Наприкінці січня відбулося засідання товариства "Краєзнавець" ім. В.І. Маслова.
Поговорити було про що. По-перше, прийшов час легалізувати "Краєзнавця". Статут був детально розроблений головою товариства Іриною Біленко у минулому році й тоді ж погоджений з краєзнавцями. Залишилося визначитися з емблемою, посвідченнями, нагрудним знаком, ескіз якого виконав Євген Постульга, та членськими внесками. Ці організаційні питання були вирішені доволі швидко. Дещо довше складали річний план: майже у кожного члена товариства є власні ґрунтовні доробки, тому враховували й особисті уподобання, і знаменні дати. Наприклад, березневе засідання присвячуватиметься вшануванню пам’яті Кобзаря. Головний доповідач, безумовно, - Анатолій Риженко. Також плануються перегляд слайд-фільму "Т.Г. Шевченко", створеного редакцією часопису "Прилуки. Фортеця", знайомство з виданнями про життя та творчість Тараса Григоровича. Також навесні Євген Тимофієв розповість про власні дослідження історії родоводу князів Рєпніних (Євген Васильович уже кілька років спілкується з нащадками цього славетного роду, котрі мешкають у Франції, Чехії та інших країнах). У планах товариства - подорожі Україною і рідною Прилуччиною, вечори спілкування з аматорами й видатними діячами мистецтв. Найближче, лютневе, засідання готує Ірина Біленко. Не розкриваючи усіх його секретів, лишень зазначу, що до Прилуцького краєзнавчого музею завітали поважні гості, про зустріч з якими і доповість голова товариства. Крім цього, на перегляд і обговорення знавцями рідного краю чекають кілька професійних та аматорських відеофільмів.
З огляду на минулий рік роботи товариства, на жаль, згадуються слова Василя Маслова про дослідницьку діяльність Прилуцького краєзнавчого музею у 1928 році та про участь прилучан у збиранні етнографічних і географічних матеріалів: "Найважливішу участь брали …студенти Прилуцького педтехнікуму. Вчительство, на яке покладалося багато надій, на цю справу не відгукнулося, і від нього не надійшло жодної роботи". Це повною мірою стосується і сьогодення, якщо говорити про участь учителів історії в роботі "Краєзнавця".
Родзинкою засідання стало знайомство з унікальним експонатом – складнем, індивідуальним офіцерським іконостасом кінця ХVIII – початку ХIХ століття, на якому бронза й емаль відтворили у 20 рельєфних мініатюрах євангельські сюжети.
Олег-Арім Шаповаленко, дослідник родоводу видатних ічнянців, надіслав для ознайомлення есе "Василь Маслов до земляків своїх", зміст якого не тільки зацікавив краєзнавців, а й викликав серед них жваву дискусію. Присутні констатували, що сучасність нерідко є відлунням минулого, яке потрібно вивчати, керуючись документами, а не особистими смаками.
Тим, хто зацікавився роботою товариства "Краєзнавець" ім. В.І. Маслова, залишається нагадати, що інформацію про день та час проведення його засідань можна отримати за телефоном 3-12-48 у Ірини Василівни Біленко.

Олена Клочко, член товариства "Краєзнавець" ім. В.І. Маслова

У Прилуцькому краєзнавчому музеї відкрилася виставка заслуженого художника РРФСР, уродженця Прилук Миколи Андріяки. Як зазначила директор музею Тетяна Зоць, це гідний початок нового етапу виставкової діяльності музею, який у нинішньому році обіцяє прилучанам багато надзвичайно цікавих зустрічей з творчістю як знаних, так і маловідомих митців.
Микола Андріяка народився 24 січня 1905 року в Прилуках. Малював ще з дитинства. Трудовий шлях розпочав у 14-річному віці слюсарем у залізничному депо станції Прилуки. В 1923-му переїхав до Москви, де, працюючи на заводі, паралельно навчався на робітничому факультеті мистецтв. Закінчивши в 1937 році факультет живопису Ленінградської Академії мистецтв, Микола Андріяка отримав направлення до Москви, де працював художником-реставратором.
В 1939 році Андріяку прийняли до Спілки художників. З початку Великої Вітчизняної війни був політруком стрілецької роти, а пізніше - командиром взводу розвідки. З 1943 року і до кінця війни - художник армійських та фронтових газет. З 1947-го по 1952 рік Микола Андріяка працював у студії військових художників імені Трекова. Він один із авторів знаменитої панорами "Сталінградська битва" - діорами "Форсування Дніпра".
Протягом майже 40 років Микола Іванович як викладач і директор передавав свої вміння та досвід учням однієї з московських художніх шкіл.
В 1968 році за активну творчу й педагогічну діяльність Микола Андріяка удостоївся звання "Заслужений художник Російської РФСР". Помер наш земляк в 1977 році.
Його твори посідають гідне місце у багатьох музеях Росії та України. Окремі роботи майстра зберігаються в Прилуцькому краєзнавчому музеї. Саме вони й експонуються на виставці, що днями відкрилася там.

На фото: Робота Миколи Андріяки