12 вересня о 9.30 на міському стадіоні «Супутник» відбудеться відкриття Спартакіади школярів 2009-2010 років. Програма урочистостей передбачає нагородження діячів спорту з нагоди Дня фізичної культури і спорту, що відзначатиметься вересня.
Відділ по фізичній культурі та спорту Прилуцької міської ради разом з фізкультурно-спортивним товариством «Спартак» щиро вітає мешканців міста з Днем фізичної культури та спорту, бажає міцного здоров’я, благополуччя і запрошує всіх бажаючих приєднатися до свята спорту, що відбудеться 12 вересня на стадіоні.

Реалізація в місті державної політики у сфері соціально-правового захисту дітей, профілактики негативних проявів у дитячому середовищі, що здійснюється відділом у справах дітей міської ради, спрямована на гармонійний розвиток підростаючого покоління, запобігання дитячій безпритульності й бездоглядності та вчиненні правопорушень дітьми.
З цією метою 29 травня в актовій залі міської ради відбулася міжвідомча нарада «Про антигромадські прояви в дитячому середовищі». На нараді йшла мова про правопорушення та злочини, скоєні неповнолітніми мешканцями міста протягом квітня, та про неповнолітніх, що перебувають на обліках відділення кримінальної міліції та наркологічного диспансеру.
На міжвідомчій нараді було затверджено план роботи на ІІ півріччя превентивно-профілактичної групи для проведення правопросвітницької роботи в навчальних закладах різних рівнів акредитації, трудових колективах та мікрорайонах міста.
З метою недопущення скоєння дітьми правопорушень учасники наради ухвалили наступне: забезпечити першочергове оздоровлення та зайнятість у таборах з денним перебуванням дітей, що перебувають на профілактичних обліках, дітей, схильних до правопорушень, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Цього ж дня начальник відділу у справах дітей міської ради Людмила Кулій проводила прийом громадян у Заудаївському мікрорайоні.
Мешканці міста, що побували на прийомі, піднімали питання щодо надання дозволів на укладання договорів дарування житла, право користування яким мають діти, щодо влаштування дитини до інтернатного закладу та стосовно створення прийомної сім’ї.

01 червня
У сесійній залі міської ради відбувся офіційний прийом міським головою прилуцьких родин, приурочений Міжнародному дню сім’ї та Дню захисту дітей.
На офіційний прийом у номінації «Золотий ювілей» була запрошена родина Умен, номінацію «Українському роду нема переводу» представляла багатодітна родина Чудновець, учительська родина Ліпіних була визначена в номінації «Життя в освіті», у номінації «Відданість справі» вітання приймала молода родина Ярмошенко, номінацію «Нехай горить вогонь життя» презентувала родина лікарів Устименко, родина Зарицьких, яку представляли люди з обмеженими фізичними можливостями, була визначена в номінації «З вірою в життя», у номінаціях «Родинне тепло» та «Сімейні традиції» були представлені родина Кушнір та родина Рогових.
У вітальному слові міський голова зазначив, що в усі часи любов і повага до батьків, до родинних звичаїв і традицій, турбота про дітей були найціннішою істиною.
Юрій Беркут побажав усім родинам щасливої долі, миру, любові, Божого благословення та вручив Почесні грамоти міської ради й цінні подарунки.

Цього ж дня в сесійній залі міської ради Юрій Беркут зустрічався з обдарованими дітьми міста.
На творчий Олімп були запрошені кращі представники молоді – талановиті, здібні особистості, що разом зі своїми наставниками здатні подолати найвищі вершини конкурсів, олімпіад, змагань усіх рівнів.
Міський голова привітав юні обдарування з Міжнародним днем захисту дітей, запевнивши їх у тому, що міська влада буде постійно надавати допомогу в зміцненні матеріально-технічної бази шкіл і гімназій.
Юрій Беркут вручив призерам і переможцям олімпіад, конкурсів, змагань Подяки міського голови.

У Міжнародний день захисту дітей міський голова Юрій Беркут та секретар міської ради Володимир Папазов побували в Центрі реабілітації дітей-інвалідів, який святкував річницю з дня офіційного відкриття; узяли участь у благодійному концерті, що проходив у Центрі творчості дітей та юнацтва; відвідали дитячий будинок «Надія».

03 червня
Проводився особистий прийом громадян міським головою Юрієм Беркутом.
На прийомі були присутні депутат міської ради Світлана Велігурська, начальник юридичного відділу Валентина Горбач, керівники відділів і управлінь міської ради, директори комунальних підприємств «Прилукижитлобуд» та «Прилукитепловодопостачання».
На прийомі побувало 12 мешканців міста, які зверталися до міського голови з питаннями отримання дозволу на встановлення автономного опалення, ремонту під‘їзду будинку № 117 по вул. Миколаївській. Також прилучани піднімали питання стосовно капітального ремонту квартири, підсипки вулиці Вавілова та 1 пров. Лермонтова тощо.
На частину звернень міський голова надав роз¢яснення безпосередньо під час прийому, на решту – доручення щодо їх розгляду в управліннях та відділах міської ради.
Усі звернення зареєстровані в громадській приймальні та поставлені на контроль до виконання.


Міський голова провів розширену нараду з керівним апаратом виконавчих органів ради, головами комітетів самоорганізації населення, керівниками державних установ та комунальних підприємств міста.
На нараді слухалося питання про стан економічного розвитку міста за результатами 5-ти місяців 2009 року. Виконуюча обов’язки заступника міського голови Надія Єременко зазначила, що промисловий сектор економіки на сьогодні є більш-менш стабільним. Після падіння в жовтні-листопаді минулого року обсягів промислового виробництва різких змін у промисловості не спостерігається. З підприємств основного кола звітності в поточному році протягом січня-березня відносно стабільно працювали основні бюджетоутворюючі підприємства, підприємства добувної, харчової та переробної промисловості. Машинобудівні підприємства працюють з низькою завантаженістю. Протягом січня-березня не працювали підприємства з виробництва будівельних матеріалів.
Як зауважила Надія Єременко, проблеми, що створюють розвиток підприємств, залишаються одні й ті ж – це труднощі з реалізацією продукції, відсутність замовлень, зменшення ринків збуту, висока ціна на енергоносії, відсутність обігових коштів, кредитування через банківську систему, часті непрогнозовані зміни чинного законодавства.
Змінилася ситуація й на ринку праці. Станом на 01 червня рівень безробіття склав 4,4 % при 5,1 % на початок року. Протягом січня-травня на обліку в Центрі зайнятості перебувало майже 3 тисячі мешканців міста. Кількість безробітних збільшилася на 14 %. Хоча із затримкою, але в повному обсязі здійснюється виплата допомоги безробітним.
Як відомо, сектор малого та середнього бізнесу є важливою складовою економіки. П’ять місяців поточного року показали, що криза негативно вплинула на його розвиток. Про це свідчать численні скасування реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. Так, за 5 місяців поточного року в Прилуках зареєстровано 136 нових суб’єктів підприємницької діяльності, а скасовано реєстрацію 159 СПД. Як зазначила в.о. заступника міського голови, таку ситуацію можна пояснити не лише безпосереднім впливом наслідків кризи (падінням купівельної спроможності, відсутністю кредитування тощо), але й нормативно-правовою нестабільністю підприємницького середовища.

Про стан виконання Указу Президента України від 07 лютого 2008 року № 109 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» проінформувала учасників наради начальник громадської приймальні міської ради Людмила Пашук, яка ознайомила з довідкою відділу роботи із зверненнями громадян апарату обласної державної адміністрації та витягом з протоколу засідання колегії облдержадміністрації.
Аналізуючи довідку, Людмила Пашук наголосила, що за період з 01 січня по 30 квітня поточного року до обласної державної адміністрації надійшло 860 письмових звернень та 72 звернення надійшло під час особистих прийомів, що на 500 звернень менше, ніж за аналогічний період минулого року. Менша кількість звернень надійшла до області й від прилучан.
З метою недопущення недоліків у роботі зі зверненнями громадян начальник громадської приймальні звернула увагу на зазначені в довідці прорахунки, які було виявлено під час вивчення стану роботи із зверненнями громадян у Талалаївській, Городнянській, Ріпкинській райдержадміністраціях та управліннях облдержадміністрації.

Насамкінець Юрій Беркут проаналізував за поданими матеріалами виконання доручень міського голови та звернень громадян, указавши виконавцям на недоліки в роботі.

Відбулося чергове засідання виконавчого комітету, порядок денний якого налічував понад 10 питань.
Члени виконкому розглянули заяви підприємств, організацій, установ та громадян міста стосовно будівництва, щодо укладання договорів дарування квартири; узгодили розміщення й погодили режим роботи об’єктів господарської діяльності та заслухали інформацію начальника відділу з питань внутрішньої політики міської ради Марії Левчук про хід виконання рішення виконкому «Про відзначення 64-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років та 65-ї річниці визволення України від фашистських загарбників і Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років у 2009-2010 роках в місті Прилуки».

Рішенням виконкому утворено новий склад конкурсного комітету Прилуцької міської ради по визначенню пасажирських перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування, головою якого призначено виконуючого обов’язки першого заступника міського голови Олександра Сивенка.

З метою забезпечення безпеки дорожнього руху й пасажирів виконавчий комітет міської ради погодив тимчасове перенесення автобусної зупинки по вулиці Незалежності, що розташована біля пам’ятника Т.Шевченку, до магазину по вул. Незалежності, 63-Б з відповідним перенесенням на період реконструкції першої черги паркової зони міста знаків дорожнього руху 5.39 «Зона стоянки» та 5.41 «Місце зупинки автобуса».

04 червня
У сесійній залі міської ради відбувся офіційний прийом міським головою кращих представників засобів масової інформації, приурочений Дню журналіста.
Юрій Беркут, вручаючи Почесні грамоти міської ради та Подяки міського голови, побажав журналістам творчих злетів і піднесень у їх нелегкій роботі.

У малій залі міської ради відбувся круглий стіл за участю міських осередків політичних партій та громадських об’єднань по питанню обговорення внесених Главою держави змін до Основного Закону – Конституції України.
Позиції учасників засідання були полярними, проте в результаті обговорення вищезазначеного питання думка учасників круглого столу залишилась єдиною: при внесені ключових змін до Основного Закону держави необхідне проведення Всеукраїнського референдуму з метою з’ясування ставлення народу нашої країни до цих змін.

...Полум’яні “серця”, випущені увись, розсіювались у сяйві тополиного пуху і неба. Наче мрії. А гімназійне подвір’я бриніло дитячими голосами, пахло квітами, дихало урочистістю. Дітвора раділа безмежжю літніх канікул, схви-льовані мами й тата розділяли почуття власних чад і прагнули зафіксувати фотооб’єктивами ще одну неповторну мить життя.
Гімназія №1 відзначала свято останнього дзвоника. Довгоочікуване. Радісне. А для 46 цьогорічних випускників – із присмаком тихого суму за безтурботністю дитинства, із нотками бентеги перед невідомістю. Вони обов’язково повертатимуться до своєї “альма-матер”. У снах і наяву.
Вони радітимуть рідким зустрічам одне з одним, із викладачами. Вони шукатимуть своє місце під сонцем, народжуватимуть дітей, творитимуть майбутнє. Але це буде трохи згодом...
Справжнім сюрпризом для вчорашніх одинадцятикласників, а також для молодших гімназистів, їх наставників та батьків була участь у святковій лінійці Прилуцького міського голови Юрія Беркута.
Очільник міської влади побажав усім присутнім Божої благодаті і здійснення задумів, а випускникам у напутньому слові порадив зберегти у своїх серцях шанобливу пам’ять про рідний навчальний заклад, своїх викладачів.
Щирістю віяло і від привітань директора гімназії №1 Олексія Юрасюка, начальника управління освіти міської ради Тетяни Клименко, нинішніх і колишніх викладачів гімназії, батьків. Святкового настрою додавали вокальні та хореографічні композиції у виконанні талановитих учнів згаданого навчального закладу.
Тоді ж цілий ряд педагогів та учнів гімназії №1 отримали заслужені нагороди від міської влади. Приємно, що до їх когорти потрапила і наша постійна дописувачка, випускниця закладу Ірина Оніщенко, яка нещодавно здобула перемогу у міському етапі обласного конкурсу учнівських есе «Як змінити світ на краще?» та обласного літературно-мистецького свята школярів до 200-річчя з дня народження М.Гоголя в номінації «Образотворче мистецтво».

“За ненькою сумую. Живу з бабусею і татом. Уже люблю тьотю наташу і мрію стати мотогонщиком...”

Історія восьмирічного Сашка Прокопенка схожа на сотні інших. На жаль, у нашому житті частішають випадки, коли діти втрачають своїх батьків. Прикро, коли мати з батьком самі відрікаються від свого дитяти і кидають його на розсуд долі. Та найболючіше, коли у дитини найдорожчу у світі людину відбирає безжальна і черства смерть.

У народі кажуть: якщо не стає батька, дитина залишається напівсиротою. А не стає матері – дитина сирота.

Трагедія сталася майже на зорі Сашкового життя. Мама померла, коли йому не було ще й шести. Валентини не стало раптово. Молода, гарна, здорова жінка, і хто б міг таке подумати. У селі кажуть, Валя померла від сільської роботи. Щоб жити більш-менш достойно, удвох із чоловіком Анатолієм вони тримали у Замісті чимале господарство –свині, корови, птаство. Обробляли чимало землі. Та й робити сяк-так Валентина ніколи не любила, прагла, щоб усе було до ладу і в дворі, і на городі, і, звісно ж, в оселі. Щоб і прибрано було, і випрано. І їсти, щоб було смачненьке. Тож прокидалася удосвіта, взувалася у гумові чоботи, а жили якраз на березі тихоплинного Удаю, і гайда до худоби. Потім везла на базар молоко. А після ще й встигала на роботу до комор. Після роботи – знов господарство. Одним словом, прислухатися до себе та до свого організму було ніколи. На головні болі, що частішали, спочатку не звертала ніякої уваги. “Коли там хворіти, роботи ж стільки,” - думала весь час і глушила біль таблетками. А коли вже й ті перестали допомагати, пішла до лікарів. На жаль, запізно. Діагноз був страшенним. Медичними термінами незрозумілий і закручений. А по-простому – рак головного мозку. Зібралася на лікування, та вже не судилося... До першого класу сина виряджали вже тільки батько і бабуся.

Із Сашком я познайомилася у Замістянській школі. Там він вчиться у другому класі. Нині йому вже вісім років. Директор школи та вчителі хлопцем не нахваляться. Кажуть, розумний, добре вчиться, товариський і не по-дитячому розсудливий. За порадою у школі ідуть усі до нього – чи то ровесники, чи старшокласники, менші діти – він дружить з усіма. Хлопчина відвертий і відкритий. У цьому я дуже швидко переконалася. Вже через кілька хвилин нашого знайомства з’явилося відчуття, що ми знаємо одне одного давно і між нами немає різниці у віці. За невеликий проміжок часу він повідав мені про усе своє життя-буття. Відверто, не криючись. Розказав, що у нього багато друзів, що любить читати дитячі книжки про природу і фантастику. Та й сам гаразд на усілякі вигадки. Особливо любить вигадувати різні ігри для друзів. Але найулюбленіше заняття – кататися на велосипеді.

- Його мені 19 жовтня подарували на день народження папка і тьотя Наташа ... ну моя нова мамка, - випалив Сашко, не запинаючись. – Ще вона спекла мені величезний торт. Тоді ж подарували і волейбольний м’яч, і машинку...

- А де ж твоя справжня мама? – запитала обережно.

- Умерла, - відказав якось по-дорослому і серйозно малий. –У неї був рак, - і посмішка на мить зникла з обличчя. - Я не дуже пам’-ятаю, що там і до чого. Ну за мамкою скучаю. Іноді хочеться пригорнутися до неї.

Мені здалося, що Сашкові на очі набігли сльози, та він по-дитячому продовжив далі:

- А ... тьотя Наташа у нас недавно. Ну, папка з нею тепер живе у Прилуках. І я туди їжджу на вихідних, або на канікулах. Спочатку вона мені не сподобалася, а зараз я вже її навіть люблю. У неї комп’ютер дома є. Тепер у нас три хати, три городи і шість телевізорів. А ще в мене тепер є старший брат. Правда, він робить і живе у Чернігові. Це син тьоті Наташі. А інший її син і чоловік загинули у автокатастрофі. Ще у мене є сестра рідна по мамці. Ну вона з нами не живе. Її бабуся, мамчина мамка, забрала.

- А з ким же ти живеш? – намагаюся уточнити.

- Та з бабусею Танею і дідом Павлом, і папкою. Як мамка умерла, ми жили дома удвох із папкою. А він же на роботі, мене ні з ким залишити, та й важко йому самому за всім доглядати. Так ми потихеньку й перебралися до бабусі. Папка у мене ветлікарем у Сухополовій працює. Колись служив у Афганістані. Дуже любить грати в карти і ходити на полювання. У нього навіть рушниця є. І я вже двадцять чотири рази з неї стріляв по мішені. Раз чуть у десятку не попав. А одного разу папка підстрелив дику качку, а я її знайшов. Правда, на полювання ми ходимо нечасто, через папчину роботу. Та й дома робота. Мені теж дістається. Мої обов’язки – сходити по хліб, злазити по драбині у погріб по картоплю та інші овочі, наносити води. А тоді вже, як усе пороблю, можу гуляти. Взимку з велосипеда, якщо є сніг, я пересідаю на санчата. У нас, у Замісті, тут такі є гори високі і круті! Ми ходимо кататися з них. Найкраще, звичайно, з’їжджати на кульках. Тоді летиш!

- А не боляче на клейонці, не страшно? - намагаюся вставити своє “я” у мовний потік хлопця.

- Буває й боляче, а щоб не страшно, я очі закриваю. Колись так перекрутився, наче сальто зробив. А в минулому році з бабусею ми їздили поїздом у Крим. Їхали довго-довго, і в Чорному морі я купався... І у Манжосівці на сцені виступав у клубі. Читав гумореску “Татова радість”. Хочете й Вам прочитаю?

- Давай, - кажу. Сашко розповідав її, як справжній артист. Його зовнішність якраз підходить для цього жанру - низькорослий, обличчя кругле і очі меткі, як метеорити. Ми довго і щиро реготали з тієї татової радості. А пересміявшись, малий Прокопенко цілком серйозно продовжив далі:

- А знаєте, ким я хочу бути? Втім, мабуть, не скажу. Це небезпечно.
- Мабуть, бандитом?
- Та ні, - зареготав.
- Ну, тоді шахтарем? - пробую вгадати.
- Ні.
- Хоч на яку літеру починається? - не відступаюся.
- На “м”.
- Тоді – міліціонером?
- Знову не вгадали.
- Знаю, мотогонщиком, - ліплю в десятку.
- А як ви здогадалися?

- Так ти ж на велосипеді любиш кататися і з високої гори не боїшся спускатися, - хитрую, бо вгадала зовсім випадково.

- Колись ми з папкою їздили на мотокрос, - замріяно продовжив Сашко, - так я отих малих юніорів зблизька бачив, що на маленьких мотоциклах ганяють. Шкода, не пощастило хоч посидіти на одному з них...

У порожньому класі ми гомоніли з Сашком ще довго, поки дзвінок не покликав на урок після великої перерви. Теревенили і про друзів, і про подруг, і про інші прості, але для нього, здавалося, такі важливі речі. І розпрощалися, як друзі. Від спілкування з ним на душі аж посвітлішало, до цього ж було якось кепсько. Дитяча безтурботність, наївність, щирість, життєрадісність, навіть попри те, що немає поруч мами... Ні, Сашко – не сирота. Певною мірою йому пощастило... Пощастило з батьком, з бабусею... Відчувалося, що він не обділений батьківською любов’ю, турботою, ласкою. Хочеться вірити, що коли й подорослішає, він не відчує їх дефіциту. Що не відвернеться від нього батько, тьотя Наташа, до якої малий вже відчуває якісь позитивні почуття, замінить йому маму – ніжну, люблячу, яка завжди зрозуміє, допоможе, підтримає... Погоджуюся, таке буває рідко. Але ж буває!!