Автор | Автор | ||
---|---|---|---|
CTAC 27 квітня 2009 р., 13:08:01 Тема: измена | Вот я, и большинство мужчин считаю изменой, когда жена, партнерша переспит с другим мужчиной, если конечно считает так женщина, то в прошлой жизни она была мужчиной!!!
| ||
CTAC 27 квітня 2009 р., 11:05:03 Тема: WINDOWS 7 | На конференции RSA 2009, состоявшейся в США, компания Microsoft поведала о новых программных решениях для обеспечения безопасности данных в операционной системе Windows 7. Как сообщает сайт Cybersecurity.ru, со ссылкой на слова директора направления Windows Client Enterprise Securitу Пола Кука, в финальной версии новой ОС появится новейшая система управления пользовательскими привилегиями и записями (UAC), обеспечивающая сохранность пользовательских данных и избавляющая пользователя от нескончаемых напоминаний, которые навязчиво предлагались в Windows Vista. «Мы решили, что пользователи сами должны контролировать степень системных напоминаний и подсказок. Таким образом, пользователи получат возможность настраивать частоту подсказок при помощи стандартных ползунков», - комментирует Кук. Первоначально UAC создавалась для осуществления мониторинга системы, а также информирования пользователей о дополнительных полномочиях, требующихся в той или иной программе. Другие критические функции, не имеющие схожих аналогов в Windows Vista, но заявленные в Windows 7 - это BitLocker To Go и DirectAccess. Функция DirectAccess предлагает удаленным пользователям уровень безопасности и прозрачности работы, аналогичный уровню в локальной системе в офисе. «В корпоративной сети система создает защищенный канал для пользователя. Поэтому ему нет необходимости разбираться в защите данных для того, чтобы реализовать безопасные транзакции данных», - продолжает Кук. Кроме того, DirectAccess даст возможность системным администраторам обновлять операционные системы и клиентские данные удаленных сотрудников, минуя физический доступ к ПК. Функция BitLocker To Go является логическим продолжением технологии BitLocker, присутствующей в Windows Vista. Есть вероятность того, что в Windows 7 можно будет шифровать через BitLocker данные не только локально, но также на флеш-картах и съемных носителях, причем цифровые сертификаты и пароли можно будет передавать с помощью смарт-карт. По словам Кука, в данный момент компания Gemalto ведет разработку смарт-карт, которые будут поддерживать многофакторную аутентификацию в новой ОС. Кроме названных функций, в Windows 7 появится App Locker – система, позволяющая администраторам контролировать ПО, которое работает в сети компании. Известно, что контроль будет доступен как на уровне приложений, так и на уровне системных библиотек, скриптов и инсталляторов. «Эта функция также будет блокировать пиратский софт», - резюмирует Пол Кук. ----- Добавлено 27 апреля 2009 г., 17:44:13: На конференции Hack In The Box (HITB) Security Conference в Дубай было продемонстрировано вредоносное ПО VBootkit 2.0, которое позволяет хакерам получить контроль над компьютером с операционной системой Windows 7 еще в процессе загрузки. В отличие от большинства угроз, такую атаку не удастся отразить средствами антивирусов и операционную систему предстоит переустанавливать. Версия VBootkit 1 была представлена в 2007 году и предназначалась для Windows Vista. По словам исследователей Випин Кумар (Vipin Kumar) и Нитин Кумар (Nitin Kumar), данная угроза не только не обнаруживается антивирусами, но также и полностью неустранима, так как основана на просчетах в организации Windows 7. Однако для реализации такой атаки недостаточно удаленного доступа, злоумышленник должен иметь прямой физический доступ к компьютеру. Вредоносная программа занимает всего 3 КБ и позволяет злоумышленнику изменять файлы, загружаемые в память во время старта ОС. Обнаружить данные изменения крайне проблематично, и при последующей загрузке компьютера происходит отключение средств обеспечения безопасности, и злоумышленнику открывается удаленный доступ в системную память. Таким образом, можно получить полный доступ к компьютеру жертвы и всем данным, хранящимся на нем. Также злоумышленник получает возможность удалять и восстанавливать любые пароли, в результате чего пользователь может и не подозревать о наличии угрозы. Microsoft пока никак не прокомментировала данную угрозу, хотя и утверждает, что ОС Windows Vista SP2, а за ней и Windows 7 станут самыми безопасными. | ||
CTAC 27 квітня 2009 р., 10:43:56 Тема: Кримінал | У ніч з 20 на 21 квітня працівники “Швидкої” доставили до приймального відділення Прилуцької міськлікарні 82-річного незрячого дідуся. Перед цим немічного інваліда побили. Тепер він із закритим переломом лівого плеча перебуває в ортопедичному відділенні міської лікарні. Його долею перейнявся завідуючий згаданим відділенням Володимир Дзюба, зрештою, як і весь персонал. Бо немічну старість, як і дитинство, гріх зобижати... ...А от діда Миколу (саме так він представився лікарям) зобидили! ...Зсутулившись, він сидить на лікарняному металевому ліжку. Поруч, на тумбочці, – ліки. Розгублено кліпає незрячими очима. Це ж треба такому статися!.. Чи думав він у пасхальний понеділок, що стане жертвою недолюдка? Дідусь навіть не бачив, хто його бив. По голосу тільки зрозумів, що то – співмешканець падчерки. Боляче бив... Серед білого дня. Після того інвалід ще довго лежав посеред обійстя. Допоки сусіди не викликали “Швидку”. Дідусь плутається у фактах. Можливо, стрес дається взнаки, а, може, похилий вік. Адже медпрацівники стверджують, що звати його Миколою, а співробітники міліції запевняють: ім’я дідуся – Никифор. Зрештою, саме за таким ім’ям та прізвищем він до березня цього року був зареєстрований у місцевому терцентрі. Правоохоронцям і медикам він уже розповів про обставини інциденту. Журналістам – теж. Під час розмови дід Никифор повідомив: останнім часом він мешкав в одному з будинків по вулиці Шарапівській під опікою самотньої жіночки, зоставивши своїй другій дружині Ірині, її доньці та доччиному співмешканцю житло “на два ходи” по вулиці Пушкінській, 103. За словами старенького, Ірина часто потерпала від доньки. Остання, попри те, що їй “перевалило” за п’ятдесят, була проблемною, не цуралася спиртного. Таким же був і її приятель. Того злополучного дня бабця Ірина запросила свого колишнього чоловіка відсвяткувати день народження... Спочатку все складалося нібито добре. - Я ж нічого не бачу... Почув тільки, що хтось почав щосили стукати у вікна. А тоді віконне скло розлетілося на друзки. Чую, баба кричить, що то – доччин співмешканець прийшов по гроші. Ну, думаю, зараз зупиню цього гаспида, захищу від нього Ірину. Вийшов йому на зустріч. І... не зупинив, - з тремтінням у голосі пригадує Кирилюк. Певне, пригадавши молодечу удаль, дідусь не розрахував власні сили (а їх у старого вже обмаль). Скільки його лупцювали – не пам’ятає. Чим – не бачив. Оговтався, коли Ірина разом із сусідами перенесли його до помешкання. Потім приїхала “Швидка”... ...Доки ми розмовляли із дідом Никифором, турботливі медсестри регулярно робили йому ін’єкції. Кололи знеболювальне, робили щеплення. На забинтованому зап’ясті правої руки червоніла кривава пляма (“Кров чомусь не зупиняється”, - бідкалася одна з медпрацівниць). Ліве перед-пліччя було теж забинтоване. Сухенький, немічний дідок, схожий на дитину. Це ж скільки треба мати звірства у душі, аби підняти руку на нього?! - Нічого у мене не болить... Тільки на серці пече від образи, - ділиться Никифор і додає майже по-дитинному: – Уколів боюся, хоч за життя їх мені часто робили. Я операцію складну переніс на оці. Аж у Києві оперували. Осліп, мабуть, через те, що лінувався вдягати на обличчя захисну маску, коли користувався зварювальним апаратом. Тепер перед очима – темнота... З першою дружиною у Никифора Кирилюка не склалося. Та що минуле згадувати, коли вже й жінки цієї на білому світі нема. Тільки дві доньки лишилися. Обидві наразі мешкають за кордоном. Одна – в Іспанії (“Два місяці тому написала, що у неї вкрали документи, тепер не має змоги не те що на Україну приїхати, а й пересуватися по Іспанії... Просила, щоб я зробив запит у відповідні інстанції. А я, бачите, в якому стані...”). Інша, молодша, мешкає в Ізраїлі. Півтора року тому написала батькові останнього листа. Після цього Никифор не отримував жодної звістки, проте від старшої доньки знає напевне: Валентина зараз одружилася із заможним чоловіком, почувається щасливою... - А Ви б хотіли побачитися із власними дітьми? – делікатно запитую дідуся. - Аякже! Але ж вони не можуть приїхати в Україну. Знаєте, якщо колись побачусь із доньками і почую запрошення перебратися до якоїсь із них, ніколи не погоджуся. Бо тут – най- краще. І хто зна, як воно може скластися там, за границею, - відповідає Никифор Кирилюк. Ми поспілкувалися й з дідусевим лікарем, завідуючим отропедичним відділенням Володимиром Дзюбою. За словами Володимира Васильовича, фізичний стан пацієнта відповідає його віку: - У вісімдесят три роки перелом без хірургічного втручання не зростеться. Никифору Кирилюку потрібна операція. Але дідусь про неї й чути не хоче. Каже: “Не дам згоди – і все!”. Згідно чинного законодавства ми не маємо права робити операбельні втручання без згоди на те пацієнтів або їх опікунів... До речі, останнім часом до нас у відділення все частіше доставляють людей, котрі отримали переломи у результаті хуліганських нападів. Щоправда, з-поміж них не зустрічалися пацієнти такого похилого віку. Що й казати: світ пожорстокішав! Ольга ІВАНЧЕНКО. P. S. Лікар має рацію. Суспільство таки пожорстокішало. Складно відповісти, хто в цьому винен: чи саме суспільство, чи недолуге вітчизняне законодавство... Випадком, який трапився з дідусем Никифором, зацікавилися правоохоронці. Наразі вони з’ясовують відповідні обставини, тому дуже скупі на інформацію. А старенький ще довго буде під наглядом медичних працівників. Може, місяців зо два або й три. І почуватиметься у теплі, добрі та безпеці, бо в ортопедичному відділенні міської лікарні його оточили люди чуйні й милосердні. Такі, що не зрадять клятві Гіппократа... Протягом Великодньої ночі біля жодного із храмів, розташованих на території Прилуччини, не було зафіксовано крадіжок, розбоїв та інших порушень букви закону. Кримінальний запал потенційних правопорушників охолоджувала присутність “людей у формі” (тієї ночі пильнували громадський порядок 93 співробітники міськвідділу міліції). Біля місць масових богослужінь – без криміналу, а у рідній оселі – навпаки. У пасхальну ніч 68-річна Марія Т. із Прилук отримала хімічний опік лівого ока. З вини рідного чоловіка... Той, перебравши зайвого і не бажаючи вислуховувати нотації дружини з цього приводу, хлюпнув на обличчя своїй другій половинці горілку. Біль, стрес і... розчарування у чоловіках. Усе це саме на Пасху повною мірою відчула 39-річна прилучанка Зінаїда Н. після суперечки із приятелем. Чолов’яга вирішив змінити переконання своєї подруги і для цього вибрав, на його думку, досить дієвий спосіб: пляшкою вдарив жінку по обличчю. Аж так, що остання з розсіченою губою потрапила до лікарні. Двічі за два дні – стільки разів приїздили до Ковтунівки працівники служби “101”. І все – через елементарну халатність сельчан. 20 квітня, у понеділок, хтось із місцевих жителів підпалив суху траву. Завдяки вітру вогонь розповсюдився на чималій території і “добрався” до обійстя, де й наробив шкоди, замалим не спаливши сарай. Добре, що вчасно нагодилися рятувальники. Наступного дня у Ковтунівці було зафіксовано схожу ситуацію. Знову комусь із сельчан заманулося випалювати суху траву. Пожежникам довелося гасити вогонь. http://priluchina.com. | ||
CTAC 27 квітня 2009 р., 10:35:55 Тема: Новости города. | Цього року попит на паски на торговельних майданчиках був просто неймовірним, хоч і криза лютує та багато ще господинь за традицією печуть їх удома. Але професійно випечені паски, кажуть люди, вже кращі. Це колись у магазинах продавались вони прісними –цукру та жиру жаліли, і родзинок та інших інгредієнтів мало клали, і прикрашали так-сяк. Тепер же далеко не кожна господарка так присмачить і заправить тісто, так випече його, так гарно й з видумкою прикрасить пасхальний верх. Особливо добре йшли середні за розміром паски – десь до кілограма вагою. Тим більше, що й ціни, як на нинішній час, були помірні – 10-12 гривень за штуку залежно від «начинки». Але для дітей, на подарунки набирали й менших та зовсім маленьких – «з кружки». Вони й обходились дещо дешевше – від 5 до 8 гривень кожна. Непогано купували люди також великі паски – по 20-30 гривень, й дуже великі – по 50 і дорожче. Особливо з вензелями «Х.В.» та майстерно виліпленими хрестами. Однак напекли їх малувато… В крайньому разі, на передвеликодньому ярмарку під магазином ВАТ «Прилуцький хлібозавод» великі паски розмітали не згірш за похватні кілограмові. До речі сказати, такої кількості автомобілів, що побували тут у передпасхальні дні, заводчани ще не бачили – розминутись було важко. – Справді домашній смак, – хвалить хлібозаводівські паски висловусий чоловік, прилаштовуючись у чергу. – Привіз парочку дружині на пробу, то вона бігом послала, щоб докупив ще сім штук. Каже, вдома так не спече. Я й сам, хоч, мабуть, і гріх це робити, добрий шмат паски скуштував. Дуже смачна… Жваво торгували пасками і в «Кварталі» та «Фуршеті», на всіх ринках. Щоправда, на базарах тендітна продукція не захищена була від пилюги, яку часто піднімав поривчастий холодний сіверко. Ну, а витворами рук майстринь домашньої випічки можна було полюбуватись біля церков і соборів, коли священики освячували паски, яйця та інші харчі, виставлені на серветках у кілька кіл навколо храмів. На фото: швидко розкуповувалася смачна продукція Прилуцького хлібозаводу; святити паски почали ще з обіду у Велику суботу. У 50-70-ті роки минулого століття для юнаків і дівчат нашого та сусідніх південних районів Чернігів-щини навчатися у Прилуцькому гідромеліоративному технікумі було престижно і почесно не лише тому, що це був найсолідніший навчальний заклад у регіоні, а і тому, що спеціальності, які набувалися тут студентами, на той час були дуже актуальними і потрібними. Коли на зміну гасовим лампам приходили “лампочки Ілліча” і масово електрифікувалися села та колгоспні двори, електрики були одними із найавторитетніших фахівців у сільській місцевості, бажаними у кожній хаті, на кожному виробничому підрозділі – фермі, тракторній бригаді чи автогаражі. І кожен із них гордився тим, що путівку у трудове життя отримав саме у Прилуцькому технікумі. Так само як і спеці-алісти-гідротехніки, адже на ту пору набуло широких масштабів будівництво меліоративних систем як осушувальних, так і зрошувальних. Кадри гідротехніків були затребувані і користувалися особливим авторитетом не тільки в області, Україні, а і за їх межами. Чого тільки вартий Північно-Кримський канал, по якому у засушливі південні степи прийшла дніпровська вода і у проектуванні, будівництві і експлуатації якого найактивнішу участь взяли фахівці-випускники Прилуцького технікуму. -Історія нашого технікуму, - розповідає його директор, доктор філософії в галузі освіти, почесний професор Міжнародної Кадрової Академії, лауреат загальноукраїнського конкурсу професійних досягнень “Лідер України” Павло Черніков, - бере свій початок із 1931 року, коли до Прилук був переведений ветеринарний технікум із Миколаєва. А вже у квітні 1948 року на його базі після реорганізації відкрився Прилуцький гідромеліоративний технікум. Випускники відділення гідромеліорації цінувалися за свою високу кваліфікацію, багато їх займали керівні посади у міністерствах, обласних, респуб-ліканських управліннях, наукових закладах, на підприємствах, в установах та організаціях не лише аграрного профілю, а й інших галузей народного господарства України та ближнього зарубіжжя. Зокрема, один із випускників на прізвище Дейнеко був головою Верховної Ради Казахстану, С.І. Гончаренко - заступником міністра колишнього Міністерства меліорації і водного господарства України, Володимир Лещенко – депутат Верховної Ради України минулого скликання, подружжя Олексій та Віра Павленки працювали і працюють на високих посадах у системі мелі-орації нашої держави, а їх син Юрій Павленко – нинішній міністр у справах сім’ї, молоді і спорту України. З часом технікум розширює спектр підготовки кадрів для села. У 1961 році відкрито відділення електрифікації сільського господарства, у 1991-му – землевпорядкування, у 1992-му – обслуговування і устаткування систем газопостачання. І де б не працювали підготовлені у технікумі фахівці – у сільгосппідприємствах, на заводах, фабриках, будівельних та інших об’єктах, вони у переважній більшості завжди тримали високу марку випускників нашого закладу. У грудні 1997 року навчальний заклад перейменовано у Прилуцький агротехнічний технікум, який відкрив нову сторінку своєї діяльності – вдосконалення навчально-виховного процесу, підготовку висококваліфікованих кадрів, впровадження ступеневої підготовки молоді. І сьогодні у нас проводиться підготовка фахівців за навчальними планами вищого навчального закладу І рівня акредитації з чотирьох спеціальностей: будівництво, обслуговування і ремонт гідротехнічних споруд; електрифікація і автоматизація сільського господарства; землевпорядкування; монтаж, обслуговування і устаткування систем газопостачання. -Навчатися у нашому закладі, - продовжує Павло Іванович, - для студентів, з одного боку, і просто, і доступно. Адже озброюють знаннями нашу студентську молодь 80 викладачів, склад яких має найвищу якість серед вищих навчальних закладів І рівня акредитації (а таких в Україні – 118): 53 викладачі (66%) – вищої кваліфікаційної категорії, 19 старших викладачів (24%), 7 викладачів-методистів (10%). Такого високого рівня більше ніде в Україні немає. А з іншого боку, навчатися складно, бо саме життя вимагає від наших випускників високого рівня кваліфікаційної підготовки. Тому ми постійно працювали і продовжуємо працювати над зміцненням навчально-матеріальної бази, запровадженням інноваційних підходів до викладання, застосуванням спеціальних комплексів, мультимедійних установок (таких уже маємо дві), придбанням зразків нового обладнання, особливо для електрифікації та автоматизації. Побудовано новий по-лігон для майбутніх спеціалістів по обслуговуванню систем газопостачання. Маємо чотири комп’ютерні класи. У бібліотеці зараз створюємо електронні “підручники”. Тобто студент із допомогою комп’ютера може самостійно опановувати окремі теми згідно з навчальними планами. Щоб набуті знання студент умів застосувати у конкретній майбутній роботі, майже половина навчального часу відводиться на практичну підготовку, яка на належному рівні забезпечується робочими місцями та відповідним обладнанням. Навчальна практика проводиться у майстернях та цехах (слюсарному, зварювальному, сантехнічному, механічному) технікуму, а виробнича – на базових підприємствах нашого міста, Прилуцького та сусідніх районів. Тому і цінують наших випускників, і це додає іміджу навчальному закладу. Для всіх іногородніх, навіть місцевих студентів, котрі не забезпечені житлом, є можливість поселитися у гуртожитку. Працюють для них їдальня, буфет, медпункт. Нещодавно відкрито музей технікуму. -Наші студенти, - підкреслює Павло Черніков, - мають змогу не тільки навчатися за обраними спеціальностями, а і розвиватися всебічно, широко розкривати свої здібності і таланти. До їх послуг – бібліотека, стадіон (будується і новий, із європейським покриттям), спортивний зал, діють десять спортивних секцій. Не випадково наші студенти постійно є призерами районних, обласних та республіканських змагань. На високому рівні – культурно-виховна робота. Ще б! Працюють два аматорські народні колективи – студентський театр “Первоцвіт” та чоловічий хор, а також танцювальний колектив, вокальний ансамбль, оркестр народних інструментів, учасники яких неодноразово ставали дипломантами Всеукраїнського фестивалю “Софіївські зорі”, який щорічно проводиться міністерством аграрної політики України. Діють гуртки технічної творчості. І вже дванадцять років поспіль, окрім набуття основного фаху, у стінах закладу студенти здобувають робітничі спеціальності: муляра, оператора комп’ютерного набору, слюсаря по ремонту електроустановок, слюсаря по газовому устаткуванню. Тому ті, хто навчається у нас після 9 шкільних класів, по закінченні технікуму відразу отримують атестат про середню освіту, робочу спеціальність і диплом молодшого спеціаліста. Крім денної форми навчання, освіту в нашому технікумі можна здобути і на заочному відділенні по кожній із чотирьох спеціальностей. Випускникам є можливість на пільгових умовах за скороченим терміном навчання продовжити одержання вищої освіти, адже у технікумі працюють навчально-консультаційні центри Сумського державного технічного університету і Рівненського держуніверситету водного господарства та природокористування. Всього за денною і заочною формами навчається у нашому закладі понад 900 юнаків і дівчат із Черні-гівської, Полтавської, Сумської та Київської областей. Така ось статистика: із 1948 року й понині підготовлено 7889 чоловік гідротехніків, 8007 – техніків-електриків, 895 – техніків-землевпорядників, 961 – техніків газового господарства, а всього випущено 17752 молодші спеціалісти. Сподіваємось, що кількість студентів іще збільшиться, адже маємо намір ввести навчання за двома новими спеціальностями: бухгалтерський облік та обслуговування комп’ютерних систем і мереж. Тож і не випадково, що кадри, навчально-матеріальне забезпечення, база, наші тактика і стратегія на перспективу стали визначальними складовими переходу закладу на більш високий освітній рівень. Наказом Міністерства аграрної політики України від 13 лютого 2009 року Прилуцький агротехнічний технікум перейменовано у вищий навчальний заклад – Прилуцький агротехнічний коледж. Скажу відверто, що для всього колективу і для мене особисто набуття статусу коледжу – приємна і знакова подія, велика честь, якої ми сповна заслужили наполегливою працею, відданістю своїй справі. Заслуга в цьому – не лише адміністрації, а і усіх без винятку: техперсоналу і працівників їдальні та гуртожитків, майстрів і лаборантів, працівників навчально-виробничої майстерні, завідувачів відділень та заступників директора і головної фігури навчально-виховного процесу – викладачів. Водночас, вважаю, це – аванс на майбутнє, який зобов’язує піднімати ще вище досягнуту планку. Наше завдання – перехід на підготовку бакалаврів (для цього серед викладачів потрібно мати не менше 10 науковців). Звісно, що воно не з простих. Але ми твердо ідемо до здійснення поставленої мети. І на сьогодні вже маємо 2 кандидати наук, 5 аспірантів. -Сподіваємось, - резюмує Павло Іванович, - що упродовж найближчих п’яти років ми вирішимо цю проблему і наступною сходинкою стане реалізація заповітної мрії – відкриття на базі коледжу інституту, якого так не вистачає нашому регіону. http://priluchina.com | ||
CTAC 27 квітня 2009 р., 09:46:37 Тема: Особисті досягнення форумчан | Вот и мой первый годик, как я на Прилуки.инфо!!! | ||
CTAC 27 квітня 2009 р., 09:39:55 Тема: ECSTASY в модераторы | ECSTASY, творческих успехов, желаю тебе терпения в нелегком труде!!!
Я уверен, что форум Прилуки.инфо, станет еще более интересным и посещаемым!!! УДАЧИ. | ||
CTAC 26 квітня 2009 р., 18:40:45 Тема: Кемпинг на майских праздниках |
yellowcard, всему свое время, если есть желающие составить компанию, пишите!!! | ||
CTAC 26 квітня 2009 р., 13:27:48 Тема: измена |
Qwerty, это страшная сила. | ||
CTAC 26 квітня 2009 р., 13:13:38 Тема: Фотоконкурс "Живой мир" |
Mari, мне кажется, что это замечательная идея, поддержу!!! | ||
CTAC 26 квітня 2009 р., 13:01:30 Тема: Чернобыль. Причины и последствия | 23 ГОДА НАЗАД ПРОИЗОШЛА САМАЯ СТРАШНАЯ АТОМНАЯ АВАРИЯ В ИСТОРИИ.
Сегодня 26 апреля - годовщина самой страшной техногенной катастрофы современной истории. 23 года назад взорвался 4-й энергоблок на атомной электростанции в Чернобыле. Погибших в результате трагедии вспоминают в России, Белоруссии и на Украине. 26 апреля 1986 года был разрушен четвертый энергоблок Чернобыльской атомной электростанции, расположенной на территории Украины (в то время - Украинской ССР). Разрушение носило взрывной характер, реактор был полностью уничтожен, и в окружающую среду было выброшено большое количество радиоактивных веществ. Авария расценивается как крупнейшая в своём роде за всю историю ядерной энергетики, как по предполагаемому количеству погибших и пострадавших от её последствий людей, так и по экономическому ущербу. Радиоактивное облако от аварии прошло над европейской частью СССР, Восточной Европой и Скандинавией. Примерно 60 % радиоактивных осадков выпало на территории Белоруссии. Около 200 000 человек было эвакуировано из зон, подвергшихся загрязнению. Во время аварии на станции функционировало четыре реактора РБМК-1000 (реактор большой мощности канального типа) с электрической мощностью 1000 МВт (тепловая мощность 3200 МВт) каждый. На этапе строительства находилась третья очередь с двумя аналогичными реакторами. По неподтвержденным сведениям всего на ЧАЭС планировалось ввести до 12 реакторов, но это не более, чем городская легенда. После эвакуации 27 апреля 1986 года населения из Припяти, был построен новый город-спутник АЭС - Славутич. | ||