Автор | Автор | ||
---|---|---|---|
Helen 24 січня 2009 р., 20:48:40 Тема: Офіційні новини | КРИЗА: ЇХАТИ НА ЗАРОБІТКИ ЧИ ЗАРОБЛЯТИ ... ВДОМА?
Сьогодні слово “криза” на вустах у переважної більшості пересічних громадян, у котрих гаманці не розпирає від грошей. Стурбованість простого люду зрозуміла: закриваються підприємства, скорочуються робочі місця, зменшується заробітна плата. “Що буде? Як жити? На що сподіватись?” – тривожні запитання читаються на обличчях вуличних перехожих, у салонах “маршруток”, автобусів, електричок. Без роботи залишаються не тільки ті, хто не зривався нікуди з насиджених місць, а і ті, хто їздив чи ще продовжує їздити на заробітки у ближнє зарубіжжя (Москву, Санкт-Петербург і т.д.) або до Києва. Чи однаково торкнулася їх криза? Як переживають її? І що збираються робити далі? ЯКБИ НЕ БЕЗГРОШІВ’Я, У МОСКВУ Б І НЕ ПОТКНУЛАСЬ Галина В., м.Прилуки: -Складне зараз життя. На ту сміхотворну зарплатню, яку отримую у своїй організації, не те що кінці з кінцями не зведеш, а підеш по світу з торбиною. А треба ж не тільки самій прожити, а і доньці матеріально допомогти, і дім аж кричить – просить ремонту. За порадою і сприянням знайомих два роки тому почала їздити у Москву на заробітки. Брала відгули, відпрошувалась і раз у квартал полишала домівку. Здебільшого на два тижні, а під час відпустки і на цілий місяць. Працювала продавцем у приватного підприємця на ринку, торгувала м’ясом, молочними продуктами. Я не бачила, щоб росіяни торгували на базарі. Здебільшого вони сидять в офісах. А працюють на ринку в основному такі, як ми, приїжджі, заробітчани. Бо росіяни на базарі не стоятимуть за копійки, які платять нам. І все ж вигода для мене була – заробити там і, повернувшись назад, щось купити за нашими цінами. Востаннє я повернулась із Москви три місяці тому і більше туди не їздила (у хазяїна-підприємця виникли фінансові проблеми, і він тимчасово закрив свою торгову точку). Адже до Москви теж докотилася криза, хоч і не така відчутна, як у нас, в Україні. Люди залишаються без роботи. По телефону друзі мені розповідали, що починають виїжджати з Москви на батьківщину й інші заробітчани-українці. Один мій знайомий займався автомобільним бізнесом – купував, ремонтував і продавав машини. А тепер, каже, не стало роботи, збирається теж їхати додому. Особисто я тимчасово знайшла підробіток у Прилуках, у приватного підприємця торгую ковбасою на виїзді. Великої вигоди, правда, немає. Та що вдієш, ніхто ж не принесе мені гроші на блюдечку, як сама не зароблю. Чи поїду ще коли-небудь у Москву? Якщо мине криза і ситуація стабілізується, то, можливо, знову подамся на заробітки. Бо, як- не- як, за одну поїздку привозила з собою стільки грошей, скільки тут не зароблю і за півроку. Хоч і даються вони важко. Не лише тому, що доводилось працювати без вихідних. Щоб спокійно іти вулицями Москви, потрібні реєстрація, громадянство Росії. А у більшості заробітчан цього немає. От і ховаємось, тікаємо від міліції, як руді миші. А зупинять без документів – плати штраф. Через те, відверто кажучи, і не переношу Москви, ніколи б туди не їхала, якби не безгрошів’я. Набагато краще (і не тільки для мене) було б такі самі гроші заробляти у себе, в Україні. ЗАРОБІТЧАН В ЕЛЕКТРИЧКАХ ПОМЕНШАЛО. А Я ЩЕ ПОЇЖДЖУ... Віталій Б., прилучанин: -За фахом я водій. Раніше працював за місцем проживання, у Прилуках. А як залишивсь без роботи, шість років тому подався у Київ. Влаштувався водієм маршрутного таксі у приватного підприємця. Тиждень у столиці відпрацюю – стільки ж відпочиваю вдома. Адже потік транспорту на київських вулицях такий, що весь робочий день перебуваєш у великій напрузі, а це і виснажує, і втомлює. Щоправда, компенсується усе солідним заробітком. Ще декілька місяців тому, до настання кризи, як приїду у Київ, то поспішаю, було, випереджаючи всіх, у метро, щоб втовпитись у вагон електропоїзда – стільки народу їздило на заробітки. А тепер помітно, що заробітчан поменшало, вільніше почуваєшся у транспорті. Поменшало пасажирів і на моєму маршруті, “схуднула” денна виручка, а моя зарплата “урізалась” на 15-20%. Втішного, звісно, мало. Та все ж вигода є. Бо за тиждень у Києві одержую стільки, що у Прилуках не зароблю і за місяць. Тому хто як, а я ще поїжджу на роботу в столицю. Принаймні, до весни. А там – видніше буде... Дружина, правда, інколи бурчить, що вдома буваю мало, та потім змовкає – бо треба ж іще за щось дітям і освіту дати, і на ноги їх твердо поставити. ЩОБ НЕ ВІДЧУВАТИ КРИЗИ, ПРИЇЗДІТЬ У СЕЛО І ЗАКАЧУЙТЕ РУКАВА Валентина Л., с.Знам’янка: -Здається, колесо історії починає крутитися назад. Поки діяли колгоспи, були робота і зарплата, ми не мали стільки багато землі, худоби в особистих господарствах, бо не було в цьому потреби. Тримали по корівчині та одне-двоє поросят – і все. А зараз таке враження, що повертаємося у ті часи, коли ще не було колективізації. Ось і у нашому селі Знам’янка 11 сімей не передали в оренду свої земельні паї, а обробляють їх самостійно. Вирощують різну сільгосппродукцію. Донедавна мав місце “бум” на цукрові буряки. Але останнім часом вирощувати їх стало невигідно, люди розчарувались у цій культурі. Натомість увійшли в “моду” зернові – пшениця, ячмінь. Все більше сіють кукурудзу. Хоча в цьому році і вона знецінилась. Майже в кожної молодої сім’ї – по три корови (стільки ж їх і в мене). Загалом же у селі близько 100 корів – найбільше в окрузі. Адже люди з цього живуть. Частково селяни здають молоко заготівельникам із Яготина, Бобровиці, Прилук, а чверть власників корів везуть молоко на Київ. Бо там розбирають його по 4 гривні за літр, а вдома доводиться віддавати по 1 грн. 20 коп. Крім молока, везуть у Київ столові буряки, моркву, капусту. Хоча ціни на них і нижчі торішніх. Останнім часом просить столиця селеру, петрушку, пастернак. Наші люди “заразилися” цим і переходять на вирощування такої продукції. На картоплю теж піднялась ціна. Іще кілька тижнів тому продавали бараболю по 1 грн. 80 коп. за кілограм, а зараз – по 2 грн. 50 коп. А сортову – “розару”, “белу розу” тощо забирають у селян по 3 гривні і більше. А ще ж наші люди приготовляють вдома всілякі салати – “олів’є”, “корейку”, із капусти. Не з квашеної, а свіжої, із цибулею, морквою, перцем. І йде такий салат у продажу вищим сортом. Не треба киянам капусти у головках – подавай їм готовий салат. І налисники печуть селяни, качають із сиром – забирають їх нарозхват. Везуть у столицю сметану, сир грудочками, пластами, хто як зуміє приготувати. Дуже беруть квашені огірки – по 10 гривень за кілограм, від покупців немає відбою. Влітку розбирали навіть перерослі огірки-личаки (ми такі зазвичай згодовуємо худобі) по 3 гривні кіло. Мій син возив їх майже мішок і виручив 60 гривень. Один киянин каже йому: привозьте ще, я такі огірки з пивом люблю... Через те, що наші селяни вже звикли до одноосібного, приватного господарювання, важко знайти когось на роботу в ту чи іншу установу села – “сватають” сюди з інших сіл, навіть із Прилук. А більшість потенційних працездатних селян стараються вдома надбати і вивезти потім продукцію на Київ. З липня вже починають “натоптувати” дорогу до столиці. І так – до самої весни. Одні власним ходом, автомашинами, інші кооперуються між собою і наймають транспорт. Один раз або двічі на тиждень. І вертають додому з чималою виручкою, за одну поїздку – не менше 700-1000 гривень. А хто бере із собою ще й м’ясо, то привозить півтори тисячі гривень і більше. На роботі за місяць таку “копійку” навряд чи заробиш. Отож, приїздіть у село, заводьте особисте господарство та закачуйте рукава – і криза, про яку сьогодні тільки й чути, буде не страшна. БЕЗРОБІТНИХ БІЛЬШАЄ. ТА КРИЗА НАУЧИТЬ І ПРАЦЮВАТИ... Хто зна, чи прислухається хто-небудь до пропозиції Валентини, але ситуація на ринку праці по району невтішна. Стабільною була вона, як повідомила начальник відділу міськрайонного центру зайнятості населення Валентина Гусаренко, до початку минулорічного листопада. А потім рівень безробіття почав зростати і з 4,6% у листопаді піднявся на 23 грудня до 7,5%. До міськрайцентру у листопаді звернулися 452 мешканці району, котрі залишились без роботи (проти 247 у листопаді позаминулого року), а за 15 днів грудня – 548 (проти 265 за повний місяць позаторік). Найбільше скорочення відбулось у ДП “Нафком-Агро” – 474 чоловіки, Линовицькому цукрозаводі – 161, ТОВ “Агрікор” – 63, “Цукровик” – 27, ДП “Пожспецмаш” – 34, маслозаводі – 24. На ринку праці у місті, як стверджують у центрі зайнятості, криза ще особливо не відчувається, за винятком ТОВ ВТФ “Керамік-Прилуки”, основні партнери якого – будівельні організації Києва – тимчасово припинили закупівлю прилуцької цегли (очевидно ж, у зв’язку із кризою), тому 112 працівників заводу поповнили ряди безробітних. Та все ж, незважаючи на кризу, рух робочої сили відбувається. -І, можливо, - припускає В.Гусаренко, - нинішня фінансово-економічна криза нарешті багатьох научить працювати, щоб і виживати, і краще жити. Свіжий приклад. Ніколи не бачила, щоб із дахів сусідніх багатоповерхівок зчищався сніг. А нещодавно вранці дивлюся й очам не вірю – двірники на даху працюють з лопатами, та так завзято, аж біла курява здіймається... ПЕРЕБУДЕМО ЗИМУ І – ГАЙДА НА ГОРОДИ? На землі з голоду не пропадемо! Криза... А жити ж треба. І їсти хочеться всім, навіть втративши роботу. Як бути? Куди податись? Красти? Не дозволяють закон і совість, принаймні, у переважної більшості. Їхати на заробітки за рубіж? У Москві і Пітері, як уже згадувалось вище, зараз ніхто нас не жде – своїх треба нагодувати. Звернутись у центр зайнятості, на “біржу”? Можуть не співпасти пропозиції із попитом... Поки “верхи” шукатимуть вихід із кризи, розроблятимуть відповідні заходи, перебудемо якось зиму, діждемось весни і – гайда на городи? Від праці на землі з голоду точно не пропадемо. Іще й грошей заробимо? Як, приміром, у Знам’янці... С.ГРИБЧЕНКО. http://priluchina.com/ | ||
Helen 24 січня 2009 р., 20:30:02 Тема: Придумай назву смайлу | ![]() | ||
Helen 24 січня 2009 р., 19:01:10 Тема: Восьмий міжнародний молодіжний фестиваль «Мистецькі барви» |
2 грн за цілий день концерту і 5-10 за 2-3 години насолоди від найкращих номерів - дорого? ![]() ![]() ![]() ![]() | ||
Helen 24 січня 2009 р., 18:29:10 Тема: Придумуєм нові фішкі! |
дак які ж уступки, коли для форумчан та тема видалена ![]() | ||
Helen 24 січня 2009 р., 18:24:43 Тема: Елітарна та масова культура. Субкультура | Mari, ясно, что это все 3 разных понятия, тут можна говорить о каждом из них по отдельности, можна сравнивать элитарную и массовую, обсуждать отдельныйесубкультуры. Одним словом, широкое поле для обсуждения. | ||
Helen 24 січня 2009 р., 16:18:08 Тема: Придумуєм нові фішкі! | А ще вдогонку до моєї ідеї: було б непогано, що модери та члени цієї креативної групи мали якусь темку, закриту для всіх інших), де б могли обговорювати всіх кандидатів (ну там найкраща фотка, найприкольнійши комент і т.д.)
Тим більше, така можливість на форумі є. Було б тільки у модерів бажання все те робити ![]() ----- Добавлено 24 января 2009 г., 18:18:46:
О!!! вже мою ідею втілили! створили собі закриту тему! Ох і шустрі ж у нас модери! ![]() | ||
Helen 24 січня 2009 р., 15:37:02 Тема: Придумай назву смайлу | ![]() | ||
Helen 24 січня 2009 р., 15:35:32 Тема: Елітарна та масова культура. Субкультура | Субкультура є частиною всієї культури суспільства, або "культурою в культурі". Субкультура — це, так би мовити, внутрішня культура певної групи людей, яка визначає їх особливий стиль життя, ціннісну ієрархію, менталітет тощо. Ця група людей може відрізнятися від решти членів суспільства за професійними, віковими або навіть етично-правовими тощо ознаками.
Яка субкультура вам ближча і чому? Як ви ставитеся до інших субкультур, що перераховані в опитуванні? | ||
Helen 24 січня 2009 р., 14:46:56 Тема: Драки в нашей жизни!!! | та билися колись з подружкою в дитинстві.. легенько так... дальше вирваного волосся, правда, не доходило | ||
Helen 24 січня 2009 р., 14:39:59 Тема: Придумай назву смайлу | ![]() | ||