Автор | Автор | ||||
---|---|---|---|---|---|
Helen 19 січня 2009 р., 07:10:20 Тема: Действия модераторов. критика. |
да, оце найскладніше! | ||||
Helen 18 січня 2009 р., 18:36:37 Тема: Історія та сучасність | Прогулянка Вокзальною
Невелике районне містечко, чи як звикли говорити у нас в Києві, - периферія. Воно зустріне вас вогниками вокзалу, напоїть якимось особливим повітрям, огорне незвично лагідною тишею і поведе стежками юности кудись на околицю - на Кус-товці чи Квашенці, збудить давно забуті радощі й печалі, засміється безжурним дитячим сміхом, заплаче невтішними слізьми", -так розповідала про своє рідне місто відома українська письменниця Ганна Ігнатенко у книзі "Десь на дні мого серця...". Вельми вірогідно, що для того, хто вперше завітає до Прилук, знайомство з ними може розпочатися саме з вокзалу, куди подорожнього доставить потяг. А до центру міста, його історичної зони зі стародавніми церквами і пам‘ятником Володимиру Мо-номаху, виведе вулиця Вокзальна. Вона починається у центрі‘Прилук від вулиці Київської, побіля колишнього будинку Московченка, де нині розміщується НГВУ "Чернігівнафтогаз", і прямує на південь до залізничного вокзалу. У 1805 році місто вирішило прокласти нову вулицю. Це мала бути чи не найко-ротша вулиця в Прилуках, усього лише три квартали, оскільки далі йшли шляхи на Пиряти н та Переяслав. Тож не дивно, що перша назва Вокзальної - Пирятинська. У 1893 році в Прилуках збудували вузькоколійну залізницю і вокзал (спочатку це була дерев‘яна споруда; в 1913 році вона"переросла" в двоповерхову муровану будівлю; у 2001-му на місці останньої з‘явився сучасний вокзал із пластика й бетону). Трохи згодом до вулиці додали четвертий квартал і вона отримала нову назву - Вокзальна. До речі, цю вулицю одну із перших вимостили бруківкою. Так, Прилуцька повітова Земська в своєму звіті за 1893 рік зазначала: "...как имеюшая большое преимущество по своєму подьездному значенню, назначена к замощенню Пирятинская улица, начиная от мостовой возле дома Московченка, до границьі вокзального двора, длиной 613 саж". Намічені роботи за-вершили в 1894 році, а в 1906-му вулицю знову пере-мостили, на що було витрачено 598,5 карбованця. Укінці вулиці, перед залізничним вокзалом,виникла площа, яку стали називати Вокзальною. Згодом там насадили парк. Десь на початку XX століття на території площі спорудили будинок лазні та амбулаторії для залізничників, який зберігся до сьогодні. На ньому встановлено меморіальну дошку із написом: "У цьому будинку з 1919 до 1924 року працю¬вав видатний український композитор, Герой Соціалістичної праці, академік Левко Миколайович Ревуцький (1889-1977)". Левко Ревуцький народився в селі Іржавці Ічнянського району. Навчався у Прилуцькій чоловічій гімназії. У 1903 році переїхав до Києва і вступив до п‘ятого класу приватної гімназії Г. Волькера та до музичної школи М. Турковського по класу фортепіано, який вів Микола Лисенко. У 1916 році Ревуцький закінчив консерваторію та університет. З 1919 по 1924-й працював у Прилуках, в амбулаторії залізничників. Роки прилуцького життя видатного композитора позначилися тим, що він одночасно брав участь у створенні музичної школи та симфонічного оркестру і виступав як піаніст - соліст та акомпаніатор у концер¬тах, які проходили в Прилуках та за їх межами. У нашому місті Ревуцький написав низку творів, зокрема, музику до поезії Павла Тичини "Хустина". Перше виконан¬ня цієї пісні хором працівників Прилуцької кооперації принесло її автору велику популярність. У 1963 році на залізничному вокзалі Прилук знімався художній фільм "Бджоли і люди" за мотивами сатиричних оповідань Михайла Зошенка. Головну роль у картині виконав Микола Гринько. У зйомках брали участь місцеві залізничники. На Віденському міжнародному фестивалі ця стрічка отримала гран-прі. Вулиця Вокзальна за час свого існування зазнала великих змін. Приміром, уже мало хто з прилучай пам‘ятає, що на місці будинку №3, на першому поверсі якого зараз знаходиться гастроном "Юність", колись була артіль "Суспільство", яка спеціалізувалася на виготовленні вишиваних і ткацьких виробів. Продукцію артілі знали далеко за межами міста, майже всі вироби йшли на експорт. Артіль виготовляла національні костюми для Міжнародної виставки в Парижі в 1936 році, а також для Всесвітнього фестивалю молоді 1957 року. На місці будинку №5, де з 1994 року розміщується магазин "Книги", в 1927-1943 роках стояла двоповерхова будівля, в якій працювала ковбасна фабрика. На тій частині вулиці в центрі, де нині будівля банку, до 1917 року знаходилися кондитерська та булочна Барського, після 1917-го - клуб імені Борохова, а поряд - готель того ж таки Барського, де пізніше було відкрито єврейську школу №9. Звісно, ці імена й назви мало що говорять сучасникам, але через них можна подивитися на місто з відстані років. Будинки, як. і люди, мають свою долю. До певного часу на вулиці Вокзальній, приблизно там, де сьогодні Центр зайнятості населення, красувався ошатний, під оцинкованим дахом двоповерховий будинок австрійського підданого Граділя Алоїса Осиповича. У моїй пам‘яті постають химерні сплетіння звичайних цеглин і геометричних фігур, виточених чиєюсь майстерною рукою, та круті східці, що вели на другий поверх, у царину книг: у цьому будинку в 60-х роках XX століття розташовувалася районна бібліотека для дітей. До речі, цей красень за всю свою історію дав притулок не одній установі. На кварталі вулиці Вокзальної, що між Ко-стянтинівською і І Травня, розмістилася шкіргалантерейна фабрика "Вербена". А на початку XX століття на цьому місці було розташоване чотирикласне училище ім. Кислих. У 1920 році в його приміщенні відкрили школу №3, а згодом - залізничну школу №57. Абіля будинку №35 збереглися два дуби, кожному з яких понад 300 років. У1919-му вулиця отримала ще одну назву -на честь видатного радянського політичного і державного діяча Якова Свердлова. І ажу 2001 році рішенням міської ради їй повернули історичну назву - Вокзальна. Насамкінець для тих, хто вийде з потягу на станції Прилуки і попрямує до міста вулицею, про яку щойно йшлося, хочу знову процитувати Ганну Ігнатенко: "І все ж не жалкуйте, що приїхали сюди. Щем зустрічі з минулим очистить вашу душу від намулу швидкоплинного життя. Людина нашої космічної доби мусить часом втікати від гуркоту і скрежету сучасного міста, щоб спокійно озирнутися довкола, заглянути у свою душу, бо інакше та душа збідніє на добро". Ольга Лукаш газета Град Прилуки №2 (372) 14 січня 2009 року | ||||
Helen 18 січня 2009 р., 18:14:36 Тема: Допоможіть розпізнати пісню! | Люди, допоможіть знайти пісню зі словами:
listen to the sun only lonely people .................... ......................... listen to yourrself only change can happen then you change yourself Щось таке... не можу найти а пісня тка гарна.. романтична | ||||
Helen 18 січня 2009 р., 16:14:01 Тема: Падіння |
у моєї подруги вагітна хомячиха впала з 3 поверху на асфальт... сама залишилася жити, а от хомячат врятувати не вдалося | ||||
Helen 18 січня 2009 р., 13:48:40 Тема: Падіння | ну що? ніхто більше не розкаже нам щось цікавеньке? | ||||
Helen 18 січня 2009 р., 09:56:47 Тема: Конкурс "От улыбки станет всем теплей" | Люди!!!
[color=green]Ну не будьте такими байдужими. Залишилося лише 3 дні, а у нас всього 6 форумчан надіслали свої відповіді! [/color] Поспішайте! У вас ще є шанс вгадати всі 39 посмішок та отримати приз! До речі, не забувайте указувати, яка посмішка вам сподобалася найбльше! | ||||
Helen 18 січня 2009 р., 09:44:54 Тема: Действия модераторов. критика. |
Прошу вибачення у всіх, кого я образила Обіцяю, що таке більше не повториться. Не сердіться на мене Я не така вже й погана Marisabel, AlinKa, Natusya, ECSTASY пробачте, подлєца! | ||||
Helen 17 січня 2009 р., 22:21:07 Тема: Зняти з Helen модераторство | ось ще гарна темка для бунтуючих!
| ||||
Helen 17 січня 2009 р., 21:43:00 Тема: Действия модераторов. критика. | AlinKa, Marisabel, і не кажіть... гнать її з форума, скотиняку таку не дає людям життя! І куди адмін дивиться! | ||||
Helen 17 січня 2009 р., 17:10:57 Тема: Чи легко вам..... | LIZARD, Ну дивися, їдемо з роботи на таксі. Їхати хвилин 5 мабуть. Не будемо ж мовчки сидіти. Ото і пристаємо до таксиста.
Але тут тема не про те трошки. А про незнайомих людей на вулиці. | ||||