15 серпня 2012 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 4933 | Коментарів: 19
Пройшов перший Спас. Констатація факту, що літо скінчилося, відгукнеться тривожним подихом осені. Усвідомлення того, що вересневі срібні коси ще попереду, додасть мізерного оптимізму. Тепло повернеться, але вже іншим, із ароматом паленого листя й ранковим кришталем на росі. «Бабин» вересень промайне, а за ним жовтень, у якому доведеться рахувати, і не тільки курчат. Вибори, вибори… На жаль, не можу продовжити в дусі Сергія Шнурова, який так влучно підібрав риму після слова «кандидати».

Ставки зроблені. По 210 виборчому округу претендентами на право бути обраними до парламенту на сайті ЦВК подано наступних кандидатів: Галич Анатолій Іванович, Коротя Вікторія Вікторівна, Кудряченко Віктор Володимирович, Курган Ігор Миколайович, Лабазов Віктор Станіславович, Муха Володимир Анатолійович, Нестерук Василь Сергійович, Рудьковський Микола Миколайович, Шапченко Олександр Дмитрович (прізвища достойників опубліковані в алфавітному порядку, без будь-якої політичної упередженості). До виборів майже два з половиною місяці, тож можна в наступних номерах газети встигнути зупинитися на кожному з них.

Починаємо з першого – Галич Анатолій Іванович. Прилучани добре знають цього кандидата: авторитетна людина, очільник Прилуцького міськрайонного суду – кому, як не йому, бути представленим у Верховній Раді від нашої громади? Особисто я знаю Анатолія Івановича і багато чув про його порядність. Упевнений, що бажання пана Галича бути народним депутатом матеріалізується, і він отримає завітного мандата. А як же інакше, коли навіть при написанні власноруч декларації про доходи наш герой зазначає, що він працює головою Прилуцького міськрайонного суду, а в дужках уточнює: «народний депутат України»! (Переглянути декларацію можна тут - http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/showdoc?PF7201=1024&PD410F01=7 ) Тихо, тихо, Анатолію Івановичу, не треба видавати бажане за дійсне, так можна і наврочити. Не буду продовжувати в цьому ж тоні – все-таки перший раз, зробимо поблажку на брак досвіду. Ну захопилася людина трохи…

Газета «Будні» від 27 липня 2012 року опублікувала шикарну статтю про Анатолія Івановича. Особисто я читав і плакав. Пропоную деякі цитати до уваги читачів «Града» – давайте поплачемо разом. Отож, «Будні» подають біографічні дані кандидата: «З 1987 р. і по сьогодні – голова Прилуцького районного суду». Чудово, але такого суду не існує взагалі, є Прилуцький міськрайонний! Описка. Помилився «буднівський» борзописець. Приймається. Але ж що думати про наступне: «З 1996 року одночасно голова Прилуцького окружного суду, що включає в себе суди Прилуцького, Срібнянського, Талалаївського, Варвинського районів та міста Прилуки». Жах! У системі судоустрою України взагалі відсутні окружні суди. Не треба бути заслуженим юристом, як Анатолій Іванович, щоб знати, що окружні суди діяли в Україні з 1869 по 1919 рік. Не думаю, що таку неточність в анкетних даних допустив писака з «Буднів». Далі пан Галич вказує на те, як йому важко виносити справедливі вердикти: «Стараюсь нівелювати, згладити ті недоліки, які допустила Верховна Рада… І таких законів, статей, що не відповідають нормам сьогоднішнього дня – дуже багато. Через це мені, судді, дуже важко застосовувати ці закони». А в передвиборній програмі, що розміщена на сайті ЦВК, Анатолій Іванович зазначає: «…працюючи головою суду, застосовуючи до реального життя закони, що їх приймає парламент». Ну прямо роздвоєння особистості! Важко бідолашному, нічого не скажеш.

Далі кандидата понесло більше. Батьки, не давайте дітям читати газету «Будні», бо ризикуєте тим, що ваші чада будуть мати збочені знання з історії, які вже має наш герой. Увага, цитата: «А нинішні часи мені нагадують (я добре вивчав історію!) часи Христофора Колумба. Більше п’ятисот років назад, коли він висадився на Кубі – країні Латинської Америки, то побачив, що кубинці граються шматочками золота. Спочатку він відвоював це золото – забирав, а потім вирішив просто обміняти його…». Навіть не читайте вголос останню цитату, а самі спробуйте забути прочитане. Також Анатолій Іванович повідав про свої неабиякі знання з макроекономіки, зокрема, видавши на-гора такі перли: «Земля – це особливий вид товару, і тому в усьому світі дані моменти дуже ретельно регулюються». Чи ще один, із натяком на сакраментальність: «З екранів телевізора говорять про економічні успіхи, а ми бачимо, що заводи як стояли, так і стоять…». А це вже серйозна заявка, до якої повинні прислухатися міжнародні спостерігачі: «Навіть сама Америка – вона не забезпечує свої папірці золотом чи ще якимись цінностями, це просто папір, який вартий стільки, скільки він коштує при друкуванні». Барак Обома, не дай Боже, прочитає це й нервово закурить кубинську сигару…

Не зрозуміло, чому у своїх одкровеннях Анатолія Івановича надихнуло на повний абзац, який він скромно назвав «Якби я став президентом». Пожалію Вас, шановний читачу, і не буду зупинятися на даному розділі. Повірте мені, Україна ще одного "професора" просто може не витримати. Знову ж таки, що таке стаття в газеті «Будні»? Може, вона була написана без участі самого Анатолія Івановича. А як же інакше? Хіба ж міг заслужений юрист із величезним і багатим досвідом допустити такі ляпи? Не міг! Це просто чиясь бездарна ведмежа послуга. Принаймні давайте так думати, й не варто вишукувати між рядків гримаси іронії. Її немає.

Це все б нічого, картаю себе лише за те, якого біса я скачав і прочитав із того ж таки сайту ЦВК програму кандидата в народні депутати Галича Анатолія Івановича. Ну звичайна декларативна програма, яких сотні, і зобов’язання ні до чого не спонукають автора. До цього всі звикли. Але я не міг пройти мимо одного. Наберіться терпіння. Увага, цитата кандидата: «Судді повинні бути залежними від суспільства, а не від інших гілок влади». Анатолію Івановичу, дорогий Ви наш, судді повинні бути НЕЗАЛЕЖНИМИ, це ж аксіома, основа основ, базис, на якому ґрунтується правова держава. Що Ви, перепрошую, мелете? Те, що Ви у парламент зібралися з таким багажем знань, нічого страшного – там і зараз половина неписьменних, а з книжок більшість і «Колобка» не прочитала в дитинстві. Але ж як Ви з таким переконанням, що судді повинні бути залежними, працюєте й ухвалюєте неупереджені вироки? Порада від громади, точніше, від виборців: почепіть мантію на тремпель і займіться викладацькою роботою, наприклад, у галузі фундаментального аналізу світової економіки – до цього у Вас хист, повірте мені.

Владислав Кіча
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=2263