Україна моя, моя Україна, Прилуцький
Зареєстрований: 25 вересня 2009 р.
Повідомлень: 79
Попереджень: 0
Пост №37 | Доданий: 27 листопада 2009 р., 03:40:22
Перебрешу з першоджерела. Бувший начальник мехколони п. Бальбух розказував , шо привезли ту глибу з заводу ЖБК. На заводі в канаву роками зливали залишки бетону і так та брила народилась. Коли чистили Удай працювала плавуча драга, яку ніяк не могли заякорить , течія весь час зносила її , прив"язували до дерев, і дерева з корінням виривала. Аж поки хтось не придумав ту глибу привезти. Глиба так всім сподобалась шо забирати її потім ніхто не став. Потім до неї прив"язували понтонний міст для пішоходів , коли стали робить новий міст через Удай.
Так я до того , шо у тієї глиби не гранітна душа , а скоріше цементна. Невсамдєлішний той камінь.
Всьо - хай вернуть камінь взад. Хочу багато каміння на Удаї, хай будуть пороги і водопади. Перетворим Удай на Ніагару! Ньювасюки рулят.
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Пост №38 | Доданий: 27 листопада 2009 р., 04:24:29
Patron, Браво!!! Цікава історія
LIZARD
Начальник модераторов
Номер: 11
З: РОССИЯ, Москва
Зареєстрований: 29 листопада 2006 р.
Повідомлень: 5792
Попереджень: 4
Нагороди:
Пост №39 | Доданий: 27 листопада 2009 р., 12:04:20
Цитата Helen:
.. з трагедії роблять показуху
Не просто показуху, а показуху, яка обросла конкретной брехнёй.
А якой брехнёй? А брехнёй на ввесь свiт. Я он вчора примери привiв. Нашому уважаемому Админу ПРАВДА, яку крить нiчим, оказалась не довподоби. Адмiн мойi пости поудаляв. Ну от отак... просто взяв i поудаляв. Ну да ладно. Но... ПРАВДУ НIЧИМ НЕ ВИТРАВИШ. Рано чи пiздно - правда випливе на чисту воду хоть як.
Helen, а по камню.... Так тут шо можна сказать... Ну ладно. Ну голодомор. Хочеш ти наваять пам‘ятник. Так зроби вже по уму! На отой пляжний камiнь iсцяли i блювали пляжники, i собаки i...
Чого було з Житомиру не привезти гранiт? З Житомирського гранiту мавзолей стройiли. Не просто так... там самий красiвий камiнь. Чого не можна було? А того, шо ти права! ПОКАЗУХА!!! А як жеж? Один ненормальний голодомором бредить, одно пам‘ятики ставить, наче больше грошей нiкуди дiвать, а другий, шо б не попасти в опалу (як це так? Прийiхав бредящий голодоморними пам‘ятниками, а в Прилуках пам‘ятника нема!!!), камiнюку с пляжу приспособив пiд пам‘ятник.
Так це ще квiточки!!! Подожди... Ще до того обiсцяного болотного камня свайби з квiтами почнуть ходить, дiтей водить, мiтенгуватимуть!!! Ото буде пзорище!
Helen, ти знаеш... а по хорошему, треба б було розiбраться... Може гроши зверху видiлялись? Може гроши просто тю-тю, а тут - едет ревизор!!! Аврал... Ото й вишли с положения таким образом.
Отличительные черты настоящего свидомого:
"Доказательство недоказуемого, опровержение очевидного и доказанного".
Helen
Блукаюча зірка
Номер: 6
З: Украина, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 12629
Попереджень: 0
Нагороди:
Пост №40 | Доданий: 27 листопада 2009 р., 12:16:33
Цитата:
Helen, ти знаеш... а по хорошему, треба б було розiбраться... Може гроши зверху видiлялись? Може гроши просто тю-тю, а тут - едет ревизор!!! Аврал... Ото й вишли с положения таким образом.